Передмова




НазваниеПередмова
страница1/27
Дата публикации18.10.2013
Размер4.28 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Туризм > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27






Передмова


«\/іа езt \/ітa» - вважали римляни, закарбувавши цим висловом одвічне прагнення людини до пізнання світу. Рух є основою пізнання довкілля, людей, розширення власного Всесвіту, основою самовдосконалення і саморозвитку.

Для того, щоб це прагнення з ризикованої справи перетворилось у задоволення, повинні були пройти сторіччя, позначені безперервним розвитком суспільства, його рухом на шляху соціально-економічного розвитку і одночасного осягнення навколишнього світу та усвідомлення своєї ролі й місця в ньому. Історія людства - це й одночасно географія заселення та освоєння земного простору, історія войовничої боротьби з природним середовищем і розуміння нерозривності зв'язків з ним. Саме прагнення пізнання завжди було рушійною силою потягу до «зміни місця» і, коли це прагнення набуло масового характеру завдяки розширенню можливостей для подорожування, які надав індустріальний етап розвитку людства, виник туризм, а разом з ним ціла система з задоволення потреб подорожуючої людини, яку зараз називають індустрією туризму.

За останні п'ятдесят років туризм став потужним явищем суспільного життя, а індустрія туризму - однією з найбільш сталих та динамічно зростаючих складових світового господарства. До національної економіки практично кожної країни туризм сносить вагомий внесок як завдяки прямим сплатам, так і через мультиплікативний ефект звязків з іншими складовими господарського комплексу та у сфері зайнятості.

Ринковим туристичним продуктом є тур - подорож, здійснювана з некомерційною метою за певною програмою, яка складена з урахуванням індивідуальних побажань туриста. Тур - основний продукт туристичного підприємства, який формується менеджером відповідно до побажань туриста і можливостей туристичної фірми. Основою туру, яка може (повинна) привабити туристів, спонукати їх до подорожі (до придбання саме цього туру) є програма, основана на поєднанні певних ресурсів відповідно до мети подорожі. Таким чином, саме ресурси відіграють




ключову роль в атракції туристів, саме ресурси становлять мотиваційну привабливість туру.

Від кваліфікації менеджера туризму залежить програмне наповнення туру та його реалізація. Тому знання ресурсів, які використовуються чи можуть бути використані {туристичний ресурсний потенціал) в туристичній діяльності, є основою професіоналізму менеджера туризму.

Навчальний курс «Туристичні ресурси України» є одним з базових у підготовці менеджерів туризму. Метою даного курсу є ознайомлення майбутніх менеджерів з теоретико-методологічними основами туристичного ресурсознавства, надання знань з наявних туристичних ресурсів і визначення можливостей їх використання в туризмі. Тому така велика увага приділяється саме характеристиці туристичних ресурсів. Але тільки знання наявних ресурсів обмежує можливості розвитку туризму, тому майбутній менеджер повинен мати уявлення про напрямки та тенденції розвитку світового туризму, щоб в своїй практичній діяльності керуватися ними, створюючи новий турпродукт та просуваючи його на ринок.

Навчальний посібник складається з теоретичної та аналітичної частин. Перша частина присвячена науково-методичним засадам вивчення туристичних ресурсів, а аналітична -їх характеристиці та характеристиці умов їх використання.

^ Авторський колектив:

доктор географічних наук Любіцева О.О. (передмова, розділи І,

II п. З, III);

кандидат історичних наук Папкова Є.В. (розділ II, п. 2);

кандидат географічних наук Стафійчук В.І. (розділ II п. 1.).

Автори будуть вдячні за всі конструктивні зауваження, спрямовані на поліпшення даного навчального посібника, і врахують їх при подальшій роботі.




