Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання»




НазваниеКонспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання»
страница13/26
Дата публикации20.06.2014
Размер3.88 Mb.
ТипКонспект
uchebilka.ru > География > Конспект
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   26
Тема 18. ОСНОВИ ПІДТРИМКИ ЗДОРОВОГО СТАНУ ХРЕБТА

І. Значення хребта у підтримці здоров’я.

2. Функції хребта.

3. Передумови розвитку патологічних змін у хребті.

4. Причини та фон для розвитку остеохондрозу.

5. Методики оздоровлення хребта.

6. Профілактика патології хребта.

1. Значення хребта у підтримці здоров'я

Хребет має важливе значення в підтримці фізичного здоров’я людини. Незважаючи на відсутність прямого зв’язку із тривалістю життя, хребет опосередковано впливає на внутрішні органи й у ряді випадків займає центральне місце в патогенезі хронічних неінфекційних захворювань. Особливо це помітно в тих ситуаціях, коли розвиток патологічного процесу пов’язаний із порушенням кровопостачання, венозного й лімфатичного відтоку або периферичної іннервації. Так, установлено, що до 40% випадків ішемічної хвороби серця потенціювалися змінами в хребті, до 45% випадків головного болю пов’язані з порушеннями в шийному й верхньогрудному його відділах.

Трансформація оболонок тіла (м'ягкотканні й кістково-суглобові дегенеративно-дистрофічні перебудови) є складовою частиною старіння організму. Ці зміни значною мірою погіршують якість життя, оскільки супроводжуються суб’єктивними відчуттями дискомфорту, скутості, підвищеної стомлюваності, вегетативними дисфункціями, зниженням професійної й побутової працездатності. Суттєві втрати працездатності спостерігаються у зв'язку з наявністю неврологічних ускладнень остеохондрозу хребта, 80% випадків ураження периферичної нервової системи мають вертеброгенне походження. Первинна профілактика остеохондрозу хребта, спондилоартрозу, міофасціальних нейродистрофічних синдромів, тобто групи захворювань дегенеративно-дистрофічної природи полягає в попередженні порушень живлення (кровопостачання, кровообігу, іннервації). Ці порушення ведуть до наступного переродження кісток, суглобів, м’якотканинних структур. Розкрити суть цих процесів і визначити підходи до їх попередження можна, розглянувши анатомо­фізіологічні особливості хребта і фактори ризику, насамперед ті, що стосуються поведінки людини.

^ 2. Функції хребта

Хребет являє собою єдину функціональну систему, що має структурно-функціональну одиницю – хребтово-руховий сегмент, прямі й зворотні зв’язки, як кінцевий пристосувальний результат. Він являє собою два сусідніх хребці зі зв’язуючими міжхребцевими й іншими суглобами, міжхребцевим диском (МХД), зв’язково-м’язовим апаратом, сегментарними джерелами васкуляризації та іннервації. Кожний МХД робить свій внесок у функцію хребта в цілому, який забезпечує наступні функції.

Рухова. Практично немає рухів у тілі людини, які не були б прямо або опосередковано пов’язані з хребтом.

Захисна. Полягає в запобіганні механічним пошкодженням спинного

мозку, нервових корінців, хребетної артерії та інших утворень.

Амортизаційна. Полягає в згладжуванні механічних впливів навколишнього середовища. Забезпечується еластичними властивостями хрящів МХД, капсульно-зв’язкового й сухожильно-м’язового апаратів, фізіологічними згинами хребта.

Опорна. Хребет забезпечує підтримку положення голови, кінцівок і внутрішніх органів.

Рівноваги. Хребет забезпечує положення тіла в просторі й за значенням не поступається вестибулярному апарату.

Енергетична. Задній серединний меридіан проектується на хребет, і таким чином утворюється важливий для зв'язку між енергоцентрами енергетичний канал.

