Конспект лекцій з дисципліни «Проектне фінансування»
Скачать 1.3 Mb.
|
| Тема 6. Фінансове забезпечення інвестиційних проектів 6.1. Стратегія формування інвестиційних ресурсів. 6.2. Фінансове планування та інвестиційне проектування. ^ Одним із напрямків фінансового проектування є розроблення стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства. ^ Він проходить у такій послідовності: По-перше, визначається необхідний обсяг фінансових коштів для реального інвестування. Для цього потрібно розрахувати вартість нового будівництва чи придбання. Вартість будівництва нових об'єктів може бути визначена: - за фактичними витратами на будівництво аналогічних об'єктів (з урахуванням інфляції); - за питомими капітальними вкладеннями. В останньому випадку вона розраховується за відомою формулою КВ = П  ПКВ + ВБ, (6.1)де КВ — загальна потреба в капітальних вкладеннях для будівництва нового об'єкта; ^ — потужність об'єкта, що передбачається, у відповідних одиницях; ПКВ — середня сума будівельних витрат на одиницю потужності об'єктів даного профілю (питомі капітальні вкладення); ВБ — інші витрати, пов'язані з будівництвом об'єкта. Вартість будівництва складає лише частину потреби в інвестиційних ресурсах, пов'язаних із введенням нових об'єктів. Поряд з вартістю будівництва об'єкта потрібно передбачити фінансування обігових активів нового підприємства. Тоді потребу в інвестиційних ресурсах під час впровадження в дію нового підприємства визначають так: ЗП = КВБУ / ЧОФ 100 , (6.2)де ЗП — загальна потреба в інвестиційних ресурсах під час будівництва і впровадження в дію нового об'єкта; ^ —загальна потреба в капітальних вкладеннях для будівництва й устаткування нового об'єкта; ЧОФ — питома вага (частка) основних фондів у загальній сумі активів аналогічних підприємств даної галузі. Вартість придбання діючого підприємства визначають на основі його оцінки такими методами: 1. На основі чистої балансової вартості. Принцип такої оцінки оснований на зменшенні загальної балансової вартості активів підприємства на суму його зобов'язань. При оцінці враховуються: індексована вартість основних фондів за винятком їхнього зносу, фактична вартість матеріальних обігових фондів, сума дебіторської та кредиторської заборгованості й ін. Відповідно до методики оцінки вартості приватизованих об'єктів в Україні розрахунок чистої балансової вартості підприємства здійснюється за формулою ЧБВ = ОФ + НА + З + ФР + КВ + НБ Кі, (6.3)де ЧБВ — чиста балансова вартість підприємства; ^ — залишкова вартість проіндексованих основних фондів підприємства; НА — сума нематеріальних активів; З — сума запасів матеріальних, обігових фондів за залишковою вартістю; ^ — сума усіх форм фінансових ресурсів підприємства без заборгованості; КВ — капітальні вкладення; НБ — незакінчене будівництво; Кі — коефіцієнт індексації основних фондів. ; 2. На основі прибутку. Принцип такої оцінки базується на визначенні реальної суми середньорічного прибутку за ряд останніх років чи очікуваної суми середньорічного прибутку в майбутньому періоді та середньої норми прибутковості інвестицій (як таку, як правило, використовують реальну ставку відсотка при нарощенні або дисконтуванні коштів). Розрахунок здійснюється за формулою (6.4): ^ де ВП — вартість підприємства на основі розміру його прибутку; ССП — середньорічна сума реального прибутку; СНП — середня норма прибутковості інвестицій у коефіцієнті. 3. ^ Принцип такої оцінки ґрунтується на використанні даних про продаж аналогічних підприємств на аукціонах. До потреби в інвестиційних ресурсах для реального інвестування шляхом нового будівництва чи придбання в необхідних випадках додається потреба в цих ресурсах для технічного переозброєння чи реконструкції діючих об'єктів підприємства. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах для реального інвестування диференціюється за окремими періодами реалізації інвестиційної стратегії. По-друге, визначається необхідний обсяг інвестиційних ресурсів для здійснення фінансових інвестицій. Розрахунок цієї потреби ґрунтується на встановлених раніше співвідношеннях різних форм інвестування в прогнозному періоді. Для кожного з періодів потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій визначається за формулою ПІФ=ПІР ЧІФ/ЧІР, (6.5)де ПІФ — потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій; ^ — потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення реальних інвестицій; ЧІФ — частка фінансових інвестицій у прогнозному періоді; ЧІР — частка реальних інвестицій у прогнозному періоді. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій визначається шляхом додавання потреби в них у першому (початковому) періоді та розмірів прирощення цих ресурсів у кожному наступному періоді. По-третє, визначається загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів. Його розраховують шляхом додавання потреби в інвестиційних ресурсах для реального інвестування, потреби в цих ресурсах для здійснення фінансових інвестицій і резерву. ^ . Залежно від належності до суб'єкта господарювання джерела фінансування інвестицій класифікують таким чином: - власні фінансові ресурси та внутрішні господарські резерви інвесторів: прибуток, амортизаційні відрахування, інші власні кошти;