^ Глобальні тенденції розвитку туризму

Історія розвитку туризму протяжна, а сам цей розвиток полілінійний, чим обумовлені значні територіальні відміни та різноманітність видів і форм. За час стрімкого розвитку, що припадає на новітню історію, туризм пройшов ряд етапів: як спосіб активного проведення дозвілля (до середини XX ст.); як ефективна галузь господарства зовніш­ньоекономічного спрямування (друга половина XX ст.), а сучасний етап розвитку туризму (кінець XX - початок XXI ст.) можна охарактеризувати ЯК етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльнос­ті, коли туризм перетворюється на соціокультурне явище, комунікативну складову глобалізаційних процесів.

Туризм як активна форма рекреації, сутністю якої є проведення віль­ною часу у подорожі за-для відпочинку, лікування, саморозвитку або З Іншою некомерційною метою (наприклад, здійснення паломництва, відвідування батьківщини тощо) розвивається в тих країнах і серед тих прошарків населення, рівень життя та соціальний стан яких передбачає відповідний стиль життя. Таким чином, об'єктивним підґрунтям розви­тку туризму є суспільний поступ, який ґрунтується на здобутках науко­во технічного прогресу і проявляється в зміні умов, характеру праці і життєдіяльності, у зростанні рівня і поліпшенні умов життя, підвищенні освітньо-культурного рівня, а науково-технічний прогрес на транспорті робить подорожування швидким і комфортним. Криза, викликана поді­ями 11 вересня 2001 р. у США, в той же час довела стійкість туризму як суцільного явища і як складової світової економіки.

Феномен туризму був зафіксований ще у 80-х роках XX ст. (Акапулько, 1982 р.), а подальший розвиток дав підстави визначати його як суспільне явище, для якого характерні стрімкі темпи зростання, полі-функціональність і постійне ускладнення функцій, геоторізація або залу­чення до використання в туризмі не тільки освоєної частини Землі, а й територій з екстремальними природними умовами, акваторій та навіть




навколоземного простору. Все це дає підстави визначити туризм як явище глобальне, яке справляє потужний і неоднозначний вплив на довкілля, економіку і суспільство країн, задіяних у туристичному про­цесі, їх народи, а також на міжнародні відносини й торгівлю, обумов­люючи необхідність міжнародного регулювання на основі принципів відповідального, сталого та загальнодоступного туризму, зафіксованих у Глобальному Етичному Кодексі Туризму (Сантьяго, Чілі, 1999 р.) та дотри­мання цих принципів на національному рівні.




Таке потужне явище сформувало сферу діяльності, спрямовану на задоволення потреб подорожуючої людини - індустрію туризму. Інду­стрія туризму функціонує як міжгалузевий господарський комплекс, який являє собою інтегровану систему галузей, виробництв і видів діяльності, об'єднаних спільністю мети та суспільним призначенням задовольняти потреби населення у проведенні дозвілля в подорожі шляхом створен­ня та реалізації туристичного продукту. Індустрія туризму вирізняєть­ся складністю внутрішньої структури, ієрархією цілей функціонування складових, різноманітністю зовнішніх та багаторівневістю внутрішніх комплексоутворюючих зв'язків, стадійністю споживання та організації обслуговування. Вона функціонує внаслідок різноманітних взаємодій та взаємозв'язків між структурними складовими, які виконують однорідні функції-в сфері туризму, що дозволяє виділити організаційно-інституційну, функціонально-господарську та територіально-господарську під­системи індустрії туризму (таблиця 1.1).
Інституційно-організаційна підсистема включає структури, представ­лені інституціями, які здійснюють державну туристичну політику шляхом правового, економічного та організаційного узгодження державних, місцевих, комерційних і некомерційних інтересів суб'єктів ринкової діяльності ринках туристичних послуг різного порядку. Регуляторними канала­ми впливу є законодавчо-нормативний, податковий, валютно-фінансовий, Інформаційний, управлінський, функціонально-господарська підсистема (формована функціонально-інтегративними зв'язками між структурами галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери з надання транспортних, гостинних, дозвіллєвих та низки додаткових послуг, які

сприяють забезпеченню туристичної мети на відповідному якісному рівні. Територіально-господарська підсистема становить ресурсну основу фор­мування туристичного ринку на базі використання туристичного, соціаль­но-демографічного та господарського потенціалу території.

