Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації




НазваниеСекція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації
страница7/29
Дата публикации22.02.2013
Размер3.34 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   29

СТРАТЕГІЯ стійкого

економічного розвитку України

Strategy of steady

economic development of Ukraine
Поливода Олексій Юрийович

Донецький юридичний інститут

Луганського державного університету

внутрішніх справ ім Е.О. Дідоренка, курсант

Керівник: к.е.н., доц. Подмаркова І.П.

Стаття спрямована на визначення проблем, що перешкоджають стійкому та збалансованому економічному зростанню України та визначення механізму реалізації стратегії стійкого економічного зростання.

Clause is directed on definition of problems which interfere with the proof and balanced economic growth of Ukraine and definition of the mechanism of realization of strategy of steady economic growth.
Минуле десятиріччя за своїми соціально-економічними та політичними наслідками виявилося доленосним. Україна утвердила себе як незалежна держава. Однак процес розбудови свого дому ще не завершено. Завдання полягає в тому, щоб остаточно облаштувати споруджену будівлю по суті нового суспільства - економічну, соціальну, політичну та гуманітарну сфери, подолати глибокі деформації, що виникли на стартовому етапі трансформаційного процесу.

Йдеться про практичну реалізацію завдань довгострокової стратегії, яка має забезпечити міцне підґрунтя України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання свого розвитку. Наступне десятиріччя має стати визначальним у розв'язанні саме цих завдань, інакше Україна може переміститися на периферію світових процесів.

Геополітична спрямованість сучасного цивілізаційного процесу визначається його глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості гуманітарної сфери, високих інформаційних технологій, постіндустріальних принципів суспільного розвитку, підвищенням ролі інтелектуального капіталу та менеджменту, соціальних і гуманітарних чинників економічного прогресу, утвердженням пріоритетності базових засад сталого розвитку, який сприяє не тільки економічному зростанню, а й справедливому розподілу його результатів, розширенню можливостей людей, їхньому збагаченню.

Через допущені прорахунки, насамперед низьку дієздатність держави, становлення ринкових відносин супроводжувалося глибокими деформаційними процесами. Набули поширення нецивілізовані форми нагромадження капіталу, істотні суперечності в практиці приватизації, зростали рівень тінізації економіки, корупції та економічної злочинності, обсяги позабанківського грошового обігу. Найбільш небезпечним є зміцнення позицій олігархічного капіталу, його зрощування з державною бюрократією, тенденції підпорядкування економіки та держави загалом корпоративним інтересам.

Економічний прогрес в індустріальному суспільстві йде по лінії нарощування обсягів виробництва матеріальних благ і одержання економічного зиску за будь-яку ціну. Проте індустріальне суспільство розвинених країн забезпечило своєму населенню високий рівень матеріального добробуту і якості послуг. Попри всі загальновідомі негативні наслідки розвитку в умовах індустріального (економічного) суспільства, розвинені країни створили одну з найважливіших необхідних умов переходу до стійкого розвитку, а саме — створена матеріальна база, на якій виникає можливість реалізації достатніх умов для стійкого розвитку, що полягають передусім у розвитку особистості, її самоудосконаленні, продукуванні нових знань, інформації, здатних поліпшити не тільки навколишнє середовище, а й, що дуже важливо, кожну окрему людину і суспільство в цілому [1, c. 39].

Ключове завдання зовнішньоекономічної стратегії - забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості української економіки, дотримання яких сприятиме економічній безпеці держави, забезпечуватиме тісніше поєднання внутрішньої та зовнішньої економічної політики. Ця робота не повинна перешкоджати інтегруванню України у світовий економічний простір, поглибленню її співпраці з іншими державами.

