Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка




НазваниеМіністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
страница17/43
Дата публикации20.06.2014
Размер5.46 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Спорт > Документы
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   43

^ Результати досліджень. Розроблена тестова програма дозволила визначити рівень спеціальних координаційних здібностей юнаків з вадами слуху. Виділяють тестування відносно самостійних видів координаційних здібностей (Платонов, 1997). Згідно з цим нами були взяті найбільш відповідні її види для даної спеціалізації.

Аналіз результатів дослідження здібності до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів показав істотну різну після застосування розробленої методики між показниками спортсменів контрольної та експериментальної груп (Р0,001) таблиця 1. В тесті № 1 спочатку визначався інтегральний показник за точністю попадань м’яча в кільце та часом виконання тесту, потім виконувалася математико-статистична обробка отриманих даних. Так, спортсмени-інваліди (контрольна група) мають 30,0 балів, а експериментальна 20,3 бали, що становить різницю між показниками 9,7 балів. Слід звернути увагу на показник коефіцієнта варіації у другій групі який складає 15,56 % і є середньою варіативністю показника. Це можна прокоментувати причиною втрати слуху від якої залежить функціонування вестибулярного апарату, бо відрізняють вроджену та здобуту глухоту[7]. Результати, показані спортсменами експериментальної групи в тесті №2, дорівнювали 7,93 ± 0,299, що становить високий та вище середнього показники опираючись на нормативні оцінки результатів для дітей та молоді європейської популяції, а спортсмени контрольної групи мають низький та нижче середнього показники – 9,0 ± 0,299. В тесті «Ведення м’яча рукою у бігу зі зміною напрямку руху» спортсмени експериментальної групи отримали показник 10,075 ± 0,482, що є рівнем вище середнього, але не зовсім достатнього як для спортсменів. Баскетболісти контрольної групи мали показник 11,975 ± 0,318 який є низьким та нижче середнього, різниця між показниками експериментальної та контрольної груп становить 1,9 с. В тесті №7 спортсмени експериментальної групи показали результати 11,1 бали, а контрольної групи – 12,8 бали (V=10,1%; Р0,001).

Контроль здібності до орієнтування в просторі визначався за допомогою тесту «Біг до пронумерованих м’ячів».Спортсмени, які займалися за авторською програмою отримали майже відмінні показники – 8,09 с, а які займалися за традиційною задовільні та достатні – 9,79 с, але не достатні для підвищення спортивного результату, зокрема, в баскетболі.

Для оцінки здібності контролю координованості рухів спортсмени обох груп виконували три перекиди вперед та десять «вісімок» (тест Копилова) і отримали наступні показники: тест №4 експериментальна група виконала з показниками 11,6 с, а юнаки контрольної – 13,5 с (при Р0,001), а тест № 5 з результатами 3,46 та 4,92 відповідно.
Таблиця 1.

Вихідні показники спеціальних рухових здібностей юних баскетболістів

13-14 років (здорових та з вадами слуху)


Контрольні тести


Групи спортсменів


Хср ± S


V (%)

Можливість розходжень

T

P

1.Дистанційні кидки баскетбольного м’яча на швидкість і точність

Експериментальна

20,357

± 2,148

10,6


8,393


< 0,001

Контрольна

30,004

± 4,67

15,6

2.Човниковий біг 3х10 з оббіганням набивних м’ячів

Експериментальна

7,93

± 0,299

3,8


11,309


< 0,001

Контрольна

9,0

± 0,299

3,3

3.Біг до пронумерованих набивних м’ячів

Експериментальна

8,095

± 0,371

4,6


11,478


< 0,001

Контрольна

9,790

± 0,547

5,6

4.Десять вісімок

(тест Копилова)

Експериментальна

11,625

± 0,911

7,8


6,969


< 0,001

Контрольна

13,595

± 0,876

6,4

5.Три перекиди вперед

Експериментальна

3,460

± 0,226

6,5


13,128


< 0,001

Контрольна

4,920 ±0,443

9,0

6.Ведення м’яча рукою у бігу зі зміною руху

Експериментальна

10,075

± 0,482

4,8


14,715


< 0,001

Контрольна

11,975

± 0,318

2,6

7.Передача баскетбольного м’яча на швидкість і точність

Експериментальна

11,169

± 0,929

8,3


4,587


< 0,001

Контрольна

12,8

± 1,293

10,1

8.Статистич. рівновага за методикою Бондаревського

(з відкр. очима)