Туризму, як потужній складовій світового господарства глобального рівня, притаманні такі риси:

1) динамічність, проявом якої є високі темпи зростання туристичної рухомості населення і прибутків від сфери економіки, яка забезпечує потреби туристів;

2)' перманентна диверсифікація або постійне урізноманітнення потреб, попиту населення і відповідна зміна видів та форм туризму, реструк­туризація туристичної діяльності, ускладнення туристичних функцій;

  1. виключно ринкові форми організації, які ґрунтуються на механізмі
    узгодження попиту/пропозиції та маркетингових стратегіях масового
    виробництва туристичного продукту і його реалізації на індивідуаль­
    ній основі;

  2. транснаціоналізація діяльності, переважаюча роль концентрації капі­
    талу та централізації управління на наддержавному рівні, значний
    вплив світогосподарських зв'язків і механізмів на систему держав­
    ного регулювання діяльності туристичної сфери;

  3. технологічна і фінансово-інформаційна залежність, яка передбачає
    значну інноваційну спрямованість складових індустрії туризму, зрос­
    тання ролі інформаційно-комунікаційної складової, яка забезпечує
    ефективність туристичної діяльності;

  4. стандартизація та уніфікація технологій обслуговування в туризмі,
    яка гарантує якість туристичної послуги незалежно від часу та місця
    її отримання;

  5. соціалізація туризму завдяки відповідній державній політиці та діяль­
    ності некомерційних, недержавних та міжнародних організацій, спря­
    мованій на розширення доступності туристичних послуг для менш
    заможніх верств населення, на формування туристичне спрямова­
    ного життєвого стандарту, коли туризм стає невід'ємною складовою
    стилю життя більшості населення країни.

Туризм має глобальний характер і всі ознаки галузі світового госпо­дарства, про що свідчать значні обсяги діяльності міжнародного туриз­му. Індустрії туризму притаманні одні з найбільш високих та стабільних темпів зростання протягом досить значного проміжку часу. За останні тридцять років світовий туризм зростав в середньому на 7 % на рік за обсягами міжнародних туристичних потоків (мал. 1.1) і на 12 % на рік за обсягами надходжень (мал. 1.2). У 2004 р. чисельність міжнародних туристів в світі склала 763 млн чол., тобто майже кожен десятий мешка-




нець планети подорожував за межі своєї країни, а з урахуванням обсягів внутрішнього туризму чисельність туристів зростає, за твердженнями експертів Всесвітньої туристичної організації (ВТО), майже на порядок. Тільки за останній рік XX ст. темпи приросту міжнародного туризму скла­ли 7,4 %. Наприкінці 90-х років XX ст. загальний обсяг світового турис­тичного ринку (з урахуванням транспортних послуг) становив 10,7 % від світового ВВП. Протягом останніх тридцяти років XX ст. темпи зростання обсягів туристичної діяльності вдвічі перевищували темпи росту світо­вого ВВП, що сприяло становленню та розвитку міжнародного ринку туристичних послуг і на початок XXI ст. обсяги прибутків від туризму становили понад 600 млрд. $.

Міжнародна торгівля туристичними послугами завдяки потужному мультиплікативному ефекту сприяє розширенню зайнятості: в індустрії туризму зайнято майже 10,5 % від загальносвітової чисельності зайнятих і, за даними ВТО, на кожне робоче місце, створене в цій сфері, припадає від 5 до 9 робочих місць в інших галузях економіки.

