1. Предмет історії економічної думки




Название1. Предмет історії економічної думки
страница1/7
Дата публикации22.02.2013
Размер0.87 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Экономика > Документы
  1   2   3   4   5   6   7
1.Предмет історії економічної думки.

2.Метод дослідження в історії економічної думки.

3.Періодизація історії економічної думки.

4.Особливості формування економічних поглядів в країнах стародавнього світу.

5. Экон.взгляды Древ.Китая.

6.Економічна думка Стародавньої Греції. Ксенофонт (430-355/4 до н.е.), Платон (427-347 до н.е.), Аристотель (384-322 до н.е.).

7. Економічні погляди Стародавнього Риму. Катон (234-149 р.р. до н.е.), Тиберій (163-132 р.р. до н.е.) та Гай (153-121 р.р. до н.е.) Гракхи, Варрон (116-27 р.р до н.е.), Колумелла (І ст. н.е.)

8.Особливості формування економічних поглядів в період середньовіччя.

9. Эконом идеи феодализма в арабских странах.Ибн Хольдун

10. Эконом взгляды средневек. Учение о «справедлив цене».

11.Ранній меркантилізм. Теорія грошового балансу. В.Стаффорд, Г.Скаруффі.

12.Пізній меркантилізм. Теорія торгового балансу. Т. Мен, Ж. Кольбер, А. Монкретьєн.

13.В.Петті (1623-1687) - засновник англійської класичної політичної економії. Спроби аналізу цінності, зарплати, ренти, ціни землі.

14.Французьке відгалуження класичної політекономії. П. Буагільбер (1646-1714). Аналіз економічного стану Франції та проект його реформування. Погляди на вартість і гроші. Висловлювання щодо дії ринкового механізму та функціону­вання економічної системи.

15. Економічні погляди Р. Кантільона (1680-1734). Перший погляд на оборот суспільного капіталу та підприємництво. 16.Історичні умови виникнення фізіократизму та його наукові здобутки. Метод дослідження.. Принцип "Laissez faire, laissez passer". Аналіз капіталу. Аналіз чис­того продукту (доходів, продуктивної та непродуктивної праці та класової струк­тури суспільства).

17.Вчення Ф.Кене (1694-1774) про суспільне відтворення. «Економічна табли­ця» (1758) та її місце в історії економічної думки.

18. Подальше поглиблення вчення фізіократів у працях А.Р.Ж.Тюрго (1727-1781). Класова структура суспільства. Закон спадної родючості. Вчення про утворення середньої норми прибутку.

19.А.Сміт (1723-1790) - засновник економічної науки. Вчення про багатство нації та обставини, які його визначають. Структура праці "Дослідження про при­роду і причини багатства націй" (1776 р.)

20.А.Сміт (1723-1790) про розподіл праці, причини виникнення та його обме­ження, про походження грошей.

21.Вчення А.Сміта (1723-1790) про дійсну і номінальну ціну товару.

22.А.Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фак­тори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.

23.А.Сміт (1723-1790) про капітал, його нагромадження та застосування. Вчення про продуктивну та непродуктивну працю.

24.Д.Рікардо (1772-1823) - економіст епохи промислового перевороту, праця "Початки політичної економії та оподаткування" (1817). Визначення предмету та методу економічної науки. Вчення про вартість.

25.Вчення Д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.

26.Наукові здобутки Т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.

27.Наукові здобутки Ж.Б.Сея (1776-1832). Теорія трьох факторів виробництва. Закон ринків.

28.Дж. Ст. Мілль (1806-1873) – систематизатор та класифікатор вчення класичної школи. Закони виробництва та розподілу. Шляхи реформування суспільст­ва.

29.Зародження системи національної політичної економії в Німеччині (Ф. Ліст.). Основні розбіжності між класичною політекономією та історичною шко­лою. Етапи розвитку та основні положення.

30.Третя хвиля історичної школи. Вернер Зомбарт (1863-1941), Макс Вебер (1864-1920).

