Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації

НазваниеСекція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації
Дата публикации22.02.2013
Размер3.34 Mb.
uchebilka.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

1. Кристенсен Клейтон М. Дилемма инноватора/ Клейтон М. Кристенсен; Пер. с англ. - М.Альпина Букс, 2004. - 239с.

2. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія / За заг. ред. д.е.н.,проф.. С. М. Ілляшенка. - Суми: ВТД “Університетська книга” , 2004. 616с.

3. Економіка : проблеми теоріі та практики. Збірник наукових праць. Дніпропетровськ: ДНУ,2004. – 310 с.

Effects of financial globalization

on stability and economic growth of countries

Вплив фінансової глобалізації на

стабільність та економічний розвиток країн
Буренко Ольга Володимирівна

Київський національний університет імені Т. Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Факультет “міжнародний бізнес”

Студентка 4 курсу
Trade liberalization is known, by and large, beneficial for both industrial and developing economies. But what are the costs and benefits of financial globalization –the phenomenon of rising cross-border financial flows? This article explores different aspects of financial globalization and its implications for economic growth and financial stability of countries.

Відомо, що лібералізація торгівлі в цілому покращує становище як промислово розвинених країн, так і тих, що розвиваються. Але які негативні та позитивні риси фінансової глобалізації - явища, що характеризується зростанням міжнародних фінансових потоків? У цій статті вивчаються різні аспекти фінансової глобалізації та її наслідки для економічного розвитку і фінансової стабільності.
The global economy has become substantially more financially integrated over the past three decades. Financial globalization, measured by gross external assets and liabilities relative to a country's GDP, has approximately tripled since the mid-1970s. Experience has differed by income group: the worldwide increase in financial globalization has been driven mainly by high-income countries, where financial integration has accelerated since the early 1990s. Although low- and middle-income countries have also become more financially integrated, average increases have been more moderate. Regionally, many countries in developing and emerging East Asia as well as in Eastern and Central Europe have displayed relatively large increases in international financial integration - sixfold, and threefold, respectively, on average, compared with a twofold increase in the low- and middle-income countries as a whole [1].

In theory, opening up the economy to investment from abroad should have largely positive effects. Financial globalization encourages international risk sharing, stabilizes spending by households and the government (by allowing international capital to supplement domestic capital when there is a shortfall of revenue), and fosters economic growth [4].

In practice, however, the benefits have been less clear-cut. Although advanced countries have benefited from risk sharing, there is little evidence that the same is true for emerging market and developing countries. Volatility has increased together with financial globalization, but only in those countries with relatively weak domestic financial sectors and institutions.

Financial globalization affects many aspects of economic performance - including long-run economic growth, the propensity to experience growth upturns or downturns, the sustainability of growth spells, the volatility of economic growth, the frequency of economic crises, and the depth and duration of output drops in the aftermath of crises [1].

What initial conditions are necessary if financial openness is to generate good growth benefits for a country while lowering the risks of a crisis?

Financial sector development, in particular, is a key determinant of the extent of the growth and stability benefits financial globalization can bring. The more developed a country's financial sector, the greater the growth benefits of capital inflows and the lower the country's vulnerability to crises, through both direct and indirect channels. Another benefit of greater financial sector development is that it has a positive effect on macroeconomic stability, which, in turn, has implications for the volume and composition of capital flows. In developing countries that lack deep financial sectors, sudden changes in the direction of capital flows tend to induce or exacerbate boom-bust cycles. Furthermore, inadequate or mismanaged domestic financial sector liberalizations have contributed to many crises that may be associated with financial integration [2].

Institutional quality. Better institutional quality helps tilt a country's capital structure toward foreign direct investment (FDI) and portfolio equity flows, which tend to bring more of the collateral benefits of financial integration [2].

Sound macroeconomic policies also appears to influence the level and composition of inflows, as well as a country's vulnerability to crises. Sound fiscal and monetary policies increase the growth benefits of capital account liberalization and help avert crises in countries with open capital accounts. Moreover, for economies with weak financial systems, an open capital account and a fixed exchange rate regime are not an auspicious combination. A compelling case can be made that rigid exchange rate regimes can make a country more vulnerable to crises when it opens its capital markets [1].

Trade integration. A high degree of trade openness seems to be associated with fewer sudden stops and current account reversals [4]. Trade integration also reduces the probability of crises associated with financial openness and mitigates the costs of such crises if they do occur [2].

Financial globalization does not seem to make countries more vulnerable to crisis. In fact, crises are, if anything, less frequent in financially open economies than in economies that restrict capital flows. Financially open countries with well-developed domestic financial systems, strong institutions, sound policies, and open trade have an even lower risk of experiencing a crisis.

