Таврійський вісник освіти




НазваниеТаврійський вісник освіти
страница7/28
Дата публикации20.06.2014
Размер4.38 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Культура > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   28

Література:

  1. Дубовис. Твій фізичний гарт. – К.: Здоров’я, 2001.

  2. Папуша В. Фізичне виховання школярів: навчальний посібник. – Тернопіль, 2004.

  3. Огниста К.М. Стройові вправи у фізичному вихованні молодших школярів. К., 2001.

  4. Фізичне виховання. – 2000. – №4.

Дяченко В.І.

Підготовка громадських інструкторів та суддів
ІЗ видів спорту на уроках фізкультури
та в позаурочний час


Останнім часом на сторінках періодичних видань усе частіше з’являються публікації про те, якою повинна бути фізична культура ХХІ століття. Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Цільова комплексна програма «Фізичне виховання і здоров’я нації», Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) ставлять перед педагогами завдання сприяти фізичному, психічному здоров’ю молоді, утвердженню пріоритетів здорового способу життя.

В Україні протягом останнього часу склалася тривожна ситуація: різко погіршилися здоров’я й фізична підготовленість дітей. Педагоги, фізіологи, медики, гігієністи й психологи, зазначають, що природна рухова активність дітей неухильно знижується. Дослідження довели, що шкоди завдає не сама розумова праця, а майже позбавлений рухів спосіб життя. Для підтримки високої працездатності організму необхідна щоденна м’язова робота (діти мають одержувати певну норму фізичного навантаження щодня). На жаль, уроків із фізичної культури для задоволення цих потреб недостатньо, тому крім уроків, потрібні допоміжні форми фізичного виховання. У зв’язку із цим зростає необхідність удосконалення змісту фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл. Важливу роль у цьому процесі відіграє позакласна фізична, культурно-оздоровча й спортивна робота.

З метою визначення шляхів підвищення ефективності поза­класної фізкультурно-оздоровчої й спортивної роботи з учнями фахівці, науковці проводили констатуючі зрізи в школах Волинського району Івано-Франківської області, Кременчуцького району Полтавської області, Богодухівського району Харківської області, Київської ЗОШ №36. У цих закладах досліджувалися можливості переходу до оптимальної організації позакласної роботи, під час якої забезпечується значне зростання показників фізичного розвитку й підготовленості учнів, набуття вмінь і нави­чок щодо організації та проведення змагань, свят та формування основ здорового способу життя. Розроблялися заходи для вдосконалення системи позакласної роботи з фізичного вихо­вання. У результаті експериментів, апробувань, фахівцями були розроблені методичні рекомендації щодо добору найбільш ефективних засобів, форм і методів організації та проведення позаурочних форм навчання та тренування учнів. Над цією проблемою працювали О.Леонов, І.Козетов. Вони прийшли до висновку, що на уроках та в позаурочній діяльності потрібно навчати дітей виконанню вправ за певними правилами. Унаслідок цього актуалізується робота з підготовки громадських інструкторів по видах спорту, тобто підготовка спортивного активу. Виховання спортивного активу починається безпосе­редньо з уроків, на яких спочатку ставиться найпростіше завдання: розучити з товаришами кілька загальнорозвивальних вправ. Учні готуються до цього вдома, оскільки самі мають добре вміти виконувати ці вправи. Після самостійної підготовки дітей учитель навчає, як потрібно страхувати товаришів та проводити заняття на розвиток певних фізичних якостей (причому дати школярам заплановане фізичне навантаження). З таких завдань і починається здійснення підготовки інструкторів. Можна залу­чити інших учнів до оцінювання якості виконання вправ, для них це буде першою, найпростішою практикою суддівства.

У Красненській загальноосвітній школі Скадовського району практикується проведення уроків із різної тематики, підсумкові, тестові, тематичні екскурсії. Наприклад:

Урок №6, 6 клас. Завдання:

  1. Розвивати інтерес учнів до уроків із фізичного виховання.

  2. Підготувати до складання державного тесту (сила).

  3. Сприяти розвитку координації рухів.

Під час проведення серії таких уроків (із вивченням правил виконання вправ, із проведенням перевірки фізичного стану учнів, з навчанням дітей правильному розташуванню робочих місць) використовується груповий метод.

