Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010




НазваниеСторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010
страница1/25
Дата публикации26.02.2013
Размер3.92 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > История > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


І. Р. Жиленко


ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ
(від античності до ІІ пол. ХVІІІ ст.)

Навчальний посібник
Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

Суми

Видавництво СумДУ

2010

УДК 070.1(075)

ББК 76.123.я73

Ж-72
Рецензенти:
Г. Ю. Богданович – доктор філологічних наук, професор Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського;

Н. М. Поплавська – доктор філологічних наук, професор Тернопіль-ського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка;

О. Г. Ткаченко – доктор філологічних наук, професор Сумського державного університету.
Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(лист № 1/11-5214 від 16.06.10)

Жиленко І. Р. 

Ж-72 Історія зарубіжної журналістики (від античності до ІІ пол. ХVІІІ ст.): навчальний посібник / І. Р. Жиленко – Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – 285 с.
ISBN 978-966-657-309-7
Навчальний посібник охоплює період історії зарубіжної журналістики від античності до ІІ пол. ХVІІІ ст. Його структура й стиль обумовлені сучасними вимогами вищої освіти в Україні.

Посібник, окрім теоретичного матеріалу і зразків журналіст-ських текстів, містить контрольні питання та завдання до практичних занять, для самостійного опрацювання, орієнтовні завдання до залі-кового кредиту й рекомендовану літературу до кожної теми.

Для студентів вищих навчальних закладів напряму підготовки «Журналістика та інформація».
УДК 070.1(075)

ББК 76.123.я73

© Жиленко І. Р., 2010

ISBN 978-966-657-309-7 © Видавництво СумДУ, 2010

ВСТУП

Правдиву історію країни можна знайти у її пресі.

Т. Маколей
Навчальна дисципліна «Історія зарубіжної журналістики» посідає важливе місце у програмі підготовки спеціалістів напряму «Журналістика та інформація». Знання з цієї дисциплі-ни допоможуть студентам не тільки осмислити минуле, а й зорієнтуватися в сучасному масмедійному просторі.

Як відомо, історія власне журналістики починається з появою в Німеччині перших друкованих тижневиків. Але існував певний період становлення, що передував їхній появі. Науковці визначають його початок по-різному: дехто сходиться на тому, що витоки журналістики починаються в середині XV ст., але більшість дослідників переконані, що вона зароди-лася ще за часів античності, коли з’явилися перші канали комунікації.

До посібника ввійшов матеріал, скомпонований у три розділи: «Зародження журналістики в античності», «Рання християнська публіцистика. Журналістика Середньовіччя та Відродження» й «Журналістика XVIІ – І пол. XVIІІ ст.».

Окрім теоретичного матеріалу, видання містить уривки з монографій і посібників П. Берліна, С. М. Виноградової, Р. Ю. Віппера, Ж. Віллена, Г. Ф. Вороненкової, М. Л. Гаспарова, О. М. Корнілової, А. Ф. Лосєва, О. К. Мелещенка, С. А. Михай-лова, В. В. Різуна, В. С. Соколова, Б. І. Чернякова, Т. М. Хомен-ко, Й. Хейзинги та інших, зразки ораторської прози Лісія, Ісократа, Демосфена, Цицерона, публіцистичних текстів Цезаря, Сенеки, Лукіана, апастола Павла, Августина, Д. Мільтона, М. Лютера, Еразма Роттердамського, Д. Дефо, Д. Свіфта, Вольтера, Р. Стіля, Б. Франкліна, М. Ломоносова та інших.

До кожної теми додається список рекомендованої літератури, контрольні питання та завдання до практичних робіт і для самостійного опрацювання.

Окремо позначені завдання: ۩ – наукові й творчі, ۞ – письмові. Афористичні вислови відомих людей розміщені під знаком @. Гумористичні елементи позначені ☺.

Орієнтовні завдання до залікового кредиту подано за дво-ма рівнями складності.

Такі завдання й посилання сприятимуть формуванню у студентів креативності мислення й спонукатимуть їх до наукового й творчого пошуку.

