Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка




НазваниеМіністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
страница8/43
Дата публикации20.06.2014
Размер5.46 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Спорт > Документы
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   43

Литература:

1. Биохимия: Учебник для институтов физической культуры/ Под ред. В.В. Меньшикова, Н.И. Волкова.- М.: Физкультура и спорт, 1986. – 384 с.

2. Рогозкин В.А. Биохимическая диагностика в спорте. – Л.: Наука, 1988.– 50 с.

3. Хмелевский Ю.В., Усатенко О.К. Основные биохимические константы в норме и при патологии. – Киев: Здоров’я, 1984. – 120 с.

4. Физиологическое тестирование спортсменов высокого класса/ Под ред. Дж. Дункана МакДауэла, Говарда Э. Уэнгера, Говарда Дж. Грина. – Киев:Олимпийская литература,1998. – 430 с.

5. Н.И. Волков, Э.Н. Несен, А.А. Осипенко, С.Н. Корсун, Олимпийская литература, 2000. – 502 с.

Сергей Панько

Александр Севастьянов

Светлана Слепчук
Особенности преподавания курса «Радиационная безопасность » студентам педагогических специальностей
Самая крупная в мире техногенная катастрофа произошла 26 апреля 1986 г. На Чернобыльской атомной электростанции (ЧАЭС). Она коснулась фактически каждого жителя Республики Беларусь. Радиоактивному загрязнению подверглось 23% территории республики, на которой было расположено 3600 населённых пунктов. В них проживало около 2,5 миллионов человек. Наиболее загрязнённой оказалась Гомельская область – 70% территории, Могилёвская – 30% и Брестская – 10%.

В Брестской области на территории 3550 кв. км выпали радиоактивные осадки. Загрязнению подверглись 98,7 тыс. га сельхозугодий и около 100 тыс. га леса. На зтой территории находится 149 населснных пунктов, в которых проживает более 142 тыс. человек.

Основной целью государственной политики в области преодоления последствий Чернобыльской катастрофы является обеспечение безопасных условий для жизнедеятельности населения, проживающего на загрязнённых территориях.

Важнейшим фактором, позволяющим зффективно решать эту государственную проблему, является радиоэкологическое воспитание человека [3].

Основные задачи подготовки учителей к радиобиологическому воспитанию школьников были сформулированы ранее [2] и заключаются в том, чтобы:

– сформировать умения и навыки работы с дозиметрической и радиометрической аппаратурой;

– научить правильно оценивать радиационную обстановку;

– сформировать умения и навыки уменьшения поступления радионуклидов в организм путём специальной обработки продуктов питания и соблюдения норм радиационной гигиены;

– усвоить рекомендации по ведению подсобного хозяйства, позволяющие получить чистую продукцию в условиях радиоактивного загрязнения территории;

– сформировать умения и навыки оказания психолого-педагогической помощи детям, пострадавшим от радиационных катастроф.

Эти задачи решаются в процессе изучения курса «Радиационная безопас-ность». На изучение предмета отводится 36 часов, в том числе 18 лекционных часов, а также 18 часов лабораторных и практичсских занятий.

Важной частью курса являются лабораторные работы и практические занятия, разработанные нами исходя из структуры и содержания подготовки педагога в области радиационной безопасности и включающие в себя следующую тематику:

Тема 1. Основные дозиметрические величины и единицы их измерения.

Тема 2. Принципы и методы регистрации ионизирующих изменений.

Тема 3. Оценка радиационной обстановки.

Тема 4. Измерение радиоактивной загрязненности почвы.

Тема 5. Гамма, бета-радиометрия продуктов питания и воды.

Тема 6. Оценка активности цезия-134, 137 в организме человека.

Тема 7. Принципы и методы уменьшения радиационного воздействия. Юридические документы, регламентирующие нормы радиационной безопасности и гигиены.

Тема 8. Особенности питания детей и подростков в регионах, загрязненных радионуклидами.

Тема 9. Особенности ведения сельского хозяйства на территориях, загрязнённых радионуклидами.

Анализ учебных программ других вузов (Белорусский государственный университет, Брестский государственный университет, Мозырьский педагогический институт и др.) показал, что в первую очередь студенты приобретают умения и навыки работы с дозиметрами, а затем знакомятся с радиометрической аппаратурой.