Експериментальна

55,5 ±3,019

5,4


20,862


< 0,001

Контрольна

32,8 ± 3,803

11,5

9.Статистич. рівновага за методикою Бондаревського

(з закритими очима)

Експериментальна

18,2 ± 1,643

8,9


21,774


< 0,001

Контрольна

8,1 ± 1,270

15,5


Таким чином, застосована в нашому дослідженні експериментальна програма, суть якої полягала у активному та цілеспрямованому впливі на уражений аналізатор за допомогою фізичних вправ у сполученні з руховими завданнями, зробила позитивний вплив на розвиток координаційних здібностей спортсменів з ураженнями слуху.
Література

1. Байкіна Н.Г., Крет Я.В., Силантьєв Д.О. Методика викладання фізичної культури та спорту інвалідів. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002.-86с.

2. Дзержинская Л.Б. Методика отклонений в развитии глухих дошкольников средствами ритмической гимнастики: Автореф. дис…канд. пед. Наук:13.00.04 – Волгоград,1997. – 23с.

3. Корягин В.М. Подготовка высококвалифицированных баскетболистов. – Львов: Издательство «Край»,1998. – С. 132-137.

4. ПолянцеваН.В. Тренировка точности выполнения технических приемов игры у юных баскетболистов 10-12 лет: Автореф. дис…канд. пед. наук:13.00.04\ Киев. гос. ин-т физ. культуры К., 1990.-24с.

5. Римар О.В. Спорт неповносправних : історія та сучасність. Львів, 2001. С 3-4

Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів: Навч. посіб. – К.: «Олімпійська література», 2001. – 440с.

6. Чудная Р.В. Адаптивное физическое воспитание. – Киев, 2000. - С.137-155.

Юлія Похил

Олена Погребняк

Соціальна адаптація інвалідів в Україні
Проблема інвалідності розглядалася здавна. Про неї існують згадки в документальних відомостях, що датуються ще XVIII століттям. Дана проблема залишається надзвичайно актуальною і в наш час.

За даними літературних джерел відомо, що 10% населення світу (і близько 5,3% населення України) мають ту чи іншу форму інвалідності.

Внаслідок екологічних катастроф, воєн, кримінальної обстановки, різних захворювань, травм і каліцтв, отриманих на виробництві та в побуті, а так само внаслідок численних автомобільних аварій, щорічно приблизно на 200 тисяч збільшується кількість інвалідів. На жаль, інвалідність людини обмежується не тільки його власними фізичними бар'єрами, але також бар'єрами у свідомості багатьох інших людей відносяться до проблеми інвалідності, як до «соціальної проблеми». Відомо, що одним з головних орієнтирів у соціальній сфері сучасного суспільства є здоров'я людини. Здоровий спосіб життя є визначальним чинником, що забезпечує тривалість активного життя особистості, визначає соціальне, біологічне і психічне благополуччя громадян. Людина, що опинилася в стані інвалідності, не може змінити світ. Їй необхідно докласти колосальних зусиль для того, щоб пристосуватися до сформованих умов, навчиться жити повноцінним життям і брати активну участь у всіх сферах життя людського суспільства [1, 2, 3].

Важливою віхою в розвитку даної проблеми було те, що в 1992 році Організацією Об'єднаних Націй було засновано Всесвітній день інвалідів, який відзначається 3 грудня. На жаль, в основному тільки в цей день ми згадуємо про те, що існує ще «паралельний світ» - світ інвалідів. Щорічно в цей день міжнародне співтовариство закликає «... сприяти глибокому розумінню проблем інвалідності і мобілізації підтримки гідності, прав і благополуччя людей, що мають статус людини з обмеженими можливостями». Безумовно, є надзвичайно важливим той факт, що інвалідам потрібен передусім шанс довести собі і суспільству право на активне існування в розумовому та фізичному плані. Важливу роль в цьому плані відіграє спорт.

Відомо, що за допомогою спорту і приголомшливої сили волі, люди, маючи серйозні проблеми зі здоров'ям, сягають не тільки «спортивного», а й життєвого результату. Для багатьох з них спорт став сполучною ланкою з життям здорових людей, засобом боротьби зі своєю недугою і соціальною ізольованістю, а часто, і з самим собою. Тривалий час в нашій країні існувала думка, що поняття "інвалід", "фізична активність", а тим більше "спорт", несумісні й засоби фізичної культури рекомендувались лише окремим інвалідам як короткотривалий засіб, який доповнював фізіотерапевтичне і медикаментозне призначення. Фізична культура і спорт не розглядались як ефективний засіб реабілітації інвалідів, підтримання їхніх фізичних можливостей і зміцнення здоров'я.

