Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007




НазваниеРекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007
страница1/8
Дата публикации06.08.2013
Размер1.71 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Культура > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЗМІСТУ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

В.О.КОДІН, П.В.ПАНОВ


АРХІТЕКТУРА ТА МІСТОБУДУВАННЯ

ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА,

СТАРОДАВНЬОГО

І СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СХОДУ
Видання друге, розширене та перероблене
Рекомендовано Міністерством освіти України

як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей

вищих закладів освіти

Харків – 2007
УДК 72.03

В.О. Кодін, П.В.Панов. Архітектура та містобудування первісного суспільства, стародавнього і середньовічного Сходу. Видання друге, розширене та перероблене. Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, – 2007, 122 с.: іл.

ISBN 5-7763-2354-1

У навчальному посібнику дається науково-методичний аналіз розвитку архітектури від її зародження до середньовіччя. Приводяться матеріали з історії архітектури первісного суспільства та головних центрів давньої цивілізації – Єгипту, Передньої Азії, Індії, Китаю, мусульманських країн Близького і Середнього Сходу.

Навчальний посібник призначається для студентів та викладачів архітектурних спеціальностей, а також може бути корисним для студентів і спеціалістів художнього й мистецтвознавчого напряму.

Р е ц е н з е н т и:

Кравець В.Й., член-кореспондент Академії архітектури України, доктор архітектури, професор, завідувач кафедри образотворчого і декоративного мистецтва Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури

Марченко Т.Л., кандидат архітектури, доцент Харківської державної академії дизайну та мистецтв
ISBN 5-7763-2354-1 © В.О.Кодін, П.В.Панов, 2007

© В.О.Кодін, художнє оформлення, 2007


ЗМІСТ

Вступ .......................................................................................................................................4

Розділ 1. Архітектура первісного суспільства

(1 млн. років до н.е. – II тисячоліття до н.е.) ................................................................. 6

Розділ 2. Архітектура стародавнього Єгипту

(XXX – IX ст. до н.е.) ........................................................................................

Розділ 3. Архітектура Передньої Азії

(XXX – IV ст. до н.е.) ........................................................................................

Розділ 4. Архітектура Індії

(III тис. до н.е. – XVII ст. н.е.) .......................................................................

Розділ 5. Архітектура Китаю

(V ст. до н.е. – XVIII ст. н.е.) .............................................................................
Розділ 6. Архітектура арабських країн та країн Близького

і Середнього Сходу (VII – XVIII століття).......................................................
^ Розділ 7. Архітектура народів Середньої Азії

(VI – XVIII століття) ..............................................................................................

Рекомендована література .....................................................................................................
Предметний показчик ............................................................................................................
Словник-глосарій ..................................................................................................................


ВСТУП
Пізнання художньої та будівельної культури минулих часів, усвідомлення традицій і закономірностей розвитку світової архітектури – необхідні умови формування творчої особистості. Освітньо-професійна програма підготовки бакалаврів напрямку 1201 «Архітектура» включає дисципліни, присвячені освоєнню архітектурно-художнього спадку, створеного людством на протязі багатовікової історії. Це дисципліни професійного напрямку – «ПП5. Історія архітектури та містобудування», «ПП6. Історія мистецтв – образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, архітектура» та гуманітарна дисципліна «ГЕ3. Культурологія».

В Харківській національній академії міського господарства напрацьований багаторічний досвід викладання цих предметів у межах єдиного міждисциплінарного блоку «Історія мистецтв, архітектури та містобудування». Таке блокування забезпечує умови для комплексного вивчення всіх аспектів, пов’язаних із формуванням художньої та духовної культури людства. Тому не випадково, що в даному посібнику, крім ретроспективного аналізу розвитку архітектури, широко висвітлюється питання містобудування та ландшафтної архітектури. Значна увага також приділяється вивченню скульптури, живопису та декоративного мистецтва – незмінних складових стародавньої та середньовічної архітектури.

Міждисциплінарний блок «Історія мистецтв, архітектури та містобудування» викладається впродовж восьми семестрів і тісно пов’язаний з такими нормативними дисциплінами, як «ПП1. Архітектурне проектування», «ПП2. Теоретичні та методичні основи архітектурного проектування». «ПП3. Композиція». Даний навчальний посібник охоплює тематику виділених в освітньо-професійній програмі підготовки бакалаврів напрямку 1201. «Архітектура» змістовних блоків «ПФ.Д02.ПР.0.04.04», «ПФ.Е.06.3П.Р.02.03» та «3.04.ПП.0.01.02», що вивчаються на першому курсі, а тому є базовими для названих вище дисциплін.

