Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка




НазваниеМіністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
страница7/43
Дата публикации20.06.2014
Размер5.46 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Спорт > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   43

7.Вищенаведені результати свідчать про більшу ефективність запропонованої нами методики формування програми комплексного розвику фізичних якостей в процесі фізичного виховання дітей 8-9 років.



Література

  1. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. – М.: Медицина, 1975. – 402 с.

  2. Бойко В.В. Целенаправленное развитие двигательных способностей человека. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 144 с.

  3. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. – М.: Просвещение, 1991. – 64 с.

  4. Гужаловский А.А. Развитие двигательных качеств у школьников. – Мн.: Нар. асвета, 1978. – 88 с.

  5. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. – М.: Физкультура и спорт, 1970. – 200 с.

  6. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Л.: Штабар, 1997. – 207 с.

  7. Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры. – Мн.: Высш. школа, 1980 – 220 с.

  8. Матвеев Л.П., Меерсон Ф.З. Принципы теории тренировки и современные положения теории адаптации к физическим нагрузкам // Очерки по теории физической культуры: труды ученых соц. Стран / Сост. и общ. ред. Матвеев Л. П. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – С. 224-241.

  9. Поляков М.И. О развитии физических качеств // Физическая культура в школе: Научо-методический журнал. – № 1. – 2002. – С. 18.

  10. Присяжнюк С.І. Розвиток фізичних якостей учнів початкових класів загальноосвітньої школи (на прикладі сили і витривалості): Автореф. дис….канд. наук з ФВ і С. – Львів – 2001. – 17с.

  11. Развитие двигательных качеств школьников (развитие быстроты, выносливости, силы и равновесия) / Под ред. З.И. Кузнецовой. М.: 1967. – 204 с.

  12. Ратушная Л.И. Для комплексного развития двигательных качеств у юношей старших классов // Физическая культура в школе. – 1985. – № 12. – С. 32-33.

  13. Романенко В.А. Двигательные способности человека. Донецк: “Новый мир”, УКЦентр, 1999. – 336 с.


Дмитро Немченко

Олександр Свєртнєв
Особливості міжособистісних відносин у колективі дитячої футбольної команди

Вступ. На сьогоднішній день історичні зміни суспільного розвитку другої половини XX століття й початку XXI століття, що тісно пов'язані з інформаційно-комп'ютерною революцією, породжують принципово нові закономірності життя людини.

В умовах соціальної нестабільності кардинально змінюються умови взаємодії людей та характер їхніх взаємин. Від взаємодопомоги в колективі суспільство рухається до конкуренції. У той же час сучасна молодь піддається жорстокому маніпулюванню за допомогою засобів масової інформації: телебачення і періодичних питань, які найчастіше цілеспрямовано нав'язують асоціальні еталони поведінки й стилю життя за рахунок подачі безвідповідальної інформації. Вище вказані факти здатні спровокувати деструктивні процеси в розвитку особистості. Недаремно дуже гостро звучить питання про те, як зберегти й примножити потенціал молоді, допомогти побачити шляхи реалізації в правильному напрямку, захистити від негативного впливу інформації, сприяти вибору високоморальних орієнтирів у житті. Виходом із ситуації, що склалася, багато вчених бачать у вивченні міжособистісних відносин у так званих групах ровесників (до яких відносяться колективи дитячих футбольних команд), тому що вони займають центральне місце в житті дітей, шкільногоо мікросередовища, у цілеспрямованому формуванні, регулюванні й корекції взаємин дітей, у створенні сприятливого середовища для виховання молодого покоління, у вихованні комунікативної толерантності.

Педагогічний процес, який цілеспрямовано організований у ДЮСШ в рамках колективу дитячої футбольної команди, служить фактором і засобом розвитку дитини.

З вище вказаного ми можемо зробити висновки, що педагогічний процес у ДЮСШ важливо будувати на основі вивчення закономірностей розвитку й функціонування дитячого колективу, суті міжособистісних відносин в ньому.

Відповідно до виявлених особливостей життєдіяльності коллективу дитячої футбольної команди, його структурних компонентів, педагогічної (конструктивна, організаторська й комунікативна) діяльності необхідно орієнтуватись на формування сприятливих міжособистісних відносин між юними футболістами. Це допоможе уникнути багатьох труднощів, що виникають в процесі їхніх занять в ДЮСШ: полегшити період адаптації початківців, створити психологічно комфортні умови для розвитку потенціалу дитей-футболістів, їх професійної підготовки тощо.