Добре засвоюються знання та інструктивні навички, коли учні працюють у парах Один виконує, другий допомагає, указує на помилки, а також учиться правилам страховки.

Під час підготовки учнів до складання тесту, школярі також працюють у парах – спостерігають один за одним, щоби правильно віджималися, підтягувалися, піднімали штангу й т.д. Коли учні працюють по двоє, така робота сприяє закріпленню, осмисленню навчального матеріалу, поліпшує охорону праці, забезпечує розподіл навантаження..

У нашій школі впроваджуємо уроки з елементами підготовки громадських інструкторів та суддів, спираючись на досвід фахів­ця І.Козетова, який радить перед такими уроками задавати домашні завдання, щоби учні опрацювали, вивчили правила (осмислили, навчилися техніці виконання вправ). Попередня підготовка дітей допоможе вчителю одразу на занятті виправля­ти помилки. На таких уроках доречно використовувати дидактич­ний матеріал: таблиці, картки із запитаннями до різних тем, нормативи, тести.

При оцінюванні учнів, порівнюючи їхні результати з держав­ними нормативами, варто наголошувати, що хороша оцінка буде виставлена не тільки за виконання нормативу, а й за покра­щення результатів. Це мотивує дітей, і вони вдома починають тренуватися більше ніж раніше, щоби поліпшити свій результат. На основі цього виробляється така система:

  1. Розвиваються навички систематичних занять фізичними вправами.

  2. Набуваються навички правильного виконання тих чи інших саме вправ.

  3. Діти вчаться грамотно, самостійно перевіряти й оцінювати стан власного фізичного розвитку.

  4. Учні набувають інструкторських навичок для поліпшення начально-виховного процесу та організації позакласної фізкультурно-оздоровчої роботи.

У процесі навчання, на уроках, застосовуються різні методи, прийоми для розширення знань і вмінь учнів. Доречно проводити уроки-подорожі, нестандартні уроки, пізнавальні уроки, напри­клад, з теми «Гімнастика»: виконуючи вправи, діти навчаються правилам страховки, складанню комбінацій, виконанню тестових вимог, правильному підтягуванню, лазанню й т.д. І обов’язково в кінці уроку, у підсумковому моменті, кожен учень дає оцінку собі й товаришу, указує на помилки товариша, показує правила страховки.

На уроках із легкої атлетики учні вчаться правильно заміряти результати, (метання м’яча, гранати, бігу, на різних бігових дистанціях (секундомір), судити змагання зі стрибків у довжину, висоту тощо.

Під час вивчення теми «Спортивні ігри» учні вчаться викону­вати правила гри, самі здійснюють суддівство з баскетболу, волейболу, футболу, підбивають підсумки, звертаючи увагу на порушення правил гри.

У програмі «Основи здоров’я і фізична культура», затвер­дже­ній Міністерством освіти і науки, заплановано дві години на тиждень, яких не вистачає часом навіть на виконання навчальних завдань. За таких умов та за відсутності належної матеріальної бази в школі виникає необхідність продовжувати підготовку інструкторів та спортивних суддів у позаурочний час.

Різноманітну роботу поза уроками можна виконувати лише за умови широкої самодіяльності активу учнів. Тому ми повинні прагнути об’єднати навколо себе якомога більше учнів, здатних вести відповідну роботу, адже ми проводимо велику кількість змагань, конкурсів, КВК, тижні спорту, місячник оборонно-масової роботи, загальношкільні змагання «Веселі старти», свята до дня незалежності України, дня Конституції, дня захисника Вітчизни, дня Перемоги, новорічні свята, велопробіги, воєнізовані кроси з міні-біатлоном, а для проведення цих заходів потрібна велика кількість інструкторів, спортивних суддів, помічників з обслуговування змагань.

Багато учнів відвідують спортивні секції, де діти набувають знань, умінь, поліпшують загальну фізичну підготовку. Заняттями в таких секціях керують не тільки вчителі, а й інструктори-старшокласники, оскільки встановлено, що вчитель фізкультури не може без допомоги школярів розв’язати проблему масовості фізкультурно-оздоровчої роботи в школі (рекомендовано на кожних 20 учнів підготувати одного інструктора й одного суддю). У зв’язку із цим у школі один раз на місяць проводимо добір у старших класах найбільш активних учнів, які виявляють бажання виконувати обов’язки інструктора або судді в певному виді спорту. Кожна дитина відвідує семінарські заняття, які проводить учитель, потім складають заліки за своїм профілем. Така робота важлива, бо ефективна діяльність активу залежить від рівня його підготовки.

