Наукових праць




НазваниеНаукових праць
страница25/25
Дата публикации20.06.2014
Размер3.28 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Культура > Документы
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

ЛІТЕРАТУРА

  1. Вербицький В. Проектна форма навчання і виховання у навчально-освітніх закладах та позашкільних закладах освіти психолого-натуралістичного напряму. Проблеми та шляхи їх вирішення // Рідна школа. – 2007. – № 3. – С. 35–37.

  2. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Две модели экологии: экологический кризис как кризис антропоцентрического сознания // Человек – 1998. – № 1. – С. 34–40.

  3. Зверев И.Д., Суравегина И.Т. и др. Концепция общего среднего экологического образования // Содержание регионального компонента экологического образования при апробации учебных пособий в образовательной области «Экология». – СПб., 1994. – С. 4.

  4. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. – М.: Политиздат, 1986. – 224 с.

  5. Зотов В.В. Воспитание у младших школьников эмоционально-ценностного отношения к природе: Автореф. дисс. … кандидата пед. наук / Московский пед. гос. ун-т. – М., 1998. – 16 с.

  6. Колонькова О.О. Врахування специфіки сільського та міського середовища у вихованні ціннісного ставлення школярів до природи. Взаємодія школи та громадських екологічних організацій у вихованні ціннісного ставлення школярів до природи: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2004. – С. 52.

  7. Маршицька В.В. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку: Автореф. дис. … кандидата пед. наук – К., 2003. – 20 с.

  8. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. – Л., 1960. – С. 164.

  9. Плохій З.П. Психолого-педагогічні засади екологічного виховання дітей дошкільного віку. Виховання в дітей дошкільного віку вітальної цінності до природи // Екологічна освіта і виховання: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: Центр екологічної освіти і інформації, 2001. – С. 27–32.

  10. Пруцакова О.Л. Виховання у школярів коеволюційних ціннісних орієнтацій шляхом упровадження екологічних дидактичних ігор // Взаємодія школи та громадських екологічних організацій у вихованні ціннісного ставлення школярів до природи: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: Центр екологічної освіти і інформації, 2004. – С. 30.

  11. Пустовіт Г.П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1–9 класів у позашкільних закладах: Монографія. – К. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – 540 с.

  12. Степанюк Алла. Формування у школярів емоційно-ціннісного ставлення до живої природи // Шлях освіти. – 1999. – № 4. – С. 12–15.

  13. Сухомлинська О. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи // Шлях освіти – 1996. – № 1 – С. 24–27.

  14. Сухомлинський В.О. Природа, праця, світогляд. Вибрані твори у 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 2. – 639 с.

УДК 811.111(07)

Л.В. Ягеніч

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри іноземної та української мови,

Кримський юридичний інститут

Одеського державного університету

внутрішніх справ
^ ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ

В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Реорганізація системи іншомовної освіти відповідно до рекомендацій Ради Європи є вагомим фактором для шляхів удосконалення процесу формування у студентів іншомовної комунікативної компетенції, зокрема аудитивної. Головною метою будь-якої системи освіти є розвиток особистості, що передбачає самореалізацію її здібностей і можливостей, її самовираження й самовідкриття. У студентів провідним видом діяльності є учіння, а вони – його активними суб’єктами. Одним із об’єктів учіння виступає іншомовна комунікативна компетенція.

У межах нашого дослідження акцентуємо увагу саме на діяльнісний і комунікативний розвиток (безумовно з урахуванням його особистісних характеристик), оскільки діяльнісний розвиток передбачає формування навчальних умінь для оволодіння іноземною мовою, а комунікативний розвиток – формування власне іншомовних навичок і вмінь.

У вітчизняній методиці викладання іноземних мов дослідники уже зверталися до проблеми покращення процесу навчання іншомовного аудіювання (В.В. Черниш, С.В. Гапонова) з урахуванням індивідуального рівня розвитку психофізіологічних механізмів кожного студента. Предметом нашого дослідження є процес формування лексичної компетенції у майбутніх юристів у процесі навчання англомовного аудіювання. Під лексичною компетенцією ми розуміємо уміння вибирати ефективні стратегії для розв’язання комунікативних завдань, самостійно здобувати та використовувати лексичні одиниці. Виходячи з поданого визначення та, беручи до уваги, що саме на перших курсах вищих навчальних закладів складаються передумови для самостійної орієнтації в навчальній діяльності, визначимо мету написання цієї статті як створення засобів для формування у лексичної компетенції у процесі оволодіння англомовним аудіюванням.

На перших курсах слід звертати особливу увагу на навчальну діяльність. Її внутрішня структура виглядає наступним чином: дія є одиницею діяльності, а операції – способи реалізації дії. Дія як морфологічна одиниця може стати самостійною діяльністю і, навпаки, перетворюватися в операцію.

