Ббк 74. 202. 4я7 0-72




НазваниеБбк 74. 202. 4я7 0-72
страница4/27
Дата публикации20.06.2014
Размер3.8 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Психология > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Зі

Самоактуаяізащя — прагнення людини до найбільш пов­ного виявлення, розвитку і реалізації своїх особистіших мож­ливостей.

^ Типологічний підхід при описуванні особистісшх особливос­тей — такий підхід, при якому тип особистості описується як цілісне утворення, що не зводиться до комбінації окремих особистісних чинників.

Екстернальність інтернальність — схильність індивіда до визначеної форми локуса контролю. Якщо відпові­дальність за події, що відбуваються в її житті, людина бере на себе, пояснюючи їх своєю поведінкою, характером, спро­можностями, то це — інтернальний контроль. Якщо домінує схильність приписувати причини того, що відбувається, зовнішнім чинникам (навколишньому середовищу, долі або випадку), то це — екстернальний контроль.

Я-концепція (з позицій гуманістичного підходу) — су­купність усіх уявлень людини про себе, поєднана з її оцінкою. Описову складову називають уявою Я. Складову, пов'язану із ставленням до себе або окремих своїх якостей, називають самооцінкою або прийняттям себе (Р. Берне).

VI. Особистісно орієнтовані технології

^ Особистіше орієнтована навчальна ситуація

Зміна змісту освіти на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної школи веде до зміни її технологій, надає їй осо-бистісної спрямованості. Якими конкретно технологіями потрібно користуватись, які зміни повинні відбутись всере­дині процесу навчання, щоб для дитини освіта набула життєвого сенсу, щоб вона вчилася з задоволенням?

Технологізація особистісно орієнтованого освітнього про­цесу передбачає спеціальне конструювання навчального текс­ту дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком учня в ході навчально-пізнавальної діяльності. Тільки при реалізації принципу суб'єктності освіти можна говорити про особистісно орієнтовані технології.

Головні вимоги до особистісно орієнтованих технологій І. С. Якиманська сформулювала таким чином;

— навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення змісту суб'єктного досвіду учня, включаючи досвід його по­переднього навчання;

36

— виклад знань у підручнику (вчителем) Повинен бути на­
правленим не тільки на розширення їх обсягу, структурува»-
ня, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а Також
на постійне перетворення набутого суб'єктного досвіду кож­
ного учня;

  • у процесі навчання необхідне постійне узгодження суб'єктного досвіду учнів з науковим змістом здобутих знань;

  • активне стимулювання учня до самоцінної освітньої діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечувати учневі можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході оволодіння знаннями;

  • конструювання та організація навчального матеріалу, який дає змогу учневі вибирати його зміст, вид та форму при виконанні завдань, розв'язуванні задач тощо;

  • виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно, стійко, продуктивно;

  • необхідно забезпечувати контроль і оцінку не тільки результату, а й головним чином процесу учіння;

— освітній процес повинен забезпечувати побудову,
реалізацію, рефлексію, оцінку учіння як суб'єктної діяльності
[21, с 37, 38].

Найпростішою ланкою, з яких складається особистісно орієнтована технологія, є особистісно орієнтована педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, опинившись в якій ди­тина повинна шукати сенс, пристосувати її до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку. Таке завдання неможливо вирішити тільки на рівні знань та репродукції. Тут немає простих відповідей, рішень та істин. Проживання та вихід з такої ситуації — не минуле та майбутнє учня, а його сучасне. Один і той самий урок різним дітям дає різний пізнавальний та життєвий досвід.

Сьогодні різні автори називають різноманітні технології,
які належать до особистісно орієнтованих технологій, загаль-J
ноприйнята класифікація поки що відсутня. \*

^ Важьдорфська педагогіка є однією з різновидів втілення* ідей "гуманістичної педагогіки". Вона може бути охарактери^ зована як система самопізнання і саморозвитку індивідуаль­ності при партнерстві з учителем, у двоєдності чуттєвого і надчуттєвого досвіду духу, душі і тіла.