Особливої уваги заслуговує питання щодо механізму реалізації стратегії збалансованого розвитку України. Його слід розглядати виходячи, перш за все, з особливостей ситуації, в якій знаходиться країна як частина світової спільноти. Саме недостатнє врахування та ігнорування фактору залежності процесів розвитку на рівні України у всіх їх аспектах від розвитку цих же процесів на глобальному рівні значною мірою зменшує ступінь ймовірності їх реалізації. Оскільки в нинішньому стані Україна не належить до числа країн - економічних чи політичних лідерів, не має значних розмірів території (за світовими масштабами) і надпотужного і збалансованого природно-ресурсного потенціалу, то ступінь її залежності від впливу зовнішніх чинників є дуже високим. Однак, цей фактор не знаходить належного врахування при розробці перспективних програм розвитку країни та при розробці стратегії і тактики їх практичного впровадження. Це зумовлює необхідність зміни підходів до їх розробки та політики реалізації [2, c. 140]. Вищезазначене є особливо актуальним для розробки концепції, стратегії та політики збалансованого економічного зростання України.
^ ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Мусіна Л.Л. Інтеграція програм підвищення конкурентоспроможності української економіки до стратегічних документів урядової політики // Вісник Інституту економіки та прогнозування. – 2007. – С. 32-43.

  2. Лисовский С.А. Приоритетные географические аспекты исследования глобальных и региональных проблем устойчивого развития // География и природные ресурсы. - 2004. - №2 . – С. 135-140.


УДК 332.133.6

Роль кластеров в инновационной

экономической политике

Clusters role in innovational

economic politicy.
Сизов Валерий Владимирович,

Томский государственный

педагогический университет,

проректор по экономике,

заслуженный работник

высшей школы РФ, профессор

В статье рассмотрены содержание и роль кластерного метода в формировании инновационной экономической политики. Проанализированы экономические и финансовые основы формирования инновационно-производственных кластеров.

The article examines the contents and role of cluster method in innovational economic policy forting. It analyses economic and financial foundation of innovational industrial cluster forming.
Ведущей тенденцией современной инновационной экономической политики в России является создание эффективных форм научно-производственной кооперации и увеличение на этой основе доли наукоемкой конкурентоспособной продукции в общем объёме её производства на уровне фирмы, региона и страны в целом. Развитые страны, успешно конкурирующие на мировом рынке товаров и услуг, имеют долю наукоёмкой продукции в совокупном её выпуске от 60 до 80 процентов. Россия существенно отстает в этом от стран развитого капитала, имея долю наукоемкой высокотехнологичной продукции на мировом рынке в пределах 0,5 процента(1). Наиболее высокими в мировой практике уровнями конкурентности обладают крупные межотраслевые объединения, представляющие собой кооперацию научных, технологических, венчурных и производственных структур. Эти структуры координируют вокруг себя большой круг наукоемких средних и малых предприятий, образуя единый воспроизводственный инновационный процесс от создания научной идеи, её воплощения в опытные образцы с последующим их использованием в массовом производстве.

Известно, что конкурентоспособны на рынке не отдельные предприятия, а их кооперация. Поэтому важнейшей составляющей инновационной экономической политики должно быть стимулирование создания эффективных форм инновационно-производственной кооперации. Одной из таких форм могут выступать инновационно-производственные кластеры. Специфика использования кластерного метода в инновационной экономической политике состоит в том, что этот метод соединяет участников межотраслевой инновационно-производственной кооперации единым технологическим процессом и соответственно, единым для всех участников конечным результатом: от научно-инновационной деятельности до создания и сбыта наукоемкой продукции. Необходимой составляющей структуры научно-инновационных кластеров должны быть специализированные образовательные учреждения, осуществляющие подготовку рабочей силы, требуемой квалификации для структурных подразделений кластера. Формирование и развитие в приоритетных отраслях экономики, в том числе и в регионах, инновационно-производственных межотраслевых кластеров непосредственно связано с необходимостью мобилизации новых ресурсов экономического роста. С этим должно быть непосредственно связано содержание современной инновационной экономической политики как в стране, так и на уровне региона.