31.Розробка нових методологічних принципів аналізу економічних явищ. К.Маркс (1818-1883) та Ф.Енгельс (1820-1895). «Капітал» К. Маркса як наукове відображення руху капіталістичної системи. Теорія додаткової вартості.

32.Витоки маржиналізму. Закони Г. фон Госсена (1810-1859). О. Курно (1801-1877) про попит, еластичність, загальну рівновагу. Й. Тюнен (1783-1850) про ефективну комбінацію виробничих факторів.

33.Маржиналізм. Предмет та метод дослідження. Загальна характеристика ета­пів його розвитку. У. Джевонс – представник англійської школи маржиналізму, його теоретичні здобутки.

34.К.Менгер (1840-1921) – засновник австрійської школи маржиналізму. Ви­значення цінності блага. Таблиця Менгера. Теорія вмінення. Подальший розвиток австрійської школи в працях Ф. Візера та О. Бем-Баверка.

35.Лозаннська школа маржиналізму. Теорія загальної рівноваги Л. Вальраса. Оптимум Парето.

36.Заснування кембриджської школи. «Принципи економікс» (1890) А. Мар­шалла (1842-1924). Нове визначення предмету економічної науки.

37.Розвиток А. Маршаллом (1842-1924) теорії попиту та пропозиції. Зрівнова­жена модель. Вплив фактору часу на рівноважну ціну.

38.Розвиток кембриджської школи в працях А. Пігу (1877-1959). Теорія суспі­льного добробуту. Зовнішні ефекти та проблема їх інтерналізації.

39.Історичні умови виникнення кейнсіанства. Праця Дж. М. Кейнса (1883-1946) "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936). Критика постулатів класичної школи.

40.Задані, залежні і незалежні величини в моделі Дж. М. Кейнса (1883-1946). Теорія ефективного попиту.

41.Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса (1883-1946) Теорія мультиплікатора. Рекомендації щодо державного регулювання економіки.

42.Критика кейнсіанства та наступ консерватизму. Нова австрійська школа: Ф. Хайек (1899-1992), Л. Мізес (1881-1973).

43.Причини виникнення монетаризму у 70-х р.р. XX ст. М.Фрідмен (1912-2006). Кількісне рівняння грошей. Монетарне правило щодо державного регулю­вання.

  1. Теорія «економіки пропозиції». Вплив фіскальної політики на ділову активність. Крива Лаффера.

  2. Теорія «раціональних передбачень». Р. Лукас (1937). Теорія бізнес циклу.

  3. Теорія соціального ринкового господарства. Реформи Л. Ерхарда.

  4. Основні напрямки раннього інституціоналізму (перша третина ХХ ст.) та його засновники: Т. Веблен (1857 – 1929), Дж. Коммонс (1862 – 1945), В. Мітчелл (1874 – 1948).

  5. «Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейта (1908 – 2008). Ринкова та планова системи. Сучасна корпорація. Теорія конвергенції.

  6. Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки дослідження. Теорія фірми та трансакційні витрати. Теорема Р. Коуза (1910).

  7. Економічна думка України кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя. Погляди М.І. Туган-Барановського.


^ 1.Предмет історії економічної думки.

При изучении любой науки, прежде всего, необходимо определить ее предмет, т.е. круг изучаемых проблем. Все науки, существующие в современном мире можно условно разделить на две группы: естественные и общественные. Объектом исследования естественных наук является природа. Общественных наук – общество. Причем среди общественных наук можно выделить науки, изучающие общие экономические законы общественного развития, отраслевые экономические науки и, наконец, науки, изучающие конкретные экономические процессы и явления. История экономической мысли относится к общественным наукам. Следует помнить, что экономическая мысль это отражение действительности, ее слепки. Другими словами мысль имеет земные корни. Она память экономической теории. Существующее противоречие между бренностью одного человека и бессмертием человечества, которое разрешается при помощи памяти. Предметом истории экономических учений является исторический процесс возникновения, развития, борьбы и смены системы экономических взглядов. В советской истории экономической мысли преобладали взгляды, относящиеся к политэкономии. Она сердцевина истории экономических учений, хотя предмет науки шире и включает в себя историю развития всех экономических наук. В предмете "Истории, экономических учений", акцент сделан не только на сами теории, но и их реальное воздействие на ход экономического развития. Они – объективный фактор экономического развития. Таким образом, теперь мы можем дать полное определение предмета «Истории экономической мысли» как исторический процесс возникновения, развития, борьбы и смены экономических идей в связи с решением задач хозяйственной практики.
^ 2.Метод дослідження в історії економічної думки.