Зміст і структура навчального посібника визначаються метою та завданнями викладення блоку дисциплін «Історія мистецтв, архітектури та містобудування».

Головною метою курсу є здобуття студентами знань з історії світового та вітчизняного мистецтва, архітектури та містобудування, опанування методами аналізу історичних пам’яток. Відповідно до сформульованої мети найважливішими при вивченні даного блоку дисциплін є такі завдання:

- визначення композиційних особливостей певних типів будівель і споруд у різні історичні періоди;

- виявлення закономірностей архітектурно-художньої виразності пам’яток архітектури та мистецтва;

- розпізнавання художніх стилів в архітектурі та мистецтві;

- визначення особливостей планування історичних населених міст, стильових ознак, композиційної, архітектурної та образної структури їх забудови;

- виділення загальних стильових ознак серед пам’яток різних культур та історичних періодів.

Ця книга – друге (значно розширене та перероблене) видання навчального посібника, вперше виданого у 1998 році. При підготовці даного видання авторами враховано як досвід практичного використання посібника в навчальному процесі, так і сьогоднішні вимоги до навчальної літератури. На основі цього були додатково написані два нових розділи, а також включені контрольні запитання для самостійного вивчення дисципліни, короткий словник архітектурних термінів і алфавітний предметний показчик.

Перший розділ посібника присвячений архітектурі первісного суспільства. Через первісну формацію пройшли всі народи світу. Тому для правильного розуміння архітектури класового суспільства знайомство з першим етапом становлення архітектурної та художньої діяльності людини вкрай необхідне. Адже розвиваючись, первісне суспільство ставало тим фундаментом, на якому зросла більш висока, рабовласницька, формація.

Наступні розділи присвячені архітектурі стародавніх Єгипту та Передньої Азії, а також стародавніх та середньовічних Індії та Китаю, ісламських країн Близького та Середнього Сходу. Названі цивілізації поєднані загальною назвою "Схід". Цей термін умовний. Він пов'язаний з періодом Римського володарювання в Єгипті та на значних територіях Передньої Азії, що являлися східними провінціями Римської імперії. В сучасній історіографії під назвою "Схід" прийнято розуміти Єгипет, Передню Азію, Індію, Китай, Середню Азію тощо.

Єгипет і країни Передньої Азії (особливо Нововавилонське царство та Персія) мали великий вплив на становлення античної архітектури. Ось чому матеріали, викладені в посібнику щодо цих країн, охоплюють доантичні часи. Особлива увага в розділах, присвячених архітектурі Єгипту та Передньої Азії, приділена аналізу розвитку їх своєрідних ордерних систем, які обумовили формування грецьких та римських ордерів.

Архітектура Індії та Китаю до Середньовіччя розвивалася ізольовано, без іноземного впливу. Саме до цього періоду в посібнику архітектура цих країн висвітлюється в окремих розділах. Період розвитку на більшості території Індії мусульманської архітектури (під час правління династії Моголів) розглядається в межах розділу, присвяченого архітектурі ісламського світу. При вивченні китайської архітектури особлива увага приділяється паркобудуванню, адже воно мало великий вплив на розвиток європейської ландшафтної архітектури у XVIII сторіччі.

Архітектурна спадщина ісламської культури не тільки являє собою невичерпну скарбницю пам’яток зодчества і декоративного мистецтва, а й відзначається величезним впливом на світову архітектуру. Ось чому вивчення архітектури ісламу включає не тільки пам’ятки суто арабських держав, а й ті, що розташовані на інших територіях, які в певні історичні періоди знаходилися під протекторатом арабських халіфатів та Османської імперії.

Архітектура Середньої Азії на перших етапах свого розвитку базувалася на традиціях античної та буддійської культур. Але вирішальне значення для її становлення та розквіту в XIV – XVII століттях мала культура ісламу. Архітектурно-художнє надбання країн Середньої Азії цього часу мало значний вплив на архітектуру сусідніх країн, у тому числі Індії. Ось чому в посібнику особлива увага при вивченні архітектури та мистецтва Середньої Азії приділяється саме цьому періоду.

