Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року )




НазваниеЗатверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року )
страница9/28
Дата публикации14.11.2013
Размер4.43 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Культура > Документы
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28
ТЕМА IX

^ ШКОЛА В УКРАЇНІ ПЕРІОДУ ВІДРОДЖЕННЯ (XVI - СЕРЕДИНА XVIII СТОЛІТТЯ)

1. Загальна характеристика культури й освіти українсь­кого Відродження.

2. Виникнення братських шкіл. Острозька академія.

3. Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні та ін.)

4. Система виховання лицаря-козака.

5. Навчальні студії й діяльність громадських об'єднань сту­дентів у Києво-Могилянській Академії.

Література:

1. Антология педагогической мьісли Украинской ССР. - М., 1989.

2. Антонович Д Українська культура: лекція Біднова В. "Школа й освіта на Україні". - К.: Либідь, 1993. - С.40-71.

3. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні:

нариси. /За ред. М.Д.Ярмаченка. - К„ Рад. шк., 1991.

4. Кравець В. Історія Української школи і педагогіки. - Тер­нопіль, 1994.

5. Дроб'язко П.І. Українська національна школа: витоки і су­часність. - К.: Академія, 1997.

6. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дуба-сенюк/. - Житомир, 1999.

7. Любар О. О. та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - К.: ІЗМН, 2000.

8. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

^ КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ

Національна самосвідомість. Візантійська держава. Гума­нізм та Реформація, Польсько-литовська держава, протестант­ська і католицька конфесійна школа, дидаскал, магістр, бакаляр, Часослов, Псалтир, Апостол, Октоїх, монастирські школи, "Би-блія руску", три класи - інфіми, граматики, синтаксис, братські школи, греко-візантійська культура, латина, слов'яно-греко-латинські школи, козацькі школи, кобзарі, лірники, козацька педагогіка, Київська братська школа. Лаврська школа, Києво-Могилянська Колегія.

^ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ Й ОСВІТИ УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Період протягом XIV ст. - середини XVI ст. характеризувався подоланням феодальної роздробленості, з одного боку, перебу­ванням південно-західних земель України у складі Польщі, Лит­ви, Угорщини і Молдавії, посиленням феодального і релігійного гніту, з іншого боку, що негативно позначилось на розвиткові української культури. З другої половини XVI - до середини XVII ст. - це період швидкого розвитку ремесел і торгівлі. Посилюва­лась роль міст, передусім як економічних і культурних центрів, зростала національна самосвідомість, антифеодальна і визвольна боротьба народних мас. На всіх цих етапах формувалася україн­ська народність, утверджувалася система виховання.

Втративши свій культурний цвіт у боротьбі з монголо-татарською навалою. Київська Русь, її українські землі, стали здобиччю литовських, польських і угорських феодалів.

Уже з середини XV століття українське вільне життя припи­нилося і почалася боротьба проти литовських князів на релігійній основі, оскільки литовці прийняли католицьку віру поляків, що стало початком нещадного соціального, релігійного, культурного гноблення українців.

Католицькі вельможі присвоїли собі право призначати право­славних єпископів та архімандритів. Часто навіть осіб, які не від­повідали цим посадам. Всіх, хто не відповідав канонам римо-католицької віри, переслідували. Значного удару зазнала також і освіта, яка була поставлена в нерівні умови Із освітою в польсь­ких закладах, де вона була більш доступною, вигідною й прести­жною. Це призвело до того, що до польських шкіл, університетів вступало чимало дітей української знаті, заможного міщанства, де вони отримували антиукраїнське виховання.

Українське селянство та незаможне міщанство міцно трима­лися своєї віри, як запоруки збереження національності. Вони вчили своїх дітей у церковних школах або у мандрівних дяків. Підручниками в цих школах служили церковні книги "Часослов", "Псалтир" та "Апостол". Як і раніше, найвизначніша література зберігалася при монастирях, хоча вітчизняної майже не

з'являлося.

Відрив української знаті від основної маси населення, виро­дження, примітивізація православного духовенства спричинили гальмування розвитку української культури. Зовсім була відсутня в Україні національна середня і вища освіта. Полонізація україн­ського народу набула великого поширення. Але саме колоніаль­ний гніт розбудив національну свідомість українців.

Перше національне відродження України ХУІ-ХУИ ст. поча­лося з організації міських братств, створюваних православними міщанами та шляхтою, духовними особами і козаками, які стави­ли своїм завданням розвиток громадянської свідомості, здобуття та охорону прав народу. Усі прогресивно настроєні мешканці до­бре розуміли, що благородній меті найкраще слугуватиме освіта, тобто школа.