Исследования показали, что изучение лабораторного курса важно начинать с радиометрического блока. В 90-х годах даже на незагрязнённых радионуклидами территориях у обследованных наблюдалось значительное накопление цезия-137 в организме [4].

Оценка радиоактивности собственного организма позволяла дать студентам (особенно гуманитариям) импульс к образованию в этой области. В связи с тем, что в последние годы регистрируется крайне низкий уровень накопления цезия-137 в организме, мы предложили начинать изучение курса радиационной безопасности с исследования радиоактивной загрязнённости представителей лесного фитоценоза. Показано, что до настоящего времени эти компоненты существенно загрязнены радионуклидами [5]. Высокие показатели загрязнения лесных растений цезием-137 визывают понимание у студентов необходимости изучения радиационной безопасности.

Доза радиационного облучения складывается из внутреннего и внешнего облучения. Внешнее облучение человек получает от радионуклидов, загрязняющих поверхность почвы, строений и т.д. Защита от внешнего облучения была особенно актуальна во время выпадения радиоактивных осадков, непосредственно во время катастрофы на ЧАЭС. В связи с распадом радионуклидов, а также с работами по дезактивации территории уровень радиоактивности значительно снизился.

В настоящее время в Республике Беларусь основную опасность представляет внутреннее облучение. Основной источник внутреннего облучения – это поступления в организм радионуклидов с продуктами питания. Поэтому в лекционном материале, а также на практических и лабораторных занятиях основное внимание уделяется реализации принципов уменьшения радиоактивного воздействия на человека.

Прежде всего, акцентируется внимание студентов на Республиканские допустимые уровни содержания радионуклидов цезия в пищевых продуктах и питьевой воде (РДУ-99). Мы подчёркиваем, что в торговой сети продукты, содержащие более высокую активность радионуклидов, не реализуются. Однако оптимальным является питание продуктами, не содержащими искусственных радионуклидов. Здесь же приводим рекомендации по ведению личного подсобного хозяйства.

Мы знакомим студентов с нормами питания, разработанными институтом питания АМН России для населення Чернобыльской зоны (среднесуточный набор продуктов для детей 3-14 лет). Такие диеты способствуют повышению устойчивости организма к действию ионизируюшего излучения [1].

Особое внимание обращаем на систематический контроль грибов и ягод как основного источника. поступления в организм радионуклидов. Таким образом, основное направление предлагаемой методики преподавания – максимальная оптимизация условий жизнедеятельности на территориях, загрязнённых радио­нуклидами.

Были проведены исследования по зффективности обучения по стандартной и предлагаемой нами методике в «контрольных» и «экспериментальных» группах. Более высокие успехи были в «экспериментальных» группах, что, по нашему мнению, связано с ранней мотивацией и пониманием необходимости изучения курса «Радиационная безопасность».
Литература

1. Белоокая Т.В. Организация безопасной жизнедеятельности в Чернобыльских регионах. – Минск: УП Ризондис, 2005. – 40 с.

2. Котловский О.А. К вопросу о радиоэкологическом воспитании учащихся и студентов педагогического вуза / О.А. Котловский, А.Н. Севостьянов // Педагогический процесе в учебных заведениях нового типа: содержание и технологии: материалы респ. науч.-практ. конф. Минск, 17-18 мая 1994г. / ИПК. - Минск, 1994. - С. 523-526.

3. Котловский, О.А. Некоторые вопросы формирования радиоэкологической культуры жителей Западного Региона Беларуси / О.А. Котловский, А.Н. Севостьянов // Этнасацияльныя і культурныя працессы у Заходнім регіёне Беларусі: гісторыя і сучаснасць: мате­риалы рэсп. навук. конф., Гродна, 5-6 снежня 1997г. / ГрДУ. - Гродна, 1998. - С. 429-432.

4. Севостьянов, А.Н. Динамика накопления радионуклидов в организме человека / А.Н. Севостьянов, О.А. Котловский // Весник Брестского университета. – 2004.– №1(37). – С. 112-115.

5. Севостьянов, А.Н. Аккумуляция радионуклидов древесными растсниями / А.Н. Севостьянов, О.А. Котловский // Весник Брестского университета. – 2004. №1(37). – С. 115-118.