При написанні розділів 4 – 7 авторами враховувався той факт, що хронологія становлення національних архітектурних шкіл різниться, а тому часові межі європейського Середньовіччя (з V до кінця XV століття) для архітектури Сходу не підходять. З огляду на це при висвітлені архітектури країн середньовічного Сходу до кола пам’яток архітектури, що вивчаються, включені й деякі об’єкти XVIII століття, оскільки в цих країнах на той час ще зберігалися феодальні відносини.

Навчальний посібник розрахований на послідовне ознайомлення студентів з особливостями містобудування, типологією житлових, громадських та культових будівель у різних культурах стародавнього світу та Середньовіччя. При цьому особлива увага приділяється планувальному, конструктивному та архітектурно-художньому вирішенню пам’яток зодчества. Виявляються закономірності формування архітектурних стилів у залежності від суспільно-політичних, економічних та природно-кліматичних умов, національно-культурних особливостей різних країн та інших аспектів. Значне місце у книзі відведене питанням взаємовпливу зодчества різних країн і культур як умови розвитку і збагачення архітектурно-художнього надбання кожної з них.

Усі памятки, що підлягають аналізу, представлені на рисунках, яких у книзі близько 300. Ілюстрації згруповані таким чином, що читач може самостійно простежити закономірності розвитку різних типів будівель та споруд, їх конструктивні та архітектурно-художні особливості. Можна також провести порівняльний аналіз відповідних типів будівель у різних країнах, виявити вплив одних художніх культур на інші.

Для тих, хто хоче глибше вивчити архітектуру стародавніх часів та середньовічного Сходу, в кінці кожного розділу наведені контрольни запитання, що охоплюють основні аспекти теми, та надається список рекомендованої для самостійної роботи наукової та методичної літератури.

Предметний показчик та короткий словник-глосарій, які приведені в кінці книги, сприяють самостійному засвоєнню студентами понятійно-термінологічної бази відносно висвітленої в даному посібнику тематики.
^ РОЗДІЛ 1 АРХІТЕКТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Розділ I. АРХІТЕКТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА

(I млн. років до н.е. II тисячоліття до н.е.)
Історія розвитку людства, отже, й архітектури, поділяється на епохи за типом існуючих суспільних відносин, рівнем виробництва засобів життя та іншими ознаками. Для найдавніших епох становлення людства найбільш розповсюдженою є класифікація за матеріалом, з якого виготовлялися знаряддя праці. Однак через те, що людство в цілому розвивалося нерівномірно, хронологія в заголовку розділу і та, що наводиться далі, може бути прийнята, і то тільки умовно, для Західної Європи. На землі ще й зараз є місця, де люди живуть на низькій стадії цивілізації.

I період – епоха первісною людського стада (вона продовжувалася приблизно до І млн. років до н.е.), коли мавпоподібні люди залежали від природи й майже не виробляли продуктів харчування, а переважно споживали готові продукти природи. За суворих умов льодовикового періоду вони шукали притулку в печерах, що знайдені в багатьох місцях земної кулі, наприклад, Альтаміра – в Іспанії, Ніо – у Франції, Капова печера – на Уралі тощо.

II період – палеоліт, або давньокам'яна доба (І млн. – 12 тис. років до н.е.) – епоха, коли з'явилися перші грубо обколоті кам'яні знаряддя: рубила, скребачки та ін. (рис.1.1). Установився родовий лад, на чолі якого стояла жінка (матріархат), що було пов'язано з груповою формою шлюбу. Господарство, як і раніше, залишалося споживчим (наприклад, загінне мисливство – полювання на великих тварин: мамонтів, носорогів, печерних ведмедів тощо).

Житла палеоліту – це також те, що створено самою природою: скельний навіс, печера, але вже дещо поліпшене людиною – подекуди частково закладали камінням занадто широкий вхід, вирівнювали підлогу, робили сходинки, видовбували ніші та ін. У таких печерах мешкали в середньому 50-60 осіб. Археологічні дослідження печери Кіїк-Коба (рис. 1.2) довели, що первісний колектив мисливців налічував тут від 30 до 50 осіб на площі близько 70 м². Приблизно стільки ж мисливців мешкали у печері Фурно-дю-Д'ябл (рис.1.3). Тут камінням заклали занадто широкий вхід, розчистили обвал і потурбувались, аби підлога була досить рівною.

