Таврійський вісник освіти




НазваниеТаврійський вісник освіти
страница20/28
Дата публикации20.06.2014
Размер4.38 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Культура > Документы
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   28

Література:

  1. Винославська О.В. Людські стосунки // Практична психологія, 1999. – №1. – С. 37-40.

  2. Гришина Н.В. Психология конфликта. – Спб.: Издательство «Питер», 2000. – 135 с.

  3. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К.: Рад. школа, 1990. – 336 с.

  4. Муравьева М. Основные принципы успешного управления // Воспитание школьников, 2001. – №1. – С. 8-9.

  5. Національна доктрина розвитку освіти України XXI століття // Освіта України. – 2001. – № 29. – С. 4.

  6. Психологические тесты. Ахмеджанов Э.Р. Составление, подготовка текста, библиография. – М.: Лист, 1996. – 320 с.

  7. Психология личности: тесты, опросники, методики / Авт.-сост. Н.В. Киршева и Н.В. Рябчикова. – М.: Геликон, 1995. – 236 с.

  8. Сухомлинський В.О. Людина – найвища цінність // Вибрані твори: У 5-ти томах. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 5. – С. 440–446.

  9. Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания: Опыт педагогической антропологии // Собр. соч. – Т. 8. – М., Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. – 776 с.

  10. Щербаков В.І. Ефективне спілкування і раціональна поведінка в конфлікті. // Директор школи, 2001 – № 25 – 27. – С. 63-64.

Кретчак О.М., Логвіненко А.М.

^ ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ
ІЗ ПАТОХАРАКТЕРОЛОГІЧНИМИ ВІДХИЛЕННЯМИ


Соціальні перетворення, що відбуваються в нашій країні в усіх сферах суспільних відносин, потребують відповідних змін у правоохоронній і правозастосовчій практиці. У свою чергу на­пру­жена, нестійка соціальна та економічна обстановка в Україні зумовлює збільшення випадків різних відхилень в особистісному розвитку та поведінці дітей. Серед них особливу тривогу викли­ка­ють не лише прогресуюча відчуженість, підвищена тривож­ність, але й їхня емоційна напруженість та недостатній емоційно-вольовий контроль поведінки з пору­шенням психічних станів. Найбільш гостро цей процес проявляється на межі переходу дитини з періоду дитинства в дорослий стан – у підлітковому віці. Справа в тому, що на підлітків більше ніж на інші вікові групи населення впливають особливості соціально-економічної та моральної обста­нов­ки в країні.

Поряд із цим питання попередження делінквентної поведін­ки підлітків уже багато років залишається одним із найактуаль­ніших. Заходи превентивного характеру, які використовуються без урахування індивідуального підходу та реальних можливо­стей підлітка, у кінцевому результаті призводять до соціальної дезадаптації з подальшою невротизацією та психопатизацією особистості, і як наслідок – до проявів делінквентної поведінки. Сумна статистика свідчить про таке: у країні кожен рік засуджу­ється близько 20 тисяч осіб цієї категорії населення, з яких 2,3 тисячі позбавляються волі. Згідно з даними Верховного Суду України, порівняно з 2003 роком за 10 років кількість засуджених неповнолітніх збільшилась на третину. Характерним фактором є й те, що в останні роки суттєво збільшилась кількість неповно­літніх, обвинувачених у вчиненні тяжких групових злочинів.

Наведена статистика свідчить про те, що заходи профілак­тики, які використовуються сьогодні, не призводять до бажаних змін на краще – делінквентна поведінка серед неповнолітніх тільки збільшилась. Зазначене вище зумовлює необхідність по­шу­ку нових підходів щодо профілактики протиправної, зокрема й суспільно-небезпечної поведінки серед неповнолітніх. Досвід ро­боти з підростаючим поколінням свідчить про те, що акцент не­обхідно переносити саме на ранню профілактику – на під­літ­ко­вий вік. І тому важливим моментом у питанні попередження де­лін­к­вентної поведінки серед неповнолітніх є активізація вико­ри­с­та­н­ня досягнень психологічної науки в правозастосовчій практиці.

Слід зазначити, що проблематика, пов’язана із профілактич­ною роботою з попередження делінквентної поведінки серед неповнолітніх, була й залишається актуальним напрямком науко­вих досліджень вітчизняних і зарубіжних психологів, кримінологів та криміналістів. Наукові праці видатних учених (Р. Абізов, Г. Авансов, Ю. Антонян, З. Астеров, О. Джужа, А. Зелінський, В. Кудрявцев, Г. Міньковський) свідчать про те, що важливим шляхом профілактики підліткової злочинності є зайнятість остан­ніх у навчальному процесі, а в позанавчальний час – у різних гуртках, клубах за інтересами. На жаль, лише кожен шостий учень сьогодні охоплений таким організованим дозвіллям.