Крім вищеназваного, варто підкреслити зв'язок хребта з внутрішніми органами, м’якотканними утвореннями, периферичним кровообігом та іннервацією.
Тому механічний і рефлекторний вплив хребта на зазначені процеси й структури в ряді випадків є опосередкованою ланкою патогенезу різних хвороб, насамперед функціональної направленості.

^ 3. Передумови розвитку патологічних змін у хребті

Передумовами розвитку патологічних процесів у хребті дегенеративно-дистрофічної природи є деякі його особливості:

1. МХД і суглоби до 12 — 16-літнього віку втрачають власні джерела кровопостачання, а їх пластичне забезпечення разом із видаленням продуктів обміну відбувається винятково за рахунок дифузійних процесів у ділянці крайових замикаючих пластинок тіл хребців і кісткових структур суглобових поверхонь. Дифузійні процеси значно вразливіші, особливо в умовах хронічної компресії, недостатнього об’єму рухової активності в хребті, порушення загального гомеостазу за рахунок незадовільної функції видільних систем організму (кишечник, печінка, нирки, шкіра).

2. Особливістю кісткових структур хребта є схильність до надлишкового росту у випадку мікротравми (гострої або хронічної), а також при неадекватному навантаженні. Так, унковертебральний деформуючий артроз у нижньошийному відділі хребта виникає на тлі вимушеного виконання ротаційних рухів у даній ділянці. М’якотканинні утворення в умовах мікротравматизації ущільнюються, проростають фіброзною тканиною.

Нерідко в них виявляють нейродистрофічні вузлики. Міофасціальні трансформації можуть тривалий час не виявляються клінічно.

3. Компенсаторно-пристосувальні можливості хребта не безмежні. У випадку невідповідності навантаження (побутового, трудового) за величиною, об’ємом, амплітудою рухів, функціональними можливостями хребта й навколишніх його утворень виникає гостра або, найчастїше, хронічна перенапруга тканин. Невідповідність виникає стосовно силових еластичних можливостей тіла. Синдром тканинної перенапруги виявляється в компенсаторному ущільненні, спаяності, фіброзуванні м’ягконтканних структур, вегетотрофічних змін у них.

4. У ряді випадків окремим МХД «доводиться» збільшувати свою рухливість вище фізіологічних меж для збереження нормальної рухливості хребта в цілому. Тоді утвориться гіпермобільність МХД, для якої властиво перерозтягування капсульно-зв'язкових структур, аж до зриву компенсації.

Вищенаведені особливості роблять хребет уразливим у цілому ряді випадків.

^ 5. Причини та фон для розвитку остеохондрозу

Фоном для розвитку остеохондрозу хребта й супутніх йому процесів являються є наступні фактори:

  • недостатній рівень добової кількості рухів, що стосуються хребта. У цьому випадку відбувається значне зниження ефективності дифузійних процесів, що живлять хрящеві структури МХД і усувають застійні явища в ньому. Крім того, найважливішим наслідком є детренованість м’язового корсета й зниження еластичної здатності м’ягкотканинних утворень;

  • недостатні функціональні можливості хребта відносно компенсації впливу довкілля самі по собі можуть виступати як фонний механізм. Саме цим можна пояснити сучасну "епідемію" дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта, коли навіть звичайні побутові й трудові навантаження призводять до розвитку перенапруги тканин;

  • переохолодження м’ягкотканинних утворень хребта з розвитком синдромів, які об’єднуються під назвою ревматизму м’яких тканин. Безпосередні ефекти переохолодження полягають у вазоконстрикції з порушенням циркуляції, аутоімунному ушкодженні міофасціальних структур і розвитку м’язового дисбалансу;

  • порушення гомеостазу в результаті нагромадження продуктів обміну речовин, токсинів, недоокиснених речовин при нераціональному харчуванні, зневазі до очищення організму, надходженні з їжею й водою токсинів екзогенного походження, дисбактеріозі.