Зміст навчального матеріалу семінарських занять можна по­ді­лити на загальні й спеціальні питання. До загальних належать: мета й завдання фізичного виховання, принципи системи фізичного виховання. Знання цих тем обов’язкове для всіх груп.

Спеціальні розкривають специфіку певного виду діяльності. Так, важливими для фізоргів є: організація внутрішкільних змагань, оформлення заявок, організація та підготовка команд до змагань, фізкультурні заходи в режимі дня. Судді вивчають питання, що стосуються особливостей конкретного виду спорту й правил змагань. Громадські інструктори одержують знання, що стосуються техніки вправ і методики проведення занять, дозування навантажень, підготовки окремих учнів і команд до змагань. Майбутніх інструкторів також слід ознайомити з підго­тов­кою спортивного інвентарю, з наказами, протоколами зма­гань. Для кожної групи активістів складається план підготовки, за яким дуже важливо на заняттях організовувати обговорення матеріалу, що вивчається, заохочувати до обміну досвідом, до постановки питань.

Навчання й виховання фізкультурних активістів здійснюєть­ся в процесі навчальної та позаурочної роботи (для занять, з ак­ти­вом можна використовувати й канікули). Поширеними форма­ми навчання активу є: інструктивні заняття, групові й індивіду­аль­ні консультації, наради. Інструктивні заняття проводяться із групами диференційовано. На консультаціях учитель дає пора­ди, відповідає на запитання, роз’яснює, як краще діяти, щоб успішно виконати покладені на активістів обов’язки. Групові консультації використовуються, коли необхідно озброїти юних спортивних суддів, командирів відділень, громадських інструкто­рів, керівників ігор спеціальними знаннями й практичними вміннями. Дуже важливо залучати членів фізкультурного активу до взаємоперевірки, це спонукає кожного замислитися над виконаною роботою, згадати все вивчене. Самоперевірка й взаємоперевірка сприяють самовдосконаленню. Дуже важливо при підготовці активу в позаурочний час роботу з дітьми проводити цікаво, з яскравими прикладами з історії того чи іншого виду спорту, ілюстраціями, яскравими моментами спортивної кар’єри кращих спортсменів України, із прикладами успіхів українських спортсменів на світових аренах. Тоді учні охоче приходять на заняття, співпрацюють з учителями фізичного виховання.

Роботу з підготовки активу доречно розпочинати у 8-9 кла­сах, щоб у 10-му класі учні з виробленими організаторськими здібностями стали кваліфікованими помічниками вчителя.

Отже, підготовка громадського фізкультурного активу, який відіграє провідну роль у залученні всіх школярів до різних форм занять фізичними вправами, сприяє розвиткові самоуправління в учнівському колективі, впровадженню фізичної культури в побут школярів.

Для активного залучення дітей до активу в Красненській загальноосвітній школі оголошено постійно діючий конкурс на кращу спортивно-масову роботу в школі за такими показниками:

  1. Кількість учнів, які відвідують спортивні секції.

  2. Кількість учнів, які брали участь у змаганнях.

  3. Участь учнів класу в шкільній спартакіаді.

  4. Кількість інструкторів і спортивних суддів.

  5. Проведені турпоходи.

  6. Написання заміток до спортивної газети.

  7. Участь у тематичних вечорах, ранках.

  8. Оформлення стендів, альбомів, цікавих кросвордів на спортивну тематику.

  9. Виготовлення спортивного інвентарю, його ремонт.

Таким чином, для організації масової фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями необхідно:

  1. Комплексно використовувати всі форми занять (навчальну, позакласну, самостійну).

  2. На уроках фізкультури планомірно навчати всіх школярів елементам методики тренування основних фізичних якостей і прийомам особистого контролю.

  3. На семінарах у позаурочний час організовувати підготов­ку зі старшокласників громадських інструкторів та спортивних суддів для проведення змагань, свят, конкурсів, вечорів, спортивних ігор.

  4. Забезпечити передання вчителем оперативних функцій, керівництва й контролю за діяльністю секцій і суддівства змагань громадським інструкторам та суддям.