Головні завдання дисципліни:

  • ознайомити із процесом становлення журналістики як суспільного інституту;

  • розкрити закономірності розвитку зарубіжної преси;

  • виявити значення преси в культурному розвитку людства;

  • визначити роль журналістики в ідейно-політичній та літературній боротьбі різних епох;

  • з’ясувати особливості літературної майстерності публіцистів світового рівня;

  • висвітлити основні тенденції найважливіших періо-дичних видань ХVІІ – І пол. ХVІІІ ст.;

  • сприяти підвищенню професійного рівня майбутніх журналістів.

Сподіваємося, що посібник стане у пригоді майбутнім журналістам.
РОЗДІЛ І
^ ЗАРОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТИКИ В АНТИЧНОСТІ
1. Попередники преси у Стародавній Греції
Усе, що бере свій початок з Афін, Риму та Єрусалима, є дійсно європейським.

П. Валері
… газети такі ж старі, як і людство. Геродот був журналістом.

К. Чапек
Культура античного світу космологічна. Вона вважається підґрунтям європейської цивілізації. Витоки демократичної державності – у Стародавній Греції, отже, й коріння журналіс-тики – у міфології, яка дає початок майже всім наукам. Про тісні зв’язки з журналістикою свідчать такі слова, як «меркурій», «вісник», «герольд», що ввійшли до назв сучасних газет.

У Стародавній Греції ще не існувало журналістики в сучасному розумінні цього слова – як форми масово-інфор-маційної діяльності, яка передбачає збір, обробку й поширення інформації 1 через канали масової комунікації (пресу, телеба-чення, радіомовлення, інформаційні агентства, інтернет); як соціального інституту, створеного з метою забезпечення об’єк-тивною інформацією всіх суб’єктів суспільного життя тощо.

Але були інформаційні явища, наближені до засобів масової комунікації: давньогрецька й давньоримська літератури, театральні видовища, спілкування на площі, виступи ораторів, різноманітні написи – тобто явища, які прийнято називати пражурналістськими. Їх поділяють на усні та письмові.

Усні явища складають дописемний етап доіндустріаль-ного періоду розвитку преси.
Цей етап комунікації характеризується такою організацією процесу спілкування, який може бути виражено формулою: спілкування «обличчям до обличчя». Цей процес спілкування був властивий усій спільноті і мав вигляд переважно міжособистісної, інтерпретаційної комунікації, що відбувалася у формі діалогу або монологу. Проте й на цьому етапі масове спілкування вже існувало, хоч воно не мало тих форм і того розмаху, якого набуло з виникненням письма, друку, радіо й телебачення. Стихійні маси у вигляді натовпів, юрб, майданів, видовищних аудиторій, зібраної публіки, перед якими виступали «лідери думок» (термін увів у ХІХ ст. французький учений-правознавець та соціолог Габріель Тард), висунуті самою ж грома-дою, – все це прояви масової комунікації дописемного етапу, які зберігаються й донині 2.
Отже, попередники журналістики дописемного етапу – це перш за все міжособистісна та групова комунікація.

Між ХVІ і ХІV ст. до н.е. у Греції зародилася писемність, і саме з цього часу можемо говорити про виникнення явищ, що складають писемний етап доіндустріального періоду.
Запроваждення письма стало причиною виникнення свідомого авторства – явища епохального в історії людства. Свідоме авторство було початком виникнення професійного мовлення і формування елітарного прошарку професійних мовців (авторів), здатних керувати спільнотами. З виникненням письма закладаються основи професіо-нального масового спілкування 3.
Іноді науковці виділяють ще й знакові явища пражур-налістики, до яких певною мірою відносять народні збори, масові видовища (свята, похорони), публічну поведінку полі-тичного діяча, обеліски, що споруджувалися на місці виграної битви, монументальні споруди знаменитим громадянам тощо. Так, на честь державного діяча й одного із засновників Александрійської бібліотеки і Мусейона Деметрія Фалерського (350 – 283 рр. до н.е.) було споруджено 360 мідних статуй.