Для здійснення подібного роду педагогічної діяльності на практиці необхідна наявність ефективних методів формування сприятливих міжособистісних відносин у дитячому колективі, які враховували б вікові особливості дітей і легко б застосовувалися в умовах сучасної ДЮСШ. Це означає, що педагогічна практика має потребу в сучасних методах навчання й виховання, які сприяють виробленню у дітей навичок конструктивного міжособистісного спілкування й продуктивної взаємодії в колективі. Важливо, щоб ці методи також дозволяли молоді виробити вміння протистояти негативним тенденціям у розвитку суспільства, життєвим обставинам, що заважають розвитку його індивідуальності. Тому вивчення особливостей міжособистісних відносин у колективі дитячої футбольної команди є досить актуальним у наш час.

Мета дослідження полягає у дослідженні сутності міжособистісних відносин у колективі дитячої футбольної команди.

Об’єкт дослідження – колектив дитячої футбольної команди.

Предмет – особливості міжособистісних відносин у колективі дитячої футбольної команди.

Результати досліджень. Спеціальні дослідження взаємин проводилися в дитячих (Я.Л. Коломинский), шкільних (Я.Л. Коломинский, И.С. Кін, В.М. Коротов, А.Т. Куракін, Р.С. Немов, Л.І. Новікова, А.В. Петровський, С.Ю. Тьоміна й ін.), спортивних (О.М. Дубовська, Р.Л. Кричевський, М.М. Рижак та ін.) колективах.

Одним з найважливіших напрямків формування міжособистісних відносин в колективі є створення сприятливого соціально-психологічного клімату колективу, атмосфери творчості, реалізація ідеї гуманізму у стосунках.

Суспільна природа людини реалізується через її належність до різних спільнот, у яких виникають і розвиваються міжособистісні відносини з партнерами. Їх структура і особливості залежать від того, в які групи включається людина, які права і обов’язки для себе обирає. Так, наприклад, у дитини-початківця, що тільки починає займатися футболом, є певна розбіжність між особистими планами, звичками, здібностями і тим становищем, яке вона займає в команді та тими вимогами, що виставляються до неї як юного спортсмена. Звідси бере початок прагнення, характерне для більшості дітей у дитячій футбольній команді, зміцнити своє становище самовідданою працею на тренуваннях, завоювати авторитет активною участю у діяльності своєї команди та ДЮСШ загалом тощо [3]. Важливу роль у цьому відіграє дитяча футбольна команда. Футбольна команда є одним з найбільш вирішальних мікросоціальних факторів формування особистості юного футболіста, а також одним з найбільш дієвих засобів виховання. Тут відбувається трудове, ідейне і моральне виховання, формуються колективістські риси особистості дитини. Також великий вплив справляє команда на формування етичної культури, почуття відповідальності за доручену справу, причетності до діяльності і традицій футбольного колективу. Те, як складатимуться відносини футболіста-початківця з командою, значною мірою впливатиме на швидкість та ефективність його адаптації до занять у ДЮСШ.

Характерною особливістю первинного колективу дитячої футбольної команди є те, що, коли діти стають учнями ДЮСШ, вони потрапляють у середовище, де ніхто нічого не знає один про одного і де навіть діти, які в шкільному класі були „ізгоями", можуть проявити свої здібності та зайняти певний статус у команді. У процесі становлення колективу велике значення мають такі соціальні явища, як: самоствердження, суспільна думка, колективні настрої, традиції тощо. Велике значення має самоствердження особистості у новому колективі, тобто її прагнення зайняти та утримувати в системі психологічних відносин у колективі певну позицію, яка б забезпечувала даній особистості повагу, визнання, довіру, підтримку з боку інших членів колективу. Прагнення до самоствердження у новоствореній дитячій футбольній команді може призвести до боротьби між її членами за лідерство. Причиною виникнення такої проблеми є те, що дитина не може одразу отримати той статус у команді, який був у шкільному класі, її прагнення отримати бажаний статус не співпадає з бажанням команди [4].