На тлі зазначених процесів хребет стає особливо сприятливим до впливу факторів ризику, до яких належать: хронічний психоемоційний стрес, який викликає спазм кістякової мускулатури, сприяє фіброзуванню міофасціальних і сполучнотканинних структур;

  • хронічні осьові перевантаження хребта, пов'язані з надлишковою масою тіла, перенесенням вантажів, тривалих за часом, тривалого перебування в положенні стоячи. У результаті порушуються дифузійні процеси, які живлять і очищують хрящові структури, механічно зношуються МХД і суглоби,увається надлишковий кістковий ріст у ділянці тіл хребців і перенапруга м’якотканинних утворень, функціональне блокування суглобів;

  • гострі (одноразові) й хронічні ричагові навантаження на хребет, пов’язані з неправильним біомеханічним виконанням рухів (піднімання вантажів і перенесення їх), тривалим вимушеним положенням (із нахилом уперед або скручуванням попереку й тулуба, нахилом уперед шиї й голови при сидячій роботі, провисання шиї під час сну. У результаті розвивається м’язовий дисбаланс і функціональне суглобове блокування, нерівномірне навантаження зі зсувом і порушенням цілісності окремих елементів МХД, перенапруга м’язово-зв’язкового апарата;

  • хронічна мікротравматизація хребта й оточуючих тканин при повторюваних струсах, вібрації, зіскоках, локальних гіперкінезіях. У результаті відбувається фіброзування м’якотканних утворень із розвитком ущільнень у них та інші трансформації, а також механічне зношування МХД і суглобової хрящової вистілки. Подібний вплив у ряді випадків викликає періартикулярний кістковий ріст і екзостозування тіл хребців;

  • травми хребта й м’яких тканин при різких, неочікуваних, високоамплітудних, насильницьких рухах, падіннях, стрибках на тверду поверхню. У результаті спостерігаються структурні зміни в тканинах МХД, розвиток функціональних рухових порушень, нестабільність капсульно-зв’язкового апарата;

  • захоплення розтяжками й вправами на гнучкість із перевищенням фізіологічних меж рухливості суглобів, часті процедури мануальної корекції хребта, особливо без паралельного зміцнення м’язового корсета. Результатом є надлишкова рухливість хребта з «розслабленням» м’якотканинних структур, утворенням звичної суглобової рухливості (гіпермобільності в МХД). Варто зазначити, що вказані фонові й провокуючі фактори є поведінковими. Водночас деякі фактори безпосередньо пов’язані зі способом життя людини. До них належать аномаліїї розвитку опорно-рухових структур, диспластичні процеси в них уродженого, генетично детермінованого характеру, гормональний дисбаланс, екологічний прес, аутоалергізація й деякі інші.

У патогенезі дегенеративно-дистрофічних процесів у хребті зазначається кілька моментів, котрі розвиваються під дією провокуючих факторів при наявності фонових. Серед патогенетичних механізмів найважливішим є порушення живлення МХД і хрящово-суглобових вистілок у результаті неадекватності постачання пластичного, енергетичного матеріалу й води, а також виведення продуктів обміну з закисненням хряща й накопиченням токсинів при зниженні швидкості дифузійних процесів. Хрящ втрачає свої амортизаційні властивості, накопичуються мікропошкодження й створюються умови до його деформації, ущільнення, аж до фіброзно-кісткових перетворень і дислокацій елементів МХД. Усі ці зміни розвиваються на тлі недостатності спецільної рухової активності стосовно хребта.

Наступною причиною є механічне зношування структур МХД, що також веде до фіброзу хрящових і м’ягких тканин і нейрон-дистрофічних процесів. Травми й гіпермобільність в суглобах можуть приводити до підвивихів у міжхребцевих з’єднаннях.

У міру зниження МХД, кісткових розростань, обмеження рухливості в міжхребцевих дисках зростає тиск на нервові корінці, порушуються кровообіг та іннервація, блокуються енергетичні канали хребта. Усе це призводить до численних вегетативних дисфункцій: дискінезії жовчовідвідних шляхів і кишечника, виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, серцевих аритмій, ішемічної хвороби серця та ін.