Євген Зимогляд
Теоретичні аспекти біомеханічного контролю рухової діяльності людини
Рухові дії людини, які вивчаються в біомеханіці спорту, включають механічний рух. Саме він є безпосередньою метою рухової дії людини (переміститися самому, перемістити снаряд, супротивника, партнера і т. п.). Але механічний рух здійснюється при визначальній участі в руховій дії вищих форми руху. Тому біологічна механіка (біомеханіка) набагато складніше, ніж механіка неживих тіл; вона якісно відрізняється від механіки останніх.

Механічний рух людини, що вивчається в біомеханіці спорту, відбувається під впливом зовнішніх механічних сил (тяжіння, тертя і багато інших) і сил тяги м'язів. Останні ж управляються центральною нервовою системою і, отже, обумовлені фізіологічними процесами. Тому для достатньо повного розуміння природи живого руху необхідне не лише вивчення власне механіки рухів, але і розгляд їх біологічної сторони. Саме вона визначає причини організації механічних сил.

Ефективність рухової діяльності людини визначається рівнем фізичної, технічної, тактичної, психологічної і теоретичної підготовки. Саме ці фактори культури руху є визначальними в системі фізичного виховання та спорту.

В основу теорії рухів закладено такі основні принципи:

  1. Принцип структурності – всі рухи в системі взаємопов’язані, цей зв’язок забезпечує цілісність і досконалість рухів.

  2. Принцип цілісності – всі рухи в руховому акті утворюють єдине ціле.

  3. Принцип цілеспрямованості – людина попередньо ставить ціль, застосовує цілеспрямовані рухи і керує ними для досягнення цієї цілі.

В процесі навчально – тренувальної діяльносі прагнуть не лише зберегти вихідний рівень зазначених факторів, але і вдосконалити їх, підняти на вищий щабель розвитку. При цьому важлива роль відводиться контролю за кожним із перелічених факторів. Об’єктом біомеханічного контролю є моторика людини як сукупність рухових якостей і їх проявів. Результатом біомеханічного контролю є дані про техніку, тактику рухової діяльності і рухові якості, які забезпечують цю діяльність.

Всі вимірювальні системи в біомеханічних дослідженнях включають в себе датчики з підсилювачами і перетворювачами. Для підвищення точності вимірювання зараз застосовуються радіотелеметрія, лазери, ультразвук, відеозйомка, радіоактивність та інше.

Датчик – це перша ланка вимірювальної системи, вои закріплюються або на тілі спортсмена або за його межами. Датчики, які закріплюються на тілі спортсмена повинні мати мінімальну масу і розміри, високу міцність, зрічне кріплення, вони не повинні утруднювати рухи і створювати дискомфорт. До цієї групи датчиків належать маркери суглобів, електроміографічні електроди, гоніометричні датчики і датчики прискорення

Точність біомеханічних вимірювань буде вищою, якщо умови вимірювання наближені до природних, тому зараз прагнуть розмістити датчикина спортивному інвентарі та платформах. Платформи, як правило, таємно встановлюються в секторі для стрибків чиметань, під покриттям бігової дорожки чи гімнастичного помосту.

Тензодатчики застосовуються для вимірюванння сили в багатьох видах спорту. Так в гімнастиці їх наклеюють на перекладину, кільця ручки коня і т.д., в важкій атлетиці – на гриф штанги, в біатлоні на спусковий гачок і приклад, в веслуванні – на весло і т.д. В легкій атлетиці використовуються тензоустілки, які вставляються у спортивне взуття. Тензодатчики і їх модифікації використовуються не лише для вимірювання сили, але і для визначення величини прискорення і реєстрації коливань тіла. Стабілограма дозволяє визначати стійкість тіла, що особливо важливо враховувати в гімнастиці, акробатиці, фігурному катанні та інших видах спорту. Цей вид дослідження також використовується при лікуванні осіб із порушенням координації рухів і при тестуванні нервової системи перед змаганнями.

Фотоелектричні датчики засновані на реєстрації електричного струму, який виникає під впливом світла. Вони використовуються для вимірювання швидкості та тривалості окремих фаз у циклічних видах спорту (біг, ходьба, плавання).