  5. Піднести масовість фізкультурно-оздоровчої роботи в школі за схемою:



Отже, масовість фізкультурно-оздоровчої роботи в школах може бути досягнута лише за умови переходу до учнівського самоврядування, яке забезпечує попередня підготовка громадських інструкторів та суддів із видів спорту на уроках та позаурочний час

Література:

  1. Козетов І. Смуга перешкод на уроці фізкультури // Фізичне виховання у школі. – 2003. – №3. – С.27-31.

  2. Леонов О.З., Цвек С.Ф. Школярам – фізичний гарт. – Харків, 1994. – 95 с.

  3. Новосельський В.Ф. Професія: вчитель фізкультури. – К.: Вид-во товариства «Знання» України, 1991. – 48 с.

  4. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання. – Львів: Світ, 1993. – С.165-171.

  5. Фізичне виховання в позашкільній роботі: Методичні рекомендації.

Лук’яненко Г.І.

^ ПРОБЛЕМИ ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ДО ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ХАРЧУВАННЯ УЧНІВ

Харчування – один із найголовніших факторів, що визнача­ють здоров’я населення. Згідно оцінкам експертів ВООЗ здоров’я людини на 70% залежить від способу життя, найважливішим чинни­ком якого є харчування. Протягом останніх років спостері­гається стійке порушення в структурі харчування населення України. Наукові дослідження та дані статистики свідчать про різке зниження споживання біологічно цінних продуктів: м’яса й м’ясопродуктів на 37%, молока й молочних продуктів на 34,8%, яєць на 37.5%, риби на 81%, овочів і фруктів на 49% при одно­часному стабільно високому рівні споживання хлібопродуктів, тваринного жиру, зернобобових продуктів, картоплі. Разом із тим спостерігається так званий «прихований голод» внаслідок дефі­ци­ту в харчовому раціоні вітамінів, особливо антиоксидантного ряду (А, Е, С), макро- і мікроелементів (йоду, заліза, кальцію, фтору, селену) [3].

Дослідження, проведені на основі методу «добового відтво­рення», розробленого Інститутом кардіології ім. М.Д.Стражеска АМН України, визначили, що фактичний режим харчування населення працездатного віку характеризується:

  • достатньою кількістю білків (15-20% від загальної кілько­сті поживних речовин), значну частину яких (69%) складають тваринні;

  • надмірним уживанням жирів (40%), половина з яких тваринні;

  • незбалансованістю жирних кислот у складі жирів;

  • недостатньою кількістю вуглеводів (40-45%), значну кількість яких складають прості вуглеводи (в середньому 88,4 г/добу);

  • значним умістом холестерину (519,8 мг/добу);

  • порушенням режиму харчування: переважає двохразове харчування, тривалі, понад 8 годин, інтервали між прийомами їжі, висока енергоцінність (до 50-60% добової калорійності) їжі ввечері [1].

За результатами епідеміологічних досліджень, наведених М.І.Пересічним, М.Ф.Кравченко, останніми роками порушення структури харчування призвело до ожиріння більшості населення, особливо жінок після 30 років. Одночасно у більш молодого покоління виникає дефіцит маси тіла [2].

Звичайно, така ситуація обумовлює необхідність винесення питань харчування населення України на державний рівень. Досвід багатьох країн свідчить, що послідовна політика в галузі харчування дає позитивні результати в поліпшенні показників здоров’я населення. Останнім часом були розроблені різні рекомендації в організації харчування, базою яких є принципи здорового харчування, а саме:

  • дотримання балансу споживання їжі з фізичною активністю й збереженням нормальної маси тіла;

  • споживання різноманітної їжі;

  • споживання достатньої кількості фруктів, овочів, зернових продуктів;

  • зниження споживання ненасичених жирних кислот і холестерину.[4]

З 2000 року в Україні здійснюється Канадсько-Український законодавчий і міжурядовий проект, основною метою якого є сприяння вдосконаленню й реформуванню законодавства України, використовуючи канадський досвід. У рамках цього проекту була розроблена Концепція державної політики в галузі харчування населення України. Державну політику в галузі харчування розуміють як комплекс заходів, спрямованих на створення умов, що повністю забезпечують потреби різних верств населення в раціональному й збалансованому харчуванні, адекватному національним традиціям і звичкам, віку, професії, стану здоров’я, економічного положення та екологічної ситуації у відповідності до вимог сучасної медичної науки [5].