Таким образом, инновационно-производственный кластер объединяет в себе две органически взаимосвязанные составляющие: индустрию создания инноваций (от идеи до её коммерческой применимости) и индустрию их реализации в массовом производстве. При этом научно-инновационная деятельность формирует потенциал прогрессивных технологических и структурных преобразований на предприятиях, создающих новую технику под новые технологии, и предприятиях, использующих эти технологии. Комплекс условий, способствующих формированию инновационно-производственной интеграции в виде кластеров, формирующей устойчивый интерес предпринимателей к инновациям, должен реализовываться в следующих экономических преобразованиях. Во-первых, в создании институциональных основ саморазвития инновационно-производственной интеграции, становлении нового экономического механизма управления НТП. Во-вторых, в формировании воспроизводимых источников финансовых ресурсов, необходимых для обеспечения саморазвития кластерной инновационно-производственной кооперации. Очевидно, что подобная институциональная модель инновационно-производственной кооперации должна направлять её саморазвитие на достижение высокоэкономичного результата реализации достижений НТП, способствующих росту эффективности общественного воспроизводства. Экономические преобразования, направленные на создание институциональных основ саморазвития инновационно-производственной интеграции в форме кластеров, посредством которой будет создана в России, конкурентоспособная инновационная экономика включают в себя:

  • преобразование отношений собственности, направленное на создание эффективных организационно-экономических форм кооперации научно-инновационной и производственной деятельности, объединяющих в себе весь цикл создания наукоемкой продукции: от научной идеи до её реализации в виде новой высокотехнологичной конкурентоспособной продукции;

  • формирование на основе эффективных форм собственности коллективных экономических стимулов вышеназванных субъектов хозяйствования к активному использованию инноваций и выпуску наукоемкой продукции;

  • преобразование организационной структуры производительных сил, связанное с созданием межотраслевых кластеров инновационно-производственной интеграции, адекватных объективной межотраслевой природе осуществления НТП. В этих условиях на базе крупных стратегических межотраслевых инновационных проектов произойдёт соединение в едином воспроизводственном процессе научно-инновационной и производственной деятельности. В этой связи субъектами собственности в сфере инновационно- производственной интеграции должны стать межотраслевые комплексы, в форме кластеров, объединяющих процесс создания, освоения и использования новых технологий и наукоёмкой продукции;

  • формирование в сфере труда экономических отношений ориентированных на рост эффективности хозяйствования на основе инноваций. Речь идет о замене отношений отчуждения работников от собственности и управления предприятием, на отношения, соединяющие работников с собственностью и управлением посредством создания системы заинтересованности рабочей силы в конечном результате деятельности кооперации в целом.

Отметим, что сферу научной деятельности (фундаментальные и прикладные исследования) целесообразно финансировать из государственных средств в достаточном для её саморазвития объёмах. Уменьшение вложений в научные исследования и образование немедленно отражается на эффективности воспроизводства в стране и его конкурентоспособности. Частный капитал может финансировать лишь те научные разработки, промышленное использование которых приносит ему гарантированную экономическую выгоду. Фундаментальные НИР, лежащие в основе новых технологий не приносят немедленной прибыли, требуя значительных затрат и времени на их проведение. Однако именно этот вид исследовательской деятельности открывает перспективы роста производительности труда и повышения конкурентоспособности предприятий. Поэтому в условиях рынка финансирование фундаментальной науки во всех странах мира осуществляется государством. Так в докладе Экономического совета при президенте США подчеркнуто, что «… правительственная поддержка важнейших фундаментальных исследований необходима, ибо рост экономики, в конечном счете зависит от потока новых идей»(2). Очевидно, что наиболее важные направления научных исследований возможно определить только на уровне государства. На микроуровне этой цели не достичь. Поэтому государственное финансирование фундаментальной науки должно рассматриваться с позиций его участия в стимулировании и регулировании развития научно-инновационной сферы. В странах с развитой экономикой объёмы государственной поддержки науки неуклонно возрастают. В России наоборот, с 1990 г. наука была исключена из числа стратегических ресурсов, поддерживаемых из централизованных средств. А со стороны частного капитала спроса на научные исследования не сформировалось. Фактически фундаментальная наука поддерживалась в этот период бюджетным финансированием конкретных научно-технических программ и из средств в виде грантов, выделяемых из целевых государственных и международных фондов. Кризисные явления в нашей экономике во многом корреспондируются с сокращением государственной поддержки развития фундаментальной и прикладной науки. Так, ассигнования на науку в постоянных ценах 1991 г. из Федерального бюджета сократились в период 1992 –2005гг. в 2,5 раза, доля этих ассигнований в % к ВВП за этот период уменьшилось в 2,1 раза(3). Соответственно за этот период в 2 раза сократились объёмы производства ВВП и основных отраслей реального сектора.