Відомо, що причиною цілого ряду протиправних учинків неповнолітніх є саме неадекватні психічні стани та властивості особистості, які потребують більш детального вивчення та наукового аналізу. Генезис та природа подібного явища в спеціальній науковій літературі, у дослідженнях з юридичної психології достатньою мірою не розкриті. Зокрема, у науковій літературі в галузі юридичної (кримінальної) психології недо­статньо дослідженим залишається такий феномен, як відхи­лен­ня в розвитку емоційно-вольової сфери, особливості характеру, які досягають ступеня розвитку акцентуації та психопатії. Ці індивідуальні особливості в певних ситуаціях, які зачіпають «місце найменшого опору», призводять до дезадаптації, зокрема в соціальній сфері у вигляді злочинної поведінки.

Тому існує потреба наукових розробок із попередження де­лінквентної поведінки підлітків, а також підвищення професійного рівня психологічної культури працівників кримінальної міліції в справах неповнолітніх та соціальних працівників.

Таким чином, актуальність зазначеної проблеми та її значу­щість не викликає жодних сумнівів. Перш ніж вести розмову про попередження необхідно розглянути визначення центрального поняття цієї статті. Протиправну поведінку підлітків, які не досягли віку кримінальної відповідальності, прийнято називати суспільно-небезпечною чи делінквентною (В. Берназ, В. Васильєв та ін.). Саме поняття делінквентності у вітчизняній науці використовується порівняно рідко. Найближчим за змістом до нього й найбільш розповсюдженим є поняття девіантності. Саме його частіше використовують для визначення різних проявів порушень норми поведінки неповнолітніх. Норма (від лат. norma – «початок, правило, зразок»), має декілька значень:

а) законне встановлення чи визнаний обов’язковим порядок;

б) установлена міра, середня величина чого-небудь.

Соціальна норма – це набір правил поведінки, за допомогою яких здійснюється регуляція поведінки індивідів у соціальній системі (очікування, що визначають коло допустимих дій).

Відхилення від норми, чи девіація, охоплює великий спектр людських учинків. Само слово девіація – це пряма російськомов­на калька пізньолатинського deviatio – «відхилення». У соціоло­гію цей термін прийшов порівняно недавно та використовується, головним чином, для визначення різних типів поведінки, що відхиляються від нормальної. При цьому необхідно враховувати, що девіація може бути як позитивною (героїзм), так і негативної (злочин, душевне захворювання, алкоголізм тощо).

Таким чином, противоправна поведінка визначається як така, що відхиляється від норми поведінки в суспільстві. Тому основним завданням ранньої профілактики правопорушень СЕ­ред підлітків є попередження та корекція соціальних відхилень та їх соціальної дезадаптації, які є результатом несприятливого соціального розвитку – соціопатогенезу, зумовленого, як уже бу­ло зазначено раніше, і патохарактерологічними особливостями.

Що стосується профілактики, то зрозумілим стає те, що сво­є­часне виявлення фізіологічних особливостей дитини могло б сприяти корекції її поведінки перш за все через створення соціальних умов, необхідних для формування повноцінної особи. І тут зростає роль медико-психолого-педагогічної діагностики. Раннє психологічна діагностика дозволяє виявити дефект у роз­витку психічної діяльності та вчасно скласти особово-орієн­то­вану на конкретну дитину програму корекції виховання й освіти.

Якщо поведінка відхилень пов’язана з аномаліями нервової й психічної діяльності, то дитина повинна бути оглянута психіа­тром і пролікована всіма необхідними засобами. При цьому обо­в’яз­ково повинна бути надана психологічна й психотерапевтична допомога сім’ї. При проведенні реабілітаційних і лікувально-коректувальних заходів зусилля лікарів, психологів і педагогів об’єднуються. Тому виділяють педагогічну, психофармаколо­гіч­ну, психотерапевтичну та психологічну корекцію, спрямовану на розвиток окремих психічних процесів.

Педагогічна корекція повинна включати комплекс заходів, спрямованих на виявлення системи цінностей школяра (цінність знання, навчальної діяльності, відносин, самоцінність); форму­вання позитивної мотивації діяльності; дії вчителя, направлені на допомогу учням в усвідомленні ними життєвої мети, своїх можливостей, інтересів, співвідношенні «ідеального й реально­го»; допомога у виборі професії.