 Рис.6.1 – Джерела фінансування інвестицій Наступним етапом розроблення стратегії формування інвестиційних ресурсів є визначення методів їхнього фінансування. В умовах ринкових відносин є багато методів інвестування, що ґрунтуються на використанні як власних грошових коштів, так і запозичених, зокрема такі: 1. ^ Сутність даного методу полягає в тому, що після вилучення з прибутку (доходу) податків та інших обов'язкових платежів до бюджету решта грошових накопичень залишається в розпорядженні підприємства. За самофінансування за рахунок власних та запозичених джерел забезпечується розширене відтворення, а також вирішення соціальних завдань колективу. Створення системи самофінансування передбачає підвищення ролі власних джерел (прибуток, амортизаційні відрахування) у фінансуванні інвестиційних програм суб'єкта господарювання. При цьому власні накопичення інвестора доповнюються кредитними джерелами та запозиченими коштами (емісія цінних паперів). У державах з економікою досить високого рівня розвитку рівень самофінансування визначається високим, якщо питома вага власних джерел досягає 60 % та більше від загального обсягу фінансування інвестиційних витрат. 2. Акціонування — емісія цінних паперів та боргових зобов'язань. Випуск цінних паперів та боргових зобов'язань сприяє мобілізації розосереджених коштів для здійснення інвестицій. 3. Довгострокове кредитування інвестицій. 4. Лізинг. Цей метод інвестування являє собою довгострокову оренду основних фондів. Щодо обраного методу інвестування визначають його джерела. Система фінансування – це метод мобілізації фінансових ресурсів інвестора для розширеного відтворення основних фондів. Оптимальне співвідношення обраних методів фінансування інвестиційних ресурсів та його джерел значною мірою визначає ефективність процесу інвестування. ^ можна здійснити за допомогою фінансового левериджу. Розглянемо застосування ефекту фінансового левериджу на конкретному прикладі. Приклад Визначити оптимальну структуру капіталу підприємства (табл. 6.1). Інформацію про річні ставки процентів за кредит, які встановлені Укрсоцбанком у 2001 році при різній структурі капіталу, подано у табл. 6. 2. За ринкових умов господарювання кожне підприємство повинне визначати таку структуру власних та позичених коштів, яка б сприяла підвищенню ефективності використання капіталу. Таким чином, оптимальну структуру капіталу підприємства необхідно визначити за критерієм ефективності його використання. Таблиця 6.1 - Основні показники господарсько-фінансової діяльності підприємства
Таблиця 6.2 - Ставки відсотка за кредит
За основу показника ефективності використання капіталу беруть рівень рентабельності власного капіталу. Для вимірювання ефективності використання капіталу при різній структурі джерел його формування використовується «ефект фінансового левериджу» (ЕФЛ). Економічний зміст його полягає в тому, що підвищити рентабельність власного капіталу можна за рахунок залучення позичених коштів: ЕФЛ = (1-СОП)х(ЕР-СВ)х( ПК/ВК), ‘ (6.6) де СОП — ставка оподаткування прибутку, в частках одиниці; ЕР — економічна рентабельність; СВ — ставка відсотка за кредит, %; ПК — питома вага позикового капіталу, %; ^ — питома вага власного капіталу, % . Економічна рентабельність розраховується за формулою: ЕР = (П+ФВ)х100/(А-КЗ), (6.7) де П — балансовий прибуток; ФВ — фінансові витрати; А — середньорічна сума активів; КЗ — середньорічна кредиторська заборгованість. Для цього необхідно розрахувати середньорічну суму активів (А) універмагу та кредиторської заборгованості (КЗ). Зробимо розрахунки за 2001 рік. А = (1018,2 + 717)/2 = 867,6 тис.грн. КЗ = (423,25 + 559,1) / 2 = 491,2 тис.грн. ЕР = (92,9 + 90,2) / (867,6 - 491,2)х100 = 49 %. Розрахунки для визначення оптимальної структури капіталу за критерієм ефективності його використання (ЕФЛ) зведемо у табл. 6.4. За базовий капітал беремо суму власного капіталу на кінець 2001 року. Змінюючи розмір позикового капіталу (кредитів банку) з інтервалом 10 % його частки у загальній сумі капіталу, визначимо значення рентабельності власного капіталу. Розрахунки дозволяють зробити висновок, що оптимальна структура за розглянутим критерієм досягається при питомій вазі власного капіталу 70 % та позиченого капіталу 30 %. Рентабельність власного капіталу при цій структурі є максимальною — 34,9 %, також максимальним є значення ЕФЛ — 0,6. У випадках коли ЕФЛ має від'ємне значення, наявна досить висока частка ризику. Це негативно впливає на рентабельність власного капіталу, яка зменшується (частка прибутку від власного капіталу використовується на оплату позикового капіталу). Таблиця 6.3 - Варіанти розрахунку фінансової структури капіталу за критерієм ефективності використання капіталу