90-ті роки минулого століття внесли серйозні зміни у ставленні суспільства до інвалідів в Україні. У 1991 році Верховною Радою України було прийнято Закон "Про основи соціальної захищеності інвалідів". Відповідно з цим документом прийнято державну програму, завдяки якій у 1992 році в Україні створено мережу державних центрів реабілітації і спорту інвалідів.

В Україні, починаючи з 1989 року, успішно проводиться широкомасштабна робота, спрямована на розвиток національного та міжнародного спортивного руху інвалідів. Сьогодні важливим завданням українського та регіональних центрів «Інваспорт» є реалізація цільової комплексної програми «Фізичне виховання – здоров'я нації».

Вся система фізичної культури і спорту інвалідів в Україні включає чотири підсистеми:

1.Лікувально-реабілітаційну;

2.Фізкультурно-оздоровчу;

3.Масовий спорт інвалідів;

4. Спорт вищих досягнень, включаючи міжнародні змагання.

Робота Українських та регіональних центрів «Інваспорт» спрямована на удосконалення системи подальшого розвитку фізичної культури і спорту серед інвалідів. Досягнення спортсменів-інвалідів на престижних міжнародних змаганнях сприяють зміцненню авторитету України в міжнародному спортивному співтоваристві. Так, тільки в 1999 році спортсмени-інваліди України завоювали 33 золотих, 29 срібних і 31 бронзових медалі на чемпіонатах світу та Європи. На сьогодні звання «Заслужений майстер спорту України» присвоєно 52 інвалідам, «Майстер спорту України міжнародного класу» - 173 спортсменам,

«Майстер спорту України»359 спортсменам. За високі спортивні досягнення 18 спортсменів-інвалідів удостоєні урядових нагород. На підставі високих світових спортивних досягнень і підсумків рейтингових змагань 1997-2000 років 67 спортсменів-інвалідів України вибороли високе право представляти Україну на XI літніх Паралімпійських іграх у Сіднеї. До складу національної збірної команди увійшли визнані лідери паралімпійського спорту України: Чемпіон X Паралімпійських ігор 1996 року в Атланті з легкої атлетики Василь Ліщинський, тричі срібний призер з плавання, чемпіонка та рекордсменка світу – Олена Акопян, бронзові призери – легкоатлет Ігор Горбенко і плавець Юрій Андрюшин . У боротьбу за медалі включилася талановита перспективна молодь, зокрема наша футбольна команда – Чемпіони світу та Європи 1998-1999 років, юні легкоатлети – чемпіони та рекордсмени світу, які помножили спортивну славу нашої держави і протягом останнього Параолімпійського циклу українські спортсмени-інваліди постійно підвищували свій рейтинг на чемпіонатах світу та Європи.

Різні літературні джерела та періодичні друковані видання констатують той факт, що сьогодні в Україні діють 114 підрозділів регіональних центрів «Інваспорт» у містах і районах, 123 фізкультурно-спортивних клуби інвалідів, відкрито 27 дитячо-юнацьких спортивних шкіл інвалідів. Понад 52000 інвалідів, близько 16000 з яких – діти шкільного віку, відвідують фізкультурно-реабілітаційні групи та спортивні секції з 30 видів спорту. Щорічно в Україні проводяться понад 250 чемпіонатів, першостей та кубків з 19 видів спорту. У людей з проблемним слухом великою популярністю користується футбол, який розвивається у 22 областях України. Найбільш популярні види спорту серед людей з особливими потребами в Україні – це легка атлетика, баскетбол на візках, настільний теніс, шахи, плавання та інші.

Щорічно в Україні проводиться близько 250 чемпіонатів і кубків в 19 видах спорту серед інвалідів з різними функціональними вправами.

У 2008 році спортсмени зі всього світу мали можливість змагатися в Пекіні в 20 видах спорту, які включали 471 дисципліну. Україну представляли 126 спортсменів-інвалідів в 11 видах спорту. Вперше в параолімпійську програму було включено веслування. Практично всі види, так чи інакше, повторюють програму «великої» Олімпіади, але є і декілька унікальних; гандбол, бочча (гра з м'ячем) і регбі на інвалідних візках. Змагання з баскетболу, тенісу (великому і настільному) та фехтування також проводилися в інвалідних візках. З футболу влаштовували два турніри: по п'ять і сім чоловік в команді.