С. А. Михайлов доводить, що Давня Греція стала справж-ньою колискою журналістики, а явища, які виникли у той час, існують і зараз, у ХХІ ст.
Древняя Греция может считаться изобретательницей способов коммуникации, дошедших до современных обществ в почти неизмен-ном виде: алфавит, воспринятый у финикийцев, дошел до наших дней; риторика стала неотъемлемой частью европейской культуры. В греческом мире выработали принципы составления и распространения книги, после чего самые разные труды были собраны в библиотеках эллинистического мира. В Греции проводились важные религиозные и культурные собрания, такие, как театр или игры. И то, и другое сохра-нилось до наших дней, пусть и утратив религиозную составляющую, придававшую им в древности истинную значимость. Эллинистический мир изобрел и политическую коммуникацию, сформировав структури-рованные и упорядоченные собрания, где по результатам прений принимались всеобщие решения. В греческом полисе существовала чрезвычайно разработанная система общения в рамках таких специфи-ческих общественных сред, как агора или гимнасий. По многим показателям полис вправе именоваться «обществом коммуникации» 4.


    1. ^ Усні форми масової комунікації


Найважливіше місце у Стародавній Греції посідали усні форми масової комунікації, складові якої – епічна поезія, міжособистісне й групове спілкування, ораторство, інформу-вання через вигукування оголошень, проведення ритуалів тощо.

Епічна поезія. Передвісниками ораторського мистецтва була давня епічна та лірична поезія. Дослідники звертають увагу на роль епічної поезії, що відтворює цивілізацію, яка не знала письма. Аеди співали перед слухачами про богів та героїв. Вони користувалися мнемонічними прийомами, вживали своєрідні «формули», тобто слова, вірші, які неодноразово використо-вували для змалювання типових подій. Про існування подібних «формул» свідчать поеми Гомера.
Для какой публики сочинялись песни аэдов? Согласно «Илиаде» и «Одиссее», присутствующие обычно принадлежали к миру аристократии. Во время важных празднеств обычно приглашали и усаживали среди пирующих аэда. Его задачей было складывать песни «о славных подвигах древних людей, о блаженных богах олимпий-ских», как это делал Демодок <…>. В бесписьменном обществе память – единственный способ сохранить прошлое и даже настоящее, т.е. нечто большее, чем простая способность вспоминать. Человеку этой эпохи важно было оказаться воспетым сказителем, иначе его ждало забвение. Только слово аэда может даровать герою возможность жить в памяти нынешних и будущих людей 5.
Греки цінували вміння красиво й вишукано говорити. Гомер порівнював красномовство з даром воювати. Про талант красномовця як дар самих богів читаємо в «Одіссеї»:
Тож не однаково нас безсмертні боги наділяють –

Вродою, розумом бистрим чи то красномовності даром.

Зовсім нікчемною часом буває на вигляд людина,

Та божество її словом вінчає, і з захватом щирим

Дивляться всі на промовця, – упевнено й скромно на зборах

Він виступає, та всіх він увагу до себе приверне, –

Всі як на бога зорять, коли він по місту проходить.
Гомер звертає увагу й на те, що красномовцем можна стати в результаті навчання. Наставник Фенікс говорить своєму учню Ахіллу в «Іліаді»:
Тим-то й послав мене він, щоб всього тебе міг я навчити –

В слові пророчистим буть і в ділі поборником ревним.

Дослідники вказують, що в поемах Гомера зустрічається багато прикладів, що є проявами публічної промови (сварки Агамемнона й Ахілла, промови Одіссея, жалібні слова Пріама за своїм сином Гектором тощо). Ось як Ахілл втішає Пріама:
І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим:

«О бідолашний, багато печалі душею зазнав ти!

Як же наблизитись до кораблів ти наваживсь ахейських

Сам, перед очі того, хто стільки синів твоїх славних

Зброї позбавив? Мабуть, і серце у тебе залізне.

Та заспокойся і в крісло сідай. Хоч як боляче нам,

Глибоко в серці сховаймо свою ми журу і скорботу.

Не допоможуть нічого найревніші сльози й ридання.

Долю таку вже богове нам, смертним напряли нещасним –

Жити весь вік у журі, самі лиш вони безпечальні…»
Детальність опису в поемах Гомера «Іліада» та «Одіссея» (т. зв. «гомерівський каталог» подій, явищ), найрізноманітніші відомості про давню Елладу (наприклад, опис щита Ахілла), епічний об’єктивізм, конкретність – усе це свідчить про те, що твори Гомера відповідають вимогам до журналістських творів. У ХІХ ст. німецький археолог Г. Шліман (1822 – 1890) знайшов руїни Трої на пагорбі Гіссарлик (сучасна Туреччина), користу-ючись поемами Гомера як путівниками.