Іншим елементом психології колективу є суспільна думка. Вона впливає на особистість, всю команду, на формування її звичаїв, традицій, інтересів, норм. Суспільна думка виявляється у формі оцінки, бажань, засудження чи схвалення, вимоги тощо. Дуже важливо, щоб дитяча футбольна команда була щодо кожного з її членів референтною, тобто справляла значний вплив на формування переконань футболістів, їх особистісних установок, ставлення до оточуючих людей, навчання. Для цього необхідно, щоб команда формувалася як згуртований, об'єднаний спільними цілями, чітко діючий колектив, думкою якого буде дорожити кожним з його членів [3]. Як відомо, кожна футбольна команда створює свої певні закони, правила, яких повинні дотримуватися всі її члени. Нехтування цими правилами призводить до зневаги, ігнорування коллективом такого члена команди.

Колектив дитячої футбольної команди відрізняється від інших видів колективу наступними особливостями:

•основним видом діяльності (навчання і тренування, які спрямовані на досягнення певного спортивного результату);

•єдністю мети й мотивації (прагнення членів колективу здобувати перемоги у змаганнях різного рівня);

•однорідністю складу групи за віком;

•обмеженістю періоду існування;

• відносною стабільністю складу;

•суворою послідовністю й планомірністю навчально-тренувальної роботи;

•порівняно високим ступенем самоврядування (капітан команди – помічник тренера)[1].

Отже, з вище вказаного ми можемо зробити висновок, що успіх у навчанні в ДЮСШ багато в чому залежить від умов тренувань футболіста, ставлення до нього членів коллективу футбольної команди, тієї ролі, яку він у ньому відіграє.

Висновки:

1. Усе життя людини – різнопланова, багатогранна система стосунків. Людина розвивається у процесі діяльності, яка сприяє встановленню, зміцненню, розширенню, а подекуди й розриву взаємин з оточуючим середовищем.

2. Конструктивні міжособистісні стосунки виникають завдяки готовності партнерів до позитивної взаємодії у спільній діяльності. Здатність людини до взаємодії детермінується як суб’єктивними факторами її індивідуального розвитку, так і особливостями соціальних інститутів, до яких вона входить.

3. У міжособистісних стосунках індивід може бути одночасно як суб’єктом, так і об’єктом впливу, пізнання, оцінки. Це детермінується суб’єкт-суб’єктними і суб’єкт-об’єктними стосунками, які виникають у процесі життєдіяльності людей. Чинником реалізації стосунків виступає спілкування, яке є дуже важливою, невід’ємною сферою взаємин людей, самою життєдіяльністю індивідів, реалізацією всієї системи міжособистісних стосунків.

4. Колектив дитячої футбольної команди є осередком формування міжособистісних відносин дітей. Середовище дитячого футбольного колективу на перших порах є більш сприятливим для саморозкриття і самореалізації, оскільки його новизна знімає деякі емоційні бар'єри, дещо нейтралізує складні установки поведінки, стимулює переоцінку цінностей, контроль за навчальною і тренувальною дисципліною юних футболістів, оперативне реагування на їх порушення.
Література:

1. Войтович Н.М. Відмінності шкільного та спортивного колективів як аспект проблеми адаптації дітей до занять спортом/ Н.М. Войтович// Психологічна адаптація дітей до занять спортом. – 1999.- №3 - С. 57

2. Грищенко Ж.М. Самоуправляние в школе: состояние, проблемы, перспективы / Ж. М. Грищенко, Д. Г. Ротман, Л. А. Соглаева – М.: ФиС, 1988. – 247 с.

3. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений/ Н.Н. Обозов – К.: Лыбидь, 1990. – С. 114-144.

4. Руднева Е.Л. Формирование жизненных и профессиональных ценностных ориентаций молодежи/ Е.Л. Руднева// Дис. доктора пед. наук, Том І. – 2002.

5. Чернышев А.С. Спортивное самоуправление: социально-психологические аспекты/ А.С. Чернышев, Н.С. Степашов, И.С. Полонский и др.; научн. ред. С.М. Годник. – Воронеж: Изд-во Воронеж гос. ун-та, 1990. – 312 с.

Александр Лиходид

Александр Харченко
^ Биохимический контроль в спорте
При адаптации организма к физическим нагрузкам, перетренировке, а также при патологических состояниях в организме изменяется обмен веществ, что приводит к появлению в различных тканях и биологических жидкостях отдельных метаболитов (продуктов обмена веществ), которые отражают функциональные изменения и могут служить биохимическими тестами либо показателями их характеристики. Поэтому в спорте наряду с медицинским, педагогическим, психологическим и физиологическим контролем используется биохимический контроль функционального состояния спортсмена.

