Таврійський вісник освіти
Скачать 4.38 Mb.
|
Література:
Вайда Т.С. ^ Актуальність проблеми. На сьогодні вирішення проблеми підліткової злочинності у системі розбудови громадянського суспільства незалежної України та як обов’язкова умова на шляху інтеграції нашої держави в європейське співтовариство є одним із важливих завдань багатьох галузей сучасної науки та практики. Її гострота обумовлюється пошуком ефективних шляхів боротьби усіх соціальних інститутів (зокрема органів внутрішніх справ (ОВС), загальноосвітніх закладів (ЗОШ) та ін.) із криміналізацією суспільства як негативного явища в цілому, попередженням різних її видів. Працівники правоохоронних органів та педагогічна громадськість не можуть залишатись байдужими до стійкої динаміки росту прояву девіантної (делінквентної) поведінки вже серед дітей шкільного та підліткового віку, оскільки сучасна українська міліція повинна передусім забезпечувати виконання соціально-гуманітарних функцій у сфері внутрішньої політики, включаючи інформаційні, освітньо-виховні та інші напрямки роботи з населенням. Особливе місце у цій системі освітньо-профілактичної роботи відводиться цілеспрямованій фаховій діяльності співробітників кримінальної міліції у справах неповнолітніх (КМСН) та дільничних інспекторів міліції (ДІМ), спрямованій на формування правової свідомості і відповідальності, на розвиток емоційно-ціннісного ставлення молоді до прав людини, підготовку випускників навчальних закладів до самостійної організації своєї життєдіяльності на основі морально-правових норм. Згідно із чинним законодавством (законами України «Про міліцію», «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» та ін.) співробітник КМСН має здійснювати такі соціально-педагогічні функції, як: 1) проведення моніторингу за правопорушеннями та станом злочинності серед неповнолітніх; 2) прояв повсякденної підвищеної уваги до груп ризику серед учнівської молоді, виявлення турботи при виникненні і вирішенні у конкретних осіб їх життєвих ускладнень; 3) аналіз причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, в межах своєї компетенції вживання заходів щодо їх усунення; 4) надання соціально-правової допомоги педагогічно занедбаним дітям та участь у їх правовому вихованні; 5) проведення профілактичної роботи із суспільно ізольованими та кинутими напризволяще малолітніми, дітьми із неблагополучних сімей за місцем їх проживання тощо [1; 2; 3]. Такі напрямки мають становити основний зміст професійної діяльності підрозділів КМСН та ДІМ, а ефективність їх здійснення на практиці безпосередньо впливатиме на підвищення рівня громадського порядку та професійного іміджу її працівників зокрема. Профілактична робота з молоддю є багатогранною і складною, що підкреслюється багатьма загальнодержавними та галузевими нормативними актами з профілактики девіантної (делінквентної) поведінки учнівської молоді, над її дослідженням працює ряд досвідчених педагогів, психологів, соціологів, соціальних педагогів, правоохоронців та фахівці інших суміжних сфер. Зокрема дослідженням різних аспектів цієї проблеми займалися І. Бухулейшвілі, І. Звєрєва, А. Карабаєва, І. Козубовська, І. Корсун, Р. Овчарова, О. Панченко, Є. Пєтухов, Л. Просандєєва, В. Мороз, В. Терещенко та інші. Злочинна поведінка неповнолітніх і молоді як науково-педагогічна проблема традиційно викликає інтерес і в науково-педагогічного колективу Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, який вносить певний вклад у її розробку та вирішення. Зокрема з 2003 року у ВНЗ виконувалась комплексна перспективна (2003-2005 рр.) загальноінститутська тема «Профілактика делінквентної поведінки учнівської молоді органами внутрішніх справ». Необхідність її виконання зумовили існуючі проблеми у діяльності КМСН, на що вказують результати соціологічних опитувань та наші спостереження, оскільки фахова діяльність правоохоронців на практиці ще не є ефективною, вона нерідко має формальний, несистемний характер, співробітники КМСН не завжди враховують психологічні та педагогічні вимоги у виховній роботі з такими складними категоріями, як важковиховувані, педагогічно занедбані діти, девіанти, делінквенти. На нашу думку, виправлення зазначеної ситуації слід починати безпосередньо у процесі професійної підготовки міліціонерів. Так, при виясненні, наприклад, шляхів удосконалення системи правової освіти учнівської молоді найбільша група опитаних курсантів (35,7%) відверто вказали, що не знають, що можна запропонувати для покращення цієї роботи, 25,0% респондентів залишили б її без змін і тільки 21,4% покращили б освітню роботу з молодими людьми (проведення лекцій, позакласних