Ця діяльність буде більш ефективною, якщо вчитель працює в тісному контакті з батьками. Педагогічна освіта батьків із найактуальніших проблем виховання дитини сприяє підвищенню їхньої зацікавленості в дитині; усвідомленню відповідного стилю відносин у сім’ї; пред’явленню доцільних вимог до дитини.

Акцентування уваги дозволить їм здійснити превентивні заходи, направлені на попередження поведінки відхилень дітей, особливо в підлітковому віці.

Дітям із психопатоподібною поведінкою необхідні всі ті форми дії, які існують, – ласка, жарт, заохочення, суворий тон. Слід навчити дитину правильної реакції на ці дії. При поведінці відхилень діти страждають від невідворотності покарання. Очікування неприємності викликає в них протест, зокрема і втечу. Дитина повинна знати, що реакція на її неправильну поведінку обов’язкова: сьогодні її пробачать, завтра засудять, потім співпереживатимуть, в іншому випадку обійдуться жартом.

Таким чином, не створюється для дитини стан безвихідності її положення й постійного відчуття вини. У дітей із психопатопо­діб­ною поведінкою ефективним методом психотерапії є створен­ня групи спілкування. Така група з 6-8 осіб бере участь в обго­воренні своїх проблем. Залежно від завдань можна цілеспря­мовано впливати на емоційне об’єднання групи, застосовувати прийо­мів корекції самооцінки, саморегуляції, подолання індивіду­алізму, агресивності.

При психопатії нестійкого, збудливого кола, що формується, реабілітаційні заходи пов’язані, головним чином, з корегувально-виховною роботою. Щодо конфліктів, які неминуче виникають у дітей із підвищеною емоційною збудливістю, необхідно проводити заходи на зняття психоемоційної напруги. У роботі з такими дітьми потрібно добиватися позитивної реакції на вимогу, правильного розуміння, критичності до допущених учинків, виробляти вміння вчасно зупинитися. Велике значення має тон, манера розмови з такою дитиною. Некоректне зауваження може змінити настрій дитини, спровокувати порушення поведінки, значно вплинути на процес навчання й поведінку.

У гіперкінетичних дітей звичайно наголошується виражене порушення активної уваги. Гіперкінетична дитина імпульсивна, і ні­хто не може передбачити, що вона зробить у наступний мо­мент. Діє вона не замислюючись про наслідки, і тому частіше за інших потрапляє в неприємні ситуації. Вона надмірно нервова, не говорить, а кричить, сперечається, доводить, виправдову­ється. Привернути її увагу вдається насилу, вона постійно пере­ходить з одного на інше. Така дитина здатна вивести з терпіння найспокійнішого дорослого. На уроці їй важко зосередитися. У письмі пропускає букви, не дописує слова й речення та більше за інших потребує корекції уваги й виховання посидючості.

Корекція поведінки підлітків з істероїдними проявами й особ­ливо істероїднонестійких важка. Ні зауваженнями, ні навіюван­ням, ні раціональним роз’ясненням усунути порушення практик­но неможливо. Їхня недисциплінованість виражається демон­стра­тив­ною поведінкою, сліпим егоцентризмом і непомірним рів­нем домагань. Вони часто вважають себе «героями» або «жерт­ва­ми». Істеричні підлітки тонко відчувають ставлення оточуючих. Вони боязкуваті. У бесіді з ними слід користуватися образною мовою. У таких бесідах необхідно з’ясувати захоплення й інте­ре­си підлітка та вміло використовувати для корекції. Слід виклика­ти цікавість підлітка й дати йому зрозуміти, що його поважають, хочуть допомогти, але не підлабузнюватися перед ним. Краще, щоб бесіда відбувалася віч-на-віч, без присутності інших осіб.

Істероїдні підлітки вимагають уваги. Їх необхідно вислухати, а потім постаратися пояснити, на що вони мають право, а на що – ні, замінити асоціальні захоплення іншими. Щоб цього досягти, потрібно організувати дозвілля дитини. Позитивного впливу на цю категорію дітей завдають літературно-історичні приклади, що орієнтують дитину на вибір іншого стилю поведінки. Постійне порівняння себе з еталонним зразком породжує бажання самовдосконалюватися. Це діти з високим рівнем емоційності, але з недостатньо розвинутою вольовою сферою. Часто вони художньо або музично обдаровані, з добрими ручними навичками. Ці їхні якості й слід використовувати, залучаючи до занять мистецтвом, живописом, рукоділлям, різьбленням по дереву, металу, дизайном. Таких дітей слід активно спонукати до діяльності, постійно підтримуючи інтерес до неї. У цю роботу повинні бути залучені батьки.