В отличие от государственной поддержки фундаментальной науки, финансирование развития инновационной сферы должно преимущественно осуществляться предпринимательским сектором. Государство должно лишь создавать благоприятные экономические и правовые условия для стимулирования привлечения частного капитала в развитие инновационного сектора. В качестве примера может служить опыт создания государственной системы стимулов, гарантий и преференций для притока частных инноваций в нефтяную, газовую и металлургическую отрасли. Отметим, что некоторому улучшению инвестиционного климата в нашей стране в период 2003-2006 гг. способствовала активизация долгосрочных вложений банковского капитала в развитие реального сектора экономики. Так, объём вложений российских банков в акции отечественных предприятий вырос вдвое в период 2003-2006 годов. Меняется в лучшую сторону и имидж России на мировых финансовых рынках. Иностранный капитал стал активнее вкладываться в отрасли не сырьевого сектора российской экономики, речь идет об отраслях, имеющие значительный инновационный потенциал. Так в период с 2000 г. по 2005 г. иностранные инвестиции в машиностроение и металлообработку возросли в 2.36 раза, в связь – в 10,53 раза, в химию и нефтехимию – в 1.4 раза(4). В последующем научно-инновационная сфера России будет способна к саморазвитию на основе доходов от реализации собственной продукции. Это основывается на том, что научно-инновационные новшества как форма интеллектуального капитала имеют в современном мире возрастающий спрос и являются ключевым фактором формирования конкурентоспособного развития экономики.

В-третьих, инновационно-производственная кооперация должна развиваться в сопряжении с системой образования, поскольку нормальное функционирование инновационно-производственных кластеров невозможно без специально подготовленных кадров. При этом образовательный сектор должен работать с опережением потребностей структур, образующих инновационно-производственный кластер в квалифицированной рабочей силе.
Список использованной литературы

  1. США & Канада № 1, 2002, с.27

  2. Российская газета. 16 января 2007 года

  3. Рассчитано по данным Российского статистического ежегодника 2005 г. М. «Статистика» 2006, с. 577

  4. Российский статистический ежегодник 2005. М. «Статистика» 2006, с.515



УДК 338.432
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   29

Похожие:

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconВступ
Економіка праці й соціально-трудові відносини" підготовки бакалавра галузі знань 0305 "Економіка І підприємництво" за напрямами 030504...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconРозповсюдження та тиражування без офіційного
Гроші та кредит" підготовки бакалавра галузі знань 0305 "Економіка І підприємництво" за напрямами 030504 "Економіка підприємства",...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconРозповсюдження та тиражування без офіційного
Контролінг" підготовки бакалавра у галузі знань 0305 "Економіка І підприємництво" за напрямом підготовки 030509 "Облік І аудит",...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconОблік І аудит», 030503 «Міжнародна економіка», 030502 «Економічна...
За напрямом підготовки 030508 «Фінанси І кредит» (Банківські технології І процеси), 030509 – «Облік І аудит», 030503 – «Міжнародна...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconРобоча програма методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення...
«системи технологій промисловості» для студентів з галузі знань: 0305 – економіка І підприємництво, 0505 машинобудування та матеріалообробка...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconКонтрольная работа имеет 8 задач, из них 7 теоретические вопросы и 1 задача практическая
Лено у відповідності до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики, робочої програми навчальної дисципліни "Економічна інформатика-іі"...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconЕ. О. Балацкий Финансовые потоки в глобальном мире
У роботі проаналізовано історію глобалізації фінансових потоків, чинники глобалізації, інститути регулювання І контролю світового...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconДовідково-бібліографічний відділ інноваційний розвиток Вищої освіти...
Боровенська К. О., Сергєєва О. В.; Наукова бібліотека Дондту; Довідково-бібліографічний відділ. – Алчевськ : Дондту, 2010. – 302...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації icon1 Основи організації фінансів підприємств
...

Секція 2 Інноваційний розвиток та економіка знань за умов глобалізації та регіоналізації iconСхідноукраїнський національний університет
Методичні вказівки до курсової роботи складені на основі Освітньо-професійної програми та Робочого навчального плану підготовки бакалаврів...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<