Зазначимо, що у діяльності (дії) завжди є чітко визначена мета [2], та визначаються етапи: планування (організація), аналіз, рефлексія [2:96]. На етапі аналізу, слідом за Л.М. Фрідманом та Є.І. Машбіцом, вбачаємо сукупність дій (операцій), які потрібні для досягнення мети при виконанні завдання – все це призводить до його «способу вирішення» (термін І.О. Зимньої). Спосіб вирішення співвідноситься із суб’єктивними характеристиками студента і визначає не лише вибір та послідовність операцій, але й загальну стратегію виконання.

Одним із об’єктів навчальної діяльності є іншомовна мовленнєва діяльність. Оволодіння іншомовною комунікативною діяльністю відбувається шляхом виконання аудитивних вправ. Під аудитивною вправою ми розуміємо спеціально організоване в умовах навчання іншомовного спілкування багаторазове виконання мовленнєвих дій.

Для кожної вправи характерна наступна поетапна структура: 1) мотивація вправи; 2) складання орієнтовного плану виконання вправи; 3) виконання вправи за власними стратегіями; 4) усвідомлення та (само)оцінка досягнутого результату виконання вправи; 5) (само)корекція [9].

Якщо провести паралель із етапами навчальної діяльності, то в аудитивній діяльності етапи 1 та 2 відповідають плануванню виконання аудитивної вправи, 3-й етап аналізу, а 4, 5 етапи – рефлексії.

Беручи до уваги той факт, що вміння вчити самого себе формується в процесі навчальної діяльності [2, 3, 4], а звертати увагу потрібно на всі види мовленнєвої діяльності, ми вважаємо за доцільне з перших днів навчання англійської мови в межах особистісно-діяльнісного підходу формувати у студентів уміння вчитися, які є складниками навчальних стратегій. Зазначимо, що змістом стратегічної компетенції є оволодіння навчальними та комунікативними стратегіями.

^ Формулювання цілі статті. У межах цієї статті ми дослідимо процес оволодіння комунікативними стратегіями, які реалізовуються на етапі комунікативної діяльності, мається на увазі безпосереднього спілкування, переробки інформації.

^ Принципами стратегій є добре сплановані дії, баланс ресурсів комунікації, активізація навичок і вмінь для задоволення комунікативних потреб, успішне виконання поставленого завдання у найбільш зрозумілий або економний спосіб, залежно від конкретної мети, спостереження за отриманими результатами й усвідомлення потреби в поправці.

Стратегії мобілізують і збалансовують ресурси студента, активізуючи його навички й уміння для успішного здійснення комунікативного акту відповідно до поставленої мети за оптимальний час. Здатність студентів використовувати стратегії сприяє успішному оволодінню іншомовним мовленням. При цьому стратегії не замінюють практики слухання, а наповнюють процес комунікації, роблять його ефективнішим, допомагають розуміти інформацію та правильно реагувати на неї.

Існує багато визначень терміну «стратегічна компетенція». «Ядром» стратегічної компетенції у процесі оволодіння іншомовним мовленням ряд науковців визначають компенсаторні стратегії. У методичній літературі часто ототожнюються стратегічна та компенсаторна компетенції, які трактуються як можливість компенсувати в процесі спілкування недостатні знання мови, а також мовленнєвий та соціальний досвід спілкування.

^ Результати дослідження. Аналіз методичної літератури дозволив нам визначити комунікативні уміння, що, на нашу думку, необхідно формувати у студентів у процесі навчання англомовного спілкування.

На перших двох курсах починає формуватися «мовна» особистість, що, передусім, залежить від мовного середовища, а також від кількості мов, які вивчає студент. У сучасній методиці викладання ІМ проблема формування «мовної особистості» студента досліджується в діалозі культур. Оскільки ми досліджуємо процес навчання аудіювання англійською мовою, йдеться про формування «вторинної мовної особистості» студента. Це не лише прогресивні зміни в умінні будувати висловлювання шляхом збагачення словникового запасу та оволодіння мовними правилами, але й розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності. С.В. Роман під «вторинною мовною особистістю» розуміє сукупність здібностей, умінь, а також готовність учня до породження мовленнєвих дій в умовах автентичного спілкування з представниками інших культур.