6 жовтня 1596 р. відбувся Берестейський собор, результатом якого стало підписання унії з Римом, що дозволило зберегти в умовах латинізації та полонізації східний обряд, пробудити наці­ональну свідомість українців, захистити українську мову, створи­ти умови для появи національної інтелігенції. Ця унія дала наро­дові національну церкву, національні уніатські школи. Уніатські школи орієнтувалися на західну педагогіку і давали для того часу непогані знання; навчання проводилося рідною мовою.

Певний вплив на формування освітньої справи в Україні того часу мала епоха Відродження, яка породила гуманізм і Реформа­цію, послаблюючи цим самим позиції Ватикану в Західній Євро­пі. У XVII столітті в Речі Посполитій набув поширення радика­льно-реформаційний рух так званих "соцініан". Намагаючись ра­ціоналістично підійти до релігії, соцініани заперечували ряд важ­ливих догматів християнства, допускали вільне трактування Біб­лії, виступали проти церковної ієрархії, чернецтва, поклоніння іконам і святим. Реформація певною мірою вплинула на появу протестантських шкіл, які через освіту і виховання пропагували свої ідеї. Найбільш відомими серед них були соцініанські й каль­віністські навчальні заклади (Хмільник, Гоща, Берестечко, Киси-лин).

"За віру і волю!" - було гаслом нашого середньовіччя. Завдя­ки усвідомленню цієї ідеї починається створення будівельних комплексів, які включали церкву, школу, друкарню, шпиталь;

турбуватися про них стало обов'язком. Таким чином, духовність, просвіта, моральність, склавши нерозривну триєдність, лягли підмурком вітчизняного Ренесансу.

^ 2. ВИНИКНЕННЯ БРАТСЬКИХ ШКІЛ

На зламі ХУІ-ХУІІ століть в українському шкільництві від­бувались значні зміни. Під впливом західних течій - гуманізму, реформації та єзуїтської школи, пробуджувались прагнення до вищої освіти, потреби підняти рівень знань. Коли тогочасні про­гресивні українські діячі розмірковували над причинами занепа­ду української культури й держави, то початок лиха вбачали в тому, що не було добрих шкіл.

Нові заклади виникали як початкові: вони мали по три класи - інфіми, граматики, синтаксису. Першу школу було відкрито на кошти київського воєводи князя К. Острозького у Турові (1572), далі - у Володимирі-Волинському (1577), Острозі (1580). Князь запропонував у цих школах вивчення не тільки слов'янської мо­ви, але й грецької та латинської. Вчителями були як православні греки, так і протестанти. Училися тут і діти шляхти, і селянські. З цієї школи вийшли М.Смотрицький, П.Конашевич-Сагайдачний, І.Борецький, Д.Самозванець. У друкарні Острозької школи були видані перша повна Острозька Біблія (1581), перша граматика церковнослов'янської мови, три видання "Часослова" та цілий ряд полемічної літератури на захист православної віри.

Навіть прихильники католицизму називали Острозьку школу "колегіумом", оскільки вона не обмежувалась вивченням "віль­них мистецтв" і брала до уваги вищі студії, особливо богослов'я. Щоб досягти найвищого рівня школи, К.Острозький запросив до неї найвизначніших учених. Першим ректором Острозької школи був Г.Смотрицький, відомий у той час письменник. Тут працював у 1577 р. І.Федоров. До програми навчання Острозької школи входили слов'янська, грецька, польська, латинська мови, грама­тики цих мов, риторика, діалектика, астрономія, богослов'я. Ви­хованці цього закладу вважалися досить освіченими людьми. Не випадково поет Пенкальський в 1600 р. в алегоричній формі тве­рдив: музи оселилися в Острозі, навіть бог мистецтв Аполлон покинув свій острів Делос і перебрався на Україну.

Безперечно, діяльність князя К. Острозького заслуговує на особливу увагу, але таких меценатів було дуже мало. Магнати не підтримали починання князя.

На початку XVII ст. мережа середніх шкіл стала досить гус­тою, особливо на західних землях. Перемишль, Рогатин, Галич, Городок, Комарно, Замость, Холм, Люблін, Бересть, Пинськ, Луцьк, Кам'янець на Поділлі - всі ці міста заснували в себе гре­цько-слов'янські школи. За змістом і рівнем освіти це були сере­дні школи, що забезпечували досить високу на той час загальну освіту, що не поступалася школам Західної Європи. За організа­цією ж навчання І розпорядком шкільного життя братські школи перевершували західноєвропейську школу того часу. На початку XVII ст. в більшості братських шкіл стала встановлюватися клас­но-урочна система занять.

