Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка




НазваниеМіністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
страница16/43
Дата публикации20.06.2014
Размер5.46 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Спорт > Документы
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   43

Висновки. При правильному підборі і організації рухливих ігор з учнями молодшого шкільного віку з розладом мовлення в процесі корекційно спрямованих навчально-тренувальних занять з баскетболу відбувались позитивні зміни у показниках фізичного розвитку, функціонального стану, фізичної підготовленості дітей, у них формувався фонд життєвоважливих рухових навичок і якостей, удосконалювалися механізми багаторівневої регуляції психічної і рухової діяльності, реалізовувалася корекція мовлення.

Використовуючи рухливі ігри, що враховують особливості стану мовлення і моторики в даній групі дітей, і спрямовані на корекцію моторних та мовленнєвих процесів, можна домогтися більш швидкої й ефективної корекції вимовного боку мовлення, а також розвитку загальної моторики в цілому, сформувати стійку дидактико-реабілітаційну мотивацію, оптимістичні надії на майбутнє, відповідно концепції “Я” – особистості дитини.
Література

1. Муравьёва Н.Н. К вопросу об устранении нарушений речевой и общей моторики заикающихся детей младшего школьного возраста // Обучение и воспитание детей с недостатками в физическом и умственном развитии. – М., 1970.– 134 с.

2. Подвижные игры для детей с нарушениями в развитии / Под ред. Шапковой Л. В. – СП б, “ДЕТСТВО-ПРЕСС”, 2001. –160 с.

3. Подвижные игры при обучении техническим приемам игры в баскетбол: Методические рекомендации / Сост.: Стефаненко В.А., Компаниец Ю.А. – Алчевск: ДГМИ, 1993. –20 с.

4. Портнов Ю.М. Баскетбол. Учебник для институтов физической культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1988.- 136 с.

5. Рождественская В.И., Попова А.И. Подвижные игры для заикающихся дошкольников. – М.: Педагогика, 1967. –2-е изд. – 180 с.

Вікторія Корнієнко

Володимир Філенко
Застосування санітарно-курортного лікування як основа реабілітації спортсменів – інвалідів
Проблема санаторно-курортного лікування є однією з найважливіших на сьогоднішній день. Адже вона являється складовою частиною комплексу реабілітаційних заходів спортивної діяльності та фізичної культури. Основою даного лікування є курорти, санаторії, пансіонати, оздоровчі табори.

Курортце місцевість, яка має певні природні лікувальні чинники. За цією ознакою курорти поділяють на кліматичні, бальнеологічні та грязьові. Багато курортів є змішаними, тобто мають не один, а більше лікувальних чинників: кліматобальнелологічні, бальнеогрязьові, кліматобальнеогрязьові.

Головним лікувально-профілактичним закладом курорту є санаторій. Основою санаторного лікування є санаторно-курортний режим.

У курортній місцевості розташовуються не тільки санаторії, а й заклади відпочинку: пансіонати, будинки відпочинку, дитячі здравниці, спортивно-оздоровчі табори і тренувальні бази, що мають переважно оздоровчу і профілактичну спрямованість.

Кліматичні курорти. За своїми особливостями розрізняють приморські, рівнинні, гірські курорти. Основними специфічними лікувальними засобами кліматичних курортів є відповідний клімат, аеротерапія, геліотерапія, купання в морі, озерах та ріках.

Приморські курорти в Україні є на південному березі Криму: Ялта, Алушта, Алупка, Лівадія, Місхор. Стійка тепла і сонячна погода, помірне жарке і сухе літо, ясна і тривала осінь, коротка м’яка зима, рання весна дають змогу цілорічно використовувати аеротерапію і геліотерапію, купатися у морі з травня по жовтень.

Показання до лікування у приморських курортах: хронічний бронхіт і пневмонія, туберкульоз легень і кісток, захворювання вуха, горла та носа, початкові стадії гіпертонічної хвороби, компенсовані вади серця, хвороби обміну речовин, неврози.

Рівнинні курорти розташовані в зоні помірного кліматичного поясу, де проживає більшість населення країні. Вони характеризуються континентальним кліматом з переважно помірно теплим літом і м’якою зимою. Степові курорти, до яких відносяться степи півдня України, характеризується літом сухою погодою, високою температурою і чистотою повітря, великою кількістю сонячних днів, низькою вологістю. Тому степові курорти показані при хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, носа і горла, бронхоектатичній хворобі, туберкульозі, хронічних хворобах нирок.