В основі вальдорфської педагогіки лежить найцікавіше ан-тропософське вчення про індивідуальність людини, основні компоненти якої — тіло, душа і дух. Р. Штейнер писав про чотири могутні галузі цивілізації — пізнання, мистецтво,

37

релігію і моральність, які можуть гармонійно поєднуватися в одному корені — людському "Я". Це "Я" виступає у трьох головних функціях людської душі — волі, почуттях та мис­ленні, які перебувають у стані безперервного руху. Мета вальдорфської школи в тому, щоб упродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання. Головне завдання вчителя вальдорфської школи — допомогти дитині в її ду­ховно-душевному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності. Дити­на — громадянин трьох світів: матеріального, душевного і духовного. П "Я" — це мікрокосм, який усією своєю істотою пов'язаний з макрокосмом. їй потрібна допомога в досяг­ненні духовного, яке надходить у вічній істині, доброті, любові. Вчителі цих шкіл намагаються допомогти своїм ви­хованцям оволодіти антропософським мисленням.

^ Методика Мари Монтессорі є теж моделлю особисгісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуаль­ний шлях розвитку. Впродовж усього життя Марія Монтес­сорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роблять, — аж ніяк не випадково. Не випадково вони починають співати, не випадково, якщо вони вимага­ють, щоб іграшка лежала на певному *місці. Монтессорі зро­била висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років — час порядку, дитина вимагає точ­ного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до 6 років діти "вбирають" у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть дитині світ дорослі в цьому віці, таким і сприйматиме вона його на слух, на зір, на запах. У 5—6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. У дев'ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ.

Три провідних положення характеризують сутність педа­гогічної теорії М. Монтессорі:

  • виховання повинно бути вільним;

  • виховання повинно бути індивідуальним;

  • виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

38

Звернення дитини до вчителя: "Допоможи мені це зробити самому" — девіз педагогіки Монтессорі.

Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі в природу дитини, в її прагненні вилучити будь-який автори­тарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.

Вихідною біологічною передумовою є ідея про те, що життя будь-якої людини є існуванням вільної активності, а отже, дити­на, що розвивається, має природжену потребу в свободі і спон­танності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити суть виховання у формуючому впливі на дитину, протиста­вивши йому проблему організації середовища, найбільше відповідного дитячим потребам, здібностям і інтересам. При цьому обов'язково враховувалися перспективи того, що Л. С Виготський назвав "зоною найближчого розвитку".

Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти повинні сидіти нерухомо. Від кафедри, яка ставить вчителя в авторитар­ну позицію. Від колективних уроків, які не враховують індивіду­альних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, які не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізовувати свої інтереси.

Усе життя дитини — від народження до громадянської зрілості — є розвиток її незалежності і самостійності.

Питання про групові форми навчальної діяльності в пси-холого-педагогічній літературі посідають важливе місце, тому що вони відкривають для дітей можливості співпраці, взаємо­стосунків, пізнання навколишнього світу.

^ Групова форма навчальної діяльності виникла як альтерна­тива існуючим традиційним формам навчання. В їх основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й. Г. Песталоцці ствер­джував, що вміле поєднання індивідуальної і групової організації навчальної діяльності допомагає успішному на­вчанню дітей, а їх активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку.

При індивідуальній роботі кожен учень працює са­мостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспря­мованості, розвитку інтересів, нахилів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовленості учнів. Індивідуальній навчальній діяльності не властива пряма взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем обмежені та нетривалі. В індивідуальній навчальній роботі діяльність слабких учнів приречена на невдачу, тому що в них є про-

39

Галини в знаннях, недостатня еформованість умінь і навичок " навчальної самостійної роботи. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.

Ідею концепції Ельконіна — Давидова можна висловити таким чином: в молодшому шкільному віці через спеціально побудоване навчання у дитини можуть бути сформовані здібності до самовдосконалення, саморозвитку, самопізнання. Тобто дитина повинна поступово, за час навчання в молод­ших класах, набути "вміння навчатись" .

У традиційній школі таке завдання ніколи не висувалося, бо головним вважалось "уміння організувати себе і своє ро­боче місце". Тому формування здібності навчити самого себе, а значить — змінити себе в бік поліпшення (розвитку, подо­лання лінощів, своєї обмеженості) вже є новаторським, твор­чим підходом до учня, як до суб'єкта навчально-виховного процесу. Не менш важливим для цього є такий засіб, як реф­лексія, за допомогою якої учень встановлює та розширює межі свого пізнання. Він допомагає виявляти мету та засоби її наближення, виконання.