З огляду на Концепцію завданнями педагогічної науки й прак­тики є усунення інформаційного дефіциту в питаннях харчування, пропаганда принципів раціонального харчування, підвищення культури харчування з урахуванням національних традицій і світового досвіду, розробка навчальних програм у межах компетентності.

У дослідженні, як пропонується вашій увазі, ми звернули ува­гу на формування культури харчування під час уроків трудо­вого навчання в 5-9 класах загальноосвітніх шкіл. Такий вибір обумовлено тим, що до навчальної програми із цього предмету включені теми, які безпосередньо пов’язані із проблемами харчування. З огляду на це були поставлені такі завдання:

  1. Вивчити стан сформованості культури харчування серед учнів загальноосвітніх шкіл.

  2. Визначити чинники, які впливають на процес формування культури харчування.

  3. Дати пропозиції щодо оптимізації процесу формування культури харчування.

Анкетним методом, застосованим до учнів 5-9 класів ЗОШ м.Хмельницького, було встановлено, що культурі харчування недостатньо приділяється уваги. Хоч 70% респондентів виявили обізнаність у питаннях зв’язку харчування й здоров’я, більшість із них (80%) визнали, що не застосовують рекомендації стосовно організації раціонального харчування в повсякденному житті. 45% опитаних не змогли пояснити залежність вибору певних харчових продуктів від стану здоров’я. Більшість учнів не звер­тають уваги на застереження щодо систематичного вживання сухих сніданків, харчових концентратів, напоїв з умістом речовин – джерел фенілаланіну. Однак, діти вказали на те, що питання харчування розглядалися в рамках вивчення окремих шкільних предметів: біології, трудового навчання, ОБЖД.

Опитування, проведене серед батьків, довело, що в сім’ях практично не враховуються особливості харчування кожного чле­на, окрім випадків суворих харчових обмежень, пов’язаних із захворюваннями. Серед причин цього явища називають незадо­віль­не матеріальне становище родини, дефіцит наукових знань із питань раціонального харчування, а також відсутність довіри до інформації про поживну цінність на упаковці харчового продукту.

Проаналізувавши результати дослідження, можна зробити висновки про відсутність системи виховання культури харчу­ван­ня серед учнів, що обумовлено цілим рядом педагогічних і орга­нізаційних проблем, а саме: нечітким розумінням самого поняття «культура харчування»; відсутністю цілеспрямованих навчально-виховних заходів; неналежною підготовкою вчителів, зокрема, трудового навчання, оскільки культура харчування – частина трудового навчання; окремими недоліками в організації харчу­вання школярів, особливо старших класів.

Як було означено вище, важливу роль у формуванні куль­тури харчування відіграє трудове навчання. Зрозуміло, що про­відна роль належить учителеві. Тому, насамперед, ми здійснили аналіз навчання студентів-майбутніх учителів трудового навчан­ня з кулінарних дисциплін. Метою цієї частини дослідження було вивчення питань підготовки майбутнього вчителя до виховання культури харчування. Висловлюємо щиру подяку педагогічним університетам, які люб’язно надали нам необхідні матеріали, а саме Глухівському педагогічному університету, Чернігівському державному педагогічному університету ім.Т.Г.Шевченка, Націо­наль­ному педагогічному університету ім.М.П.Драгоманова, Дро­го­бицькому державному педагогічному університету ім. Івана Франка, Полтавському державному педагогічному університету ім.В.Г.Короленка, Херсонському державному університету, Хмель­ницькому національному університету. Аналіз навчальних програм проводився за такими показниками: 1) кількість пред­метів кулінарного спрямування; 2) кількість аудиторних годин, відведених для їхнього опанування; 3) зміст, мета й завдання кожного з них.

Виявилося, що кількість предметів, включених до циклу кулінарних дисциплін у різних навчальних закладах коливається від одного до п’яти. На їхнє вивчення витрачається від 540 (Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова) до 144 (Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка) годин, у середньому 281 година.