^ 6. Методики оздоровлення хребта

Основні стратегічні напрями оздоровлення хребта – це призначення спеціальної рухової активності, корекція поведінкових реакцій з урахуванням принципів безпеки стосовно хребта, очищення організму, пасивне зняття перенапруження опорно-рухових структур і ліквідація функціональних рухових порушень.

Спеціальна рухова активність містить наступні вправи:

1. Декомпресивні вправи у вигляді висів, розтягування хребта на підлозі по осі. Фізіологічний ефект полягає у звільненні структур від механічних стискань, усуненні перенапруги м’якотканинних утворень, забезпеченні адекватних дифузійних процесів у хрящових тканинах, ліквідації м’язового спазму й вазоконстрикціі, поліпшення сегментарної іннервації. Вправи рекомендується виконувати до 3 разів на день, переважно в другій половині дня и після статичних і компресійних фізичних навантажень.

2. Вправи для збільшення силових можливостей м’язового корсета забезпечують збільшення компенсаторних можливостей хребта відносно механічної дії навколишнього середовища, звичних побутових і трудових навантажень, поліпшують трофіку МХД, оптимізують кровообіг, поліпшують центральну рухову регуляцію. Ці вправи роблять 3 рази на тиждень із 10 до 13 або з 16 до 20 год.. Тренування не повинні тривати більше 60 хв.

Для м’язів шиї важливо зміцнювати згиначі, розгиначі, бокові згиначі й ротатори. Вправи роблять у повільному темпі, із власною масою й опором руками, по 4-6 підходів по 10-20 с для кожної м’язової групи.

М’язи плечового поясу, спини і грудей зміцнюють переважно в динамічному режимі. М’язовий корсет хребта забезпечують м’язи черевного пресу й розгиначі спини. Їх тренують у динамічному та ізометричному режимі з власною вагою або невеликими тягарями.

Для м’язів черевного пресу використовують скручування тулуба й скручування таза із зігнутими ногами, у фронтальній площині, лежачи на спині. Для розгиначів попереку рекомендують виконувати вправу «гіперекстензія» з амплітудою руху не більше 20—30°.

3. Роблять вправи для зняття напруги тіла у вигляді дихальних вправ, потягувань, махових рухів.

Ця група вправ усуває м’язові розслаблення, знімає «тканинні затискування», попереджає застійні явища.
4. Вправи для підвищення еластичності м’яких тканин і суглобових утворень. Забезпечують усунення перенапруги, відновлення оптимальної рухливості, сприяють оптимізації мікроциркуляції в МХД, усувають компресію різних структур. Для реалізації цих вправ найкращим є метод «стретчинга», в якому поєднуються фізіологічність і ефективність. Вправи спрямовані перш за все на тканини передньої грудної стінки, спини, шийно-грудного переходу, попереково-крижового переходу. Виконують ці вправи 1-3 рази на тиждень, переважно в другій половині дня, коли біоритмологічно підвищується еластичність м’якотканинних структур.

  1. Мобілізаційні вправи гімнастичного характеру являють собою нахили, повороти, скручування, кругові обертання, потягування. Основна мета цих вправ—підтримка належного об’єму рухливості в різних площинах рухів усіх відділів хребта. При цьому забезпечується належна ефективність дифузійних процесів у хрящових структурах МХД за рахунок зростання кровообігу й попередження застійних явищ, усунення компресійного компонента стосовно нервових і м’якотканинних структур, усунення міофасціальної перенапруги. Ці вправи виконують 1-3 рази на день, у середньому й повільному темпі, повторюючи 3-5 разів.

  2. Вправи для самокорекції функціональних рухових порушень вимагають спеціального навчання. Їх важливість полягає в тому, що без допомоги мануального терапевта вони фізіологічно й вчасно дозволяють ліквідувати функціональні суглобові блоки, укорочення ними скелетних м'язів або гіпермобільність. Виконуються ці вправи за показаннями або із профілактичною метою. Прикладом цих підходів є антигравітаційна аутопостізометрична релаксація.