Навчальний рік починався з 1 вересня. Були введені літні ка­нікули (липень - серпень), учні стали ділитися на класи. В основу навчання грамоти був покладений буквоскладальний метод. Управління братськими школами здійснювалось за демократич­ними принципами: ректор і учителі цих шкіл вибиралися на зага­льних зборах братства, до обрання деякі кандидати повинні були викласти свої ідеологічні та педагогічні погляди. Навчання в школі було платним, хоч найбіднІшим надавалась допомога.

Незважаючи на те, що не всі братські школи показали життє­здатність й довговічність, вони високо підняли рівень нашого культурного життя: з них вийшла перша українська інтелігенція.

^ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ КОЗАЦЬКИХ ШКІЛ В УКРАЇНІ (СІЧОВІ, ПОЛКОВІ, МУЗИЧНІ ТА ІН.)

У 1652 році Богдан Хмельницький видав універсал про орга­нізацію при кобзарських цехах шкіл з підготовки кобзарів, лірни­ків і взяв їх під свою опіку. Це були, по суті, перші музичні шко­ли на Україні. Учителями працювали козаки-кобзарі, що за віком чи з інших причин не могли володіти зброєю. Заняття з учнями проводились індивідуально. Лише тоді, коли юнак міг самостій­но створити мистецький твір, він діставав право співати людям. Тому кобзарі часто були і поетами, і композиторами. Підготовка їх мала велике значення для козацького війська. Гра піднімала запорожців на бій з ворогом, кобзарі і лірники розносили славу про подвиги козаків по всій Україні.

Осередком освіти XVII ст. був звичайно Київ, але такі школи існували і в Чернігові, Новгород-Сіверську, Почаєві, Батурині та ін.

Павло Алепський, котрий в 1652 році їхав через Україну у Москву пише, що козацькі маляри навчились від франків і ляхів малювати ікони.

Козацькі школи діяли у полкових і сотенних містах І містеч­ках України. На території Лівобережної України до другої поло­вини XVII ст. діяв адміністративно-територіальний полковий устрій на чолі з генеральною старшиною (гетьманом). За даними ревізійних книг, у семи полках Лівобережжя було 866 полкових шкіл: у Ніжинському - 217, Лубенському - 172, Чернігівському -154, Переяславському - 119, Полтавському - 98, Прилуцькому - 69, Миргородському - 37.

Ці школи розміщувались переважно у приміщеннях, які на­лежали церквам. Їх іноді й називали за назвою церкви: Покровсь-ка, Успенська та ін. Учителі мали собі помічників з кращих уч­нів, яких називали "школярами", "молодиками", "виростками". Учні жили в будинку дяка і, крім навчання, виконували роботи по господарству.

Методи навчання в школах були обмежені, хоча вчителі і намагалися певною мірою унаочнювати навчальний процес, осо­бливо під час вивчення азбуки. Вчитель, узявши руки в боки, зо­бражував букву "Ф", піднявши одну руку вверх, а другу опусти­вши вниз, - "X"; опустивши руки і розставивши ноги - "Л" і т.д.

Ці школи існували на кошти батьків. За вивчення букваря батьки платили від 50 копійок до 1 карбованця, часослова - 1-2, Псалтиря - до 5 карбованців.

Дітей навчали читати, писати, рахувати та ін. Виховання було переважно релігійним. У Лубенському і Чернігівському полках діти старшини і заможних козаків навчалися грамоти та військо­вої справи у парафіяльних школах або при сотенних і полкових канцеляріях.

Військову справу викладали досвідчені і випробувані в боях козаки. Вони носили звання "військового служителя" і користу­валися високим авторитетом.

Ці школи забезпечували дітям лише початкові знання, які були доступними і задовольняли на той час скромні потреби тру­дового люду в освіті. Проте це було єдине джерело, де жевріла рідна мова, правда про історію свого краю, зберігалися і при­множувалися народні звичаї, традиції тощо.

^ 4. СИСТЕМА ВИХОВАННЯ ЛИЦАРЯ-КОЗАКА

Наприкінці ХУст. - початку XVI ст. в країні виникло і сфо­рмувалося козацтво як форма протесту українського народу про­ти зростаючого соціального та національно-релігійного гноблен­ня, посилення кріпацтва і розвитку кріпосного права.

Багатовіковий визвольний козацький рух зумовив унікальне явище не лише східнослов'янської, а й світової культури - коза­цьку педагогіку.