В практике спорта высших достижений обычно проводятся комплексные научные обследования спортсменов, дающие полную и объективную информацию о функциональном состоянии отдельных систем и всего организма, о его готовности выполнять физические нагрузки. Такой контроль на уровне сборных команд страны осуществляют комплексные науч­ные группы (КНГ), в состав которых входит несколько специалистов: биохимик, физиолог, психолог, врач, тренер[1].

Определение биохимических показателей обмена веществ позволяет решать следующие задачи комплексного обследования: контроль функционального состояния организма спортсмена, которое отражает эффективность и рациональность выполняемой индивидуальной тренировочной программы, наблюдение за адаптационными изменениями основных энергетических систем и функциональной перестройкой организма в процессе тренировки, диагностика предпатологических и патологических изменений метаболизма спортсменов.

Биохимический контроль позволяет также решать такие частные задачи, как выявление реакции организма на физические нагрузки, оценка уровня тренированности, адекватности применения фармакологических и других восстанавливающих средств, роли энергетических метаболических систем в мышечной деятельности, воздействия климатических факторов и др. В связи с этим в практике спорта используется биохимический контроль на различных этапах подготовки спортсменов[2].

В годичном тренировочном цикле подготовки квалифицированных спортсменов выделяют разные виды биохимического контроля:текущие обследования (ТО), проводимые повседневно в соответствии с планом подготовки;этапные комплексные обследования (ЭКО), проводимые 3—4 раза в год;углубленные комплексные обследования (УКО), проводимые 2 разав год;обследование соревновательной деятельности (ОСД).

На основании текущих обследований определяют функциональное состояние спортсмена – одно из основных показателей тренированности, оценивают уровень срочного и отставленного тренировочного эффекта физических нагрузок, проводят коррекцию физических нагрузок в ходе тренировок.

В процессе этапных и углубленных комплексных обследований спорт­сменов с помощью биохимических показателей можно оценить кумулятивный тренировочный эффект, причем биохимический контроль дает тренеру, педагогу или врачу быструю и достаточно объективную информацию о росте тренированности и функциональных системах организма, а также других адаптационных изменениях[3].

При организации и проведении биохимического обследования особое внимание уделяется выбору тестирующих биохимических показателей: они должны быть надежными либо воспроизводимыми, повторяющимися при многократном контрольном обследовании, информативными, отражающими сущность изучаемого процесса, либо взаимосвязанными со спортивными результатами.

В каждом конкретном случае определяются разные тестирующие био­химические показатели обмена веществ, поскольку в процессе мышечной деятельности по-разному изменяются отдельные звенья метаболизма. Первостепенное значение приобретают показатели тех звеньев обмена ве­ществ, которые являются основными в обеспечении спортивной работо­способности в данном виде спорта.

Немаловажное значение в биохимическом обследовании имеют ис­пользуемые методы определения показателей метаболизма, их точность и достоверность. В настоящее время в практике спорта широко применяются лабораторные экспресс-методы определения многих (около 60) различных биохимических показателей в плазме крови с использованием портативного прибора 1Р-400 швейцарской фирмы «Доктор Ланге» или других фирм. К экспресс-методам определения функционального состояния спортсменов относится также предложенный академиком В.Г. Шахба-зовым новый метод определения энергетического состояния человека, в основу которого положены изменения биоэлектрических свойств ядер эпителиальных клеток в зависимости от физиологического состояния организма. Данный метод позволяет выявить нарушение гомеостаза организма, состояние утомления и другие изменения при мышечной деятельности[4].

Контроль за функциональным состоянием организма в условиях учебно-тренировочного сбора можно осуществлять с помощью специальных диагностических экспресс-наборов для биохимического анализа мочи и крови. Основаны они на способности определенного вещества (глюкозы, белка, витамина С, кетоновых тел, мочевины, гемоглобина, нитратов и др.) реагировать с нанесенными на индикаторную полоску реактивами и изменять окраску. Обычно наносится капля исследуемой мочи на индика­торную полоску «Глюкотеста», «Пентафана», «Меди-теста» или других диагностических тестов и через 1 мин ее окраска сравнивается с индика­торной шкалой, прилагаемой к набору.

Одни и те же биохимические методы и показатели могут быть исполь­зованы для решения различных задач. Так, например, определение содер­жания лактата в крови используется при оценке уровня тренированности, направленности и эффективности применяемого упражнения, а также при отборе лиц для занятий отдельными видами спорта[5].