Вправи для зниження надлишкової маси тіла мають значення у зв'язку із зменшенням компресійного навантаження на тканини хребта й поліпшення обмінних процесів («пожвавлення тканин»). З цією метою рекомендують виконання 3-4 рази на тиждень аеробних навантажень (біг, ходьба, велотренажер і ін.) тривалістю 15-25 хв. Виражений ефект для ліквідації локальних жирових відкладень дають вправи на згорання , які виконуються у швидкому темпі, з невеликим обтяженням або власною вагою, з обмеженою амплітудою і більшою (25-200) кількістю повторень в одному підході. Ці вправи виконують 2 рази на тиждень.

  1. Окремо варто розглядати плавання, що, дозволяє зміцнити м’язовий

корсет, підвищити еластичність м’якотканинних структур, забезпечити декомпресійний і мобілізаційний ефекти, зменшити надлишкову масу тіла. Крім того, за рахунок врівноважування тіла у воді забезпечується адекватна центральна рухова регуляція й створюється цілісний біомеханічний ланцюжок хребта.

^ 7. Профілактика патології хребта

Корекція поведінкових реакцій людини передбачає створення положень для сну, роботи, відпочинку, підняття й переміщення вантажів, різних рухів таким чином, щоб побутові й трудові навантаження, відпочинок людини не були загрозою для розвитку змін у хребті й навколишніх тканинах. .Відносно нічного сну загальновідоме положення про тверду основу ліжка, наявність валика під шию, правильному підйомі із ліжка (з положення лежачи на боці або на животі).

У ході побутової й трудової діяльності необхідно уникати тривалого знаходження в нахиленому вперед положенні стоячи. При цьому варто прагнути розвантажити поперек за рахунок упору рукою, коліном, підв’язування щільного пояса на талію. Також несприятливо впливає тривале знаходження в положенні скручування тулуба навколо вертикальної осі, сидячи з нахилом голови вперед без опори тулуба. В останній ситуації необхідний контроль освітленості робочого місця й відстані до письмового стола або до екрана комп’ютера. Варто уникати тривалої механічної компресії сідничних ділянок (водії та ін.) у зв’язку з несприятливим впливом на крижове сплетіння. Під час відпочинку небезпечно для шийного хребта читання лежачи без опору для голови.

Якщо тривале знаходження в статичних положеннях необхідне то кожні 30—90 хв необхідно робити паузи з елементами рухових перемикань (вправи третьої групи) або пасивний відпочинок. При цьому можливе використання елементів психотренінгу. Щоб не було мікротравматизації тканин хребта, варто уникати стрибків і зіскоків із висоти на тверду поверхню, струсів і тривалого вібраційного впливу, падінь, занять бігцем по твердій поверхні у взутті зі слабкою амортизацією, ривкових і різких рухів. Із міркувань профілактики порушень у ділянці попереково-крижового переходу жінкам не можна постійно перебувати у
взутті на високих підборах.

^ Піднімати вантажі, незалежно від їх маси, необхідно із «активованою» спиною й попереком. Тобто, вантажі піднімати ногами, але не спиною. Якщо маса вантажу суттєво перевищує функціональні й еластичні силові можливості м’язово-зв’язкового апарату, необхідно подбати про фіксацію попереку поясом штангіста або будь-яким іншим широким і твердим фіксатором. Перенесення вантажів необхідно робити із мінімальним плечем, тобто максимально, близько до тіла. При цьому варто прагнути до симетричного, рівномірного розподілу маси вантажу. Отже, оптимальним є носіння вантажу у двох руках або з використанням рюкзака.

З метою підвищення термічної резистентності тканин хребта, попередження несприятливих наслідків загального й локального переохолодження рекомендується регулярне виконання процедур, що загартовують, у вигляді контрастного душу, повітряних ванн, обливань і купання. Для поліпшення прохідності енергетичних каналів і їх енергетичної наповненості рекомендують заняття гімнастикою «тай-цзи-цюань», дихальною технікою цигун, хатха-йогою.