III період – мезоліт, або середньокам'яна доба (близько 12 – 8 тис. років до н.е.). У цю епоху удосконалюються кам'яні знаряддя, з'являється кам'яна сокира, винайдені лук та стріли (рис.1.4). Окрім загону, в котрім бере участь велике число людей, озброєні луками та стрілами мисливці починають здобувати звіра й індивідуально.

Людина будує сезонні стійбища, робить намети зі шкур тварин. Через те, що наявним знаряддям ще не можливо було перерубати товсте дерево для використання його в будівництві, конструктивний каркас житла складався з тонких гілок, а часто і з кісток великих тварин.

У такий спосіб з'явилися перші штучні споруди (рис.1.5). Оскільки засоби й продукти виробництва були спільними, то часто будувалися примітивні курені з жердин, гілок, очерету тощо, котрі вміщували велике число сімей (рід). Прикладом може бути «Довгий дім» ірокезів з багатьма вогнищами у Північній Америці (рис.1.6). Це були видовжені прямокутні будівлі з каркасом із стовпів і жердин. Каркас обшивали великими клаптями деревної кори.

1.1. Кам'яні знаряддя палеоліту

1.2. Розріз печери Кіїк-Коба (Крим)

1.3. План печерного житла в Фурно-дю-Д'ябл (Франція)

1.4. Сцена полювання. Наскальний живопис з ущелини Вальтота біля Алькасара

(Іспанія). Середній мезоліт

1.5. Мезолітичне житло в Острава-Петровичі (Сілезія)

1.6. «Довгий дім» ірокезів

1.7. Плани великих домів ранніх землеробських племен Європи IV – III тис. до н.е.: а, б) Нідерланди; в, г) Німеччина; д) Чехія; е) Польща

1.8. Неолітична кераміка

1.9. Реконструкція житла в трипільському поселенні (2,5 – 1,5 тис. р.до н.е.)

^ РОЗДІЛ 1 АРХІТЕКТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Всередині дому вздовж стін обладнували три яруси помостів: у першому – спали, в другому – тримали домашній посуд та ін., у третьому – зберігали запаси необмолоченого маїсу. На кожні чотири приміщення на центральному проході припадало одне вогнище з загальним казаном для приготування їжі. Зазвичай в одному домі було 5-7 вогнищ, а його довжина досягала 10 – 15 м, але існували й доми вдвічі більші за розміром. Подібні великі доми характерні і для ранніх землеробських племен Європи (рис. 1.7).

Поступово людина вчилася пристосовувати знаряддя праці для більш витонченої роботи, зокрема, шліфувати (рис.1.12). Це є однією з характерних ознак IV періоду – неоліту, або новокам'яної доби (близько 8 – 4 тис. років до н.е.). У цей час відбулися зрушення і в галузі видобування продуктів харчування: виникло скотарство й удосконалилося землеробство. Таким чином, господарство зі споживчого стає виробляючим. Скотарство, обробіток землі, розвиток гончарної справи (рис. 1.8) потребують постійного житла. Вперше такі житла у нас виявили біля села Трипілля, у п’ятдесяти кілометрах від Києва (рис.1.9). Сплетені з лози й обмазані глиною хатини складалися з кількох приміщень, деякі з них були житловими, а решта відводилися під комори для зберігання запасів. У кожній кімнаті знаходилося вогнище, великі посудини для зберігання борошна, зернотерка; в глибині кімнати розміщувався глиняний жертовник зі статуетками жіночих божеств. Трипільське поселення Коломийщина складається вже не тільки з великих, але і з малих жител (рис.1.10). Вони розміщені двома концентричними колами. Діаметр зовнішнього кола – 170 м. У поселенні мешкало більше 500 осіб.

V період – бронзова доба (близько 4 – 2 тис. років до н.е.) – епоха, коли людина освоює плавку металу і виготовляє з нього знаряддя праці. Згодом більш досконалі знаряддя праці, подальший розвиток скотарства і землеробства зробили можливим виробляти продуктів більше, ніж це було потрібно для споживання. Виникає військова демократія – родовий лад з виділенням головного у роді – вождя, чаклуна, шамана тощо. Розвиваються міфологічні уявлення.

Грабіжницькі війни між племенами спричиняють необхідність зведення оборонних будівель. Поселення захищаються фортечними стінами. За приклад може правити стародавнє городище Тушемля на Смоленщині (рис.1.11). Площадка цього городища має близький до овалу обрис, її довжина – 35 м, ширина середньої частини – 32 м. Вона захищена кількома рядами дерев'яних стін, а також земляними валами й ровами.