Козацька педагогіка - частина народної педагогіки у вершин­ному її вияві, яка формувала в підростаючих поколіннях україн­ців синівську вірність рідній землі. Батьківщині - незалежній Україні. Це народна виховна мудрість, що своєю головною ме­тою ставила формування в сім'ї, школі і громадському житті об­раз козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.

Створена козаками педагогіка, ввібрала в себе ідейно-моральний, емоційно-естетичний, психолого-педагогічний зміст богатирської епохи в житті наших пращурів періоду Відродження.

Під могутнім захистом козацьких збройних сил в Україні іс­нували різні типи навчальних закладів. Поряд з академіями, брат­ськими, дяківськими, церковними, монастирськими школами, колегіумами, працювали народні професійні школи мистецтв і ремесел (кобзарства, гончарства, бортництва та ін.) та козацькі, січові школи на території Січі, земель Війська Запорізького, на Гетьманщині.

Перша школа на Січі, відкрита в 1576 році, слугувала зраз­ком для виникнення осередків освіти на всій території козацьких вольностей. Склад учнів визначався звичаями, що формувалися на Січі. Так, там заборонялося перебування жінок. Навіть отама­ни залишали свої сім'1!' десь за межами Січі. За порушення цього порядку загрожувала смертна кара. Батьки прибували на Січ з синами, щоб ті навчилися грамоти і військової справи. Трапляло­ся, що шукаючи порятунку від панської сваволі, діти добиралися туди самі.

Січова школа існувала при церкві Святої Покрови, розташо­ваної на території Запорізької Січі. Вона складалася з двох відді­лів: в одному вчилися ті юнаки, що готувались на паламарів і ди­яконів - у цьому відділі було завжди ЗО учнів. Крім цього, був відділ молодиків, де вчилися сироти, хрещеники козацької стар­шини та інші діти (їх було біля 50), яких навчали грамоті, співу та військовому ремеслу.

У січовій школі було реалізовано принцип гармонійного ви­ховання людини, оскільки одночасно з загальноосвітніми пред­метами багато уваги приділялося психофізичному вдосконален­ню майбутніх козаків.

Традиції фізичного та психофізичного загартування підрос­таючих поколінь продовжувалися в козацьку епоху. Загартовую­чи себе і готуючи свій організм до складних випробувань долі, козаки влітку спали проти зоряного неба, мріяли про невідомі світи, прагнули проникнути в таємниці Космосу. Вони ґрунтовно знали народну медицину, її рецепти, які забезпечували міцне здо­ров'я, повноцінне довголіття. Г.Боплан писав: "маючи міцне здо­ров'я, козаки майже не знають хвороб".

Відомо, що в січових і козацьких школах перехід з одного класу в інший, від букваря до Часослова, потім до Псалтиря і т.д., який супроводжувався народними дитячими забавами, ігра­ми, різноманітними фізичними вправами. Дослідник С.Сірополко пише, що в цих школах хлопчиків учили "Богу добре молитися, на коні реп'яхом сидіти, шаблею рубати і відбиватися, з рушниці гострозоре стріляти й списом добре колоти". Важливе місце від­водилося також формуванню в учнів умінь плавати, веслувати, керувати човном, переховуватися від ворога під водою (за допо­могою очеретини) та ін. Усе це підносило дух учнів, давало на­снагу, оптимізм, віру у свої сили, можливості.

Як і бувале козацтво, молодь на свята (за народним календа­рем) у процесі ігор змагалася на силу, спритність і прудкість, ви­нахідливість, точність попадання в ціль тощо. Традиційними бу­ли змагання на конях (скачки, перегони та ін.). Козаки любили своїх витривалих і прудконогих коней, про що свідчать теплі зве­ртання до своїх чотириногих друзів ("брате мій", "товаришу мій" та ін.), у прислів'ях ("козак без коня - не козак" тощо).

Козацька молодь систематично розвивала свої природні зада­тки, вдосконалювала тіло й душу в іграх, танках, хороводах, різ­них видах змагань і боротьбі. Підлітки і юнаки охоче брали при­клад з дорослих, які відчували психологічний комфорт завдяки тому, що однаковою мірою турбувалися про свій інтелектуаль­ний, моральний, духовний і фізичний розвиток. Усе це створюва­ло в них настрій внутрішнього задоволення, хорошого самопо­чуття, сприяло єдності слова і діла, думки і вчинку, гармонії душі й тіла.