Найбільшого розвитку туризм зазнав в Європі (мал. 1.3), на яку при­падає понад половина світового туристичного потоку та майже поло­вина всіх надходжень від туризму. І хоча частка цього регіону в регі­ональній структурі туризму зменшується, оскільки зростає інтерес до Тихоокеанського регіону та Африки, Європейський та Американський макрорегіони є і надалі залишаться найпривабливішими для туристів. На початку XXI ст. до Європи було спрямовано майже 57 %, а до Америки -17 % від загального обсягу міжнародних туристичних потоків, хоча у цих регіонах відмічається падіння темпів приросту, особливо у Європі та Північній Америці, в той час, як у Центральній та Південній Америці, навпаки, спостерігається значне зростання туристичних прибуттів, осо­бливо в районі Карибського басейну. Високими темпами зростання між­народного туризму характеризується Тихооокеансько-Східноазійський










макрорегіон, на який припадає майже 20 % загальносвітового потоку, що можна пояснити перебудовою внутрішнього ринку країн регіону, зна­чними успіхами у розбудові національних індустрій туризму. У Африкан­ському макрорегіоні останні роки XX ст. позначені значними успіхами міжнародного туризму, зростанням популярності таких країн як Марок­ко, Замбія, Зімбабве. На Близькому Сході, який, незважаючи на складну політичну ситуація залишається туристичне привабливим регіоном, осо­бливо значними є темпи зростання туристичних потоків до Єгипту, частка якого в регіоні становить майже 26 %, країн Перської затоки, Сирії. Пів-денно-Азійський макрорегіон в цілому розвивається стабільно, але попит на послуги острівних країн зростає швидше завдяки проведенню ними активної туристичної політики на зовнішніх ринках. Антарктида дедалі більше притягує до себе туристів, але міжнародні угоди щодо обмеження діяльності в Антарктиді та опір ряду громадських організацій, які актив­но борються проти залучення цього екологічно вразливого регіону до туристичного процесу з огляду на складність і невирішеність проблем сталого розвитку туризму, тут можна було б спостерігати найбільші темпи зростання попиту, незважаючи на високі ціни (мал. 1.4).

Незважаючи на долання кризових явищ, ВТО прогнозує подальше зростання туристичного процесу до 2020 р. з щорічними темпами у 4,1 %. Враховуючи виявлені тенденції, прогнозується перерозподіл турис­тичних потоків (таблиця 1.2). Європа та Америка й надалі збережуть свої

лідерські позиції, але темпи зростання обсягів міжнародного туризму тут зменшаться і це позначиться на перерозподілі світового туристич­ного процесу: частка Європи зменшиться до 46 %, Америки - до 18 %. Після 2010 р. Америка поступиться другим місцем Тихоокеансько-Східноазійському макрорегіону, частка якого у світових туристичних пере­міщеннях, як прогнозують, зросте до 25 %. Експерти ВТО прогнозують для цього і решти південних макрорегіонів підвищені темпи зростання обсягів туристичної діяльності перш за все за рахунок розбудови інду­стрії туризму. В той же час прогнозується зменшення темпів зростання подорожей на далекі відстані (3,8 %) порівняно з внутрішніми конти­нентальними (5,4 %). Відповідно, їх свіввідношення в подільшому змі­ниться на користь останніх і становитиме 76 : 24 (2020 р.) проти 82 : 18 (1995 р.). Європейський і Американський макрорегіони концентрують основні внутрішньорегіональні потоки, зростає обсяг внутрішніх пере­міщень між країнами Тихоокеансько-Східноазійського макрорегіону.




Туризм, що зародився й зростав у Європі, поступово поширюючись світом, і надалі залишиться серед населення країн цього регіону найпо-пулярнішою формою дозвілля. Європа, незважаючи на певне падіння темпів росту міжнародного туризму і зменшення частки (за рахунок перерозподілу) у світовому туристичному потоці залишається світовим лідером туристичного руху, прийнявши близько 400 млн. туристів. При цьому 86 % з них - це туристи з європейських країн, майже 7 % станов­лять туристи з Америки та понад 3 % - з країн Азії.