Для того щоб використати інформацію, отриану від датчиків, її потрібно передати по телементричному каналу і зареєструвати. Термін „телеметрія ” грецького походження і означає „зміну на відстані”. Виділяють провідникову телеметрію, радіотелеметрію, телеметрію за допомогою променів світла і інфрачервоних променів.

Провідникова телеметрія є простою і стійкою по похибок, головний її недолік – неможливість передачі сигналів з датчиків, установлених на тілі людини, яка знаходиться в русі. Радіотелеметрія – метод передачі інформації по радіо про результати вимірювань. Радіотелеметрія дозволює контролювати рівень майстерності рухів у природних змагальних умовах. При цій методиці на тілі спортсмена закріплюються біомеханічні датчики і мініатюрні радіометричні пристрої.

Реєстрація електричних сигналів здійснюється різноманітними індикаторами складної будови.

Реєстрація зображення дозволяє контролювати естетичний фактор змагання у гімнастиці, фігурному катанні та інших видах спорту. Кінематику рухів реєструють оптичними методами, які широко впроваджуються в практику біомеханічних досліджень з 1839 року, коли Франсуа Араго відкрив фотографію. У 1882 році Е.Ж. Марей вперше отримав хронофотографію, встановивши перед обєктивом фотокамери диск з прорізами. Циклограма – це спосіб схематичної реєстарації зображення тіла. З цією метою на тілі спортсмена закріплюють мініатюрні лампочки чи світловідбивачі і на фотопластинці фікзується послідовність точок руху вибраної ланки тіла.

Останнім часом біомеханічні дослідження більш широко використовують цифрову фото та відеозйомку з послідуючою компютерною обробкою матеріалу. Такі методи дозволяють проаналізувати фазову структуру вправ, порівняти характер виконанння вправи конкретним спортсменом із еталонним зразком, визначити помилки та внести корекцію в процес технічного вдосконалення.
Література

1. Баландин В.И., Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А. Прогнозирование в спорте. – М.: ФиС, 1986. – 192 с.

2. Донской Д.Д. Биомеханика с основами спортивной техники. – М.: ФиС, 1971. – 288 с.

3. Донской Д. Д. Движения спортсмена. М.: Физкультура и спорт,. 1965.— 198 с.


Оксана Корносенко
Аналіз програмного забезпечення курсу «Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав»
На сучасному етапі професійна підготовка фахівців фізичної культури має бути спрямована на формування специфічних знань, умінь та навичок, що відображають особливості стану і розвитку їхньої професійної діяльності, тобто фахівція здатного до творчості, саморозвитку, самовдосконалення і містити в собі як традиції, притаманні вітчизняній системі освіти, так й інновації, що забезпечують конкурентноспроможність на сучасному ринку праці, яка базується на міцному здоров`ї і гармонійному розвиткові особистості.

На необхідність суттєвих змін у професійній підготовці майбутнього педагога, адекватних сучасним освітнім пріоритетам та завданням вказують наступні чинники: посилення мотиваційного компоненту виховання здорового способу життя, забезпечення наступності, диференційованості й цілісності на кожному етапі вивчення предмету «Фізична культура». Закон України «Про фізичну культуру та спорт», Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХ століття), Державні стандарти початкової та базової і повної середньої освіти, навчальні програми з фізичного виховання ставлять перед учителем завдання створити дитині умови для її максимально високого фізичного, духовного, інтелектуального рівня, соціального здоров`я та самовираження.

Вимоги до рівня підготовленості майбутніх вчителів зазначають державні стандарти. Законом України «Про вищу освіту» визначено систему стандартів вищої освіти. Цю систему складають державний стандарт, Галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищих навчальних закладів. Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів. Вони також застосовуються з метою розроблення, упровадження та вдосконалення нормативної і навчально-методичної бази, що регламентує підготовку фахівців з вищою освітою.

