Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка




НазваниеМіністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
страница9/43
Дата публикации20.06.2014
Размер5.46 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Спорт > Документы
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   43

Література

1. Корносенко О. К. Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав: [навч. прогр.] / О. К. Корносенко. – Полтава: ПНПУ – 2010. – 47 с.

2. Міщенко О. В. Рухливі ігри з методикою викладання: [навч.прогр.] / О. В. Міщенко. – Суми: СНПУ – 2006. – 24 с.

3. Черниченко Т. М. Рухливі ігри з методикою викладання: [навч.прогр.] / Т. М.Черниченко. – Вінниця: ВДПУ – 2007. – 34 с.

4. Шандригось В. Рухливі ігри з методикою викладання: [навч.прогр.] / В. Шандригось. – Тернопіль: ТДПУ – 2006. — 32 с.
Олексій Сколота

Павло Хоменко
Медико-біологічні аспекти тренування у силових видах спорту
Атлетична гімнастика - це система вправ з різними обтяженнями (маса власного тіла, гантелі штанга, подолання опору амортизаторів, різних тренажерів), спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток сили і формування красивої статури. Розмаїття вправ і можливість дозувати навантаження робить цей вид спорту доступним для кожного, незалежно від віку.

В даний час у розвитку атлетичної гімнастики можна виділити два напрямки - масово-оздоровчий і спортивний. Незважаючи на те, що атлетична гімнастика завжди залучала увагу молоді, до певного часу вона не могла одержати офіційного визнання в нашій країні, особливо це стосується її спортивного напрямку. Сьогодні вона переживає нове народження. Насамперед це пов’язано з визнанням у 1987 р. атлетизму як виду спорту і створенням самостійної федерації атлетичної гімнастики.

Атлетична гімнастика як особливий самостійний вид фізичних вправ сформувалась у різних країнах з різних фрагментів фізичної культури та спорту близько 100 років тому. З емпірично набору окремих розрізнених прийомів і засобів нарощування м’язової маси та збільшення фізичної сили, на сьогодні вона трансформувалась в самостійну науково обґрунтовану систему оздоровлення і фізичного вдосконалення сучасної людини. Але не всі, хто займається атлетичною гімнастикою, мають на меті оздоровитись. Ті, хто захоплюється атлетичною гімнастикою як видом спорту, ставлять перед собою завдання досягти максимальних силових показників, збільшення м’язової маси, зміни рельєфу та зовнішньої форми окремих м'язових груп свого тіла. Тих, хто раніше не займався спортом, в атлетичній гімнастиці приваблює можливість з її допомогою швидко ліквідувати недоліки свого фізичного розвитку, зміцнити здоров’я, досягти певного рівня фізичної досконалості.

Враховуючи те, що спортивну форму спортсмену-атлету неможливо утримувати протягом тривалого часу, —у річному циклі вона втрачається у перехідний період і згодом знову відновлюється. Це означає, що увесь тренувальний період підго¬товки спортсменів характеризується чіткою циклічністю. В атлетичній гімнастиці для спортсменів високої кваліфікації це річні цикли. Характер і тривалість кожного циклу залежить від календаря змагань, методики тренувань, характеру засобів відновлення працездатнос¬ті та закономірностей розвитку спортивної форми.

В атлетизмі кількість змагань протягом року становить 3-4 (або більше), тому річний цикл підготовки поділяється на 2-3-місячні цикли, до яких належить підготовчий і змагальний періоди. Перший, у багатьох випадках, триває близько 2 міс, другий, звичайно, 4 тиж. Перехідний період настає наприкінці річного циклу і триває 2-3 тиж.

Завданнями підготовчого періоду є — розвиток загальних і спеціальних фізичних якостей спортсменів, збільшення силових можливостей великих м'язових груп, удосконалення спортивної техніки. Цей період характеризується великим обсягом тренувального навантаження й середньою інтенсивністю силових вправ. Широко застосовуються засоби ЗФП і СФП. Основна спрямованість занять — підвищення загально-фізичної підготовки.