На Запорізькій Січі існувала специфічна система відбору і вишколу молодих людей^ так званих молодиків. "Хто хотів стати козаком - мусив наперед служити три роки в старого козака за джура. Джура (слуга) робив усяку роботу. Носив за козаком дру­гу рушницю й потрібні клунки. Одразу, коли навчався від того козака володіти зброєю і набирав вправності в битвах, ставав правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис, лук і стріли".

Цілком ймовірно, що час перебування молодиків у Січовій школі суворо не регламентувався, а залежав, в першу чергу, від їх здібностей до військової та духовної науки.

До школи приймалися хлопчики з 9 років. Підростаючи, вони ставали помічниками вчителя: підтримували в класі дисципліну, привчали молодших до самообслуговування.

Посібниками для навчання були Часослов і Псалтир, які в до­статній кількості друкували Київська і Чернігівська друкарні, а також скорописна "Козацька читанка".

Перший розділ "Читанки" містить реєстр "Переяславських статей 1659 року", які були прийняті після виборів гетьманом сина Богдана Хмельницького Юрія.

У чотирнадцяти статтях Богдана Хмельницького 1654 року й дев'ятнадцяти інших авторів, що входять до другого розділу, роз'яснюються обов'язки перед державою гетьмана, старшини та козацького війська. Третій розділ має текст присяги гетьмана, старшини та козацтва на вірність московському урядові. Чимало сторінок книжки відведено художнім творам, характерним для XVII ст., та географічному словнику.

Окремий розділ присвячено питанням моралі. Це уривки з "Великого Зерцала" та книги "Союз всем добродетелям". Книжка завершується низкою снів - проведінь.

В учнівському колективі діяло самоврядування, що нагаду­вало козацьке. Учні обирали зі свого складу двох отаманів: одно­го для старших, другого - для молодших. Якщо ті не виправдову­вали довір'я, після закінчення навчального року їх переобирали.

Молодь на Січі виховувалась на демократичних засадах. Усі мали рівні права та обов'язки. Найвищими якостями вважалися патріотизм, готовність віддати життя за волю і свободу України, чесність, самодисципліна, взаємодопомога. Існувало побратимст­во: хлопчики, що браталися, клялись один одному у вірності та друж­бі, християнській любові до кінця життя.

Великий виховний вплив на дітей мали різноманітні види народного мистецтва (декоративно-ужиткове, музичне, танцюва­льне, вишивання тощо) та фольклорне виховання (пісні, думи, легенди, перекази, балади, прислів*я, приказки про козаків тощо). Вони були пройняті вільнолюбним козацьким духом, пізнавальне - виховним потенціалом національної символіки.

У духовному житті молоді козацькою педагогікою відводи­лась особлива роль лицарській честі і лицарській звитязі. Кожен молодий козак прагнув розвинути в собі ці шляхетні якості.

Українська козацька система виховання - глибоко самобутнє явище, аналогів якому не було в усьому світі. Вона мала кілька ступенів. Передусім - дошкільне родинне виховання, яке утвер­джувало високий статус батьківської і материнської народної козаць­кої педагогіки.

Другий ступінь козацького виховання можна назвати родин­но-шкільним. Пізніше юнаки, які прагнули знань, училися у віт­чизняних колегіумах, у відомих університетах Європи, отримува­ли підвищену і вищу освіту. Такі молоді люди, освічені і вихова­ні на європейському рівні, часто очолювали національно-визвольний рух, брали активну участь у розбудові освіти, науки і культури України та інших слов'янських держав. У січових і ко­зацьких школах, школах джур, а також по закінченні вищих на­вчальних закладів юнацтво одержувало систематичне фізичне, психофізичне, моральне, естетичне і трудове виховання, націона­льно-патріотичну підготовку, спортивно-військовий вишкіл.

^ 5. НАВЧАЛЬНІ СТУДІЇ Й ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ СТУДЕНТІВ У КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ

Наступ католицизму, що посилювався з року в рік, розорення і занепад ряду православних культурних осередків змусили про­світників України шукати захисту і підтримки в надійному місці. Таким місцем виявився Київ. Економічне становище, духовні традиції Києва, сталі зв'язки з різними землями та містами Укра­їни відіграли важливу роль в його відродженні як всеукраїнсько­го центру.

Основними культурно-освітніми центрами Києва на початку XVII ст. стають Київське братство та осередок учених при Києво-Печерській Лаврі на чолі з архімандритом лаври Єлисеєм Плете-нецьким. Продовжуючи традиції, започатковані в Острозі та Львові, київські просвітники розгорнули широку діяльність, не­розривно пов'язану з лаврською бібліотекою і друкарнею.