Загальний характер жител, їхньої огорожі, а також місце культової площадки можна побачити на реконструкції поселення Березняки (рис.1.13).

Укріплене поселення стародавніх германців (рис.1.14) має форму кола. Така форма дуже раціональна, бо утворюється найбільша площа, захищена мінімальними за довжиною периметра валами, які в змозі захищати найменше число воїнів. Стіни окремих будівель виконані тут у вигляді тину, обмазаного глиною (рис.1.15).

Формування середовища проживання людини первіснообщинної епохи зумовлене передусім геокліматичними факторами: коливаннями температури, вологістю повітря, характером ландшафту й рослинності, тваринним світом, наявним будівельним матеріалом. Роль геокліматичного зонування в формуванні архітектури пояснює рис.1.16. Перехід від зони до зони – плавний. Екваторіальний клімат дозволяє обходитися майже без одягу й легким житлом. Натомість у поясі вічних снігів, де розвинуте кочове оленярство і відсутні природні матеріали для капітального житла, яке б добре захищало від морозу, функції житла були розподілені між укриттям (легкий чум) і дуже теплим і зручним хутряним одягом. Часто тут

1.10. Поселення трипільської культури

1.11. Загальний вигляд городища Тушемля

1.12. Неолітичні кам'яні знаряддя зі Скандинавії

1.13. Укріплене поселення Березняки (III – V ст. ст. н.е.)

1.14. Германська фортеця-сховище

1.15. Неолітичний дерев'яний дім. Німеччина. Реконструкція.

^ РОЗДІЛ 1 АРХІТЕКТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
будували сховища з блоків щільно втоптаного снігу, які між собою скріплювала швидко замерзаюча вода.

Наведемо кілька прикладів житла різних зон. Північноамериканські індіанці зводили конічні намети з жердин, які вкривали березовим лубом або оленячими шкурами (рис.1.17).

Африканська хатина, яка для захисту від хижаків і чужинців зведена на дереві (рис.1.18), всередині не розділена на окремі приміщення - це притаманно більшості ранніх первісних жител.

Широкого розповсюдження набули в бронзовому віці будівлі на палях (рис.1.19). Вбиті в дно або в болотистий грунт вони підтримують платформу, на якій зводиться будівля, при цьому палі одночасно використовують як каркас стіни, а їх кінцівки підтримують крокви даху. Залишки будівель на палях знаходять в Італії, Швейцарії, Океанії та інших місцях. Ціле поселення на палях було досліджено на Женевському озері. Воно мало довжину до 360, а ширину – від 30 до 45 м.

Долішня частина давньогрецького дому (рис.1.20) змурована з каменю, горішня – з цегли-сирцю; крокви, стовпи, двері – дерев'яні.

Куполоподібні житла в Енгадині (рис.1.21), зведені в зоні африканських пустель з сильними вітрами, мають обтічну форму, яка запобігає занадто швидкому вивітрюванню змурованих з каміння стін.

Згодом житло сім'ї відривається від родового, стає самостійним (рис.1.22). Хоча таких домів у поселенні досить багато, але нема ще межі, яка б відокремлювала поселення від зовнішнього світу, нема упорядкованого продуманого розміщення домів.

Великих поселень за часів первіснообщинного ладу ще не було. Лише в Малій Азії та Палестині вже в VIII – VI тис. до н.е. виникли розвинуті й багаті поселення (рис.1.24). Це, передусім, Ієрихон (там, де сучасна Герика в Ізраїлі) – місто, котре було засновано в IX тис. до н.е. (рис.1.23). Він став одним із провідних центрів на важливому торговельному шляху. Мешканці Ієрихона швидко багатіли й оточили місто муром (бо було що викрадати і що захищати!) заввишки 5 і товщиною 1,5 м. Уздовж нього проходив рів шириною – 8, глибиною – 2 м. До фортечних укріплень входила і кам'яна башта висотою 9 м. Близько 8000 р. до н.е. в Ієрихоні в куполоподібних будинках жили приблизно 2000 мешканців.

