Законукра ї н и




Скачать 155.4 Kb.
НазваниеЗаконукра ї н и
Дата публикации31.05.2013
Размер155.4 Kb.
ТипЗакон
uchebilka.ru > Право > Закон


Проект


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

(щодо мінімальних розмірів оплати праці та гарантій їх забезпечення)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):
1) у статті 24:

частину четверту та п’яту викласти в такій редакції:

„Працівник не може бути допущений до роботи без оформлення наказу чи розпорядження про зарахування на роботу або укладення трудового договору в письмовій формі та повідомлення до Пенсійного фонду про прийняття працівника на роботу.

Працівник, який був допущений до роботи без оформлення трудового договору та не отримав заробітної плати, може звернутись до територіальних органів Державної інспекції України з питань праці або безпосередньо до суду для вирішення питання щодо оформлення трудового договору.”.
У зв’язку з цим частини п’яту – шосту вважати відповідно частинами шостою – сьомою;
2) статтю 24-1 викласти в такій редакції:

„Стаття 24-1. Повідомлення про укладення трудового договору фізичною особою

У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна до фактичного допуску працівника до роботи повідомити Пенсійний фонд про укладений трудовий договір.”;
3) у статті 95:

частини першу - третю викласти в такій редакції:

„Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом розмір заробітної плати за виконану працівником місячну (годинну) норму праці, нижче якого не може встановлюватись заробітна плата працівникам.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України „Про оплату праці”;
4) у статті 96:

у частині першій слова „тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники)” замінити словами „кваліфікаційні характеристики (довідники)”;

частину третю викласти в такій редакції:

„Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) здійснюється на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів)”;

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

„Мінімальна тарифна ставка (оклад) не може бути менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.”.

У зв’язку з цим частини четверту – шосту вважати відповідно частинами п’ятою – сьомою.

У частині п’ятій слова „з тарифно-кваліфікаційним довідником” замінити словами „з кваліфікаційними характеристиками (довідниками)”;
5) у статті 106:

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

“Працівникам, які працюють за погодинною системою оплати праці і яким не встановлено тривалість щоденної роботи, оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад установлену законодавством або колективним договором (угодою) норму тривалості робочого часу на тиждень, у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.”.

У зв’язку з цим частини третю – четверту вважати відповідно частинами четвертою – п’ятою;
6) доповнити Кодекс статтею 259-1 такого змісту:

„Стаття 259-1. Експертно-апеляційна рада

Експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним при центральному органі виконавчої влади у сфері соціальної політики. У своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією України законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є рекомендаційним для органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати перевірку додержання законодавства про працю.

До компетенції експертно-апеляційної ради належить:

розгляд заяв, претензій та скарг (апеляцій) суб'єктів господарювання щодо неправомірності, на їх думку, рішення органів виконавчої влади, уповноважених здійснювати перевірку додержання законодавства про працю, про накладання штрафів.

Склад експертно-апеляційної ради формується з державних службовців, науковців, інших фахівців та представників об’єднань організацій роботодавців і профспілок. Положення про експертно-апеляційну раду та її склад затверджується Кабінетом Міністрів України.

Експертно-апеляційну раду очолює керівник центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики.

До складу експертно-апеляційної ради залучаються незалежні експерти та представники громадських організацій у кількості не менше ніж двадцять відсотків загальної кількості членів цієї ради.

Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності експертно-апеляційної ради здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Експертно-апеляційна рада має право залучати для консультацій та експертизи державних службовців, науковців та інших фахівців на громадських засадах.

Звернення (апеляції) розглядаються експертно-апеляційною радою протягом двадцяти робочих днів з дня їх реєстрації в центральному органі виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Рішення експертно-апеляційної ради приймається більшістю голосів від загальної кількості членів експертно-апеляційної ради.

За результатами розгляду звернень (апеляцій) приймається рішення експертно-апеляційної ради, яке оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем експертно-апеляційної ради.”.
2. У Законі України „Про оплату праці" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121;1997 р., № 11, ст.89; 2004 р., № 5, ст. 34; 2005 р., № 4, ст.92; 2007 р., № 9, ст.76; 2010 р., № 1, ст.8):
1) статтю 3 викласти в такій редакції:

„Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом розмір заробітної плати за виконану працівником місячну (годинну) норму праці, нижче якого не може встановлюватись заробітна плата працівникам.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірі.”;
2) доповнити Закон статтями 3-1 та 3-2 такого змісту:

„Стаття 3-1. Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, крім частини другої цієї статті.

Розмір заробітної плати для молоді на першому робочому місці протягом одного року трудової діяльності в нормальних умовах праці не може бути нижче 85 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. До цього періоду роботи включається весь час роботи, за який сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових та ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, власник або уповноважений ним орган провадить доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

У випадку, коли розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових нижчий за розмір мінімальної заробітної плати, провадиться доплата до її рівня.