З іншого боку, у програмі із трудового навчання, якою кори­стувалися школи до 2005 року, існував окремий розділ «Куль­тура харчування. Технологія приготування їжі». На вивчення його відводилося по 8 годин у кожному класі. Шкільна програма із цього ж предмету, прийнята в 2005-2006 навчальному році, питання культури харчування подає лише окремими темами, які разом з іншими темами кулінарної й домогосподарчої спрямо­ваності відноситься до розділу «Раціональне ведення домаш­нього господарювання». Обсяг навчального навантаження на опанування кулінарними знаннями та вміннями, у тому числі й культурою харчування, складає в середньому 4,8 години щороку. Тобто маємо скорочення часу майже вдвічі.

Виникає природне питання про можливість оптимізації часу для підготовки майбутніх учителів трудового навчання за озна­ченим напрямком шляхом інтенсифікації навчального процесу.

Зміст підготовки майбутніх учителів трудового навчання за певним напрямком повинен відповідати їхнім професійним компетенціям, що у свою чергу вимагає досконалого вивчення навчального матеріалу шкільної програми.

Тепер розглянемо обсяг навчального матеріалу, що викори­стовується для підготовки майбутнього вчителя в співставленні до об’єму шкільної програми. Проаналізуємо зміст відповідних навчальних дисциплін. За цим критерієм розглянуті програми можна умовно згрупувати так:

  1. програми традиційного змісту, тобто складені на основі подібних програм професійно-технічних закладів освіти кулінарного профілю;

  2. програми, що мають національну спрямованість, тобто вивчають кулінарію на основі української народної кухні;

  3. оригінальні програми, які не дублюють зміст програм дисциплін професійно-технічних закладів освіти кулінарного про­філю, або такі, що складені з використанням інноваційних техно­логій навчання. Як правило вони розв’язують певні кон­кретні, цікаві питання. Так, програма, що використовується в Херсон­ському державному університеті, має естетичну спрямованість та містить певні елементи основ раціонального харчування. Слід визначити програму навчальної дисципліни «Технологія обробки харчових продуктів» Полтавського педуніверситету, яка є інте­гро­ваним курсом підготовки вчителів. У циклі кулінарних дис­циплін кафедри трудового навчання і креслення НПУ імені М.П.Драгоманова є такі предмети, як «Художнє оформлення страв та сервірування стола» та «Гігієна та санітарія громад­ського харчування».

Основною метою та завданнями цих дисциплін є форму­вання знань і вмінь майбутнього вчителя з товарознавства харчової сировини, технології приготування їжі, обладнання підприємств громадського харчування, виробничої санітарії та гігієни. Кожний предмет розв’язує своє завдання. Однак, через брак чіткого розуміння поняття «культура харчування», його педагогічної сутності та складових відсутня цілісна система підготовки майбутніх учителів трудового навчання до виховання культури харчування учнів. Кожна із цих програм формує лише окремі компоненти культури харчування, здебільшого когнітив­ний, і не розв’язує проблему в цілому.

Співставлення навчальних матеріалів дисциплін, що використовуються в процесі підготовки майбутніх учителів трудового навчання, з обсягом знань і вмінь, які необхідно сформувати в учнів загальноосвітніх шкіл, ставить під сумнів доцільність вивчення студентами окремих дидактичних одиниць.

Підсумовуючи вище зазначене, приходимо до висновків про необхідність оптимізації змісту навчальних дисциплін, відбору на­вчальних матеріалів, а також обсягів навчального наван­та­ження в процесі підготовки майбутніх учителів трудового навчан­ня до виховання культури харчування школярів і викладання тем кулінарного напрямку в школі.

Для розв’язання визначених проблем, на нашу думку, необхідно створити нову навчальну дисципліну, яка повинна мати дві рівнозначні цілі:

  1. створити підґрунтя, базу, фундамент формування культури харчування як частини особистісної культури;

  2. підготувати студентів – майбутніх учителів трудового навчання до викладання тем кулінарного напрямку.

Відповідно до цілей завданнями дисципліни будуть:

  1. формування теоретичних знань із наук про харчування, що складають базу навчальної дисципліни;

  2. формування необхідних практичних умінь і навиків;

  3. формування мотивів і цілей поведінки в питаннях харчування;

  4. підготовка студентів до професійної діяльності на основі педагогічного розуміння культури харчування.