Гірські курорти. В Україні є низькогірні та середньогірні курорти. Вони розташовані у передгір’ях Карпат, Закарпатті і безпосередньо у Карпатах. Залежно від висоти розташування курорту над рівнем моря знижується атмосферний тиск, парціальний тиск кисню, температура і вологість повітря, але сонячна радіація та іонізація повітря збільшується. Ці курорти показані при легеневій патології, порушеннях обміну речовин, при початкових стадіях серцево-судинних захворювань, недокрів’ї, туберкульозі легень, кісток і суглобів.

Бальнеологічні курорти. Основний лікувальний чинник – мінеральна вода. Залежно від того як її застосовують – у вигляді ванн чи пиття – курорти поділяють відповідно, на бальнеологічні та бальнеопиттєві. Найвідомішими в Україні бальнеологічними курортами є Любінь Великий (Львівська обл.), де основним лікувальним чинником є газові сірководневі ванни; Хмельники (Вінницька обл.), в якому застосовуються радонові ванни. Однак більшість курортів є комбінованими. Це курорти Прикарпаття – Трускавець, Моршин, Шкло, де лікуються люди із захворюванням нирок, печінки, шлунка, сечовивідних і жовчних шляхів, органів травлення; Закарпаття – Поляна, Свалява, мінеральні води яких ефективні при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Кліматобальнеологічні курорти представлені у Феодосії та Одеській групі курортів, в яких поєднується м’який морський клімат зі степовим. У цій групі курортів багато санаторіїв кардіологічного профілю.

Грязьові курорти. До курортів цього профілю, в яких основними засобом лікування є грязі (пелоїдотерапія) відносяться Саки (Крим), Куяльник (Одеська обл.), Слов’янськ (Донецька обл.). Є курорти, де пелоїдотерапію використовують як додатковий лікувальний чинник: Євпаторія, Трускавець, Моршин, Любінь Великий та ін.

В санаторії в комплексному лікуванні використовуються специфічні курортні чинники у вигляді кліматотерапії, бальнеотерапії або пелоїдотерапії і неспецифічні, загальні для всіх санаторіїв, що грають важливу, а здебільшого і головну роль у лікуванні багатьох захворювань і реабілітації хворих. Це засоби фізичної реабілітації, дієтотерапії, санаторно-курортний режим.

Санаторно-курортний режим передбачає спеціально складений спосіб та ритм життя пацієнтів під час перебування у санаторії; продумане застосування фізичних тренувань і відпочинку, харчування, сну; правильне чергування фізіотерапевтичних процедур та інших лікувальних чинників; поступове загальне навантаження на організм. Розрізняють такі санаторно-курортні режими: слабкої, помірної та інтенсивної дії.

Режим №1 – слабкої дії, призначають в перші 3-5 днів під час акліматизації і пристосування до нових умов життя. Всі лікувальні заходи спрямовані на поступову адаптацію хворого і носять щадний характер. Кліматолікування проводиться у вигляді перебування на верандах, повітряних ванн, прогулянок. Бальнеотерапію призначають частіше всього з третього дня. Рухова активність передбачається у щадному режимі.

Режим №2 – помірної дії, передбачає помірно тренуючу дію кліматотерапевтичних процедур: повітряних і сонячних ванн, морських купань, водолікувальних процедур, газових і мінеральних ванн, недовготривалих, із невеликою концентрацією інгредієнтів. Рухова активність розширюється і здійснюється за щадно-тренуючим режимом, окрім лікувальної фізичної культури, лікувального масажу за показаннями, можуть застосовуватися механотерапія і працетерапія.

Режим №3 – інтенсивної дії є заключним. В останні 10-12 днів призначають кліматобальнео- і гідропроцедури у тренуючому режимі: збільшення часу дії і концентрації інгредієнтів у воді, частіше їх застосування. Руховий режим – тренуючий із застосуванням практично всіх засобів фізичної реабілітації. Використовують вправи великої інтенсивності, тренування на велоергометрах, інтенсифіковані програми з ходьби, плавання, туризму, прогулянок на лижах, спортивних ігор, розважальні заходи.