Одним із найдавніших поселень вважають також Чатал-Гуюк в Малій Азії, на теренах сучасної Туреччини (рис.1.25). Близько 6000 р. до н.е. в цьому квітучому місті – осередку гончарства і ткацтва – проживало 5-6 тис. мешканців. Доми з глини стояли впритул один до одного. Щоби потрапити додому, треба було по драбині піднятися на дах, а звідти крізь ляду влізти всередину житла. Це було не дуже зручно, але й ворогам було важко вдертися в таке поселення. В Чатал-Гуюку існувало декілька святилищ. Їх розмальовані релігійними сценами стіни прикрашали гіпсові зображення бичачих голів із справжніми рогами (рис.1.26).

Ми майже нічого не знаємо про подібні міста. Вони були поодинокі і знаходилися далеко одне від одного. Через це культури Ієрихона і Чатал-Гуюка в цивілізації не розвинулись.

У добу бронзи досягли свого найвищого розвитку споруди з великих каменів. Вони одержали загальне найменування мегалітичних. Вертикальні поодинокі камені називали менгірами (від бретонського men камінь + hir довгий). Це були, ймовірно, знаки, які відмічали поховання видатних вождів, або тотемні споруди-символи, що відображували легендарне походження роду. Такі камені могли бути необробленими або певної форми (рис.1.27). Їх поверхня інколи вкривалася малюнками або самі вони мали вигляд якихось фігур (рис.1.29).

1.16. Роль геокліматичного зонування у формуванні архітектури

1.17. Тіпі – намет американських індійців

1.18. Хатина на дереві в Ассамі

1.19. Реконструкція будівлі на палях

1.20. Реконструкція давньогрецького дому

1.21. Кам'яні житла в Енгадині

^ РОЗДІЛ 1 АРХІТЕКТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Інколи кам'яні блоки утворювали довгі «алеї» (рис.1.28). Вчені припускають, що такі «алеї» могли мати ритуальне призначення. Повільний урочистий рух процесії оформлювався, узаконювався і монументалізовувався рядами важких і довговічних каменів, поставлених обабіч шляху. Висота менгірів сягає 4-5 м і більше. Вони поширені на території Північно-Західної Європи, зустрічаються й у Сибіру, на Кавказі, в Криму.

З появою віри в загробне життя люди почали споруджувати монументальні кам'яні гробниці дольмени (від бретонського dol стіл + men камінь). Як правило, це декілька вертикально поставлених плит або брил, що утворюють внутрішнє приміщення, перекрите великими плитами (рис.1.32). Вага кам'яних плит досягає десятків тонн. Є і такі плити, що важать майже сотню тонн (рис.1.30). Інколи дольмен засипали землею, і він опинявся всередині кургану (рис.1.31, 1.33). Дольмени поширені у більшості країн Європи, Азії, Північної Америки. Понад 3000 дольменів вчені обстежили на західному узбережжі Кавказу (рис. 1.32).

Будівництво дольменів, як і інших мегалітичних споруд, починалося з підготовки каменю – його треба було виламати і привезти на місце робіт.

Каміння виламували у такий спосіб. За допомогою кам'яних або бронзових клинів робили у породі розташовані в ряд зарубки, а потім у підготовлені ямки заганяли клини з дерева, намочували їх водою. Деревина набрякала, і в камені з'являлися тріщини. Через те, що кавказькі дольмени зібрані з матеріалу, який легко розколюється (пісковик), то плити відразу ставали досить рівними.

Цей спосіб виламування гірських порід навіть такої твердості, як граніт, добре відомий у будівельній техніці Стародавнього Єгипту з давніх-давен. Застосовували його майже до наших днів.

Але ж вирубані плити треба було ще доставити на місце. І за допомогою котків (однакових круглих колод), мотузок, людської або бичачої сили тягли матеріал до облюбованого куточка, де мав споруджуватися дольмен. Спосіб дуже давній. Так само, вибираючи вільний коток з-під вантажу і підкладаючи його спереду, колись перевезли з Карелії брилу граніту для пам'ятника Петру І в Санкт-Петербурзі.

Плити дольменів на Західному Кавказі досягають ваги понад 7 тонн, а є й такі, що важать більше 25 тонн! Мабуть, на будівництво виходила сила-силенна людей. Вони застосовували важелі, підсипки, внутрішнє риштування, аби плита не завалилася (потім його забирали). Зараз дольмени мовчазні. Але скільки крику й гаму увібрали вони у себе: і ритмічне підганяння (на зразок наших «раз-два взяли!» або «давай-давай!»), і радість удачі, і зойки жаху під час біди...