У разі укладання трудового договору на роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником в повному обсязі місячної, годинної норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно виконаній нормі праці.

Підвищення мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі не є підставою для збільшення нормованих завдань, установлених на годину праці.

Мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.
Стаття 3-2. Гарантована заробітна плата

Гарантована заробітна плата – це встановлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом консультацій у рамках Тристоронньої Комісії, мінімальний розмір заробітної плати працівників відповідних класифікаційних груп, який є обов’язковим для підприємств, установ, організацій, що не входять до сфери дії галузевих угод, та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, крім новостворених суб’єктів господарювання та фізичних осіб протягом перших шести місяців їх господарської діяльності.

Розмір гарантованої заробітної плати встановлюється щорічно в місячний термін після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік за дев'ятьма класифікаційними групами і видами економічної діяльності в розрахунку на місяць (годину).

Розмір гарантованої заробітної плати встановлюється залежно від складності, відповідальності виконуваних робіт та кваліфікації працівника.

Розмір гарантованої заробітної плати за класифікаційною групою „найпростіші професії” встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Розмір гарантованої заробітної плати для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, у розрахунку на місяць визначається пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Погодинний розмір гарантованої заробітної плати розраховується виходячи з місячного його розміру та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні.

Якщо нарахована заробітна плата працівника нижче розміру гарантованої заробітної плати, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний здійснювати доплату до його розміру.

Розмір гарантованої заробітної плати протягом року збільшується пропорційно зростанню розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом.”;
3) у статті 6:

у частині першій слова „тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники)” замінити словами „кваліфікаційні характеристики (довідники)”;

частину третю викласти в такій редакції:

„Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) здійснюється на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).”;

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

„Мінімальна тарифна ставка (оклад) не може бути менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.”.

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п'ятою та викласти її в такій редакції:

„Кваліфікаційні характеристики професій працівників (довідники), що є загальними для всіх видів економічної діяльності, розробляє та затверджує центральний орган виконавчої влади з питань соціальної політики після проведення консультацій з всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і профспілок.

Галузеві кваліфікаційні характеристики професій працівників (довідники) розробляють та затверджують відповідні центральні органи виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань соціальної політики після проведення консультацій з всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і профспілок, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності.”;

4) у статті 8:

у частині першій після слів „мінімальної заробітної плати” доповнити словами „гарантованої заробітної плати”;

5) статтю 9 викласти в такій редакції:

„Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

потреб працівників та їх сімей;

загального рівня заробітної плати в країні;

вартісної величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

індексу споживчих цін;

продуктивності праці;

рівня зайнятості та інших економічних умов.

Якщо прогнозний індекс споживчих цін на наступний рік менше 105 відсотків, установлюється один термін запровадження нового розміру мінімальної заробітної плати: з 1 січня.

Якщо прогнозний індекс споживчих цін на наступний рік становить або перевищує 105 відсотків, установлюються два терміни запровадження нового розміру мінімальної заробітної плати: з 1 січня та з 1 липня.

Якщо розмір мінімальної заробітної плати менше п’ятдесяти відсотків загального рівня середньої заробітної плати, то при встановленні розміру мінімальної заробітної плати на наступний рік передбачати її зростання у розмірі не менше 2/3 росту ВВП.

Погодинний розмір мінімальної заробітної плати розраховується виходячи з визначеного місячного розміру мінімальної заробітної плати та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні.”;
6) статтю 10 викласти в такій редакції:

„Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом консультацій у рамках Тристоронньої Комісії.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Склад Тристоронньої Комісії формується з рівної кількості представників Сторін (по 10 осіб від Спільного представницького органу профспілок, Спільного представницького органу роботодавців і Уряду) та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Урядова сторона до 15 травня надає Тристоронній Комісії пропозиції щодо розміру мінімальної заробітної плати на наступний рік разом із терміном його перегляду, згідно зі статтею 9 цього Закону, та інформацію щодо:

індексу споживчих цін у попередньому році та прогнозу на наступний рік;

розміру середньої заробітної плати за видами економічної діяльності у попередньому році;

прогнозу розміру середньої заробітної плати на наступний рік;

витрат домашніх господарств у попередньому році;

рівня життя різних соціальних груп;

фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

частки населення із середньодушовим доходом на місяць нижче прожиткового мінімуму;

прогнозних темпів зростання валового внутрішнього продукту;

економічних умов держави, в тому числі обсягу видаткової частини державного бюджету, потреби економічного розвитку, рівня продуктивності праці та підтримки високого рівня зайнятості.

Консультації представників Тристоронньої Комісії проводяться до 15 серпня кожного року.