Историко-генетический метод исследования дает возможность выявить исторические условия возникновения и развития экономических идей, их наследственность, общие закономерности и историческую специфику в содержании и познавательных приоритетах экономических теорий, взаимосвязь экономических учений с полити кой и хозяйственной практикой.

Системно-структурный метод исследования способствует пониманию эволюции экономической науки как целостного системного процесса во всем разнообразии его внутренних и внешних связей, структурных элементов и уровней. Иными словами, развитие экономической теории трактуется как сложный процесс, который;- имеет определенные уровни, подсистемы, элементы и структурные взаимосвязи;- развивается в совокупной системе знаний определенной эпохи;- отображает возрастающее взаемодействие учених разных наций и регионов мира. Проблемно-логический метод исследования раскрывает глубинные сущностные характеристики истории экономических учений на основе выявления внутренней логики экономических теорий, их категориального и понятійного апарата. Такое построение анализа дает возможность представить историю экономических учений как объективно обусловленную историю постановки и решения теоретических и практических проблем..

Компаративный (сравнительно-исторический) метод исследования дает возможность выявить общее и особенное в разных экономических учениях, проследить роль традиций и революций в истории идей, взаимодействие общего, особенного и одиничного в тот или иной период развития экономической науки, что способствует усовершенствованию критериев классификации и типологизации экономических учений, взвешенной оценки их содержания и структуры.
^ 3.Періодизація історії економічної думки.

Рассмотрим классификацию этапов развития экономической мысли путем периодизации по Раймону Барру. Он выделяет четыре этапа развития экономической науки: 1.Донаучная фаза от возникновения до 1750 года. Его особенностью было рассмотрение общества с точки зрения отдельных его сторон, где отсутствовало цельное представление об обществе как живом организме. К данному этапу можно отнести древних греков, канонистов, У.Петти, П.Буагильбера. Завершается этот этап Ричардом Кантильоном, работы которого стали предтечей научного этапа. 2.Рождение экономической науки. (1750-1870гг). На данном этапе общество уже рассматривается как органическая целостность. Все стороны его предстают как части являющиеся тем, чем они есть только в этом целом. Первыми экономистами давшие миру экономическую науку были физиократы. Сюда же можно отнести Адама Смита, Давида Рикардо, К.Маркса Дж.С. Милля, Сэя. 3.Открытие и разработка основополагающих теоретических принципов (1870–1930). На данном этапе происходит интенсивная разработка наиболее значимых новых методов исследования действительности для более тесной увязки ее с практикой.

Наиболее крупными направлениями этого этапа были: Историческая школа в Германии, (эмпирия как аргумент приобретает здесь особую роль), австрийская (венская) школа предельной полезности, Лозанская школа и теория всеобщего равновесия. И, наконец, Кембриджская школа с теорией частичного равновесия. 4.Современные исследования. Углубление и развитие политической экономии после 1930 года. Здесь можно выделить ряд подэтапов: а)Макроэкономический подход. Дж.М.Кейнс. б)Исследование несовершенной конкуренции. Дж. Робинсон и Эдвард Чемберлин. в)Динамика: колебание, рост и равновесие. Шведы: К.Виксель, Г.Мюрдаль. г)Экономический оптимум или, теория благосостояния. д)Конвергенция методов анализа . е)Эконометрика.
^ 4.Особливості формування економічних поглядів в країнах стародавнього світу.