Усі деталі дольмена, де тільки можливо, входять у пази (деталь на рис.1.32). Вони вишліфувані в бокових плитах, перекритті (ось воно і тримається міцно), в каменях, підкладених під дольмени. Зі східного боку всередину веде круглий отвір діаметром близько 40 см (рис.1.32). Він затулявся кам'яною затичкою такої ж форми. Величезна передня плита має довжину основи 245, висоту – 210, товщину – 57 см.

1.22. Реконструкція житлового будинку в Кірокітії. VII – V тис. до н.е.

1.23. Фортечний мур, башта та житла Ієрихона. Близько 8000 р. до н.е.

1.24. Ієрихон та Чатал-Гуюк на карті Передньої Азії

1.25. Поселення Чатал-Гуюк. Близько 6000 р. до н.е.

1.26. Чатал-Гуюк. Святилище

1.27. Менгір біля Блізкастеля. Рейнпфальц. Німеччина. Неоліт.

Близько 2000 р. до н.е.

1.28. Алеї каменів біля Карнака (Бретань. Франція. Неоліт.

Близько 2000 р. до н.е.)

1.29. Статуя-менгір поблизу Сен-Жермен (Аверон. Франція). Неоліт. Близько 2000 р. до н.е.
^ РОЗДІЛ 1 АРХІТЕКТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Більшість дольменів мають трапецієподібний обрис – широку передню частину і вузьку задню, трохи нахилені всередину бокові стіни, а для цього передня й задня плити вгору скошені – вони відповідають формі трапеції. Інакше кажучи, будівельники прагнули всіма засобами зробити свої споруди міцними. Форма дольмена – зрізана піраміда – не випадковість. Вона надзвичайно стійка, тому що конструктивно близька до природних конусоподібних форм. Таку будову мають гори (у них широка основа), за цим принципом ростуть дерева. Стійкість конусу і піраміди пояснюється тим, що центр ваги цих фігур займає центрально-осьове положення. Стародавні архітектори і будівельники чудово знали цю закономірність. Усі будівлі Єгипту, Вавилона, Ассирії були пірамідоподібними – з широкою основою і більш вузькою верхівкою. Навіть давньогрецькі будівлі з колонами різних стилів збудовані з урахуванням цього принципу.

З часом достатня витримка і просушування каменю призводить до того, що поверхня пісковиків міцніє. Цьому сприяють сонячні промені, які ніби сплавляють окремі піщинки.

Будуючи дольмен, людина шляхом нагромадження матеріалу обмежує простір; тут уперше протиставлені несучі частини і такі, які перебувають у спокої, це протиставлення явилося основою архітектури.

Дольмени своїм виглядом справляють враження і моці, і грандіозності, і мовчазної суворості. Можна собі уявити, з яким почуттям власної гідності й творчого задоволення дивилися на ці пам'ятки люди, котрі своїми зусиллями перемагали фізичний опір каменю. Справді, стародавні будівельники були великими майстрами своєї справи.

Найбільш складними мегалітичними спорудами, вірогідно, пов'язаними з обумовленим культовим ритуалом, були кромлехи (від кельтського crom коло + lech камінь) групи каменів, розставлених концентричними колами. Найбільш відомий кромлех Стоунхендж (англ. «висячі камені»).

У минулому Стоунхенджа виразно виділяються кілька етапів будівництва (рис.1.34). Спочатку десь близько 3100 р. до н.е. виникли рів глибиною 2 м і внутрішній вал (висотою 2 м) у формі кола. Поза цим колом знаходився так званий П'ятковий камінь, а всередині – розташовані по колу, на однаковій відстані одна від одної, ямки зі слідами трупоспалення. Приблизно в 1800 р. до н.е. Стоунхендж набув вигляду, знайомого нам сьогодні: виникло величне кам'яне кільце діаметром 30 м з величезних брил сірого пісковику, перекритих зверху плитами з каменю (рис.1.35). Всередині цього кільця знаходилася ще одна споруда підковоподібної форми. Вона була складена з брил більшого розміру, згрупованих попарно й перекритих третьою – так званих трилітів. Тесані поодинокі камені голубувато-зеленого відтінку – найменші в споруді. Деякі з них створюють немовби невелику самостійну підкову всередині підкови з сірих трилітів, а інші вишиковуються по колу всередині великого кам'яного кільця.