Таким чином, якщо мета традиційної школи (в початкових класах) — навчити дитину читати, писати, лічити, то мета ро-звивального навчання — сформувати в дитині конкретні здібності (рефлексія, аналіз, планування) з самовдосконалення. В основі системи розвивального навчання лежить уявлення про розвиток дитини як суб'єкта особистої діяльності. А це означає, що головна мета навчання — забезпечити розвиток дитини. Це завдання вчителя, причому слід враховувати те, що не кожна зміна в дитині є зміною в її розвитку. Потрібно звертати увагу на інтелектуальні зміни, психічні новоутворен­ня, а не на розвиток умінь та навичок, хоч і це не треба , відкидати, Це підтверджує вислів Л. С. Виготського: "Педа­гогіка повинна орієнтуватись не на вчорашній, а на завт­рашній день дитячого розвитку. Тільки тоді вона зуміє у про­цесі навчання викликати до життя ті процеси, які лежать в "зоні найближчого розвитку". Головне завдання педагога, вивчаючи особливості навчально-пізнавальної можливості учня, визначити індивідуальну зону найближчого розвитку дитини, допомогти формуванню ще не сформованих здібнос­тей дитини.

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, са­мостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, сприймати сміливі, нестандартні рішення. Але психологи констатують, що випускники школи, які приходять на виробництво, ще не

40

здатні самостійно розв'язувати проблеми, не можуть мислити діалектично, системно, легко переключатись з одного эиду діяльності на інший. їм бракує творчої уяви, ініціативи, винахідливості. Такий стан справ вимагає якісно нового підходу до підготовки молоді до життя.

Перший крок до вирішення проблеми — керуючись прин­ципами гуманізації і демократизації освіти, розглядати дити-ву як життєве явище, а не педагогічне, вбачаючи в ній не стільки об'єкт, що потребує впливу, скільки особистість, що інтенсивно розвивається.

Орієнтиром змісту освіти є праця на особистість. Колись роль учня в системі освіти мала виходити з потреб держави. Сьогодні акценти розставлено інакше: маємо зробити людину такою, щоб вона могла вирішувати державні завдання за своїм покликанням, бути високоморальною, духовно розвиненою, мобільною в своєму розвитку. Адже корисна діяльність люди­ни — це результат розвитку її розуму, інтелекту, здібностей.

Виховання має прагнути до самостійності мислення і винахідництва, як і розум людини, що розвивається са­мостійно у дії. Сьогодні своїми основними завданнями педа­гогічні колективи шкіл вважають різноманітний розвиток з домінантою індивідуальних і творчих можливостей кожної дитини для формування творчої цілеспрямованої особистості, здатної до саморегуляції, передбачення, конструювання влас­ної життєвої стратегії. Тому активно впроваджуються в сис­тему освіти нові типи шкіл, модернізується організація на­вчально-виховного процесу, яка передбачає:

  • впровадження принципів диференціації (профільної, рівневої та індивідуалізації навчання);

  • адаптацію базового змісту освіти і розробку експери­ментальних (авторських) програм, які виховують інтереси, здібності, можливості талановитих учнів, спрямовуються на їх оптимальний розвиток;

  • модернізацію змісту освіти та методик навчання на інтегративно-гуманістичних засадах.

^ Робота над навчальним проектом — практика особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати". Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між ака­демічним»! прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

41

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на са­мостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групо­ву, яку учні виконують протягом визначеного відрізка часу. Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з од­ного боку, використання різноманітних методів, засобів на­вчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних га­лузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впроваджен­ня. Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть проектної технології — стимулювання інтересу учнів до певних проблем, які передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показ практичного застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючись відповідного їх ба­лансу на кожному етапі навчання.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його резуль­татом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Частина людей переконана в тому, що комп'ютер дає нові можливості для творчого розвитку дітей і вчителів, дозволяє звільнитися від нудного традиційного курсу навчання і роз­робити нові ідеї та засоби виявлення, дає можливість вирішу­вати цікаві і складні проблеми. Інші вважають, що всі: і діти, і дорослі — повинні навчитися здійснювати контроль над ма­шинами, не чекаючи того моменту, коли ті почнуть управля­ти нами. На погляд цієї групи людей, уміння користуватися комп'ютером — не що інше, як засіб самозахисту. Але і при­хильники, і противники комп'ютерів переконуються у тому, що в результаті здобутих знань про комп'ютери і набутих навиків роботи на них діти будуть краще підготовлені до життя і здобуття матеріального благополуччя в мінливому світі.