Найбільшою туристичною активністю вирізняються країни Західної та Південної Європи, які здатні задовольняти найрізноманітніший попит практично в усіх сегментах туристичного ринку. Особливо високі темпи росту характерні для Південно-Європейського та Східно-Серед-земноморського субрегіонів. Протягом 90-х років XX ст. значно зросла популярність країн Центральної та Східної Європи, хоча темпи зрос­тання міжнародних туристичних потоків тут незначні (майже у 1,5 рази менше за середньоєвропейські). Але надходження від туризму зроста­ють повільніше за обсяги туристичного потоку, що свідчить про порівня­но невисокі ціни або недостатньо розвинену індустрію туризму. Основна частка туристичних переміщень у цьому субрегіоні припадає на вну­трішні регіональні (91 %), а міжконтинентальні, представлені потоками переважно з країн Азії (2,4 %) та Америки (2,1 %). Найбільша кількість іноземних туристів відвідує Росію, Польщу, Угорщину, Чехію.

Серед країн, що є лідерами світового туризму, 3/5 припадає на європейські країни (таблиця 1.3). Ситуація в туризмі дуже динамічна і цей динамізм засвідчують саме зміни серед країн-лідерів. За останні п'ять років до складу провідних країн в сфері туризму, завдяки актив­ній підтримці цієї галузі в країні, ввійшов Китай, який потіснив Австрію і просунувся з 9 місця на 5 за кількістю прибулих туристів та на 7 за показником надходжень від туризму. За цим же показником на 10 місце в світі вийшла Мексика, витіснивши Швейцарію зі списку провідних тури­стичних країн. За кількістю прибулих туристів Іспанія та США поміняли­ся місцями і наприкінці XX ст. Іспанія стала однією з провідних тури­стичних країн світу (щорічні середні темпи розвитку галузі становлять 8,8-9,5 %). Зменшується туристичний потік до Угорщини, що займала в 1996 р. 8 місце за кількістю прибулих, а вже в 1999 р. не ввійшла до провідної десятки. Країною стабільного розвитку туризму можна назвати Велику Британію, п'яте місце якої в світовому туристичному рейтингу залишається незмінним протягом останніх років при нульовому при­рості потоку і надходжень.

Найбільш популярними серед туристів, що подорожують Європою, залишаються Франція, Бельгія та Нідерланди, а Париж, Амстердам, Брюгге та Брюсель належать до найпопулярніших і найвідвідуваніших міст. Стабільною популярністю у туристів користується Рим, більш ніж на 10 % за рік зросла кількість туристів, що відвідали Венецію. Високі темпи зрос­тання кількості туристів характерні за останні роки для таких європей­ських міст як Пальма, Валлетта, Кьольн, Гамбург, Цюрих, Мілан, Варшава, Прага, Будапешт. До найпопулярніших у туристів міст Європи для прове­дення нетривалого відпочинку за останні роки ввійшли Дублін та Лілль. Особливо значними є темпи зростання туристичної цікавості до Севі­льї, потік до якої збільшився на 40 %, що дозволило їй значно набли­зитись до провідних центрів Європи, і увійти до двадцятки найбільш відвідуваних міст. Незважаючи на події 11 вересня 2001 р., Нью-Йорк залишається одним з найпопулярніших туристичних центрів світу, до складу найвідвідуваніших американських міст увійшли також Бостон та Вашингтон.

Глобальний характер, стрімке просторове, соціокультурне, госпо­дарське поширення і прогнозування подальшого зростання дозволяють визначити глобальність проблем розвитку туризму. Ці проблеми можна звести до трьох основних взаємопов'язаних напрямків:

1) Проблема безпеки в туризмі. Ця проблема є однією з основних, які вирішуються в процесі туристичної діяльності і на які протягом всієї історії розвитку туризму зверталась найбільша увага. Подорож ніколи не була безпечною і завжди пов'язувалась з певними труднощами (долання простору та забезпечення життєдіяльності) та небезпекою, яка чатує на людину, що опиняється в незвичних місцях і в незвич­них ситуаціях. Можна з впевненістю стверджувати, що на ранніх ета­пах подорожування і тривалий час (до формування умов розвитку масового туризму) розбій на шляхах став невід'ємним його супро­водом. За свідченням історичних документів та оповідей численних мандрівників, більш-менш стабільні потоки навіть формували від­повідний спосіб життя місцевих жителів, побудований на грабунках подорожніх. Так, ще ігумен Данило, який на чолі групи паломників здійснив «хожение» з землі руської у Святу Землю на початку XII ст. у своїй відомій оповіді про цю подорож зауважував: «Многие иноверцьі арабы устраивают засады в горах (их села расположеньї на равнине) й бьют пришельцев в зтой страшной горе. Невозможно пройти здесь небольшой группе людей, только со многой дружиной можно пройти без страха по зтому пути» [5, с. 42]. А тому можливість унебезпечи-ти подорож завжди була одним з провідних завдань: «Благодатиею Божищ встретили добрую большую дружину, идущую в Иерусалим, мы пристали к ней й пошли с радостью й без боязни й дошли благо­получно до Иерусалима, хваля Бога, сподобившего нас, недостойньїх, видеть священньїе места, неизреченньїе й несказанньїе» [5, с. 31].

З часом мало що змінювалось у цьому напрямку. Відомий укра­їнський мандрівник XVIII ст. В. Григорович-Барський неодноразово жорстоко постраждав від нападу і грабунків «сарацинів» у своїх мандрівках до Святої Землі: «В руках палиці та велики двосічні ножі за поясом... одні тяглися до обличчя, інші штовхали в груди, і лупцю­вали кулаками, а дехто з них замість кулаків тримав камінь і вдаряв мене ним, а той великою голкою, що нею купці зашивають мішки з товарами, колов мене в шию, вимагаючи від мене грошей; хтось узяв з землі піску і кинув мені в лице, і засипав уста й очі» [З, с. 159].

Розвиток масового туризму поставив безпеку подорожування на державний рівень, що значно унебезпечило подорожі, але не зняло проблеми, яка загострюється відповідно до військово-політичної ста­більності у світі та в окремих регіонах.

Забезпечення безпеки подорожування є одним з аспектів загаль­ної державної безпеки і вирішується на державному рівні, а дотри­мання її вимог в туризмі є однією з нагальних, життєво важливих умов його стабільного розвитку, яка контролюється як державними, так і міжнародними угодами. Проблему безпеки подорожування можна

умовно поділити на дотримання вимог особистої та колективної без­пеки, а ризики переважно належать до дотримання санітарно-гігіє­нічних (отруєння, інфікування та перенесення хвороб, їх виявлення на ранніх стадіях захворювання тощо) та техніко-технологічних (тех­нічний стан обладнання, транспортних засобів, дотримання техноло­гій експлуатації та ін.) вимог. Кримінальні прояви відносно особи або групи осіб (пограбування в містах та на дорогах, піратські напади на яхти в окремих районах Світового океану тощо) в усіх країнах світу переслідуються відповідно до умов міжнародного та державного кримінального права.