Завдання змагального періоду — розвиток і вдосконалення спеціальних фізичних якостей, удосконалення техніки змагальних вправ, підвищення психологічних і вольових якостей, проведення заходів щодо зниження маси тіла (якщо є потреба), визначення рівня фізичної підготовленості та розробка тактичного плану виступу у змаганнях. Цей період характеризується зниженням обсягу тренувальних навантажень (до 30-35 %), з одночасним підвищенням інтенсивності виконання силових вправ. Широко використовуються засоби СФП. Основною спрямованістю занять є — підвищення спеціальної фізичної підготовки до макси¬мального рівня та реалізація її на змаганнях.

Тренувальні заняття юних спортсменів мають включати велику кількість силових вправ із застосуванням таких принципів підготовки [2]:

1. Поступове збільшення навантажень та відсутність установки на максимальний результат у найкоротший час.

2. Оздоровча спрямованість занять та всебічна фізична підготовка.

3. Навчання у поєднанні з виховними заходами, збільшення трива¬лості етапу початкової підготовки з обмеженням великих тренувальних навантажень.

4. Забезпечення високої емоційності занять, страхування та самострахування під час вивчення техніки виконання силових вправ.

5. Проведення змагань на техніку виконання вправ і своєчасний вибір спеціалізації.

Тренувальна діяльність юних спортсменів визначається специфічними особливостями, що пов'язані з діяльністю внутрішніх органів і систем (особливо у період статевого дозрівання) та помітно різняться від діяльності організму дорослої людини. У період статевого дозрівання (в середньому з 12 до 16 років) здійснюється бурхливий розвиток усього організму. Це проявляється значним збільшенням зросту, маси тіла, обхвату грудної клітки, глибокими змінами у діяльності серця, центральної нервової системи і, особливо, статевих органів. Одночасно відбувається становлення особистості та характеру юного спортсмена

Заняття силовими вправами призводять до специфічних змін у кістяку — гіпертрофії кісток, підвищення міцності з'єднань кісток і сухожилків. Розвиток м'язової тканини закінчується переважно у 15-16 років, але на цьому етапі сухожилки розвинуті слабкіше, ніж у дорослих спортсменів. Використання у тренуваннях різних акробатичних і гімнастичних вправ, спортивних ігор сприяє зміцненню та ефективному розвитку сухожилків.

Під час статевого дозрівання підвищується, у порівнянні з дитячим віком, інтенсивність зростання м'язової маси. Це пов'язано з посилен¬ням секреції андрогенів кори надниркових залоз, що стимулюють збільшення м'язової маси у підлітковому віці. Якщо у хлопчиків 8 років маса м'язів відносно загальної ваги тіла становить 27 %, то у віці 15 років — 33 %, а у 18 років — 40 % і більше. Особливо помітно у підлітків відбувається зростання маси згиначів та розгиначів плеча [2].

У зв'язку із збільшенням м'язової маси підвищується й рівень мак-симальної сили. Причому, абсолютна сила зростає рівномірно і безперервно протягом шкільного віку, а відносна — збільшується нерівномірно: періоди більш вираженого зростання змінюються періодами помірного приросту. Зростання сили різних груп м'язів (у перерахунку на 1 кг маси тіла) у 13-14-річних підлітків здійснюється більш інтенсивно, ніж у дітей 8-9 років і юнаків 18-20 років. Рівень відносної сили у підлітків 13-14 років дорівнює показникам дорослих. Формування відносної сили різних груп м'язів завершується у 16-17 років, а її рі¬вень зберігається до 41-50 років.

Щорічне збільшення сили різних груп м'язів неоднакове. Так, у період з 10 до 14 років більше зростає сила розгиначів нижніх кінцівок (85 %), менше — згиначів пояса верхньої кінцівки (24 %). Показники загальної сили м'язів-розгиначів у всіх вікових групах від 16 до 18 років перевищують відповідні показники згиначів на 57 % [3].

Як відомо, піднімання ваги пов'язане із затримкою дихання, що призводить до натужування, підвищення внутрішньогрудного та внутрішньочерепного тисків. Отже, юним спортсменам треба регулярно займатися зміцненням дихальних м'язів, особливо м'язів живота та діафрагми.