У разі неприйняття представниками Тристоронньої Комісії в установлені строки спільної пропозиції щодо розміру мінімальної заробітної плати на наступний рік, Кабінет Міністрів України визначає розмір мінімальної заробітної плати в проекті Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням умов, визначених статтею 9 цього Закону, і подає його для прийняття Верховній Раді України.”;
7) у статті 35:

частину першу викласти в такій редакції:

„Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють:

Державна інспекція України з питань праці;

Державна податкова служба;

Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють первинні професійні спілки.”
3. У Законі України „Про колективні договори і угоди” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 36, ст.361) статтю 9 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

„У разі, коли положення галузевої угоди є важливими для відповідної галузі економіки, професії, Кабінет Міністрів України може поширити дію галузевої угоди або окремих її положень на всю галузь економіки, професію, якщо такі вимоги висуває одна або кілька організацій роботодавців або профспілкових організацій та їх об’єднань чи інших уповноважених на представництво трудових колективів органів.”.

У зв’язку з цим частини другу-одинадцяту вважати відповідно частинами третьою-дванадцятою.
4. У Законі України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11):

1) у пункті другому статті 6:

доповнити новим підпунктом восьмим у такій редакції:

„8) до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором надавати до територіальних органів Пенсійного фонду відомості про прийнятих працівників за формою, встановленою Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Відомості до органів Пенсійного фонду можуть подаватись:

- в електронній формі з використанням ЄЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду в електронній формі (інформація на паперових носіях не подається);

- на паперових носіях, завірених підписом керівника/страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.

Відомості до Пенсійного фонду про прийняття працівника на роботу надіслані поштою не вважати поданими.”.

У зв’язку з цим підпункти восьмий-дванадцятий вважати відповідно підпунктами дев’ятим - тринадцятим;
2) пункт другий статті 12 доповнити новим абзацом п’ятим в такій редакції:

„забезпечує облік прийнятих працівників на роботу”.

У зв’язку з цим абзаци п’ятий-десятий вважати відповідно абзацами шостим-одинадцятим;
3) у підпункті першому пункту першого статті 13 після слів „сплату єдиного внеску” доповнити словами „відомості про прийняття працівників на роботу”;
4) у підпункті першому пункту першого статті 14 після слів „соціального захисту населення” доповнити словами „державній інспекції з питань праці та органам державної податкової служби”;
5) у статті 17 доповнити новим пунктом четвертим в такій редакції:

„4. Пенсійний фонд за запитами державної інспекції з питань праці надає інформацію про прийнятих працівників на роботу”.

У зв’язку з цим пункти четвертий-п'ятий вважати відповідно пунктами п’ятим-шостим;
6) підпункт 2 пункту третього статті 20 доповнити новим абзацом восьмим у такій редакції:

„дата прийняття на роботу”

У зв’язку з цим абзаци восьмий - дев’ятий вважати відповідно абзацами дев’ятим – десятим;
7) пункт 5 Розділу VIІІ “Прикінцеві та перехідні положення” доповнити абзацом другим такого змісту:

“Платники подають дані про використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування та суми несплачених коштів за період до 01.01.2011 року органам Пенсійного фонду України за формою, в порядку та у строки, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування”.
5. Пункт 7 частини другої статті 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 46-47, ст.403; 2006 р., № 27, ст.234; 2007 р., № 9, ст.71; 2011 р., № 2-3, ст.11) викласти в такій редакції:

„7) подавати звітність територіальному органу Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, що встановлені Пенсійним фондом України за погодженням з Фондом”.
6. Абзац другий пункту 2 частини другої статті 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст.17; 2006 р., № 27, ст.234; 2011 р., № 2-3, ст.11 ) виключити.
7. Пункт 4 частини другої статті 27 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 14, ст.71; 2006 р., № 27, ст.234; 2011 р., № 2-3, ст.11 ) викласти в такій редакції:
„4) вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати територіальним органам Пенсійного фонду України встановлену звітність щодо цих коштів в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з Фондом;”.
8. Пункт 4 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 14, ст.170; 2002 р., № 29, ст.194; 2006 р., № 32, ст.271) викласти в такій редакції:

„Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які використовують найману працю, за потреби подають центрам зайнятості за своїм місцезнаходженням адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин. Порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.”
9. Частину першу статті 42 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 25, ст. 1172) доповнити новим абзацом шостим такого змісту:

“Іноземці та особи без громадянства, які мають намір стати підприємцями в Україні, крім вищезазначених документів подають державному реєстратору за місцем проживання копію посвідки на постійне проживання в Україні.”.
ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року.

2. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.


Президент України В. ЯНУКОВИЧ


Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и
України продукції з подальшою самостійною або опосередкованою реалізацією на території

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и
Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и
Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и
Картка | Документи | Iсторiя | Пов'язанi док-ти | Публiкацiї | Текст для друку  

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и
України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну І якісну характеристику

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и
Стаття Звернення громадян Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади

Законукра ї н и iconЗаконукра ї н и
Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України ( 435-15 )

Законукра ї н и iconПроект законукра ї н и
Про державне регулювання імпорту, захист конкуренції та прав споживачів на ринку друкованої продукції в Україні


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don