Важливим заходом є вироблення стресостійкості організму в цілому, оскільки психоемоційний стрес приводить до вазоконстрикції з порушенням трофіки хребта й сприяє фіброзуванню хряща за рахунок переходу кальцієвих солей у нерозчинний стан. У зв’язку з цим рекомендують методики психорозвантаження, корекції особистісно-емоційного стану, звільнення області несвідомого від попередніх психотравмуючих слідів.

Очищення організму сприяє відновленню клітинного й гуморального гомеостазу, звільненню тканин від продуктів метаболізму, патологічних імунних комплексів, екзо- і ендотоксинів, попередженню застійних явищ, м’котканинних трансформацій. Відомий нормалізуючий вплив лікувального голодування на біоенергетичну оболонку й циркуляцію «життєвої енергії».

З методів очищення рекомендують очищення органів (кишечник, печінка, нирки, кров, лімфа, суглоби) за допомогою фітопрепаратів, із кратністю 1 -2 рази на рік.

Розвантажувально-дієтична терапія, лікувальне голодування з ентеросорбцією, сліпе зондування проводяться 1- 4 рази на місяць. Значний очищувальний ефект дає сауна (1- 4 рази на місяць).

Пасивне зняття напруги з м’яких тканин хребта проводиться за допомогою різних технік класичного масажу, сегментарно-рефлекторних впливів, точкового масажу, біоенергетичного очищення тканин. Дані процедури проводяться 1- 4 рази на рік. З віком, при гіпокінезії необхідність у цих процедурах підвищується.

Виражений ефект стосовно м’якотканинних структур мають пасивні способи психорозвантаження. Робота зі свідомістю й підсвідомістю у вигляді дихальних технік (ребефінг, холотропне дихання), нейролінгвістичне програмування, тілесно орієнтована терапія, холістичний пасинг, зміна схеми тіла сприяють зняттю м’язових і тканинних затисків, відновленню кровообігу та ін.

Мануануальна терапія полягає в пасивному розтягненні тканин і ліквідації функціональних суглобових блоків. Мануальну терапію має праве проводити тільки лікар, що пройшов курси спеціалізації.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   26

Похожие:

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconСхідноукраїнський національний університет
Конспект лекцій складено основі робочої навчальної програми дисципліни складена на основі Освітньо професійної програми підготовки...

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconСхідноукраїнський національний університет
Конспект лекцій складено основі робочої навчальної програми дисципліни складена на основі Освітньо професійної програми підготовки...

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconКонспект лекцій з навчальної дисципліни циклу гуманітарної та соціально-економічної...
Конспект лекцій з навчальної дисципліни циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки «Інженерна психологія та соціологія...

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconСхідноукраїнський національний університет
Конспект лекцій складений на основі Освітньо-професійної програми та Робочих навчальних планів перепідготовки спеціалістів

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconКонспект лекцій написано відповідно до програми курсу «Інженерна гідравліка»
Рух рідини у відкритих руслах. (Конспект лекцій для студентів 3 курсів денної І заочної форм навчання, екстернів І іноземних студентів...

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconСхідноукраїнський національний університет
Конспект лекцій складений на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра та робочого навчального плану напрямку 030601...

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconКонспект лекцій навчальної дисципліни циклу гуманітарної підготовки...
...

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconСхідноукраїнський національний університет
Конспект лекцій складений на основі освітньо-професійної програми підготовки спеціалістів та робочого навчального плану спеціальності...

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconСхідноукраїнський національний університет
Конспект лекцій складений на основі Освітньо професійної програми підготовки спеціаліста та робочого навчального плану спеціальностей...

Конспект лекцій складений відповідно до навчальної програми дисципліни «Валеологія з методикою викладання» iconСхідноукраїнський національний університет
Конспект лекцій складений на основі освітньо-професійної програми підготовки та перепідготовки спеціалістів та робочого навчального...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<