Заняття силовими вправами впливає на частоту серцевих скорочень. Із віком і в результаті спортивної діяльності ЧСС зменшується. Наприклад, у 13 років ЧСС становить в середньому 80 за 1 хв, у 14-15 — знижується до 70-75 і у 16-17 — до 65-75. Під час максимальної сило¬вої роботи ЧСС становить 200 за 1 хв.

Підлітки та юнаки відрізняються неврівноваженістю нервових процесів. Процеси збудження переважають над процесами гальмування.
Література

1. Зациорський В.М. Методика виховання сили // Фізичні якості спортсмена. -М.: «Фис», 1970. С. 8-75.

2. Кузнецов В.В. Специальная силовая подготовка спортсмена. — М.: Сов. Россия, 1975. — 208 с.

3. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. — М.: Физкультура и спорт, 1977. — 280 с.

Павло Хоменко

Міжпредметні зв’язки в системі медико-біологічної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури
Неєфективність сучасної системи освіти полягає в тому що непомітно суттєвих результатів поза самою системою, тобто освіта розглядається як самоціль як система, що замкнулася сама на собі. В даний час проходить зміна ціннісних орієнтацій на всіх ланках життєдіяльності людини. Система вищої освіти не є виключенням – зміни в характері освіти орієнтують її на творчу ініціативу, конкурентоздатність, самостійність та мобільність майбутніх фахівців. Головним вектором модернізації вищої освіти є компетентнісний підхід. При цьому провідними науковцями стверджується:

1. компетентнісний підхід дає відповіді на запити виробничої сфери (Т.М. Ковальова);

2. компетентнісний підхід проявляється як оновлення змісту освіти у відповідь на зміну соціально-економічної ситуації (І.Д. Фрумін);

3. компетентнісний підхід – узагальнена здітність людини діяти за рамками навчальних ситуацій (В.А. Болотов);

4. компетентнісний підхід – можливість перенесення здібностей в умови, які радикально віддімінні від тих, в яких сформована компетентність(В. В. Башев);

5. компетентнісний підхід передбачає включення спеціаліста в певну діяльність (А.М. Аронов);

6. компетентнісний підхід розглядається як атрибут підготовки до професійної діяльності (П.Г. Щедровицький);
Важливим напрямком реалізації компетентнісного підходу в освіті є розробка системи міжпредметних та транс предметних звязків на кожному з рівнів формування компетентностей.


Рис. 1. Напрямки реалізації компетентнісного підходу в освіті

Міжпредметні зв'язки – це дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування та засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв'язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду найважливіших понять, явищ, при цьому міжпредметні зв'язки є результатом узагальнюючих дій.

У сучасній системі наук чітко намітився процес взаємного проникнення і зв'язку між науками. Це цілком об'єктивний процес, який обумовлений єдністю навколишнього світу. Розвиваючись, кожна наука не лише поглиблює свої знання про природу, але і розширює межі своїх досліджень. Внаслідок цього відбувається взаємне проникнення наук і виникнення межових, гібридних наук. Міжпредметна координація та інтеграція – це взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою. Міжпредметні зв'язки відображають комплексний підхід до навчання та виховання, забезпечують виділення основних елементів змісту освіти та узгодження і взаємозв'язки фактичного матеріалу між окремими навчальними предметами. На будь-якому етапі навчання вони [1].

Міжпредметні зв'язки предметів медико – біологічного циклу забезпечують:

• узгоджене в часі вивчення різних навчальних дисциплін з метою їх взаємної підтримки; - обґрунтовану послідовність у формуванні понять;

• єдність вимог до знань, умінь і навичок;

• використання при вивченні предметів, одержаних при вивченні інших предметів;

• ліквідацію невиправданого дублювання в змісті навчальних предметів;

• показ спільності методів, які застосовуються в різних дисциплінах (генералізація знань);

• розкриття взаємозв'язку природних явищ, показ єдності світу;

• підготовку студентів до оволодіння сучасними технологіями.
Шляхи здійснення міжпредметних зв'язків: використання знань, одержаних при вивченні інших дисциплін; виконання комплексних експериментальних робіт; проведення комплексних екскурсій; узагальнююче повторення.