У 1615 році братство заснувало школу, що стала родоначаль­ницею першої вищої школи нашої країни - Києво-Могилянської академії. В організації цій школи взяли участь учені осередку Е.Плетенецького. Саме завдяки підтримці освітніх діячів, біль­шість з яких мала досвід наукової та педагогічної роботи, школа швидко досягла високого рівня наукового розвитку.

Неабияке значення для становлення школи мала її матеріаль­на підтримка з боку заможних громадян. Саме її заснування пов'язане з ім'ям Галшки (Єлизавети) Гулевичівни, дружини мо-зирського маршалка Стефана Лозки. Це була освічена, інтеліген­тна жінка, котра, вочевидь, добре розуміла необхідність розвитку вітчизняної освіти. 15 жовтня 1615 року при численних поважних свідках Гулевичівна урочисто вписала в київські "городські кни­ги" свій фундуш (дарування), за якими її спадкова земля в Києві на Подолі переходила у власність братства, "на монастир і на школу дітям - як шляхетським, так і міщанським". При цьому вона бажала бачити школу, призначену "всім благочестивим хри­стиянам, духовним і світським, всякого звання і стану". Особливо велику матеріальну підтримку Київська братська школа отримала від гетьмана Петра Сагайдачного.

При організації Київської братської школи було, безперечно, враховано досвід уже існуючих шкіл. В основу навчання покла­далися слов'янська, грецька, латинська, польська мови, а також "сім вільних наук". Учні чотирьох нижчих класів (їх називали фара, інфіма, граматика й синтаксис) вивчали мови, опановували ази арифметики, геометрії, музики. Учням вищих класів (вони вже називалися студентами) викладалися поетика, риторика, фі­лософія, астрономія.

У Київській братській школі викладав К.Сакович, ректор і професор риторики. Висока ерудиція Саковича, використання ним творів античності й Відродження, широке коло вживаних філософських категорій, його інтерес до ідеологічної ситуації на Україні - все це свідчило і про досить високий рівень філософсь­кої думки на Україні, і про те, що вивчення філософії було мож­ливе лише в школах підвищеного типу, якою й була Київська братська школа.

Київська братська школа закладалася як всестанова. Цей принцип завжди зберігав чинність і посідав першість серед чис­ленних статей шкільних статутів, які зобов'язували вчителів по­стійно нагадувати учням про їхні обов'язки перед богом, батька­ми, наставниками, суспільством, виховувати їх у дусі взаємної самоповаги, любові до свого народу, його мови, традицій, віри.

Восени 1631 року у Києві виникла ще одна школа - Лаврська. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила, ректором став Ісайя Трохимович, префектом - Сильвестр Косов. Молоді здібні викладачі, котрі, як писав Косов, "навчалися в ака­деміях латинських Польщі, Литви й Відня", забезпечували висо­кий рівень навчання.

Лаврська школа проіснувала недовго. Київське братство рі­шуче виступило за її об'єднання з братською. Цю вимогу підтри­мали митрополит Іов Борецький, а після його смерті - новий ми­трополит Ісайя Копинський, а також гетьман Війська Запорізько­го Іван Петрижицький, який у "Листі войськовому" обіцяв, у разі згоди Петра Могили, "школи охороняти й за них до самої смерті стояти".

Об'єднана школа почала діяти у вересні 1632 року на терито­рії братської школи і під наглядом братства. Вона отримала назву колегії. Велику роль у цій справі відіграв Петро Могила - висо­коосвічена людина, видатний просвітник. Так було зроблено но­вий крок на шляху становлення вищої освіти на Україні.

Велике значення для розвитку української національної культури мала діяльність Київського Богоявленського братства. При цьому братстві в 1615 р., у маєтку шляхтянки Гальшки Гуле-вичівної-Лозчиної, яка передала братству у власність школу, шпиталь, а також землі й будинки на Подолі, була організована Київська братська школа, родоначальниця славетної Київської Академії. Київська школа, єдина з усіх братських шкіл, досягла ступеня вищої школи, якій судилося відіграти важливу роль в історії вітчизняної освіти, науки, культури. За рівнем навчання вона не поступалася західноєвропейським університетам, довгий час була першим і єдиним вищим навчальним закладом України, Росії, Білорусії і південних слов'ян.