В кінці XX - на початку XXI ст. загострилась проблема терориз­му. Тероризм є насильницькими діями (переслідування, захоплення заручників, вбивства тощо), здійснюваними з метою залякування, підкорення політичних супротивників або конкурентів, нав'язування певних дій чи лінії поведінки. Терор може бути індивідуальний, групо­вий (наприклад, діяльність екстремістських політичних угруповань), державний (репресії тоталітарних чи диктаторських режимів), міжна­родний (спрямований на глав держав та урядів, дипломатичні пред­ставництва та міжнародні організації, терористичні акти з великою кількістю жертв). Міжнародний тероризм, як форма боротьби шляхом особистих або колективних дій, в якій знаходить прояв невдоволе­ність тими чи іншими подіями, особами, діями певних громадських чи політичних діячів, державною політикою окремих країн, спира­ється на організовані, часто міжнародні за характером діяльності, організації, які сповідують радикальні методи боротьби. Загострення міжнародного тероризму ставить під загрозу саме існування сучасної цивілізації, тому міжнародним співтовариством прийняті численні багатосторонні конвенції та законодавчі акти з посилення боротьби з міжнародним тероризмом. Боротьба з тероризмом, який визна­ний «загрозою №1» для сучасної цивілізації, визначена провідним завданням діяльності міжнародних та регіональних організацій, про­гресивної світової громадськості, діяльності держав та урядів. 2) Екологічна проблема є проблемою сталого (збалансованого) роз­витку туризму. Взаємопов'язаність глобальних екологічних проблем людства з можливостями розвитку туризму викликала посилену увагу до екологічної функції туризму, сприяла екологізації туристич­ної діяльності, викликала розвиток окремого напрямку-екологічно­го туризму. Означена проблема постала не тільки у зв'язку з загаль­ною екологізацією суспільної свідомості й осягненням глобальності екологічних проблем людства на межі століть, але у зв'язку зі зро­станням значення екологічної функції туризму як природоохоронної та виховної.

Глобальність екологічного впливу туристичної діяльності знай­шла відображення в Програмі збалансованого (сталого) розвитку туризму, що була запропонована на Самміті Землі (Ріо-де-Жанейро, 1992) та розвинена десятиріччя по тому (Йоханесбург, 2002).

Екологічні проблеми туризму по-різному усвідомлюються і вирі­шуються залежно від рівня соціально-економічного розвитку окремих країн та регіонів. Так, в Європі прийнята Декларація з біорозмаїття та розвитку туризму (Берлін, 1997). У відповідність із міжнародними нормами приводиться законодавство ряду країн, що розвиваються, щодо впливу туризму на довкілля (обмеження на полювання, виве­зення окремих видів рослин та тварин, обмеження навантажень на вразливі екосистеми тощо).

Екологізація туристичної діяльності об'єктивно викликана геотори-зацією туризму, зміною попиту на ринку туристичних послуг в бік еколо­гічно спрямованих видів та форм, що викликає «територіальну експансі­єю» туристичної діяльності, освоєння нових територій до того слабо або зовсім не задіяних в туризмі. Такими територіями виступають передусім малозаселені, найчастіше економічно слаборозвинені райони, які, не відчуваючи значного антропогенного тиску, мають найкращі екологічні показники, і де туризм стає одним з активних стимуляторів економічного зростання, розвитку національних промислів та ремесел, збереження національних традицій. Позитивним є також подальший розвиток туриз­му в національних парках та інших природних резерватах.

Але екологізація туристичного попиту несе в собі й негативні впли­ви. Це перш за все переважання антропогенного тиску в зонах давньої рекреаційної експлуатації, яке призводить до їх деградації, часто спри­чинюючи хаотичну дегломерацію туристичних центрів та вузлів.

Екологічна проблема потребує послідовного вирішення таких питань як сумісність туристичної діяльності загалом, її окремих видів та форм з властивостями території (особливо це стосується терито­рій з нестійкими ландшафтами); наявність туристсько-рекреаційних ресурсів та можливості використання ресурсного потенціалу (ємність території); стан природоохоронної діяльності і функції туризму в цій системі (доступність туристичних ресурсів). Означена проблема потре­бує розробки науково обґрунтованих і жорстко локалізованих нор­мативів туристичного природокористування - граничне допустимих навантажень на довкілля і окремі його компоненти, потребує, можли­во, розробки системи екологічної безпеки рекреаційно-туристських територій, формування своєрідної екологічно-туристичної мережі.

3) Соціокультурна проблема в туризмі набуває глобального харак­теру, оскільки туризм є глобальним комунікатором, який дозволяє спілкуватися представникам різних етносів і конфесій. Міжетнічні,

міжконфесійні, міжцивілізаційні контакти стимулюють культурну дифузію, сприяють поширенню культурних здобутків та взаємозба­гаченню культур, культурно-просвітницькому саморозвитку туристів. Саме соціокультурна функція туризму в сучасних умовах стає провід­ною, і в той же час постає проблема кроскультурних комунікацій.