В зависимости от решаемых задач изменяются условия проведения биохимических исследований. Поскольку многие биохимические показате­ли у тренированного и не тренированного организма в состоянии относи­тельного покоя существенно не различаются, для выявления их особен­ностей проводят обследование в состоянии покоя утром натощак (физиологическая норма), в динамике физической нагрузки либо сразу после нее, а также в разные периоды восстановления.

^ Стандартные физические нагрузки — это нагрузки, при которых ограничиваются количество и мощность выполняемой работы, что обеспечивается с помощью специальных приборов — эргометров. Наиболее часто используют степэргометрию (восхождение в разном темпе на ступеньку или лестницу разной высоты, например Гарвардский степ-тест), велоэргометрию (фиксированную работу на велоэргометре), нагрузки на тредмиле — движущейся с фиксируемой скоростью ленте. В настоящее время существуют диагностические комплексы, позволяющие выполнять специальную дозированную физическую нагрузку: плавательный тредмил, гребные эргометры, инерционные велоэргометры и др. Стандартные физические нагрузки способствуют выявлению индивидуальных метаболических различий и используются для характеристики уровня тренированности организма.

^ Максимальные физические нагрузки применяются при выявлении уровня специальной тренированности спортсмена на разных этапах подго­товки. В данном случае используются нагрузки, наиболее характерные для данного вида спорта. Выполняются они с максимально возможной интен­сивностью для данного упражнения.

При выборе тестируемых нагрузок следует учитывать, что реакция ор­ганизма человека на физическую нагрузку может зависеть от факторов, непосредственно не связанных с уровнем тренированности, в частности от вида тестируемого упражнения, специализации спортсмена, а также от ок­ружающей обстановки: температуры среды, времени суток и др. Выполняя привычную для себя работу, спортсмен может осуществить большой ее объем и добиться значительных метаболических сдвигов в организме. Особенно отчетливо это проявляется при тестировании анаэробных возможностей, весьма специфичных и в наибольшей степени проявляющихся только при работе, к которой спортсмен адаптирован. Следовательно, для велосипедистов наиболее подходящими являются велоэргометрические тесты, для бегунов — беговые и т. д. Однако это не означает, что для легкоатлетов или спортсменов других видов спорта нельзя использовать велоэргометрические тесты, которые позволяют наиболее точно учитывать объем выполненной работы. Однако велосипедисты при велоэргометрическом тестировании будут иметь преимущество по сравнению с представителями других видов спорта той же квалификации и специализирующихся в упражнениях, относящихся к той же зоне мощности[4].

Используемые тестируемые нагрузки, специфические по мощности и продолжительности, должны соответствовать нагрузкам, используемым спортсменом в процессе тренировки. Так, для легкоатлетов-бегунов, спе­циализирующихся на короткие и сверхдлинные дистанции, тестирующие нагрузки должны быть разными, способствующими проявлению их основ­ных двигательных качеств — скорости либо выносливости. Важным усло­вием применения тестируемых физических нагрузок является точное уста­новление их мощности либо интенсивности и длительности.

На результаты исследования влияет также температура окружающей среды, время тестирования и состояние здоровья. Более низкая работо­способность наблюдается при повышенной температуре среды, а также в утреннее и вечернее время. К тестированию, как и к занятиям, спортом, особенно с максимальными нагрузками, должны допускаться только пол­ностью здоровые спортсмены, поэтому врачебный осмотр должен пред­шествовать другим видам контроля. Контрольное биохимическое тестиро­вание проводится утром натощак после относительного отдыха в течение суток. При этом должны соблюдаться примерно одинаковые условия внешней среды, которые влияют на результаты тестирования[5].

Изменение биохимических показателей под воздействием физических нагрузок зависит от степени тренированности, объема выполненных на­грузок, их интенсивности и анаэробной или аэробной направленности, а также от пола и возраста обследуемых. После стандартной физической нагрузки значительные биохимические сдвиги обнаруживаются у менее тренированных людей, а после максимальных — у более тренированных. При этом после выполнения специфических для спортсменов нагрузок в условиях соревнования или в виде прикидок в тренированном организме возможны значительные биохимические изменения, которые не характерны для нетренированных людей[4].
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   43

Похожие:

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет...
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет...
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don