В організації школи брали участь відомі вчені, письменники, книговидавці, що були членами братства. Значну матеріальну підтримку, а також політичний захист надало школі запорізьке козацтво. Найбільш відомими опікунами школи серед українсь­ких гетьманів є Петро Конашевич-Сагайдачний, який вступив до братства з усім військом, а помираючи у 1622 р., заповідав школі більшість своїх коштів; а також гетьман Ї.Мазепа, який виділив значні кошти і опікувався зведенням нового великого корпусу Києво-Могилянської академії у 1702 р.

Програма Київської братської школи спочатку мало чим різ­нилася від інших братських шкіл, оскільки організація її ввібрала весь багатий досвід, що існував на той час. У цій школі виклада­лися словенська, книжна українська, грецька, латинська і поль­ська мови, а також граматика, піїтика, риторика, філософія, ари­фметика, геометрія, астрономія, історія й музика. Однак уже в перші роки свого існування Київська братська школа починає розвиватися як вищий навчальний заклад. Цьому сприяли її викладачі - визначні вчені, письменники, громадські діячі. Почесне місце серед них належало першому ректору Київської братської школи професорові Івану Борецькому, одному з найвпливовіших політичних і освітніх діячів того часу.

У 1619-1620 рр. другим ректором Київської братської школи був Мелетій Смотрицький, син учителя й ректора Острозької школи Герасима Смотрицького, родом з м.Смотрича на Поділлі.

Третім ректором школи, з 1621 р. по 1624 р., був Касіян Са-кович. Народився він у м. Потеличі на Галичині, навчався у Кра­ківській та Замойській академіях.

Незважаючи на всі труднощі, Києво-Могилянська Колегія впевнено розвивалася як вищий навчальний заклад і невдовзі ста­ла відомим в усій Європі центром освіти, науки, культури. Збері-гши традиції українських братських шкіл, вона у той же час своєю структурою, обсягом і змістом навчальних програм відпо­відала вимогам, що ставилися перед європейською вищою шко­лою.

Всього в Київській академії було вісім класів - чотири грама­тичних та класи поетики, риторики, філософії і богослов'я.

Академія мала при собі бурсу (гуртожиток). У ній прожили та навчалися студенти, що приїздили на навчання з дальніх око­лиць, і таких було немало. Бурса була серцем школи, де готува­лися всі свята Академії.

Києво-Могилянська академія відігравала важливу роль зага­льноукраїнського освітнього центру, сприяючи, таким чином, визріванню серед народних мас почуття національної єдності. Це мало велике значення в умовах, коли українські землі були роз'єднані і входили до складу різних держав. Те, що Київська академія з самого початку свого існування користувалася ви­знанням і повагою української знаті, свідчить, що рівень навчан­ня в академії задовольняв її вимоги і був не нижчим, ніж у захід­ноєвропейських вищих навчальних закладах, в яких раніше на­вчалися діти з багатих родин.

З 1753 р. в Києво-Могилянській академії навчання доводи­лось проводити тільки російською мовою. А в 1765 р., за наказом Катерини II, в Академії було запроваджено курс російської мови, щоб готувати кадри для Московії. Викладачі академії чинили опір русифікації закладу. На впертість митрополита С.Миславського щодо виконання царського указу про запрова­дження в академії викладання російською мовою, декілька вчи­телів академії подали йому клопотання про те, що вони не мо­жуть погодитися з ним і виходять з академії. Це були одні з пер­ших відкритих протестів проти русифікації українських шкіл усіх рівнів.

Однак академія в той час не могла очолити боротьбу за наці­ональну школу в Україні. По-перше, вона служила не тільки українцям, але й Іншим народам (сербам, болгарам, росіянам та ін.), в її стінах не було духу українізму. По-друге, академія була православною, а, отже, пізніше підлеглою цивільному правителю - російському царю, що був православної віри і мав спільника в особі Патріарха в Москві. Його воля і воля православного Патрі­арха ставали законом для світської влади й православних на всій території імперії. Мусила підкорятися цим законам і Київська академія. Протистояти русифікаторській політиці академія не могла, оскільки, вона була позбавлена національного духу. Мало того, академія, точніше, ще школа, організована Петром Моги­лою, злившись з братською школою в колегіум, позбавилась того національного духу, який до об'єднання вносили козаки як члени братства.

У 1817 р. Києво-Могилянська була закрита. Кращі традиції православної вищої школи України перейняв у 1834 р. Київський університет. Протягом 200-літнього періоду своєї діяльності Ки­ївська академія була визначним освітнім і науковим центром. І ось через 175 років, у вересні 1992 року, Києво-Могилянська ака­демія знову відкрила двері тим, хто хоче свої знання і розум при­святити незалежній Україні.