З переходом на европейську систему підготовки фахівців фізичної культури постає завдання модифікації навчальних програм до вимог, що висуваються Болонською конвенцією про загальний європейський освітній простір. Так, аналіз навчальних програм курсу «Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав» на факультетах фізичного виховання педагогічних університетів виявив загальну тенденцію до скорочення аудиторних годин та збільшення годин на самостійну й індивідуальну роботу, які проходять під контролем викладача, посилення вимог до системи контролю тощо. Зокрема, у Тернопільському національному педагогічному університеті імені В. Гнатюка вивченню вказаної дисципліни надається належне значення та відводиться 144 години, з яких: лекції – 4 год., практичні – 62 год., самостійна робота – 38 год., індивідуальна робота – 40 год. Таке співвідношення аудиторних годин та самостійної роботи має сприяти розвиткові самостійності студентів, перетворенню їх на активних суб’єктів навчання, на вироблення у них навичок самоуправління навчанням, самостійності як риси особистості. Автор програми В. Шандригось, дотримуючись вимог ОКХ, виключає в змісті програми навчання рухливих ігор старшокласників, але увагу приділяє іграм з дітьми спеціальної медичної групи, рухливим іграм з обраного виду спорту, українським народним іграм та забавам. У програмі визначено змістові модулі курсу, сформульовано завдання для самостійної роботи студентів, подано систему індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ), розроблено шкалу оцінювання навчальних досягнень студентів, передбачено комп’ютерний тестовий контроль знань студентів тощо [4].

Дещо по-іншому відбувається розподіл навчального навантаження дисципліни в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка. На вичення курсу заплановано 108 годин, з яких: 26 годин – лекції, 46 – практичні заняття, самостійна робота – 18 годин, ІНДЗ – 18 годин. Велика кількість годин лекційного курсу дає змогу викладачеві більш якісно донести інформацію до слухача, ніж самостійна робота з літературою. Але й на фоні аудиторної роботи самостійна не втрачає своєї цінності. Вдало підібрані види самостійної та індивідуальної роботи можуть реалізовуватися на практичних заняттях. Програма курсу також містить систему котролю та самоконтролю. Видом підсумкового контролю є екзамен [1].

У Вінницькому державному педагогічному університеті методику навчання рухливих ігор пропонують вивчати як для початкової і середньої школи, так і для старшокласників. Велику увагу викладач Т. Черніченко приділила формуванню умінь підбирати рухливі ігри відповідно до мети та завдань уроку. Для цього вона пропонує таку класифікацію: ігри з елементами загальнорозвиваючих вправ, з бігом, зі стрибками в довжину, з м`ячем тощо. Водночас віковий аспект у виборі гри не враховується. Ігри проводяться зі стандартним інвентарем, не застосовуються й творчі завдання, недостатньо часу приділяється самостійній роботі студентів [3].

Міжрегіональна академія управління персоналом м. Києва для спеціальностей «Фізичне виховання», «Фізична реабілітація» пропонує вивчення вказаної дисципліни починати з методики проведення рухливих ігор з дітьми дошкільного віку, далі – молодшого шкільного віку (1-4 класи), середнього шкільного віку (5-9 класи) та старшокласників (10-12 класи). Автори великого значення надають методиці проведення рухливих ігор у позашкільній роботі з дітьми і підлітками різного віку, але пропонують стандартну класифікацію та методику навчання ігор (ігри з переважним розвитком фізичних якостей, командні і некомандні рухливі ігри, прості і складні рухливі ігри, тощо).

У процесі викладання навчальної дисципліні «Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав» в Сумському національному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка одним із головних професійних умінь виділяється моделювання різних ситуацій проведення рухливих ігор у залежності від віку, підготовленості гравців, ігрового майданчика тощо. Методику проведення рухливих ігор диференціюють за такими віковими періодами: молодші школярі (1-4 класи) та середня школа (5-9 класи). Педагогічна характеристика ігор старшого шкільного віку вивчається тільки на лекційних заняттях. Суттєвого значення надається навчанню організації та методики проведення «Веселих стартів» та рухливих ігор у заняттях спортом. Підсумковий контроль проходить у вигляді заліку [2].

Таким чином, перехід національної системи підготовки фахівців з фізичної культури на рейки європейських стандартів свідчить про переосмислення ключових вимог до формування змісту і структури навчальних дисциплін та технології оцінювання знань і професійних досягнень студентів. Зміст курсу «Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав» підпорядковується Галузевому стандарту вищої освіти, що регламентує види навчальної діяльності, які наповнюються змістовими модулями, а рейтингова технологія оцінювання змістових модулів дає можливість підвищити інтерес студентів до рівня особистих досягнень, організації систематичних навчальних занять і самостійної роботи.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   43

Похожие:

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет...
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет...
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don