While a clearly beneficial impact of financial globalization on market capitalization, financial development, and the cost of capital is apparent, capital controls may also impose significant efficiency costs, including through:

Lower international trade. Wei and Zhang present evidence suggesting that capital controls increase the cost of engaging in international trade even for those firms that do not intend to evade capital controls [2]. A one-standard-deviation increase in controls on foreign exchange transactions reduces trade by the same amount as a hike in external tariffs by about 11 percentage points, according to their results. More generally, there is ample evidence showing that capital controls create circumvention through mis-invoicing [1].

Higher cost of capital. Capital controls are estimated to make it more difficult and expensive for small firms to raise capital. The cost of borrowing is also higher (about 5 percent on average) for multinationals located in countries with capital controls than in countries without them [4].

Distortions in the economy. Economic behavior is likely to be distorted by capital controls as individuals and firms seek ways to evade the measures. This may result in an uneven playing field in which well-connected firms - rather than the most efficient ones – survive [4].

Costs for the public administration. Administrative costs result from the need to monitor compliance with capital controls and, in many cases, to continually update the controls to close loopholes and limit evasion [4].

To sum up, although policy advice on financial liberalization needs to consider whether countries meet certain thresholds that govern its impact, it also needs to take into account the impact of financial integration on countries' standing in relation to the thresholds, and the significant microeconomic costs of maintaining capital controls. This leads to a tension: on the one hand, liberalization for countries that do not meet the thresholds may amplify risks; on the other, liberalization may itself catalyze improvements in domestic financial development and macroeconomic policies, and reduce the distortionary costs of capital controls, perhaps engendering a virtuous circle in which ultimately the country will meet the necessary conditions to reap the full benefits of integration.

  1. Jonathan D. Ostry “Reaping the Benefits of Financial Globalization”. The Research Department of IMF. June 2007.

  2. Kose, Ayhan, Eswar Prasad, Kenneth Rogoff and Shang-Jin Wei “Financial Globalization: Beyond the Blame Game”. Finance and Development. March 2007, Volume 44, Number 1.

  3. Levchenko, Andrei, 2005, "Financial Liberalization and Consumption Volatility in Developing Countries". IMF Staff Papers, Vol. 52, No. 2, pp. 237-59.

  4. Paolo Mauro, Jonathan D. Ostry “Putting Financial Globalization to Work”. Survey Magazine: IMF Research. August 16, 2007.

  5. Paolo Mauro, Jonathan D. Ostry “Who's Driving Financial Globalization?”. Survey Magazine: What the numbers show. IMF. August 16, 2007.

УДК 346.5:351.862.(045)
ТНК в Україні:

доцільність і передумови створення

Transnational corporations in Ukraine:

reasonability and preconditions of creation
Гаврилко Олександр Сергійович

студент Національного авіаційного університету
Обґрунтована роль ТНК як вирішального чинника глобалізації світової економіки. Розглянуті позитивні і негативні сторони впливу ТНК на економіку приймаючих держав. Проаналізована доцільність та передумови створення ТНК в Україні; приведені перспективні з точки

зору транснаціоналізації галузі української економіки.

A motivated role of transnational corporations as a determinative factor of a world economies globalization. Have considered positive and negative sides of influence transnational corporations on economy of receptor countries. Have analysed a reasonability and preconditions of creation transnational corporation in Ukraine; Have described perspective economic sectors with a view to transnatianalization.
Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва і капіталу, перерозподіл світових ринків і сфер впливу поставили ТНК в центр світового економічного розвитку. Економічна міць крупних ТНК порівняна з ВВП середніх держав; річний прибуток кожної із найкрупніших корпорацій практично дорівнює річному бюджету України; кількість країн, в яких здійснюють діяльність філіали і дочірні компанії ведучих ТНК, часто перевищує кількість посольств, які мають за рубежем держави їх базування. По даним UNCTAD, ТНК сьогодні – це приблизно 77 тис. материнських компаній і більше 770 тис. їх закордонних філіалів по всьому світу. Додана вартість, яка створена в іноземних філіалах ТНК, оцінюється в 4,5 трлн.дол., обсяг експорту їх товарів і послуг перевищує 4 трлн. дол. ( 1 ).

ТНК, на рівні з промислово розвинутими країнами, відіграють вирішальну роль в економіці, політиці, фінансово – інвестиційній, науково – технічній, технологічній, екологічній сферах. Рівень розвитку країни, її участь в міжнародному розподілі праці, ступінь інтегрованості у світове господарство у великій мірі є залежним від рівня результативності діяльності ТНК, що функціонують в її економіці. В той же час, існують глибокі протиріччя між інтересами ТНК і державою базування як в економічній, так і в політичній сферах, пов’язані з протидіями реалізації економічної політики приймаючих держав, встановленням монопольних цін, порушенням законів, дезорганізацією зовнішньоекономічної сфери країни – партнера, хижацькою експлуатацією природних і трудових ресурсів ( 2 ).