занять тощо), 17,9% – удосконалили б профілактичну (роз’яснювальну) роботу у суспільстві. Аналіз суспільних процесів в Україні свідчить, що в сьогоднішніх умовах найменш соціально захищеною категорією населення є саме діти: зростає дитяча захворюваність і смертність, спостерігається тенденція ослаблення їхнього здоров’я, набувають поширення такі негативні явища, як дитяче жебрацтво, безпритульність. Незадовільне матеріальне становище у малозабезпечених і багатодітних сім’ях спричиняє підліткову злочинність, створює умови для вживання дітьми алкоголю, тютюну, наркотичних засобів і речовин. Характерним для сьогодення є зниження авторитету школи та батьків і відповідно – послаблення інтересу до навчання та здобуття освіти, зниження рівня вихованості підростаючого покоління, ріст психологічного насилля серед підлітків, відсутність у значної частини дітей, зокрема обдарованих, можливості розвивати свої здібності – внаслідок комерціалізації дозвіллєвої та культурної сфер суспільства тощо. У нашому дослідженні делінквентна поведінка розуміється як один із видів відхилень у поведінці людини. Відхилення у поведінці або девіантна поведінка (від лат. deviatio «відхилення») – це система вчинків чи окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам. Основні відхилення поведінки – це: 1) злочинність і 2) кримінально некарана (непротиправна) аморальна поведінка (наприклад, систематичне пияцтво, користолюбство, розпущеність у сексуальній сфері тощо) [6, с. 94]. Делінквентна поведінка є похідною до терміна делінквент (від лат. delinguens «правопорушник») – тобто суб’єкт, чиї відхилення поведінки у крайніх своїх проявах є кримінально караними діями [6, с. 96]. Згідно з кримінальним кодексом України до такої поведінки неповнолітніх відносять вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я, зґвалтування, крадіжки, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство, умисне знищення або пошкодження державного, колективного майна чи індивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки, а також умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда. Зв’язок між цими видами відхилень полягає в тому, що вчиненню правопорушень нерідко передує аморальна поведінка, що стала для людини звичною. За ступенем педагогічної занедбаності «важких» дітей доцільно умовно поділити на чотири групи: 1) діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки і дисципліну. Їм властиві: грубість, брехливість, нечесність тощо; 2) підлітки, які негативно ставляться до навчання й суспільно корисної діяльності, систематично порушують дисципліну й правила поведінки, постійно проявляють негативні моральні якості; 3) підлітки-правопорушники, які перебувають на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ; 4) неповнолітні злочинці, які скоїли кримінальні злочини, порушили правові норми й направлені судом до виправно-трудових колоній. Саме в підлітковому віці молодь стає резервом для дорослої та рецидивної злочинності. Тому злочинність неповнолітніх, як і раніше, залишається досить актуальною проблемою і для ОВС. Щорічно виявляється та ставиться на профілактичний облік КМСН понад 20 тисяч підлітків-правопорушників, а всього перебувають у відповідних обліках близько 35 тисяч неповнолітніх [7, с. 6]. Це підтверджується багатьма соціальними показниками, зокрема статистичними даними на прикладі Херсонської області. Так, за даними статистики кількість дітей групи ризику за минулий рік становила більше 5 тисяч осіб, понад 1 тисячі дітей зареєстровано як такі, що постійно жебракують. Ці категорії соціально незахищених дітей є потенційною групою порушників громадського спокою, що зумовлює соціально-правові проблеми в суспільстві. Тільки дітей, зареєстрованих як такі, що вживають наркотики і токсичні речовини, – 108 осіб. За даними незалежних експертів прихованих дітей-наркоманів понад 2 тисячі. Негативний «зв’язок» низького матеріального рівня з освітою та вихованням дітей підкреслює той факт, що через відсутність одягу, взуття понад 700 дітей шкільного віку не відвідують школу, кількість дітей із багатодітних (малозабезпечених та функціонально неспроможних) сімей складає понад 38 тисяч осіб, при цьому близько 98,5 тис. малозабезпечених сімей отримують державну допомогу через субсидії. Кількість дітей-сиріт, які перебувають поза школами-інтернатами, та дітей без батьківського піклування (соціальних сиріт) становить близько 2,5 тисяч. Така ситуація, зрозуміло, не сприяє зміцненню соціальної захищеності дітей і цивілізованого розвитку держави в цілому. Особливої уваги вимагає соціальний захист і соціалізація вихованців шкіл-інтернатів. Тільки