Кожна людина як представник певного етносу, є носієм відпо­відної етнічної культури, етнічних стереотипів із власними менталь­ними ознаками. «Етнос - це усталена спільність людей, що історич­но склалася на певній території і позначена спільністю мови, куль­тури, побуту, психічного складу, єдністю етнічної самосвідомості, зафіксованої у самоназві, а також усвідомленням єдності родового походження і водночас несхожістю на інші етноси. Це органічна соці­альна система з чітко вираженою структурою, в основі якої лежить система міжпоколінної етнокультурної інформації, освячена тради­ціями» [8, с. 72]. При всій складності розуміння етнічності, це визна­чення стає загальноприйнятим для світової етнології. Отже, етнічна приналежність будується на антитезі: «ми - вони» і усвідомленні, що «ми _ не такі, як вони», розвиток якої може приймати крайні форми: «ми - кращі, ніж вони» і проявлятися в етноцентризмі, у нав'язуванні власних етнічних стереотипів (форм та норм поведінки, які прийняти в цьому етносі). Проявами етноцентризму є повне або часткове несприйняття особливостей іншої культури з ознаками поведінки, яка може викликати аналогічну зворотню реакцію і ставати основою конфлікту. Таким чином, постає проблема соціокультурної адаптації туриста до певного етнокультурного середовища. Цей адаптивний процес зале­жить від толерантності, рівня особистої культури та освіченості туриста, його готовності до сприйняття етнічного, релігійного чи етнорелігійного оточення. Саме запобігання можливим міжетнічним та міжконфесійним конфліктам через поширення етнічної інформації та виховної роботи є одним з нагальних завдань в діяльності суб'єктів туристичного ринку виробників турпродукту. З іншого боку, в країні, яка приймає туристів, також повинні проводитись аналогічні заходи в ході реалізації туристич­ної політики зі створення доброзичливого та приязного клімату, який би дозволив туристу швидше адаптуватися до незвичних умов і сприяв отриманню позитивних вражень від подорожі. Тобто, соціокультурна адаптація має обопільний характер, який може корегуватися в ході про­ведення скоординованої туристичної політики.

В той же час етноспецифічні риси культури, які складаються істо­рично в процесі адаптації певного етносу до умов існування (при­родного та соціокультурного оточення) та формують його матеріаль­ну, духовну, екологічну культуру, є туристичним ресурсом, значення якого зростає з поширенням глобалізаційних процесів.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Передмова iconПосилання на нормативно-технічну інформацію
Передмова

Передмова iconПередмова 1 розроблений
Вiддiлом державних нормативiв, стандартiв I сертифiкацiї Держкоммiстобудування України

Передмова iconДсту 2456-94 передмова
Розроблено І внесено українським коиструкторсько-технологічним інститутом зварювального виробництва (Укрізв)

Передмова iconДсту 3680-98 (гост 30586-98) передмова
Розроблено І внесено технічним комітетом України по стандартизації в галузі електро­

Передмова iconПередмова
Узгоджено Державним комітетом України по нагляду за охороною праці листом затвердження від 10. 02. 1997 року

Передмова iconПравила безпечної роботи з інструментом та пристроями Київ 2001 передмова
Розроблено: Інститутом електроенергетики Української академії наук національного прогресу

Передмова iconКиїв Мінрегіонбуд України 2008 передмова
Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій Мінрегіонбуду України (ндібк)

Передмова iconПередмова
Товари продаються у ширшому ряді країн, у більших обсягах І різноманітті. Але із зростанням обсягів І складності міжнародних торгових...

Передмова iconИсс «Зодчий» ( г. Киев, ул. М. Кривоноса, 2а; т/ф. 249-34-04 ) Мінбуд...
Студія неординарного проектування Міжнародної академії архітектури (Т. Бадаянц, архітектор, керівник розробки; О. Бутченко, інженер,...


Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


don