Экономическая мысль Древнего мира появилась с формированием первого классового общества - рабовладельческого строя. Труд рабов позволял создавать кроме необходимого продукта и излишек, что высвободило часть населения для занятий интеллектуальным трудом. Первые рабовладельческие государства образовались на рубеже 4-го и 3-го тыс. до н.э. (Месопотамия, Египет), а своего наивысшего развития достигли в Древней Греции (V-IV вв. до н.э.) и Древнем Риме (II в до н.э. - II в н.э.) Однако его прошли немногие страны. Рабовладельческое общество было прогрессивнее первобытного. Оно дало миру ряд великих открытий, которыми мы пользуемся и сейчас (колесо, аккумулятор, микроскоп). Древнегреческий философ Герон в I в. до н.э. изобрел паровой двигатель для откачки воды из серебреных рудников. Рабовладение строилось на базе разложения первобытной общины, которая регулировалась как внутренней природой человека (кровное родство) так и внешней (окружающей природой). Все это определяло характер труда общинника как общественный. Развивается совокупная рабочая сила, общественный характер труда, коллективное сознание, которое олицетворяет вождь. Собственность при рабовладении реализовалась через вкладывание воли одного человека в другого человека в отличии от товарного производства где воля вкладывалась в мертвую вещь. Отсюда главное в экономической мысли рабовладения была разработка проблем подчинения одних людей другими, их зависимость или от власти отдельных людей или правителей в рамках тех или иных общностей от общин до государства. Анализ движения мертвых вещей (товаров) был вторичен. Одновременно с этим разрабатываются проблемы метода исследования. Таковы наиболее общие черты экономической мысли древности. Понимание общего позволяет понять глубинную основу процесса и перейти к характеристике особенного. В зависимости от природы людей, так и внешней природы складывались два способа производства: азиатский, который прошли страны Востока, а также и античный (Древняя Греция и Рим). В первом и во втором случае производится излишек, распоряжение которым превращало вождя рабовладельца. Однако в азиатском способе производства, где природные процессы оставались длительное время неизменными, обмен не получал широкого развития. Здесь существенную роль играла ирригация, которая модифицировала отношения этой формы рабства, становясь особым средством управления людьми. Так развивалось рабовладение в Вавилонии, Египте, Индии, Китае и других. древневосточных странах где ведущую роль заняла государственная собственность. Отношения собственности и образование классов здесь осуществлялось через монополизацию ключевых функций в общественном разделении труда. Собственность на средства производства отдельного лица оставалась вторичной. Она возникнет, и закрепиться позже. Все зависят и подчиняются одному лицу - императору, фараону или царю. Отсюда возникает поголовное рабство закрепляемое политическим строем деспотии. Отмеченные выше обстоятельства определяли специфику экономической мысли Востока. Прежде всего ее главной особенностью был государственно-нормативный характер литературы. Сначала это были проблемы управления государством, а затем с появлением частной собственности и управления хозяйством богатых людей. Разрабатываются и вопросы товарно-денежных отношений и конкретные экономические проблемы. Второй особенностью мысли был ее религиозно-мистический характер, что выступало следствием неполного отделения природных процессов от общественных. Мистификация дополнялась иероглифическим письмом. В источниках древности очень мало собственно экономической мысли отражающей осмысление экономических процессов. Зато много места занимают проблемы организации производства, учета его результатов и т.д. Отношения складывающиеся у народов Древней Греции и Рима имея общие черты с Востоком обладали спецификой. В основе организации этих обществ стояли города-полисы. Высокая плотность населения, дешевый транспорт привели к широкому развитию товарно-денежных отношений. Именно они выполняли роль модификации античного строя, а также к образованию частной собственности на средства производства и рабов. Отношения отдельных семей к средствам производства здесь первичны по отношению к роли господствующего класса в общественной организации труда как это было на Востоке. Однако они не привели к появлению буржуазного строя так как производство продуктов на продажу не носило массового характера, и как следствие, воля воплощалась в человека. Развитие торговли и ростовщичества выдвигает на первый план более широкое освещение товарно-денежных отношений. Отсюда в трудах античного общества больше собственно экономической мысли. Однако если у эллинов акцент смещен в сторону познания их внутренней сути, то древние римляне разрабатывают практические аспекты их использования: как то проблем частного права и управления людьми как в государстве так и хозяйстве рабовладельцев. Экономическая мысль и греков и римлян более рациональна и демократична. Во главе ее находится развитие свободного человека.
5. Экон.взгляды Древ.Китая. Рима.