Приклади красномовства знаходимо й у творах Гесіода. У притчах про Пандору (дидактична поема «Роботи і дні») читаємо:
Мовивши так, засміявся родитель безсмертних і смертних.

Славному дав він Гефесту наказ, щоб той якнайшвидше

Землю змішав із водою, поклавши всередину людський

Голос і міць і з лиця уподібнивши вічним богиням

Красної дівчини постать принадну. Афіні казав він

Різних мистецтв научати, щоб ткала прегарні тканини,

А золотій Афродіті круг чола її розілляти

Любість, і болісну хіть, і гризоти, що тіло з’їдають.

Ще і гінцеві Гермесу, аргусовбивці, розум собачий

В неї велів він покласти й навички крутійської вдачі.

Так говорив – і безсмертні послухали владаря Зевса.

Чинячи волю Кроніда, славетний кульга обоногий

Зараз зліпив із землі соромливої дівчини образ,

Підперезавши її, красно вбрала богиня Афіна;

Діви Харіти й владарка Пейто начепили на неї

Щирого злота намисто, а Гори розкішноволосі

Всю її постать кругом весняними квітками прибрали.

Діва Паллада сама приладнала прикраси на тілі.

Аргусовбивця, гонець, наостанку поклав їй у груди

Мову облесну, всілякі омани і вдачу крутійську

З волі Кроніда, що тяжко громами гуркоче. Ще й голос

Дав оповісник богів і назвав ту він жінку Пандора,

Кожен-бо з тих, хто живе повсякчас на високім Олімпі,

Даром її дарував хлібоїдному людству на горе.
Міжособистісне та групове спілкування. Важливим каналом комунікації була агора – міська площа, що слугувала інтересам політичного та релігійного життя поліса, а також інші суспільні місця: гімнасії, лазні, ярмарки, перукарні тощо.

Особу, яка не відвідувала людні місця, вважали «несуспільною».

Про громадський будинок в Афінах цікаву інформацію знаходимо в «Лекціях з історії Греції» Р. Ю. Віппера.

^ Остатки старинного общественного дома по Гомеру. <…> Это – большое помещение, куда сходятся потолковать соседи и где бывает довольно шумно, нечто вроде общественного клуба для простого люда. <…> Дом имеет различное назначение: служит местом общественного приема гостей, местом общих торжественных трапез, затем ночлегом или для гостей, или для молодых неженатых членов общественного союза, для бессемейных и не имеющих хозяйства воинов, которые большей частью образуют определенную возрастную группу; затем дом служит для общественных развлечений, например танцев и мимических действий. Далее – это запасный общественный магазин, склад оружия, арсенал или склад товаров и питательных продуктов. Наконец, почти всегда в этом доме хранятся различные религиозные эмблемы, священные маски и костюмы, знамена, идолы и т.п., которые выносят в торжественных ходах или в мистических церемониях <…>. Но организация первоначального союза может ослабеть, расплыться – большой мужской дом тогда сохранит значение места публичного соединения для всей группы.

<…> В позднейшей общественной жизни греческих городов, напр. Афин, играют известную роль аналогичные формы в виде открытых публичных трапез и в виде собраний в обширных открытых залах, портиках и т.п., в которых сходится всякого рода люд для деловых сношений, для беседы, для отдыха 6.
Ораторство було головним інструментом впливу та пере-конання, основним каналом масової комунікації античності. Витоки античного ораторства пов’язані з зародженням полісної державності та діяльністю афінського політика Солона (640 –559 рр. до н.е.).

Унаслідок декількох невдач, що їх зазнали афіняни в боротьбі з мегарянами через острів Саламін, пропозиції щодо поновлення боротьби за бажану територію нібито були заборонені під страхом страти. Тоді Солон удав божевільного і прочитав на площі свої вірші:
Все горожане, сюда! Я торговый гость саламинский.

Но не товары привез – нет, я привез вам стихи.

Быть бы мне лучше, ей-ей, фолегандрием иль сикинитом,

Чем гражданином Афин, родину б мне поменять!