Процес виховання культури харчування є складною психо­лого-педагогічною проблемою. Основна суть її полягає в тому, щоб сформувати помірковане ставлення до харчування, указав­ши роль харчування в збереженні здоров’я. Слід не припустити того, щоб харчування стало смислом життя, пам’ятаючи давній вислів про те, що ми їмо для того, щоб жити, а не живемо, щоб їсти. Також потрібно враховувати принцип безперервної освіти, освіти протягом життя. Тому перед створюваною навчальною дисципліною не ставиться завдання остаточного формування культури харчування як частини загальної особистісної культури. Наше завдання – закласти фундамент, визначити орієнтири, які мають наукове обґрунтування в організації харчування.

Створювана навчальна дисципліна «Культура харчування» базуватиметься на власне культурі харчування, як частині культури особистості. Тоді можна стверджувати, що дисципліна матиме такі складники, які співпадатимуть із компонентами власне культури харчування. Питанням визначення компонентів культури харчування були присвячені інші публікації. Нагадаємо, що згідно чотирьохкомпонентної теорії культури, означеної в працях І.Я.Лернера й М.М.Скаткіна, культура харчування матиме такі компоненти: когнітивний, поведінково-діяльнісний, мотиваційно-ціннісний, креативний. У рамках навчальної дисцип­ліни вони відіграватимуть такі функції: пізнавальну, яка буде пов’язана з навчальною й дослідницькою діяльністю суб’єкта навчання в галузі наук про харчування; регулятивну, яка здійснюватиме вплив на життєдіяльність людини, особливо в пи­таннях, пов’язаних із харчуванням; професійно – виховну, яка буде формувати усвідомлення культури харчування як частини куль­тури людини, впливатиме на формування особистої пове­дінки в харчуванні, готуватиме до професійної діяльності – ви­кла­дання дисципліни. Схема структурно-функціональної моделі дисципліни «Культура харчування» зображена на рисунку 1.


Рис. 1. Схема структурно-функціональної моделі дисципліни «Культура харчування»

Необхідно відзначити, що складові дисципліни «Культура харчування» матимуть великий виховний вплив на суб’єктів навчального процесу. Наприклад, засвоєння положень наукової теорії раціонального, збалансованого харчування й пов’язані з ним уміння організовувати хоча б власне харчування сприяє вихованню критичного мислення студентів, уміння організову­вати робоче місце для приготування їжі сприяють вихованню організованості. Зрештою, процес оволодіння усіма компонен­тами культури харчування має великий потенціал для розвитку творчого мислення й естетичного смаку.

На основі визначеної структурно-функціональної моделі на­вчальної дисципліни «Культура харчування», вимог до школярів, вимог ОКХ освітнього рівня «Бакалавр» були визначені компетенції вчителя, що формуватимуться при опануванні дисципліни «Культура харчування» (таблиця 1).

Таблиця 1

^ Компетенції майбутніх учителів ТН, що формуватимуться при опануванні дисципліни «Культура харчування»


Після вивчення дисципліни студент повинен

Знати

Уміти

1. Основні відомості з фізіології харчування:

  • поняття про обмін речовин та енергії в організмі людини;

  • будову системи травлення;

  • функції окремих органів систе­ми травлення.




Давати характеристику процесам, що відбуваються в різних відділах системи травлення;

Розуміти процеси основного обмі­ну.

2. Поняття про поживну цінність та товарознавчі властивості харчо­вих продуктів: яєць, м’яса, риби, моло­ка та молочних продуктів, крупів, макаронних виробів, овочів та готових страв із них.

Вплив кулінарної обробки на по­жив­ну цінність харчових продуктів.


Визначати поживну (енергетичну, фізіологічну) цінність харчових про­дуктів.

3. Сучасні наукові теорії харчу­вання

Аналізувати різні підходи до орга­нізації харчування з точки зору їх наукового обґрунтування;

Складати раціон харчування, до­би­рати харчову сировину та спо­соби її кулінарної обробки відпо­відно до науково обґрунтованих рекомендацій.

4. Відомості з гігієни харчування:

  • санітарно-гігієнічні рекомендації щодо утримання приміщення, посуду, інвентарю для приготу­вання їжі;

  • санітарно-гігієнічні вимоги до ку­лінарної оброки харчових про­дук­тів;

  • умови й терміни зберігання хар­чових продуктів (сировини, на­пів­фабрикатів, готової продук­ції);

  • заходи запобігання харчовим ін­фекціям та харчовим отруєн­ням;

  • способи органолептичної оцінки якості харчових продуктів.




