Таврійський вісник освіти
Скачать 4.38 Mb.
|
Література:
Велика О.В. Формування у школярів адекватної соціальної оцінки проявів делінквентної поведінки В їх однолітків У загальноосвітніх школах останнім часом набуває чинності питання формування у школярів адекватної соціальної поведінки, профілактики девіантної поведінки. Передусім від педагогів вимагається гармонійне поєднання вимог і чуйного розуміння підлітків, авторитарності та демократичності в системі спілкування. У цьому порадником має стати педагогічний досвід та чуття, система навчально-виховного процесу на чолі з адміністрацією школи, а також соціально-психологічна служба в школі. Проблема підліткового віку була, є й буде актуальною для багатьох сфер діяльності. Це вік новоутворень, змін фізіологічних, психічних, моральних. Почуття дорослості, бажання бути такими, відчуття вседозволеності нерідко призводять до того, що підлітки дійсно так поводяться (дорослий одяг, косметика, цигарки, алкоголь). Саме в цей час починаються емоційно-нервові порушення, акцентуація характеру; підлітки стають чутливими до критики, у них розвивається хворобливе почуття самозахисту з елементами агресивності; вони набувають духу незалежності, свободи від зовнішнього контролю, самостійності; є вразливими, чутливими до негативного впливу. Інтереси підлітків суттєво відрізняються від інтересів молодшого шкільного віку. Л. Виготський виділив декілька груп найбільш яскравих інтересів підлітків-домінантів: 1) егоцентрична домінанта (інтерес до своєї особистості); 2) домінанта романтики (прагнення невідомого, ризику, пригод, героїзму); 3) домінанта зусилля (жага підлітка до змагання та суперечки, вольової напруги, які іноді супроводжуються впертістю, хуліганством, боротьбою проти виховного процесу). У підлітковому віці кардинально змінюється система соціальних відносин, виникають труднощі у спілкуванні з дорослими. Тепер головне для особи відбувається за межами школи, де утворюються соціальні мікрогрупи (компанії), в яких підлітки знаходять собі друга, того, хто зможе їх зрозуміти. Боротьба за самоствердження підлітка відбувається вдома, в школі, він свідомо знижує для себе авторитет дорослого. При переході із середньої ланки школи у старші класи основного значення для старшокласників набуває ціннісно-орієнтаційна активність, яка пов’язується з прагненням до поведінкової, емоційної, морально-ціннісної автономїі. У цьому віці превалює максималізм суджень, егоцентризм, прагнення довести свою незалежність та самобутність. Це супроводжується типовими поведінковими реакціями: неповажне ставлення до порад дорослих, недовіра та критиканство щодо старшого покоління, іноді навіть відкрита протидія. У такій ситуації юнакам потрібно на щось орієнтуватися і вони шукають підтримки серед однолітків. Ця підтримка обумовлюється єдиними нормами моралі, стилем поведінки, смаками, модою, жаргоном, субкультурою. Такий процес може призвести до делінквентної поведінки (асоціальної поведінки), яка виходить за межі соціокультурних норм та сподівань. Делінквентну поведінку ми називаємо відхиленою поведінкою, основними видами якої є: злочинність та аморальність, систематичне пияцтво, здирництво, сексуальна розбещеність тощо. Зв’язок між цими видами полягає в тому, що скоєнню правопорушень нерідко передує аморальна поведінка, що стала вже звичною. Для підлітків така поведінка слугує засобом самоствердження, виражає протест проти дійсної або вигаданої несправедливості дорослих. Аморальна поведінка значною мірою визначається не тільки психічними відхиленнями, але й недоліками виховання, відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку, негативним впливом оточуючого середовища, залежністю від потреб групи, що призводять до формування відносно стійких психологічних якостей, які стають чинниками асоціальної поведінки. У виникненні девіантної поведінки особливу роль відіграють дефекти правової та моральної свідомості, зміст потреб людини, особливості характеру та емоційно-вольової сфери. При дослідженні девіантної поведінки необхідно вивчати причини та умови, які передували її розвитку, а також розробляти шляхи попередження та боротьби з девіантною поведінкою, проводити профілактично-виховну роботу. З метою вивчення оцінки школярів проявів девіантної поведінки в їх однолітків ми провели психологічне дослідження у спеціалізованій школі № 12 з поглибленим вивченням французької мови. Для дослідження була обрана соціометрична методика вивчення становища досліджуваних у системі міжособистісних відносин і розроблена анкета «Ставлення до людини з асоціальною поведінкою». У дослідженні взяли участь два класи з учнями, схильними до девіантної поведінки, для яких характерні невиконання навчально-виховних норм школи, часті пропуски уроків. Попередньо з учнями цих класів були проведені бесіди, на яких було висвітлено