Для лікування встановлено такі профілі санаторіїв: для пацієнтів із захворюванням серцево-судинної системи, органів травлення, органів дихання не туберкульозного походження, жіночої статевої сфери, органів руху, шкіри, нирок і сечовивідних шляхів, обміну речовин. Є санаторії для лікування туберкульозу, спастичних паралічів, кардіохірургічних хворих тощо.

Після закінчення санаторного лікування пацієнту видають на руки курортну книжку, де зазначено, яке лікування він приймав, його результати і рекомендації щодо подальшого життя.

Протипоказання для санаторно-курортного лікування: внутрішні хвороби з вираженою органною та системною недостатністю, хронічні захворювання у стадії загострення, паразитарні ті інфекційні хвороби, вагітність, що ускладнена гінекологічними захворюваннями, психічні хвороби, наркоманія, токсикоманія тощо.

Висновок: Застосування санаторно-курортного лікування і відпочинку на курорті підтримує чи відновлює працездатність, скорочує терміни тимчасової непрацездатності, попереджає або зменшує інвалідизацію, забезпечує виробничу і соціальну реабілітацію. Перебування у санаторії суттєво впливає на нервово-психічну сферу пацієнтів. Виключення із повсякдення побутових та службових обставин, лікарняних умов; особливості клімату і сприятливий вплив гарних природно-ландшафтних чинників, прогулянок і туризму, плавання та гідропроцедур, спортивних ігор, розважальних заходів викликають позитивні емоції, відвертають від неприємних думок і повертають упевненість у світле майбутнє. Все це разом із аутотренінгом, гіпнозом, музикотерапією, психофармакологічними препаратами та іншими психотерапевтичними засобами сприяє психічній реабілітації.
Література

1. Загальна фізіотерапія і курортологія./ Є.М.Панасюк, Я.М.Федорів, В.М.Модилевський. – Львів: Світ, 1990. – 136 с.

2. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина/ В.В.Клапчук, Г.В.Дзяк, І.В.Муравов та ін./ за ред. В.В.Клапчука, Г.В.Дзяка. – Київ: Здоров'я, 1995. – 312 с.

3. Основні поняття і терміни оздоровчої фізичної культури та реабілітації/ О.Д.Дубогай, А.М.Ткачук, С.Д.Костікова, А.О.Єфімов. – Луцьк: Надстир'я, 1998. – 100 с.

Юлія Ломан

Сергій Ломан
Оптимізація розвитку координаційних здібностей дітей з порушенням слуху, які займаються баскетболом
Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасне суспільство розвивається на основі ідей гуманізації, припускаючи розкриття та реалізацію творчого потенціалу кожної людини, в тому числі людей з відхиленнями у здоров’ї. Фахівці багатьох областей науки намагаються якщо не усунути, то серйозно зменшити наявні недоліки та їх наслідки [2].

Багаторічна практика роботи вітчизняних та зарубіжних фахівців з інвалідами показує, що найбільш дієвими методами реабілітації даного контингенту є реабілітація засобами фізичної культури та спорту. Систематичні заняття не тільки підвищують адаптацію інвалідів до умов життя, які змінилися, розширяють їх функціональні можливості, допомагаючи одужанню організму, але й сприяють виробленню координації в діяльності опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи та в інших системах, добре впливають на психіку інвалідів, мобілізують їх волю, повертають людям відчуття соціальної повноправності [1].

Порушення координаційних здібностей є типовим для всіх нозологічних груп дітей, які мають вади в розвитку. До факторів, які впливають на прояв координаційних здібностей дітей з вадами слуху, відносяться:

  • функціональний стан центральної та периферійної нервової системи;

  • рівень між м’язової координації, який забезпечує техніку рухових дій;

  • тип вищої нервової діяльності, особливості характеру та поведінки;

  • стан вищих психічних функцій, психологічна стійкість, здатність аналізувати та швидко приймати рішення в умовах швидко змінюючихся обставин;

  • функціональний стан рухового, зорового, слухового, тактильного та інших аналізаторів.

Шкільний вік є найбільш відповідальним періодом у формуванні основного потенціалу моторики людини, тому питання про розвиток координації рухів у спортсменів шкільного віку представляє практичний інтерес в області спортивного тренування. В діючих програмах по фізичному вихованню освітніх (корекційних) закладах існують вказівки, що до необхідності корекції окремих проявів координаційних здібностей, але не має конкретних рекомендацій для їх реалізації.