Головна вісь споруди спрямована на північний схід – точно туди, де в найдовші дні встає сонце. Це свідчить на користь того, що скоріше за все це було святилище сонця.

В архітектурній формі Стоунхенджа видно добре обмірковане розв'язання просторової задачі: чітке планування, центр, симетрія, ритм. «Підкова» з п'яти порталів, висота котрих зростає до центру, – це відточена художня ідея. Включити до неї «підкову» з каменів трохи менших і іншого кольору, які стоять могутнім частоколом навколо «олтаря», оточити підкову зовні кільцем голубуватих стовпів, а це кільце – ще одним колом сірих порталів, – це робота,

1.30. Дольмен у департаменті В'єн. Франція. Неоліт. Близько 2000 р. до н.е.

1.31. Дольмен-гробниця у Данії. Близько 2000 р. до н.е.

1.32. Дольмен із додатковими портальними плитами біля Туапсе (Західний

Кавказ). Близько 2100 р. до н.е.

1.33. Мегалітична споруда – дольмен

1.34. План кромлеху Стоунхендж біля Солсбері. Англія. Початок II тис. до н.е.

1.35. Загальний вигляд кромлеху Стоунхендж. Реконструкція

1.36. Спорудження кромлеху Стоунхендж

^ РОЗДІЛ 1 АРХІТЕКТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
якої не посоромився б жоден із архітекторів світу, котрі жили в минулому і живуть зараз. Разом із валом, що оточує споруду, з дорогою, яка обтікає П'ятковий камінь, разом із навколишнім краєвидом Стоунхендж являє собою справжній шедевр мистецтва. Він не потребує ніяких скидок на «доісторичне походження».

На рис.1.36 показано, як, вірогідно, велося спорудження Стоунхенджа. В кромлехах уперше з'являються кам'яні балки, укладені на стояках. Це перші стояково-балочні тектонічні системи.

Факт майже повсюдного поширення мегалітичних споруд вказує на те, що вони стали виразниками ідей, котрі були спільними для всіх людей цієї доби, незалежно від їх географічного місцезнаходження. Такою ідеєю могло бути прагнення матеріалізувати усвідомлення значення своєї особи, утвердити її могутність і непохитність, зберегти назавжди пам'ять про неї для нащадків. Не випадково ці камені мали дуже великі розміри та вагу. Слід додати, що вождь вважався також осереддям продуктивних сил природи. Він відповідав за багатий урожай, за численний приплід худоби, народжуваність людей. Після смерті його тінь продовжувала забезпечувати благоденство тим, хто продовжував жити. Потурбувати гробницю – означало знищити чудодійність, її безмежний вплив на все живе...
  1   2   3   4   5   6   7   8

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconФилософия науки учебное пособие Харьков – хнагх – 2007 министерство образования и науки украины
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів» надано листом...

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconКоментарі (Лекції) Рекомендовано Міністерством освіти І науки України...
Кафедра гуманітарних дисциплін Севастопольського інституту ядерної енергії І промисловості

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconМенеджмент у рекомендовано Міністерством освіти І науки України як...
Вечеров В. Т. завідувач кафедрою менеджменту правління проектами І логістики, доктор технічних наук, професор двнз "Придніпровська...

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconРекомендовано Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України...
Рецензенти: Ровний А. С. – доктор наук з фізичного виховання І спорту, професор, завідувач кафедри біологічних основ фізичного виховання...

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconЗатверджую
Робоча програма складена на основі типової програми з англійської мови для вищих фармацевтичних закладів освіти та фармацевтичних...

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconЗатверджую
Робоча програма складена на основі типової програми з англійської мови для вищих фармацевтичних закладів освіти та фармацевтичних...

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconМатеріали підготовки до занять Література Основна
Мойсеєнко М. І., Добровольська М. А., Інформаційні технології у фармації. Практикум, частина ІІ. Навчальний посібник для студентів...

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconОсновні підручники та навчальні посібники
Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України та Інститутом інноваційних технологій І змісту освіти для використання у вищих...

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconТиповий навчальний план та програма спеціалїзації (інтернатури) випускників...
Охорони Здоров’я України №621 від 21. 11. 2005 р. “Про внесення змін до наказу моз україни від 23. 02. 2005 р за №81”:“Про затвердження...

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних спеціальностей вищих закладів освіти Харків 2007 iconСторія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.)...
Г. Ю. Богданович – доктор філологічних наук, професор Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don