^ СТРУКТУРА ОСВІТИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (XVI- ПЕРШОЇПОЛ. XVII СТОЛІТТЯ)

ВИЩА ОСВІТА


^ Острозький триязичний ко­легіум {академія). Заснований князем Костянтином Острозь­ким. Існував у 1576-1636 рр.


Львівський університет. Веде свою історію від єзуїт­ського колегіуму з 1661 р.





^ СЕРЕДНЯ ОСВІТА


Католицкі


Протес­


Братські школи


Києво-


колегіуми:


тантські ко­


підвищеного


братський коле­




легіуми'.


типу:


гіум


єзуїтсь­


кальвіністсь­


Львівська з


(заснований


кі, піарські


кі, лютеран­


1586р.,


шляхом




ські, аріансь-


Київська з


об'єднання брат­




т


1615р.


ської та Лаврсь­






Луцька з 1620р.


кої шкіл у








1632р.)





^ ЕЛЕМЕНТАРНА ОСВІТА


Католицькі школи


протестантські школи


монастирські та па­рафіяльні православні школи


братські школи


школи на­ціональних меншин


полкові та січові школи


школи ман­дрівних дяків



Творчі завдання і реферати

1. Взаємозв'язок освіти і культури українського Відродження (XVII ст.).

2. Система організації навчання у Києво-Могилянській коле­гії.

3. Система козацьких шкіл в Україні (XVII ст).

4. Система виховання лицаря-козака (XVII ст.)

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Обгрунтуйте чинники виникнення братських шкіл в Украї­

ні.

2. У чому полягає синтез науки і мистецтв у діяльності Києво-Могилянської академії?

3. Доведіть, чому Києво-Могилянська академія вирізнялася демократизмом організації навчаня і громадського життя студен­тів?

4. Згадайте найвідоміших випускників і професорів Києво-Могилянської академії.

Тест %

1. Братська школа, яка була першою створена в Україні: а) Острозька; б) Київська; в) Львівська.

2. В яких школах України вперше запроваджена класно-урочна система навчання: а) полкових; б) січових; в) братських.

3. В яких школах називали найздібнішого учня аудитором? а) Києво-Могилянська колегія; б) школа лірників та кобзарів; в) полкова.

4. Першим ректором Острозької школи був: а) К.Острозький;

б) Г.Смотрицький; в) І.Федоров.

5. Петро Могила обіймав у Києво-Могилянській академії по­саду: а) ректора; б) префекта; в) проректора.

6. Києво-Могилянська академія мала таку систему організа­ції: а) поділялася на факультети; б) мала поділ на молодших і старших студентів; в) мала вісім класів.

1. Середніх класів у Києво-Могилянській академії налічува­лося: а} клас поетики, клас граматики; б) клас поетики, клас риторики; в) клас поетики, клас риторики, клас філософії.

8. Виборними у Києво-Могилянській академії були: а) рек­тор, префект, учителі; б) ректор; в) ректор, суперінтенданіп, учителі.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28

Похожие:

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconФилософия науки учебное пособие Харьков – хнагх – 2007 министерство образования и науки украины
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів» надано листом...

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconВища освіта в Україні» національна економіка 3атверджено Міністерством...
Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Кру­ша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconНаказ
Затвердити Зміни до Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти І науки України від...

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconНаціональна система рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів
Міністерство освіти І науки України разом з Інститутом інноваційних технологій І змісту освіти продовжує апробацію Національної системи...

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconАкушерство та гінекологія
Моз україни, вищих медичних (фармацевтичного) навчальних закладів, закладів післядипломної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації та інновації,...

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconПравила прийому на кафедру військової підготовки Східноукраїнського...
Даля (Університету), що здійснює підготовку офіцерів запасу з числа студентів вищих навчальних закладів України відповідно до ліцензії...

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconКоментарі (Лекції) Рекомендовано Міністерством освіти І науки України...
Кафедра гуманітарних дисциплін Севастопольського інституту ядерної енергії І промисловості

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconДиплом з відзнакою
Міністерство освіти І науки рекомендує використовувати єдину форму заяви, що подається вступниками при вступі до вищих навчальних...

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconТиповий навчальний план та програма спеціалїзації (інтернатури) випускників...
Охорони Здоров’я України №621 від 21. 11. 2005 р. “Про внесення змін до наказу моз україни від 23. 02. 2005 р за №81”:“Про затвердження...

Затверджено Колегією Міністерства освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (№1/11-2855 від 09 липня 2003 року ) iconНавчальна програма для студентів вищих навчальних закладів І -іі рівнів акредитації
Основи інформатики. Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<