Представники Національної параолімпійської збірної України-2008 виступали в Пекіні в 11 видах спорту (легка атлетика, плавання, фехтування на візках, стрільба з лука, футбол-ДЦП, стрільба кульова, веслування академічне, пауерліфтинг, настільний теніс, волейбол сидячи (жінки), дзюдо . Новими для української параолімпійської збірної стали академічне веслування та стрільба кульова. На даному етапі Національна збірна має 104 ліцензії, а це 125-спортсменів, які брали участь в Параолімпіаді 2008 (за попередніми прогнозами планувалося 84 ліцензії та 111 спортсменів) [5, 6, 7].

У міжнародному параолімпійському русі Україна представляє Національний комітет спорту інвалідів України, який виконує функції національного параолімпійського комітету. За оцінками Міжнародного параолімпійського комітету, міжнародних спортивних федерацій інвалідів, в Україні спорт інвалідів розвивається надзвичайно високими темпами [2, 7,].

У той же час існує багато невирішених проблем, які гостро стоять в Україні, незважаючи на успіхи наших спортсменів-інвалідів на міжнародній арені. Серед основних причин недостатнього розвитку фізкультурно-реабілітаційної та спортивної роботи серед інвалідів України варто назвати наступні:

1)відсутність соціально-економічних умов для вирішення даної проблеми; 2)нерозуміння багатьма державними, політичними і громадськими діячами України важливості вирішення даної проблеми;

3) повна відсутність елементарних умов для залучення інвалідів до занять фізичної культури і спортом: відсутність спеціалізованих спортивних споруд, обладнання, інвентарю і т.д.;

4) відсутність достатньої кількості професійних кадрів для підготовки спортсменів-інвалідів, суддів;

5) низька мотивація у самих інвалідів до занять фізичною культурою і спортом;

6) недостатній розвиток теоретико-методичних основ підготовки спортсменів-інвалідів;

7) недостатнє висвітлення питань параолімпійського руху у пресі і на телебаченні;

8) недостатня психологічна готовність усього загалу суспільства.

Важливим є те, що українські спортсмени в складі національної збірної України вдруге брали участь в ХІ літніх іграх Параолімпіади у Сіднею (Австралія). Параолімпійська делегація України складалась з 67 спортсменів та 34 офіційних осіб. Спортсмени-параолімпійці України виступали у змаганнях з 8-ми видів спорту: легка атлетика, плавання, стрільба з лука, пауерліфтінг, теніс настільний, футбол, дзюдо і фехтування, тобто найбільш престижних видах спортивної програми Параолімпійських ігор. Українські спортсмени гідно представили нашу державу на Параолімпіаді, виборовши 37 медалей: 3 золотих, 20 срібних і 14 бронзових нагороди, встановили 19 рекордів: світу – 2, Європи – 3, України – 14 [5]. Світовою спільнотою належним чином було відзначено досягнення параолімпійців України, які незважаючи на соціально-економічні труднощі, завоювали 37 медалей – на 23 більше, ніж в Атланті. Екс-президент МОК Хуан Антоніо Самаранч відзначив феноменальний прогрес саме української параолімпійської дружини. Саме Україна, на думку світової громадськості, нині є одним із лідерів щодо темпів розвитку паралімпійського руху [6].

Для всебічного розуміння соціально-гуманітарних та організаційних аспектів розвитку інвалідного спорту в Україні заслуговує на увагу думка академіка М.М.Амосова, який писав: "У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а тільки сама людина. Найчастіше вона хворіє від лінощів та жадібності, а іноді від нерозумності. Не покладайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато захворювань, але не може зробити людину здоровою. Поки що вона не може навіть навчити людину, як стати здоровою. Більш того : бійтесь потрапити в полон до лікарів! Часом вони схильні перебільшувати слабкості людини і могутність своєї науки, створюють у людей уявні хвороби і видають векселя, які не можуть оплатити. Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх нічим не можна. На щастя, людина настільки досконала, що повернути здоров'я можна майже завжди. Тільки необхідні зусилля зростають в міру старості та поглиблення хвороб" [2].
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   43

Похожие:

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет...
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет...
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don