в Херсонській області нараховувалось 17 шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, де жило і навчалось більше 3,2 тисяч дітей [8]. Наведені дані свідчать про негативну тенденцію та складну соціально-демографічну ситуацію в нашому суспільстві, для вирішення якої необхідно згуртувати зусилля всіх гілок влади та громадських організацій, науковців, соціальних педагогів, співробітників правоохоронних органів, батьків тощо. У зв’язку з цим не втрачає гостроти проблема попередження правопорушень. Вияснення причин та корекція девіантної (делінкветної) поведінки підлітків за місцем їх проживання чи навчання вимагає від правоохоронців реалізації відповідної системи освітньо-профілактичної діяльності, спрямованої на мінімізацію таких відхилень у поведінці. Для цього вони повинні бути озброєними педагогічними знаннями і вміннями не тільки виявляти специфічні особливості чи відхилення поведінки дітей різних вікових груп, а й володіти системою та педагогічними технологіями ефективної профілактики важковиховуваності, бездоглядності, правопорушень серед учнівської молоді. Наприклад, при виявленні нами обізнаності майбутніх співробітників міліції щодо соціально-педагогічних передумов дитячої злочинності респонденти (курсанти ВНЗ МВС України) виділяють: погане сімейне виховання (71,4%), недостатність уваги і погане виховання школі – 42,9%, наркоманію і проблемність спілкування у підлітковому середовищі (по 28,6%), алкоголь і тютюнокуріння (25,0%), низький рівень освіти та правосвідомості (21,4%), бідність – 10,7%, окремі проступки (хуліганство, крадіжки) – 14,3%. Необхідність підвищення освітньої професійно-педагогічної компетенції співробітників ОВС є одним із нагальних корпоративних завдань у сфері соціально-гуманітарної політики держави в сучасних умовах. Під професійно-педагогічною компетентністю ми розуміємо здатність працівника ОВС кваліфіковано виконувати визначені види соціально-педагогічних робіт у межах правоохоронної професії, досягати при цьому високих якісних результатів на основі наявних професійних та психолого-педагогічних знань, умінь і навичок [1, с. 4]. Спеціальні профілактичні знання потрібні працівникам КМСН для здійснення виховних заходів профілактики – розуміння суті різноманітних форм девіацій та правопорушень; соціально-економічних передумов виникнення й поширення форм злочинності, їх соціально-демографічної структури; дії норм законодавства в ситуаціях вияву правопорушень учнів; можливих умов і факторів розвитку схильності особи до зловживань наркогенними речовинами, мотивів правопорушень; методики психолого-педагогічної діагностики умов і факторів антисоціального «ризику». Як показав проведений нами констатуючий експеримент, зазначену фахову характеристику курсанти відомчого ВНЗ розуміють як педагогічні знання й освіченість (28,6%), комунікабельність і виховні вміння (відповідно по 17,9%). 39,3% опитаних респондентів відверто зізналися, що не знають і не розуміють змісту цієї категорії. Крім цього, обґрунтування значення цієї професійної якості у майбутній фаховій діяльності співробітника внутрішніх справ відсутнє у 93,1% курсантів вищого юридичного закладу. Це підтверджується також і відповідями курсантів при виясненні у них змісту категорій «правова освіта» і «правове виховання», які складають основу профілактичної та освітньо-виховної діяльності КМСН у системі підвищення рівня правосвідомості (правової освіти) населення: тільки 10,7% дали відносно правильні відповіді щодо визначення правової освіти і 21,4% – щодо визначення правового виховання. Решта респондентів відповіли або неправильно, або відверто зізналися, що не знають їх змісту і не бачать суттєвих відмінностей між ними. Характерними є відповіді, що правова освіта – це освіта юриста, спеціальні знання про право, які набуваються у процесі професійного вивчення права тощо. Серед основних завдань, які здійснює КМСН, є: 1) проведення організаційно-профілактичної роботи, пов’язаної із запобіганням правопорушенням неповнолітніх; 2) виявлення, припинення та розкривання злочинів, вчинених неповнолітніми; 3) проведення розшуку неповнолітніх, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для неповнолітніх; 4) розгляд у межах своєї компетенції заяв і повідомлень про правопорушення, вчинені неповнолітніми; 5) виявлення причин та умови, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, вживання в межах своєї компетенції заходів до їх усунення, участь у правовому вихованні неповнолітніх; 6) повернення підлітків до місць постійного проживання, навчання або направлення їх до спеціальних установ для неповнолітніх, яких було підкинуто