Сутність технологи колективного творчого виховання — формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Технологія колективного творчого виховання дає мож­ливість вдосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня та педагога. Ця тех-

42

нологія — особисто орієнтована, бо кожній дитині знайдеться справа до душі, яку вона може організувати, зробити найкраще. Сьогодні вона керує, організовує, творить спільно з іншими так само зацікавленими людьми. Завтра цей самий учень, так само зацікавлений, візьме участь у новій колектив­ній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Ця технологія об'єднує ділову та міжособистісну сфери діяльності людини.

В основі педагогічної технології "Створення ситуації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Ситуація успіху — це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або мораль­ної напруги виконавця справи, творця явища.

Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визна­чає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на це положення. Об'єктивна успішність діяльності ди­тини — це успіх зовнішній, бо якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає у суб'єкта після здо-лання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного утиску та інших труднощів.

Слід відзначити, що навіть інколи пережита дитиною си­туація успіху може залишити незгладиме емоційне враження в її душі, різко змінити на позитивне стиль її життя. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для дальшого руху дитини вгору сходинками розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, загартовує характер, підвищує життєву стійкість, здатність до протидії.

Успіх, який переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, пе­ретворення та реалізації духовних сил.

Побачити в дитині особистість, що формується, допомог­ти їй розвинутися та розкритися духовно буває важко не лише молодому вчителю, а й молодим батькам. Дитині потрібно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й удома. Тому знання заходів цієї педагогічної тех­нології, вміння застосовувати їх в житті важливе як для вчи­телів, так і для батьків.

Серед педагогічних технологій навчально-виховного про­цесу найбільшу зацікавленість викликала сугестивна техно­логія, яка є ще малопоширеною. Основою релаксопедичного на­вчання є психічна саморегуляція, яка має велике профілактичне значення. Керування психічним станом відбувається спочатку через регуляцію психічного стану особи, що навчається, за до­помогою та під керівництвом викладача, а в міру того, як опа­новується аутотренінг, переходить в саморегуляцію.

43

Таким чином, призначення особистісно орієнтованих тех­нологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати при­родні якості дитини, її здоров'я та індивідуальні здібності, до­помагати в становленні її суб'єктності, соціальності, культур­ної ідентифікації, творчої самореалізації особистості.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Похожие:

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconАвтомобильные электрические проточные подогреватели серии пп-201...
В, имеющих расход дизельного топлива по магистрали (с учетом обратки) до 150 л/ч. Подогреватели пп-202 предназначены для грузовых...

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconАлександра На День города Днепропетровск получил грандиозный подарок...
Белая, Александра На День города Днепропетровск получил грандиозный подарок // Комсомольская правда в Украине, 2011.№202(14. 09)....

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconКозуб, Тарас Лазаренко выходит на свободу из американского "пионерлагеря"...

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconКрасная звезда №20
Коммунистический Дайджест-центр «Красный Флаг» e-mail red- конт телеф. 8039-79-202-39

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconКрасная звезда №20
Независимый Коммунистический Дайджест-центр «Красный Флаг» e-mail red- конт телеф. 8039-79-202-39

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconБбк 84(0)5-5 А76

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconЛабораторная работа №202 «Измерение показателя адиабаты»
Цель работы: экспериментально определить коэффициент Пуассона для воздуха и сравнить полученное значение с теоретическим

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconИндексирование книг по системе ббк и

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconЗатверджено Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 22 липня 2010 р. №202
Заповнюється особою, на яку відкрито рахунок по сплаті за житлово-комунальні послуги

Ббк 74. 202. 4я7 0-72 iconМинистерство образования и науки украины
Учебное пособие по решению задач по теоретической электротехнике. Часть III / Под общей редакцией доц. А. В. Корощенко. – Донецк:...


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don