  • організовувати робоче місце для приготування їжі відповідно до санітарних вимог;

  • проводити кулінарну обробку хар­чо­вих продуктів згідно техно­логії та санітарно-гігієнічних ви­мог;

  • дотримуватися умов і термінів зберігання харчової сировини й готової продукції;

  • дотримуватися рекомендацій до запобігання харчовим інфекціям, отруєнням;

  • оцінювати якість харчових про­дук­тів органолептичним спосо­бом.

5. Загальні відомості про техно­логічний процес приготування їжі;

  • основні терміни та визначення: сировина, напівфабрикат, гото­ва продукція, технологічний про­цес;

  • рекомендації щодо оформлення та відпуску готових страв (кулінарних виробів)

Готувати страви й кулінарні виро­би, у першу чергу, рекомендовані шкільною програмою, оформлюва­ти їх, добирати посуд подачі.

Оцінювати оформлення, подачу страви за естетичними критеріями.

6. Способи кулінарної (первинної, теплової) обробки харчових про­дуктів, їх визначення, характери­стика.

Обробляти харчові продукти варін­ням основним способом, смажен­ням основним способом, пасеру­ванням, припусканням, тушкуван­ням, запіканням і випіканням.


7. Види нормативно-технічної до­кументації громадського харчуван­ня.

  • користуватися окремими видами НТД громадського харчування (Збір­ник рецептур, технологічні карти, технологічні схеми);

  • складати технологічні карти і схе­ми приготування страв (кулінарних виробів).




8. Типи підприємств громадського харчування.

Основи організації виробництва у громадському харчуванні


Характеризувати підприємства громадського харчування різних типів, класифікувати їх.


9. Правила організації споживання їжі:

  • призначення столової білизни, посуду, приборів;

  • послідовність сервірування сто­ла;

  • правила споживання певних страв і кулінарних виробів;

  • правила поведінки за столом.

Сервірувати стіл до сніданку, обіду, вечері, деяких тематичних банкетів. Добирати та виготовляти елементи естетичного оформ­лен­ня святкового стола.

Дотримуватися правил поведінки за столом.

Користуватися столовою білизною, посудом, приборами.

10. Професії працівників громад­ського харчування.

Давати характеристику роботам, які виконують працівники різних професій та кваліфікаційних рівнів в громадському харчуванні

Наступним кроком у розробці програми дисципліни «Культура харчування» буде відбір навчального матеріалу, його структурування та розрахунок навчального навантаження.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   28

Похожие:

Таврійський вісник освіти iconКолегії міністерства освіти І науки україни
Тенденції та пріоритетні напрями діяльності органів управління освіти, установ І навчальних закладів професійно-технічної освіти...

Таврійський вісник освіти iconВісник Харківського національного університету №xxx, 20XX
Лапласа / Брацихіна Л. І., Мукомел Т. В., Фильштинський Л. А. // Вісник Харк нац ун-ту, – 20ХХ. – № ХХХ. Сер. «Математичне моделювання....

Таврійський вісник освіти iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Департамент професійно-технічної освіти
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської...

Таврійський вісник освіти iconXx міжнародний український науковий гуманітарний Форум
Кцгд, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, пр. Вернадського, 4, Сімферополь, Україна, 95007

Таврійський вісник освіти iconВідділ освіти печенізької
Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти у 2010-2011 навчальному році та завдання на 2011 – 2012...

Таврійський вісник освіти iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти І науки обласних, Київської...

Таврійський вісник освіти iconДержавна наукова установа «інститут інноваційних технологій І змісту освіти»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаменти (управління) освіти І науки обласних, Київської...

Таврійський вісник освіти iconВідділ освіти
Згідно з планом роботи Департаменту освіти І науки Донецької облдержадміністрації та обласного еколого-натуралістичного центру, планом...

Таврійський вісник освіти iconІнтеграція змісту освіти та перспективних інноваційних технологій
Ххі століття висуває до освіти нові вимоги, зумовлює потребу в її радикальній модернізації, тому її реформування в першу чергу стосується...

Таврійський вісник освіти iconНака з
З метою стабілізації ситуації у сфері освіти І науки, відновлення роботи Міністерства освіти І науки України та подальшого розвитку...


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don