Необхідність створення в Україні власних ТНК зумовлена вимогами сьогоднішнього дня: вступ України в СОТ приведе до стрімкого росту конкуренції на ринку України, тому для взаємодії із зарубіжними ТНК як в Україні, так і на зарубіжних ринках необхідне володіння власними траснаціональними компаніями, що буде сприяти захисту національних економічних інтересів.

Існує думка, що становлення ТНК в Україні достатньо проблематичне, враховуючи, що річний обіг, а іноді і прибуток гігантських ТНК вимірюється мільярдами доларів. Однак, всі сучасні найкрупніші ТНК виросли із невеликих компаній, до того ж економічні умови в таких країнах як Китай, Індія, Мексика, Венесуела у час створення перших ТНК були не кращими від українських.

Найперспективнішими з точки зору транснаціоналізації можуть стати такі галузі в Україні як чорна металургія, машинобудування, автомобіле та літакобудування, створення ракетно – космічної техніки, електроніка, хімічна промисловість, комп’ютерні технології та програмне забезпечення, легка та харчова промисловість ( 3 ).

У деяких галузях уже сьогодні функціонують передові підприємства, яким властиві ознаки ТНК: корпорація “Індустріальний союз Донбасу”, донецька “Систем Кепітал Менеджмент”, що зосередила контроль над такими гігантами, як “Азовсталь”, Єнакіївський металургійний завод, Авдієвський коксохімзавод, що володіє крупними пакетами акцій Керченського меткомбінату, Харцизького трубного заводу, об’єднання “Запорожкокс”. Певними ознаками ТНК володіють: в сфері енергообладнання – ОАО “Турбоатом”, об’єднання “Електротяжмаш”, електроніки – Харківський електроапаратний завод, ПО “Моноліт” і т.і.

Реальним шляхом до створення українських ТНК може бути залучення капіталу Росії і інших країн СНГ; перспективними в цьому контексті є сфери літакобудування, електронної техніки, космічна галузь, нанотехнології та ін. В Україні та країнах СНГ існує ряд підприємств, що співпрацюють в цих галузях на основі спеціалізації і кооперації і можуть в майбутньому створити корпоративні об’єднання.

Певні кроки для цього вже зроблені. Наприклад, в 1993 році був організований міжнародний консорціум “Середній транспортний літак”, в 2003 році була підготовлена Програма державної підтримки продажу авіатехніки українського і російського виробництва підприємствам цивільної авіації України і Російської Федерації на 2003 – 2010 роки.

Для створення сприятливих умов для формування вітчизняних ТНК необхідно прийняття відповідної урядової програми підтримки та стимулювання становлення українських ТНК. Ці заходи повинні здійснюватись на тлі створення відповідного зовнішнього середовища, що передбачає застосування заниженого оподаткування та цільового стимулювання перспективних підприємств і галузей.


1. UNCTAD, World Investment Report 2005: Transnational Corporation and the International of R&D. United Nations, New York and Geneva, 2005.

2. Управління потоками капіталів у сучасній бізнес – моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Моногр./ Л.В.Руденко. – К.: Кондор, 2004. – 478 с.

3. Форми організації бізнесу транснаціональних корпорацій в Україні. /Г.О.Сталінська// Пробл.науки. – 2004. – N9. – С.43 – 47.

УДК 354:353
оротич Олена





Коротич Олена Борисівна,

к.е.н., доцент, доцент кафедри

державного управління та менеджменту

Харківського регіонального інституту

державного управління Національної

академії державного управління при

Президентові України (ХарРІ НАДУ)
Тривалий соціально-економічний розвиток України та її регіонів неможливий без збереження та відновлення навколишнього середовища.

A long term of Ukraine social-economics development and the development of its regions is impossible without keeping, caring and regeneration of its environment.
Стрімкий розвиток світової економіки за останні сто років спричинив різке посилення антропогенного тиску на довкілля, тому найбільшим викликом сьогодення постає необхідність обмеження функціонування технологічно застарілих виробництв та впровадження природозберігаючих інноваційних проектів, що дозволять раціонально використовувати наявні ресурси та створювати умови для їх збереження, відтворення та відновлення.

Питання збереження навколишнього середовища знайшли відображення у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків”, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 р., під гаслом «Чисте та безпечне довкілля». Програмою проголошується курс на «забезпечення сталого розвитку, гармонізації економіки та довкілля, що дозволить ефективно реалізувати захист конституційного права громадян на безпечне навколишнє середовище» [1]. Для реалізації цієї мети, зокрема, передбачено:

  • захист природної спадщини та відновлення природних ландшафтів;

  • розроблення та впровадження новітніх ресурсо- та енергозберігаючих, мало- і безвідходних технологій виробництва;

  • урахування екоскладової у програмах розвитку різних секторів економіки;

  • державний нагляд та економічне стимулювання суб'єктів господарювання щодо стану промислової безпеки та охорони праці.