Одним з найбільш доступних засобів розвитку координаційних рухів є ігри, а зокрема, баскетбол. Ігрова діяльність в баскетболі характеризується складною руховою координацією. Засвоєння та вдосконалення техніки гри в баскетбол багато в чому залежить від здібностей тих хто займається точно та координовано виконувати рухові дії [4].

Виховання спритності та координації у баскетболі складається з тренування здібностей освоювати координаційно важкі дії відповідно із вимогами раптово тих хто займається обставин на майданчику. Суттєве значення при цьому має обране удосконалення здібності точно сприймати свої дії у просторі та часі, підтримувати рівновагу, раціонально чергувати напругу та розслаблення, а також інші здібності [3].

Разом з цим, аналіз спеціальної літератури свідчить про відсутність уваги фахівців до методики комплексної оцінки та розвитку спеціальних рухових здібностей даного контингенту. В зв’язку з цим, розробка та обґрунтування рекомендацій з корекції рухової діяльності дітей з вадами слуху, які займаються баскетболом, на підставі оцінки рухової координації, є актуальними і соціально вагомими.

^ Мета дослідження – експериментально обґрунтувати розроблену методику розвитку спеціальних координаційних здібностей юних баскетболістів з вадами слуху.

^ Методами наших досліджень є: аналітичний огляд науково-методичної літератури, вивчення та узагальнення досвіду практики, проведені педагогічні спостереження під час тренувальних занять та змагань.

Рівень розвитку спеціальних рухових здібностей юнаків 13-14 років визначався за комплексом тестів Л.П. Сергієнко: дистанційні кидки баскетбольного м’яча на швидкість і точність; передача баскетбольного м’яча на швидкість і точність; човниковий біг 3х10 м з оббіганням набивних м’ячів; ведення м’яча рукою під час бігу зі зміною напрямку руху; біг до пронумерованих набивних м’ячів; статистична рівновага за методикою Бондаревського; десять “вісімок” (тест Копилова); три перекиди вперед.

Математико-статистична обробка отриманих результатів проводилася за допомогою визначення середнього арифметичного значення, стандартного відхилення середнього арифметичного, коефіцієнта варіації та критерію Стьюдента.

^ Організація дослідження: дослідження проходили на базі обласної дитячої спортивної школи параолімпійського резерву м. Дніпропетровська. Обстежено було 20 юнаків 13-14 років з порушеннями слуху. Дослідження розраховано на період з вересня 2003 по травень 2005 року. Нами впроваджувалися в практику тренувальної роботи найбільш інформативні контрольні вправи та тестові завдання, які відповідають віковим, статевим та індивідуальним особливостям дітей з ураженнями слуху. Розроблена тестова програма дозволяє визначити розвиток координаційних здібностей юних баскетболістів з вадами слуху. Юні баскетболісти, віднесені до контрольної та експериментальної груп, в цілому однакові за рівнем фізичної та технічної підготовленості (P0,05), здебільшого 2-го року навчання. Тренуються по існуючий програмі для ДЮСШ. Тренувальна програма експериментальної групи була доповнена нашою методикою змістом якої були звичайні фізичні вправи пов’язані з обертами, рівновагою, складними стрибковими діями, перебудовою рухів, просторовою орієнтацією, які застосовуються на розвиток реагуючої, диференційованої здатності, здібності до збереження рівноваги, до ритму, однак методика їх застосування змінюється в залежності від ступеню ураження.

Методика побудована із блоків вправ, які спрямовані на розвиток реагуючої, кінестетичної здібностей, здібності до збереження рівноваги, здібності до орієнтації у просторі, вправи на розслаблення. Кожен блок складається з чотирьох вправ та ігор. Усі блоки однакові за об’ємом навантаження.

В кожній серії розробленої методики більший об’єм приділявся блокам вправ, які спрямовані на вдосконалення тих видів координаційних здібностей, які відстають. Така система побудови програм дає можливість гнучкої заміни блоків в залежності від характеру відхилень в координаційній сфері дітей з вадами слуху .

Робота виконується відповідно до плану НДР Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту на 2001-2005 р. по темі 1.2.16 (номер державної реєстрації 0101V001889).
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   43

Похожие:

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет...
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет...
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<