На початку вивчення студентом англійської мови доцільно говорити і про його комунікативний розвиток в рідній мові, який потрібно проектувати на процес навчання іноземної мови. Тому доречно проаналізувати сформовані у студента аудитивні навички й уміння рідною мовою. Збереження сприйнятої на слух аудіоінформації залежить, передусім, від постановки комунікативного завдання, яке спонукає студента осмислити почуте з можливою передачею інформації, а не просто зрозуміти і запам’ятати її. Тому комунікативне завдання стимулює такі процеси аналізу і синтезу, які студенти застосовують у процесі навчання. Спершу студенти використовують мовний і мисленнєвий аналіз, який є елементарним аналізом отриманої аудіоінформації. Поступово аналіз набуває комплексного характеру, стає повнішим і системним. При цьому аналіз тісно пов’язаний з синтезом, який сприяє об’єднанню визначених елементів у єдине ціле, і, відповідно, усвідомленню отриманої інформації. Слухаючи текст, студент бачить причинно-наслідкові зв’язки, які викликають у нього емоції, переживання, часто запам’ятовує почуті слова в тексті, звертаючи уваги на суть і відразу робить висновок. Тобто він переходить від первинного синтезу до вторинного, а ланка аналізу стає розгорнутою. Таким чином, у процесі сприйняття тексту відбувається прояв вищого рівня аналітико-синтетичної діяльності, зокрема порівняння й узагальнення отриманої інформації. Отже, вагомою є постановка комунікативного завдання до вправ, виконуючи які студенти перших курсів навчатимуться: сприймати на слух накази, прохання, критику; сприймати основний зміст текстів з діалогами, монологами й описами. Зазначені аудитивні навички й уміння є необхідними для формування у студента комунікативної компетенції [1], а їхнє поєднання складає зміст комунікативних стратегій.

Розглянемо формування комунікативних стратегій на прикладі одного з видів мовленнєвої діяльності, зокрема аудіювання. Зміст терміна «аудіювання» науковцями трактується однаково, відмінність лише у лексичному доборі та його стилістичному оформленні. Аудіювання є процесом сприйняття й розуміння на слух мовлення, який вимагає зосередження уваги слухача та передбачає власну інтерпретацію почутого інформативного повідомлення. Аудіювання є рецептивною, розумовою, мнемічною діяльністю. Психологи визначають рецепцію, як активний процес інтерпретації сенсорної інформації, пов’язаний з розумовими операціями аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння, абстрагування, конкретизації тощо. Водночас, має місце визначення й засвоєння інформації, формування образів, упізнавання внаслідок збігу з еталоном, який зберігається в пам’яті. Програмою передбачено, що на перших курсах вищих навчальних закладів обов’язковим є, передусім, детальне розуміння змісту аудіотекста, оскільки аудіювання – це перший вид іншомовної мовленнєвої діяльності, який допомагає усвідомити «функціонування» англійської мови, розвиває відчуття мови. Зарубіжні методисти вважають, що для оволодіння будь-якою мовою треба багато слухати, тому доцільно витрачати 45 % на занятті на аудитивну діяльність.

Згідно з вітчизняними та зарубіжними программами, основним завданням навчання аудіювання є розвиток у студентів розуміння співрозмовника в межах тематики, визначеної чинною програмою (безпосереднє спілкування), та розуміння навчальних і автентичних аудіотекстів (опосередковане спілкування).

Спираючись на дослідження методистів, а також ураховуючи Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти [2] та науково-практичні здобутки [7, 8], представимо детальний перелік аудитивних навичок і вмінь, якими повинен оволодіти студент (І–ІІ курсів),

^ Аудитивні навички:

розпізнавання кількісних і якісних характеристик звуків (ізольовано та в сполученнях); визначення в реченні інтонації, тону, логічного наголосу; слухо-артикуляційне співвіднесення сприйнятих мовних явищ; мимовільне усвідомлення мовної форми лексичних одиниць; лексико-семантична ідентифікаця й диференціаця; розпізнавання вивчених граматичних форм і структур; раціональна редукця внутрішньої артикуляції шляхом ігнорування окремих незнайомих і незначних мовних елементів; автоматичне словоутворення і контекстуальна здогадка; семантичне членування мовленнєвого потоку з одночастим встановленням інформативних орієнтирів сприйняття; оперативне утримання вербальної аудитивної інформації у виділених смислових віхах; формальне лексико-граматичне передбачення.

^ Аудитивні вміння:

швидка адаптація до вимовних особливостей мовця; виділення теми і головної думки повідомлення; смисловий поділ всього повідомлення, встановлення логіко-смислової послідовності сприйнятої інформації; фіксація в пам’яті смислових віх почутого; досягнення повного розуміння аудіоінформації, складність і тематика якої передбачена програмою; формально-смислове прогнозування, зумовлене ситуативною, контекстуальною або мовною здогадкою.

^ Комунікативні стратегії використовуються в процесі комунікації для вирішення проблем, які з’являються в процесі спілкування ІМ. Користувач мовою, усвідомлюючи очевидність проблеми, будує розумовий план її вирішення. Відповідно, аудитивна діяльність передбачає використання комунікативних стратегій в аудіюванні, які забезпечують суттєвий зв’язок з іншими компетенціями (природними чи набутими), якими оволодіває учень.

У Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти визначено чотири когнітивні принципи: ^ Планування, Виконання, Контролю, Корекції, які розглядаються як застосування комунікативних стратегій рецепції.

Спираючись на дослідження науковців, які зазначають більше п’ятдесяти комунікативних стратегій в аудіюванні, та, беручи за основу когнітивні принципи застосування комунікативних стратегій та опис комунікативних стратегій рецепції в Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти, нами визначено чотири групи комунікативних стратегій в аудіюванні: ідентифікації, виконання, перевірки, корекції.

Ураховуючи наведений вище перелік аудитивних навичок і вмінь та спираючись на результати дослідження комунікативного розвитку студента та на класифікацію комунікативних стратегій Д. Н’юнана, яка не є остаточною і вичерпною для нашого дослідження, визначимо доцільність поділу комунікативних стратегій таким чином:

  1. короткострокові стратегії, які переносяться з рідної мови в умови навчання іншомовного аудіювання;

  2. довгострокові стратегії для формування в процесі навчання іноземної мови.

Висновки. Наведені вище аудитивні навички й уміння цілком відповідають чинній програмі [1] та є достатніми для досягнення рівня С1 сформованості в студента іншомовної аудитивної компетенції наприкінці ІІ курсу. Вслід за О.Б. Тарнапольським [7, 56], вважаємо, що будь який студент немовного вузу може засвоїти близько 1377 лексичних одиниць за 2–3 роки навчання.

^ Перспективи подальших досліджень. Формуванню комунікативних стратегій потрібно приділяти увагу в усіх видах мовленнєвої діяльності: говорінні, читанні, письмі, а також при перекладі.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бакаєва Г.С., Борисенко О.А., Зуєнок І.І. та ін. Програма з англійської мови для професійного спілкування. – К.: Ленвіт, 2005. – 119 с.

  2. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. ред. укр. вид. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – С. 10.

  3. Зимняя И.О. Педагогическая психология. – М.: Логос, 2001. – С. 174.

  4. Коряковцева Н.Ф. Современная методика организации самостоятельной работы изучающих иностранный язык: Пособие для учителей. – М.: АРКТИ, 2002. – С. 42.

  5. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений. В 3 кн., Кн 2. Психология Образования. – 2-е изд. – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – С. 173.

  6. Пассов Е.И. Основы коммуникативной методики обучения иноияычному общению. – М.: Рус. яз., 1989. – С. 106.

  7. Тарнапольский О.Б., Кожушко С.П. Методика обучения английскому языку для делового общения: Учебное пособие. – К.: Ленвит, 2004. – 192 с.

  8. J.Misharl O’Malley & Anna Uhl Chamot Learning Strategies in Second Language Acquisition. – Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1995. – 260 p.



Наукове видання

ЗБІРНИК

НАУКОВИХ ПРАЦЬ


УМАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО

ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

імені ПАВЛА ТИЧИНИ


Частина 1
2.03.2009 р.

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

Похожие:

Наукових праць iconНаукова бібліотека магда іван іванович біобібліографічний покажчик...
Біобібліографічний покажчик наукових праць Заслуженого діяча науки України, доктора ветеринарних наук, професора Харківського зооветеринарного...

Наукових праць iconНаукових праць
У бібліографічному покажчику систематизовано публікації наукових співробітників І здобувачів Львівського науково-практичного центру...

Наукових праць iconСерія: Наукові публікації сторінки друку 2008 Бібліографічний покажчик...
Сторінки друку-2008: бібліографічний покажчик наукових праць співробітників / уклад. О. В. Будякова, І. Г. Влащенкова, Л. Л. Кузяк,...

Наукових праць iconСписок наукових праць
Вісник кдпу. Збірник наук праць кдпу, вип. №5/2007(46) Ч. 1, Кременчук, кдпу, 2007 р

Наукових праць iconСерія: Наукові публікації сторінки друку 1902-1969 Бібліографічний...
Сторінки друку 1902-1969: бібліографічний покажчик наукових праць співробітників / Одес нац акад харч технологій. Наук техн б-ка;...

Наукових праць iconЧерняховського військова освіта збірник наукових праць Національного...
В 42 Збірник наукових праць “Військова освіта“ Національного університету оборони України. – 2013. – №1 (27). – 244 с

Наукових праць iconНан україни академія економічних наук україни проблеми І перспективи...
Проблеми І перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 20. – Суми: уабс нбу, 2007. – 352 с

Наукових праць icon«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Кафедра...
України від 26 січня 2011 р. №1-05/1 збірник включено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати...

Наукових праць icon«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Кафедра...
України від 26 січня 2011 р. №1-05/1 збірник включено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати...

Наукових праць icon«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Кафедра...
України від 26 січня 2011 р. №1-05/1 збірник включено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати...


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don