На жаль, при розробленні Програми лишилися поза увагою питання, пов’язані зі знешкодженням та утилізацією побутових та промислових відходів, нагромадження яких з часом стає все більшою проблемою та посилює негативний антропогенний вплив на довкілля. Зокрема, в Україні 776 санкціонованих сховищ твердих побутових відходів [2] та безліч спонтанних звалищ, які після випадкового виникнення лишаються назавжди.

Втім, для організації переробки відходів достатньо відповідної політичної волі, бо такий бізнес є досить прибутковим і за сприяння держави (видача різноманітних дозволів, виділення землі для побудови сміттєпереробних підприємств, придбання та поширення інноваційних технологій) до нього не важко буде залучити підприємців та інвесторів. Тим не менше, на сьогодні в Україні кількість відходів І-ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях, об’єктах та на території підприємств перевищує 20 млн. т. [3, с. 522], а загальна площа полігонів, звалищ, териконів в Україні сягає 165 тисяч гектарів [4, с. 9].

Політична воля потрібна також для організації територією країни роздільного збору сміття, від якого загалом можна отримати значний економічний ефект, бо 1 тонна полімерної тари заощаджує 16,3 тонни сирої нафти або 3,3 тони високооктанового бензину, одна тонна склобою – 1250 кг первинних матеріалів для шихти та ще 300 кг кальцинованої соди [2]. Експерименти щодо впровадження такого підходу для кращої утилізації відходів в Україні вже проводилися, але не набули достатнього поширення через відсутність економічного стимулювання промислових підприємств, працівників житлово-комунального господарства та звичайних споживачів їхніх послуг.

Крім того, слід розуміти, що необхідність враховувати вплив на довкілля наявних виробничих технологій та витрачати кошти на охорону й відновлення природного середовища не треба сприймати як перешкоди до соціально-економічного розвитку України або будь-якої іншої країни світу. До питань збереження та відновлення довкілля доцільно підходити, як до передумови суспільного розвитку, бо у майбутньому не буде ані виробництва, ані життєздатного людства, якщо не забезпечити збереження природних ресурсів і належні умови життя людини.


  1. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків”. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 р. № 14 // http:// www.kmu.gov.ua.

  2. Бабенко В. Довкілля волає «SOS» // Уряд. кур’єр. – 2008. – № 8. – С. 13.

  3. Статистичний щорічник України за 2006 рік / За ред. О.Г.Осауленка; Відп. за випуск П.П.Забродський. – К.: Консультант, 2007. – 552 с.

  4. Туфи проти … сміттєзвалищ // Уряд. кур’єр. – 2008. – № 12. – С. 8-9.

УДК 659.1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconВступ
Економіка праці й соціально-трудові відносини" підготовки бакалавра галузі знань 0305 "Економіка І підприємництво" за напрямами 030504...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconРозповсюдження та тиражування без офіційного
Гроші та кредит" підготовки бакалавра галузі знань 0305 "Економіка І підприємництво" за напрямами 030504 "Економіка підприємства",...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconРозповсюдження та тиражування без офіційного
Контролінг" підготовки бакалавра у галузі знань 0305 "Економіка І підприємництво" за напрямом підготовки 030509 "Облік І аудит",...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconОблік І аудит», 030503 «Міжнародна економіка», 030502 «Економічна...
За напрямом підготовки 030508 «Фінанси І кредит» (Банківські технології І процеси), 030509 – «Облік І аудит», 030503 – «Міжнародна...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconРобоча програма методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення...
«системи технологій промисловості» для студентів з галузі знань: 0305 – економіка І підприємництво, 0505 машинобудування та матеріалообробка...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconКонтрольная работа имеет 8 задач, из них 7 теоретические вопросы и 1 задача практическая
Лено у відповідності до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики, робочої програми навчальної дисципліни "Економічна інформатика-іі"...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconЕ. О. Балацкий Финансовые потоки в глобальном мире
У роботі проаналізовано історію глобалізації фінансових потоків, чинники глобалізації, інститути регулювання І контролю світового...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconДовідково-бібліографічний відділ інноваційний розвиток Вищої освіти...
Боровенська К. О., Сергєєва О. В.; Наукова бібліотека Дондту; Довідково-бібліографічний відділ. – Алчевськ : Дондту, 2010. – 302...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації icon1 Основи організації фінансів підприємств

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconСхідноукраїнський національний університет
Методичні вказівки до курсової роботи складені на основі Освітньо-професійної програми та Робочого навчального плану підготовки бакалаврів...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы

При копировании материала укажите ссылку © 2013
Главная страница