або які заблукали чи залишили сім’ю, навчально-виховні заклади; 7) ведення профілактичного обліку неповнолітніх (звільнених з місць позбавлення волі; засуджених з відстрочкою виконання вироку про позбавлення волі; засуджених умовно або до виправних робіт; які вчинили злочин, але звільнені від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням заходів громадського впливу, які вчинили суспільно небезпечні дії до досягнення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність); 8) виявлення дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво, а також осіб, які займаються виготовленням і розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту; 9) облік та проведення профілактичної роботи з неповнолітніми, які вчинили правопорушення, за яке застосовано заходи громадського впливу або адміністративне стягнення, вживають спиртні напої або допускають немедичне вживання наркотичних та одурманюючих засобів, у віці до 16 років систематично самовільно залишають сім’ю, спеціальні навчально-виховні заклади та ін. [1-3]. Виконання покладених державою завдань забезпечується цілісною структурою КМСН, до складу якої входять управління КМСН МВС, відділи КМСН управлінь МВС в областях і на транспорті, відділи, відділення (групи) КМСН районних, міських, лінійних управлінь (відділів), а також органів внутрішніх справ на закритих об’єктах. У складі КМСН діють приймальники-розподільники для неповнолітніх, які підпорядковуються відділам КМСН управлінь МВС в областях і перебувають в оперативному підпорядкуванні районних, міських органів внутрішніх справ за місцем їх знаходження. Також КМСН здійснює свою діяльність у тісній взаємодії з іншими правоохоронними органами, закладами Міністерства освіти і науки, Міністерства молоді і спорту, Міністерства праці, Міністерства охорони здоров’я та їх підрозділами на місцях (надсилає у разі потреби інформацію, пропозиції про поліпшення роботи щодо здійснення соціального захисту неповнолітніх та профілактики правопорушень серед них, а також про усунення недоліків у цій роботі. На жаль, повного уявлення та усвідомлення поставлених перед КМСН профілактичних завдань серед курсантів ВНЗ немає. У ході констатуючого експерименту серед важливих соціально-педагогічних функцій, які виконують правоохоронці у суспільстві, курсанти виділяють такі: виховна (в тому числі перевиховання) – 57,1%, освітня – 64,3%, профілактична – 60,7%, функція соціально-правового захисту (правової допомоги) – 14,3%. Відсутність у курсантів І курсу обізнаності про основні завдання міліції, зокрема функції окремих підрозділів (наприклад, КМСН) обмежує їх уявлення про весь комплекс соціально-педагогічних функцій, які здійснюють співробітники МВС України в суспільстві. Зокрема залишились без уваги такі функції, як організаційно-корегуюча, соціально-педагогічна, реабілітаційна, інформаційно-статистична, дисциплінарно-каральна, прогностична, діагностична, організаторська, організаційно-комунікативна, аналітико-дослідницька тощо. Низькі результати підтверджуються недостатньою обізнаністю курсантів стосовно використання педагогічних форм профілактичної роботи з молоддю з девіантною (делінквентною) поведінкою та методів правової освіти і виховання, які реалізуються підрозділами МВС України в системі освітньо-профілактичної роботи з населенням. Так, серед педагогічних форм 25,0% респондентів вказали лекції, 17,9% – бесіди і співбесіди, 10,7% – заняття. 50,0% відверто вказали, що не мають уявлення про педагогічні форми роботи з молоддю з девіантною поведінкою. 92,9% опитаних курсантів взагалі не змогли назвати методи навчання і виховання, тільки 3,6% зазначили методи стимулювання (заохочення і покарання), 7,1% – лекції з правової освіти, 3,6% – семінари. При цьому замість методів навчання курсанти вказують окремі дисципліни (право, етику, естетику, психологію), замість методів виховання – види виховання (сімейне, соціальне, позашкільне, вплив педагогів, профілактична робота тощо), якості особистості (вихованість, ввічливість) або засоби виховання (засоби масової інформації). Як результат, професійна готовність майбутніх правоохоронців до кваліфікованого проведення профілактичної роботи з населенням (рівень фахової підготовки, наявність необхідних особистісних якостей, неадекватні уявлення про передбачувані фахові небезпеки і труднощі) є досить низькою: 57,1% вказали, що їм треба професійно удосконалюватися, 39,3% не готові на даний момент до такої роботи. Тільки 3,6% курсантів впевнені у своїх потенційних можливостях щодо здійснення такої діяльності у майбутньому. Серед якостей особистості, які майбутні правоохоронців бажають