Міжпредметні зв'язки у циклі предметів медико – біологічного циклу виконують такі функції.

Методологічна функція виражається в тому, що тільки на основі міжпредметних зв'язків можливе формування в студентів сучасних уявлень про цілісність і розвиток природи, знання, здобуті учнями на міжпредметній основі, виконують провідну роль у пізнавальній діяльності.

Світоглядна функція міжпредметних зв'язків реалізується в тому, що вони спрямовані на засвоєння найважливіших світоглядних ідей: еволюції; багаторівневої організації живої природи; взаємозв'язку біологічних систем із природним середовищем; саморегуляції та цілісності біологічних систем у мінливих умовах середовища тощо.

Освітня функція міжпредметних зв'язків полягає в тому, що з їхньою допомогою викладач формує такі якості знань студентів, як системність, глибина, усвідомленість, гнучкість. Міжпредметні зв'язки є засобом розвитку біологічних понять, сприяють засвоєнню зв'язків між ними й загальними науково-природничими поняттями.

Розвивальна функція міжпредметних зв'язків визначається їхньою роллю в розвитку системного й творчого мислення, у формуванні пізнавальної активності, самостійності, інтересу до пізнання природи. Міжпредметні зв'язки допомагають подолати предметну інертність мислення зпираючися на зв'язки з іншими предметами, реалізується комплексний підхід до виховання.

Конструктивна функція міжпредметних зв'язків полягає в тому, що з їхньою допомогою викладач вдосконалює зміст навчального матеріалу, методи й форми організації навчання.

У методиці виокремлюють три рівні міжпредметних зв'язків – теоретичний, емпіричний, практичний.

Для всебічної характеристики поняття «міжпредметні зв'язки» істотне значення має їх класифікація. Відомі класифікації за структурними елементами навчальних предметів (К. П. Корольова), за змістом навчального матеріалу (В. М. Федорова, Д. М. Кірюшкін), за метою використання суміжних знань (Н. М. Черкес-Заде), за видами знань (Л. П. Вороніна).

Сучасні методологічні підходи до визначення змісту міжпредметних звязків у процесі професійної підготовки вчителя фізичної культури:

Гносеологічний підхід – визначає пріоритетність обєкту пізнання і зосередження педагогічних зусиль на розкритті обєкт-обктних відносин. Міжпредметні звязки повинні будуватися таким чином, щоб якомога глибше розкрити всі можливі відносини між частинами та компонентами певного процесу. Прихильником даної теорії є Н. Розенберг, який на основі класифікації міжнаукових звязків запропонував підходи до визначення сутності міжпредметних звязків. Автор виділяє такі підходи як синтезнаукових знань різних дисциплін і утворення якісно нових моделей, принципів та законів; використання методу пізнання певної науки при вивченні обєктів іншої науки та використання однієї і тієї ж наукової теорії або закономірності при вивченні різних обєктів [3].

Гносеологічний підхід орієнтований на вивчення обєктивних закономірностей, процесів та якостей без врахування особистісних потреб студентів та їх індивідуальних особливостей. В чому полягає значний недолік даного підходу.

Аксіологічний підхід в трахтуванні міжпредметних звязків передбачає трактування останніх не лише як засіб пізнання , а як фактор впливу на особистість як на субєкт професійної діяльності. Головним фактором тут є зміни в структурі духовного розвитку особистості.

Використання міжпредметних звязків на основі гносеологічного підходу пріоритетним вважає розумовий розвиток студентів. Аксеологічний підхід передбачає різнобічний розвиток особистості, впливаючи на світогляд, моральні та етичні переконання тощо.

Культорологічний підхід передбачає системність не лише обєкту пізнання, субєкту професійної підготовки, а і міжпредметних звязків, які набувають цілісного, багатоаспектного і саморегулюючого характеру.

Демінська Л.О. пропонує класифікацію міжпредметних звязків у процесі підготовки фахівців фізичної культури на мозаїчні, логічні та системні [1].

Саме системні міжпредметні звязки є основою формування функціональності знань студентів з предметів медико – біологічного циклу.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   43

Похожие:

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет...
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет...
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don