питання особливостей аморальної поведінки, її причин і проявів, можливих наслідків; належного реагування на прояви аморальної поведінки оточуючих людей. За результатами проведеного анкетування було встановлено, що серед учнів аморальна відхилена поведінка не має авторитетного статусу. Підлітки (7, 11 класи) визначають, що відхилена поведінка не є для них зразковою, що такі особи не є «надійними» та «відвертими». На питання «Чи має місце асоціальна поведінка серед учнів вашого класу, якщо так, то назвіть приклади?», учні 7-го класу вказують на таких, мотивуючи тим, що їх однокласники «часто пропускають уроки і не засвоюють матеріал», «заважають на уроці», «використовують ненормативну лексику» тощо. Серед учнів 7-го класу 7,7% підлітків не вважають аморальні вчинки відхиленням від норми (учні, схильні до девіантної поведінки), 19,23% є байдужими до того, як поводять себе їх однокласники; 73,07% виступили проти відхиленої поведінки. Цікавими є відповіді учнів з девіантною поведінкою на питання «Чи є у вашому класі учні, які вчиняють аморальні вчинки?». В усіх випадках вони серед свого класу називають інших, але не себе. За результатами соціометричного дослідження учні, схильні до відхиленої поведінки, не мають взаємного вибору серед однокласників. Такі учні не приймаються однолітками, не є для них лідерами. У свою чергу ці підлітки також не мають бажання гуртуватися з сильними однокласниками, не обирають їх, вони мають свої інтереси та коло друзів, яке виходить за межі школи. Можна зробити висновок, що формуванню у школярів адекватної соціальної оцінки проявів девіантної поведінки в їх однолітків сприяють чинники, за якими працює школа: – система навчання в школі (у школі № 12 впроваджено систему осмислено-концентрованого навчання, орієнтованого на розкриття потенціалу кожного учня, на надання можливості йому проявити свою особистість, свої вміння та навички, на збереження його психічного та фізичного здоров’я); – естетичний вигляд школи, шкільних приміщень, донесення до відома учнів правил естетичної поведінки; – чітка робота виховного відділу школи (залучення всіх учнів до участі у конкурсах, турнірах, змаганнях, незалежно від їх поведінки, від їх статусу); – виховна робота класовода та класного керівника (організація спеціальних заходів для зміцнення класного колективу, з виявлення та аналізу лідерів класу, рольових позицій учнів, формування адекватної само – і взаємооцінки: класні години, батьківські збори, індивідуальні бесіди з учнями та їх батьками тощо); – робота шкільної спілки на чолі з педагогом-організатором (створення учнівської спілки «Борисфен» з метою виховування у школярів навичок самоконтролю та контролю за поведінкою інших); – належна організація дозвілля школярів; – спільні заходи з правоохоронними органами та соціальними службами міста. Окремо слід зупинитись на роботі психологічної служби в школі, яка має включати такі напрямки: а) профорієнтаційну роботу з ІІ по ХІ класи; б) тренінгові заняття «За здоровий спосіб життя» (за тематикою місячників у школі); формування правової та моральної свідомості; тренінгові заняття за тематикою «Продуктивне спілкування», «Який він – хороший учень?» тощо; в) психологічні факультативи; г) систематичне проведення діагностичних досліджень, відстеження результатів навчально-виховної роботи; виявлення осіб з девіантною поведінкою; проведення корекційно-розвиваючої роботи за певними складеними програмами; д) робота консультативного пункту за розкладом для дітей та батьків; проведення консультацій для класних керівників, виступи на батьківських зборах; е) проведення педконсиліумів, семінарів, тренінгів. У цілому учні, схильні до девіанної поведінки, потребують системної та систематичної корекційної роботи з боку батьків, педагогів, психологічної служби. Окрім дотримання вищенаведених факторів, доцільно проводити з учнями з відхиленою поведінкою корекційні заняття за методикою контактної взаємодії з підлітками (робота з учнями, які стоять на шкільному облікові Л. Філонової), мета якої – зменшення дистанції між людьми та сприяння саморозкриттю особистості. Методика має шість етапів: 1) схилення до спілкування (налаштовування словесної взаємодії з підлітком); 2) пошук спільних інтересів; 3) з’ясування позитивних якостей особистості (відтворення їх у життєвих прикладах); 4) з’ясування негативних якостей (перекриття негативного за допомогою позитивного); 5) розвиток адаптивної поведінки партнерів; 6) встановлення оптимальних відносин. На будь-якому етапі основною тактикою має бути прийняття особистості, підкреслення її позитивних якостей з урахуванням негативних, відкритість, підкреслення унікальності даної особистості. Ця методика та система виховної роботи мають бути обов’язковими для всіх загальноосвітніх шкіл у роботі з профілактики девіантної поведінки. В цілому, можна дійти висновку, що формуванню у школярів адекватної соціальної оцінки делінквентної поведінки сприяє систематична робота усіх ланок навчального закладу. Обов’язковою має стати взаємодія закладів освіти з правоохоронними органами, дільничним інспектором міліції, соціальними службами. Це є досить важкою, але необхідною роботою для збереження психічного здоров’я нації, моральної поведінки підростаючого покоління і суспільства в цілому. Література:
Велика О.О. ^ Національною програмою правової освіти населення, затвердженою Указом Президента України 18 жовтня 2001 року, ставиться завдання правового виховання населення взагалі та підростаючого покоління зокрема. Метою Програми є підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення, набуття громадянами необхідного рівня правових знань, формування у них поваги до права. Мету Програми передбачається досягти шляхом утвердження гуманістичних правових ідей, загальнолюдських і національних правових цінностей, високих моральних засад у суспільному житті, визнання правової освіти населення одним із основних чинників формування високої правосвідомості та правової культури окремих громадян та всього суспільства. Передбачається систематичний та системний підходи до формування правової культури населення. Початкова правова освіта повинна розпочинатись вже у дошкільних навчальних закладах, де дітям мають надаватися початкові знання про норми поведінки, формуються навички їх дотримання, виховується повага до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку тощо. Надалі правова освіта має здійснюватися в усіх загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти. Специфічним періодом формування правової культури є молодший шкільний вік. З одного боку, цей вік сприятливий до засвоєння норм життєдіяльності в суспільстві, а з іншого – молодші школярі ще не здатні сприйняти складні юридичні терміни, здійснювати аналіз та давати належну юридичну кваліфікацію тим чи іншим діям. Складність правової освіти у цей період визначається відсутністю у молодшій школі самостійної навчальної дисципліни правового спрямування. Ці складнощі є суттєвими чинниками майбутнього правового нігілізму та делінквентної поведінки. Враховуючи особливості дітей молодшого шкільного віку, слід виходити з таких принципів їх правового виховання:
Відповідно можна сказати, що зміст правового виховання молодших школярів має визначатися їх можливостями та обмеженнями у сприйманні юридичної термінології, розумінням значення певних дій, здатністю аналізувати та робити висновки. На нашу думку, на даному етапі формування правової культури в особи повинні бути сформовані зальні уявлення про основні правові норми, які тісно переплітаються з моральними нормами та окремими нормами конституційного, цивільного, сімейного, адміністративного та кримінального законодавств. Наведемо основні поняття, які можуть і мають бути засвоєні молодшим школярем: Держава Україна, День народження України, суверенітет і незалежність, державна символіка (державний герб України, державний прапор України, державний гімн України), почесті державним символам, влада в Україні (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів), закони як обов’язкові правила для всіх людей, що упорядковують їх життя, охороняють і захищають інтереси людей, Конституція України як Основний Закон нашої держави, Декларація прав дитини, особисті права дитини (людини), конституційні обов’язки громадянина України, Положення про загальноосвітній заклад (затверджене Постановою кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. за № 964) як документ, що визначає основні права та обов’язки школяра, Закон «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 р., сімейні права неповнолітніх, порядок захисту своїх сімейних прав, право власності, захист Законом права власності, правові норми в галузі захисту навколишнього середовища, поняття злочину, кримінальна відповідальність неповнолітніх, організації, які покликані опікуватись правами дитини (соціальні служби для дітей та молоді, відділи у справах неповнолітніх при місцевих органах влади, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, правозахисні організації, суди). У початкової школи є можливості для реалізації зазначеного змісту. При цьому вчитель молодших класів повинен використовувати можливості навчального процесу та позаурочної роботи. У процесі викладання навчальних предметів особливо широкі можливості закладено в таких предметах:
Надзвичайно широкі можливості щодо здійснення правового виховання молодших школярів є у позаурочній роботі, де вчитель має можливість використовувати різні форми і методи правового виховання. Залежності від мети та обставин можуть використані роз’яснення, розповіді, колективні та індивідуальні бесіди, аналіз життєвих ситуацій, обговорення з учнями літературних, літературно-публіцистичних творів, газетних статей і повідомлень з відповідною правовою оцінкою, певних подій, читання художніх творів, вікторини, конкурси, написання творів на правову тематику, створення спеціальних педагогічних ситуацій морального вибору, екскурсії, включення дітей у процес вибору органів самоврядування (вибори президента класу, чергових, відповідальних за певні напрямки життєдіяльності колективу), ділові ігри (правовий тренінг), запрошення представників ОВС та інших правоохоронних органів з відповідними виступами на правову тематику тощо. Особливе місце серед зазначених методів і форм, на нашу думку, займають ділові ігри. Найважливішими їх завданнями є зацікавлення дітей правовою проблематикою, навчання спілкування з іншими людьми, вирішення типових життєвих ситуацій, саморегуляції своєї поведінки. Саме за допомогою практичних вправ і тренувань можливе формування стану безпосередньої готовності дотримуватись певних норм. Перед виконанням завдання учні повторюють питання, пов’язані з нормами суспільного життя, вирішують завдання, які моделюють можливі життєві ситуації. Незважаючи на деяку умовність, ця робота створює у них уявні моделі бажаної поведінки. Окремим моментом розробки планів таких тренінгів має бути обґрунтування системи практичних ситуацій, що моделюють реальне життя. Кожна нова проблемна ситуація має бути не схожою на попередню, якомога ширше охоплювати типові ситуацій, демонструвати багатоваріантність вірогідних напрямків їх розвитку й завершення, можливих позитивних і негативних наслідків, способів їх урегулювання тощо. Тематика правових ігор (тренінгів) для молодших школярів має бути обмежена найбільш типовими життєвими ситуаціями, які мають між собою логічний взаємозв’язок, і не повинна ототожнюватись із дресируванням. Правові тренінги можуть включати діагностичні методики, аналіз конкретних ситуацій, окремі вправи та рольові ігри (моделювання реальних життєвих ситуацій і їх рішень, колективного пошуку та аналізу тощо). Підготовка ділової гри (правового тренінгу) має включати відбір:
Успішне проведення гри (правового тренінгу) передбачає виконання таких вимог:
На завершення наведемо фрагмент ділової гри: «Я та мої права» на тематичному святі «Тиждень прав дитини». Метою гри є формування у школярів правової самосвідомості. Завданнями гри є:
На початку учні діляться на кілька груп. Кожна група отримує окрему анкету, наприклад: Анкета 1: «Я маю такі права…» Анкета 2: «Я не маю, але хотів би мати такі права…» Анкета 3: «Якби я був дорослим, то надав би дітям такі права…» Анкета 4: «Якщо хтось буде порушувати мої права то я…» У кожній анкеті пропонується виділити 5 позицій і розташувати їх за рівнем значимості. Далі кожна група зачитує та обґрунтовує свої відповіді. Присутнім пропонується обговорити висловлені думки. Після цього педагог розповідає учням про права дитини. Наводяться фрагменти Конвенції ООН Про права дитини, Конституції України, Закону «Про запобігання насилля в сім’ї». Розповідь ілюструється наочністю – серією малюнків, підготовлених Українським інститутом соціальних досліджень. Далі відбувається інсценування ситуації «Місто без прав». На завершення проводиться обговорення отриманих учнями знань, намічаються шляхи захисту прав, підводиться підсумок конкурсу малюнків «Права дитини», нагороджуються найбільш активні організатори та учасники тижня прав дитини. Наведена система роботи вчителя молодших класів забезпечує превентивні заходи для запобіганню делінквентної поведінки учнів, закладає підґрунтя для поглиблення правового виховання у подальших класах. ^ |
Похожие:
 | Тенденції та пріоритетні напрями діяльності органів управління освіти, установ І навчальних закладів професійно-технічної освіти... | | Лапласа / Брацихіна Л. І., Мукомел Т. В., Фильштинський Л. А. // Вісник Харк нац ун-ту, – 20ХХ. – № ХХХ. Сер. «Математичне моделювання.... |
| Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської... | | Кцгд, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, пр. Вернадського, 4, Сімферополь, Україна, 95007 |
| Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти у 2010-2011 навчальному році та завдання на 2011 – 2012... | | Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти І науки обласних, Київської... |
| Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаменти (управління) освіти І науки обласних, Київської... | | Згідно з планом роботи Департаменту освіти І науки Донецької облдержадміністрації та обласного еколого-натуралістичного центру, планом... |
 | Ххі століття висуває до освіти нові вимоги, зумовлює потребу в її радикальній модернізації, тому її реформування в першу чергу стосується... | | З метою стабілізації ситуації у сфері освіти І науки, відновлення роботи Міністерства освіти І науки України та подальшого розвитку... |