удосконалити в собі з метою кращої підготовленості в майбутньому до проведення профілактичної роботи з населенням, 64,3% опитаних вказали на необхідність поповнення психолого-педагогічних знань, набуття відповідного досвіду, 28,6% – на формування умінь добре викладати свої думки, удосконалювати навички спілкування, 14,3% не вистачає сміливості, впевненості в собі, 17,6% не вважають за потрібне взагалі фахово удосконалюватися. Аналогічна ситуація і стосовно організації та творчого застосування курсантами різних нетрадиційних педагогічних форм профілактичної роботи ОВС: 60,7% опитаних не впевнені у своїх можливостях, 32,1% відверто зізналися про відсутність у них таких організаційних умінь і тільки 7,1% виказали свою готовність щодо їх використання у освітньо-виховній роботі з населенням. При цьому самостійно розробити систему профілактичної роботи з населенням свого мікрорайону можуть тільки 39,3% майбутніх міліціонерів, 35,7% – тільки під керівництвом викладача, 25,0% опитаних не знають і не можуть самостійно розробляти комплексні системні заходи щодо планування роботи з підвищення правової культури (освіти) молоді. Важливе місце у діяльності правоохоронних органів, зокрема підрозділів КМСН, відводиться роботі з «важкими», педагогічно занедбаними дітьми. На запитання анкети «Чи можете Ви сьогодні знайти індивідуальний підхід до «важкого» учня, створити довірливу атмосферу при спілкуванні з ним, переорієнтувати думку колективу учнів у напрямку позитивної корекції поведінки педагогічно занедбаного учня?» 57,1% курсантів дали ствердну відповідь, 39,3% потребують додаткового професійного навчання, зокрема засвоєння знань юридичної педагогіки і психології, і тільки 3,6% не готові до такої роботи. На даний час склались такі основні напрями спільної діяльності фахівців КМСН з громадськістю та державними закладами – суб’єктами профілактичної роботи серед неповнолітніх: 1) психологічною службою та/або соціальними педагогами загальноосвітньої школи; 2) центрами соціальних служб для молоді; 3) центрами психопрофілактики (психодіагностики, психокорекції, психологічного консультування); 4) громадськими організаціями; 5) дитячими притулками, школами-інтернатами тощо. Для організації та покращення цієї роботи підрозділам КМСН необхідно спільно з місцевими державними адміністраціями, загальноосвітніми навчальними закладами узагальнити перш за все практику реалізації існуючих комплексних планів профілактики правопорушень, прогнозувати на основі вивчення стану правопорушень розвиток криміногенної ситуації серед учнівської молоді на місцях, виявляти та розповсюджувати позитивний досвід кращих навчальних закладів з цього напрямку профілактики, вживати оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків у роботі. На нашу думку, для досягнення цієї мети необхідне істотне підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня працівників ОВС насамперед у соціально-гуманітарній сфері, оскільки вищезазначені вихідні положення чинної нормативно-законодавчої бази вимагають у процесі професійної діяльності від правоохоронців більшої уваги до постійного удосконалення своєї педагогічної компетенції. А досягнення цієї мети у свою чергу є безперечною умовою реалізації вищезазначених соціальних функцій міліції у суспільстві, особливо стосовно удосконалення профілактичної роботи з неповнолітніми особами з девіантною (делінквентною) поведінкою. |
Похожие:
 | Тенденції та пріоритетні напрями діяльності органів управління освіти, установ І навчальних закладів професійно-технічної освіти... | | Лапласа / Брацихіна Л. І., Мукомел Т. В., Фильштинський Л. А. // Вісник Харк нац ун-ту, – 20ХХ. – № ХХХ. Сер. «Математичне моделювання.... |
| Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської... | | Кцгд, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, пр. Вернадського, 4, Сімферополь, Україна, 95007 |
| Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти у 2010-2011 навчальному році та завдання на 2011 – 2012... | | Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти І науки обласних, Київської... |
| Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаменти (управління) освіти І науки обласних, Київської... | | Згідно з планом роботи Департаменту освіти І науки Донецької облдержадміністрації та обласного еколого-натуралістичного центру, планом... |
 | Ххі століття висуває до освіти нові вимоги, зумовлює потребу в її радикальній модернізації, тому її реформування в першу чергу стосується... | | З метою стабілізації ситуації у сфері освіти І науки, відновлення роботи Міністерства освіти І науки України та подальшого розвитку... |