Скоро, гляди, про меня и молва разнесется дурная:

«Это из тех, кто из рук выпустили Саламин!»

На Саламин! Как один человек, за остров желанный

Все ополчимся! С Афин смоем проклятый позор!
<... > всем равный дал и скорый суд.

Когда б другой, корыстный, злонамеренный,

Моим рожном вооружился, стада б он

Не уберег и не упас. Когда бы сам

Противников я слушал всех и слушал все,

Что мне кричали эти и кричали те,

Осиротел бы город, много пало бы

В усобице сограждан.

^ Перевод Вяч. Иванова
Натхнені такою поезією афіняни почали війну й завоювали острів. Таким чином, політичні вірші Солона були перш за все засобом впливу на суспільну думку й керівництвом до дії.
Для характеристики Солона очень важны отрывки из его поли-тических элегий, которых более всего сохранил Аристотель в Поли-тии. В этом источнике прежде всего открывается любопытная бытовая черта. Представитель партии или реформатор облекал свою полити-ческую программу или общие политические идеи в форму песни. В произведениях этой общественной лирики перед нами выступают или воззвания вождя к партии, к единомышленникам, к народной массе, или политические завещания, политические апологи деятелей, сходя-щих со сцены. Исполнял ли автор сам публично свое произведение или поручал это особым исполнителям, но песни предназначались к распространению в народе, составляли свойственную эпохе публи-цистику и служили средством политической пропаганды 7.



@ Cолон:

  • У великих справах не можна усім подобатися.

  • Дорікай другові наодинці, хвали публічно.

  • Слово є образ справи.


Діяльність гінців. У Стародавній Греції велике значення мала діяльність гінців, глашатаїв, посланців, які розповсюджу-вали важливу інформацію серед громадян поліса.

Гінці інформували жителів про вшанування прославлених полководців, прибуття до міста чужоземних послів, про чергову роздачу хліба, театральні вистави, про виклик до суду, винесен-ня вироків, виконання страт.
Один із таких гінців приніс в Афіни радісну звістку про пере-могу стратега Мальтіада над персидськими військами під Марафоном (490 рік до н.е.). Дотепники мають підстави твердити, ніби родо-начальник марафонського бігу був одним з найперших попередників сучасних репортерів 8.
Часто вулицями ходили глашатаї, виконуючи рекламні пісні. У день похорон вони закликали віддати шану покійному.

Покровителем «служби новин» в античній міфології вва-жали Гермеса (Меркурія).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconФилософия науки учебное пособие Харьков – хнагх – 2007 министерство образования и науки украины
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів» надано листом...

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconРекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник...
В. О. Кодін, П. В. Панов. Архітектура та містобудування первісного суспільства, стародавнього І середньовічного Сходу. Видання друге,...

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconКоментарі (Лекції) Рекомендовано Міністерством освіти І науки України...
Кафедра гуманітарних дисциплін Севастопольського інституту ядерної енергії І промисловості

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconНавчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України
Л. Г. Вельчева, В. В. Молодиченко. – Мелітополь: Вид-во „ Мелітополь”, 2010. – 148 с

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconРекомендовано Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України...
Рецензенти: Ровний А. С. – доктор наук з фізичного виховання І спорту, професор, завідувач кафедри біологічних основ фізичного виховання...

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconМенеджмент у рекомендовано Міністерством освіти І науки України як...
Вечеров В. Т. завідувач кафедрою менеджменту правління проектами І логістики, доктор технічних наук, професор двнз "Придніпровська...

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconСуми Видавництво СумДУ
Методичні вказівки до самостійної роботи з навчальної дисципліни «Практика перекладу з англійської мови» / Укладач Н. А. Приходько....

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconПометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №1/11-5869 від 11. 10. 2005р.)

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconПрограма розвитку освіти І науки Запорізької області на 2013-2017...
Указом Президента України від 17. 04. 2002 №347/2002, Указу Президента України від 30. 09. 2010 №926/2010 «Про заходи щодо забезпечення...

Сторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.) Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Суми Видавництво Сумду 2010 iconІсторія рідного краю навчальний посібник
Т. В. Недосєкіної, затвердженою доіппо та Міністерством освіти І науки України. Є скороченою версією навчальних посібників автора...


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don