Конфуцианство(Конфуций).Своё учение излагал в форме бесед.Глав. идея:познание и следование Дао(метод,путь,тропа).Каждый должен найти в этом мире свое место и заниматься тем,что уготовано небом(ли).Ли-это норма,кот.должен руководствоваться благород.муж(вежливость,достоинство).Жень-чел.природа по сути добра и её нужно совершенсвовать каждому дабы справиться с соц.недугами.Китайцы представляли гос-во как огромную семью,правителя-как отца семейства.существовала чёткая регламентация отношений между людьми-равномерное распределение труд.обяз-ностей и богатсва.налогами чрезмерно не отягощали. С\х работы непрерывны,использовались ирригац.сооруж.

Легизм-оппонент конф-ва(Ли куй).Отношения между людьми должны регламентироваться не согласно традициям(как у Конфуция),а исключительно законом(при наруш. Законов людей строго наказывали). Ли Куй составил «Свод»-основу закон-ва того времени, где былався сов-сть законов.Людей возвращали к земле, с.хоз-во должно было обеспечить чиновников и гос.аппарат;коллектив.ответственность за действия каждого члена общины,выход из общин запрещался.
  1   2   3   4   5   6   7

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

1. Предмет історії економічної думки icon1. Предмет історії економічної думки
Економічні погляди Стародавнього Китаю. Конфуцій (550-429 до н е.) та конфуціанство. Легізм, Шан Ян (390-339 до н е.) Трактат «Гуань-цзи»...

1. Предмет історії економічної думки iconІсторія економічної думки України
Доведіть наявність елементів меркантилізму в економічній політиці Б. Хмельницького

1. Предмет історії економічної думки iconСхідноукраїнський національний університет
Контрольна робота є однією з форм підготовки фахівців вищої кваліфікації, узагальнюючим підсумком самостійної роботи студента з курсу...

1. Предмет історії економічної думки iconСхідноукраїнський національний університет
Контрольна робота є однією з форм підготовки фахівців вищої кваліфікації, узагальнюючим підсумком самостійної роботи студента з курсу...

1. Предмет історії економічної думки iconСхідноукраїнський національний університет
Контрольна робота є однією з форм підготовки фахівців вищої кваліфікації, узагальнюючим підсумком самостійної роботи студента з курсу...

1. Предмет історії економічної думки iconСхідноукраїнський національний університет
Контрольна робота є однією з форм підготовки фахівців вищої кваліфікації, узагальнюючим підсумком самостійної роботи студента з курсу...

1. Предмет історії економічної думки iconЕкономічна теорія та історія економічної думки гузар Уляна Євгенівна,...
Трудова діяльність з позицій синергетичного, деонтологічного І духовного підходів

1. Предмет історії економічної думки iconРобоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “
Методичні вказівки до виконання індивідуальних робіт з дисципліни «історія економіки та економічної думки»

1. Предмет історії економічної думки iconЗакони царя Хаммурапі Х
Хх ст. І разом з питаннями з історії медицини ХХ ст поч. ХХІ ст., включеними до робочих програм Українського медичного ліцею з Всесвітньої...

1. Предмет історії економічної думки iconНаціональний класифікатор України дк 009: 2010 "Класифікація видів...
Класифікація видів економічної діяльності (nace, rev. 2) та Класифікація продукції за видами економічної діяльності (сра-2008)

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<