^ Прогнозування фінансової діяльності й розроблення фінансової стратегії підприємства – це найбільш складний етап планування. Під фінансовою стратегією підприємства варто розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення. Будучи частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, фінансова стратегія має стосовно неї підпорядкований характер і повинна бути узгоджена з її цілями та напрямками. Разом із тим фінансова стратегія сама впливає на формування загальної стратегії економічного розвитку підприємства. Це пов'язано з тим, що основна мета загальної стратегії — забезпечення високих темпів розвитку й підвищення конкурентної позиції — пов'язана з тенденціями розвитку відповідного товарного ринку (споживчого чи факторів виробництва), водночас як фінансова стратегія пов'язана з тенденціями розвитку окремих сегментів фінансового ринку. Якщо тенденції розвитку товарного і фінансового ринків не збігаються, може виникнути ситуація, коли цілі загальної стратегії розвитку не можуть бути реалізовані у зв'язку з фінансовими обмеженнями. У цьому разі фінансова стратегія вносить визначені корективи в загальну стратегію економічного розвитку підприємства. Процес формування фінансової стратегії підприємства проходить ряд етапів: - визначення загального періоду формування; - формування стратегічних цілей фінансової діяльності; - розроблення фінансової політики окремих аспектів фінансової діяльності; - конкретизація показників фінансової стратегії за періодами її реалізації; - оцінки розробленої фінансової стратегії. На основі розробленої фінансової стратегії проводиться фінансове планування діяльності підприємства. Фінансовий план підприємства, яке розробляє проект, узагальнює результати проектного аналізу, що передували його розробці. Фінансовий план розробляється удвох вимірах: «без проекту» й «з проектом». Тобто показники фінансового плану розраховуються як без урахування проектних показників, так і з їхнім урахуванням, що дає можливість визначити вплив проекту на розвиток діяльності підприємства. Фінансовий план містить такі розділи: - план прибутку; - податковий план; - баланс грошових потоків; - прогноз бухгалтерського балансу; - розрахунок показників ліквідності й рентабельності; - розрахунок показників ефективності проекту. План прибутку необхідний для розрахунку валового, оподатковуваного та чистого прибутку — показників, які є для розрахунків рентабельності проекту, а також для визначення суми податку на прибуток підприємств. Метою розроблення податкового плану є розрахунок усіх видів податків і зборів, які підприємство має сплатити у ході реалізації проекту. Баланс грошових потоків розраховується для узагальнення всіх попередніх розрахунків обсягу продажів, витрат, податків, залучення капіталу. Прогноз бухгалтерського балансу складають на кінець кожного року проекту для визначення недоліків, розрахунку показників рентабельності й ліквідності. Крім того, необхідно зазначити, що фінансове планування здійснюється згідно з чинним законодавством України. Список рекомендованої літератури
Навчальне видання Конспект лекцій з дисципліни «Проектне фінансування» для студентів спеціальності 7.050104 «Фінанси» денної форми навчання Відповідальний за випуск зав. кафедри фінансів канд. екон. наук, проф. В.М. Боронос Редактор Н.А. Гавриленко Комп’ютерне верстання І.Д. Скляр Підп. до друку 1.10.2008, поз Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс. Ум.друк.арк. 4,65. Обл.-вид.арк. 4,57. Тираж 100 пр. Собівартість вид. Зам № Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті 40007, Суми, вул. Р.-Корсакова,2 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК №3062 від 17.12.2007. Надруковано у друкарні СумДУ 40007, Суми, вул. Р.-Корсакова,2. ^ До друку та у світ дозволяю на підставі «Єдиних правил» п2.6.14 Заступник першого проректора- начальник організаційно-методичного управління В.Б. Юскаєв ^ для студентів спеціальності 7.050104 «Фінанси» денної форми навчання Усі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені, запис одиниць відповідає стандартам Укладачі: І.Д. Скляр В.М. Боронос Відповідальний за випуск В.М. Боронос Суми Вид-во СумДУ 2008 Ключові слова: Проектне фінансування, інвестиційний проект, ефективність проекту, ризик, дисконтування, грошовий потік, передінвестиційні дослідження, бюджетування капіталу, проектно-кошторисна документація, техніко-економічне обґрунтування, рентабельність інвестицій, чиста приведена вартість, термін окупності | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Похожие:
 | Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання І водовідведення промислових підприємств» (для студентів 5-6 курсів денної... |  | ... |
| Конспект лекцій з дисципліни енергозбереження, частина 1 (для студентів спеціальності 090603 Електротехнічні системи споживання)/... | | Конспект лекцій з навчальної дисципліни циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки «Інженерна психологія та соціологія... |
| Конспект лекцій з дисципліни “Економічна історія” для студентів факультету “економіка транспорту”, затверджений та рекомендований... | | Напрям підготовки: 040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» |
| Конспект лекцій з дисципліни «Основи журналістикознавчих досліджень» для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності... |  | Руденко П. О. Техніка І технологія промислового виробництва. Конспект лекцій для студентів спеціальності “Менеджмент організіцій”.... |
| Конспект лекцій з дисципліни „Технологія туристської діяльності” (для студентів 2 курсу усіх форм навчання напряму підготовки 020107... | | Опорний конспект лекцій дисципліни «Логіка» для студентів за напрямом підготовки 020301 |