Підлітки із психоастенічними рисами звичайно не залуча­ють­ся до гуртків, секцій, але якщо працюють індивідуально, то досягають високої продуктивності. Їм потрібна постійна опора, похвала, успіх і схвалення, що й підтримує їх інтерес. Інакше вони заплутуються в нескінченних сумнівах і побоюваннях, боячись засудження, власне «безвідповідальне ставлення».

Гіпертимні підлітки не терплять одноманітності й жорстко регламентованого режиму. Інтерес до всього в них невичерпний. У плані компенсації необхідно знайти вихід їхньої кипучої енергії, різноманітити життя. У таких дітей багато захоплень, якими вони по черзі можуть займатися. Необхідно тільки направляти в со­ціальне русло розвиток такого підлітка, оскільки залишені самі по собі вони скоюють антидисциплінарні вчинки.

Конформні підлітки адаптуються до свого мікросередовища настільки, що навіть невеликі зміни в їх оточенні викликають у них негативізм. Вони віддають перевагу стабільності існування. У цьому життєвому правилі відображається відсутність у них самостійності та гнучкості мислення. Підлітки спокійно існують у мо­нотонній, стабільній обстановці. Справжніх друзів у школі в них немає. У навчанні й у роботі вони старанні, але уникають нововведень. Дезадаптація настає, коли підліток потрапляє в гру­пу з антигромадською поведінкою. Через свій характер вони поступово засвоюють таку поведінку як еталонну. Слід урахува­ти, що такий тип характеру має й свої позитивні аспекти. Підлітки старанні, акуратні, виконують усі рекомендації, інструкції й пра­вила. Саме на ці якості й слід спиратися в коректувальній роботі.

Корегувальна робота при патохарактерологічних реакціях особи й патологічних особливостях характеру повинна бути направлена на оздоровлення середовища й сімейно-побутової обстановки; систематичний контроль і корекцію поведінки з боку батьків, вихователів і педагогів; формування інтересів і трудових установок; сімейну психотерапію. Корекція несприятливих особо­вих особливостей – це корекція життя, розвитку життєвої ситуації в майбутньому. Не буде перебільшенням сказати, що психотера­певтичній корекції потребують практично всі діти й підлітки. Але особливо вона необхідна для попередження поведінки відхилень із низькою адаптивністю, з патохарактерологічними реакціями, а також при інших порушеннях поведінки.

Морозов А.С.

^ ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ВИХОВАННЯ В МОЛОДІ НЕСПРИЙНЯТЛИВОСТІ ДО НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН

Досвід роботи правоохоронних органів, навчальних закладів і аналіз спеціалізованої літератури дають можливість визначити основні завдання і зміст антинікотинної, антиалкогольної та антинаркотичної виховної роботи з учнівською молоддю.

Першим завданням виховання несприйнятливості в учнів до наркотичних речовин є озброєння їх системою знань про шкідливість наркотичних речовин для організму людини і для її діяльності. Так, опитані нами 80 старшокласників однієї з шкіл м. Херсона стосовно цього поняття дали такі відповіді: «Призводять до хвороби серця» – п’ять учнів. «Шкодить печінці» – п’ять учнів. «Уражає клітини організму» – чотири учні. «Погір­шує пам’ять» – два учні. «Робить шкіру зморшкуватою» – три учні. «Спричинює сварки в сім’ї» – одинадцять учнів. «Погіршує стосунки між людьми» – три учні. «Знижує продуктивність праці» – дванадцять учнів. Тільки 56 % опитаних мають деяке уявлення про шкідливість наркотичних речовин. 12 % учнів відповіли, що ці речовини негативно впливають на здоров’я людини, але конкретно нічого не могли сказати.

Така низька поінформованість учнівської молоді про шкідли­вість наркотичних речовин не може сприяти формуванню у неї негативного ставлення до куріння, пияцтва чи вживання наркотиків. Тому в процесі виховної роботи потрібно широко пояснювати шкідливий вплив наркотичних речовин на організм людини та її діяльність.

Другим завданням виховної роботи в цьому плані є вироб­лен­ня в учнів певних психологічних гальм, які б стримували їх у сприятливих для вживання наркотичних речовин умовах. В уч­нів слід виробляти навички і звички, які відповідали б нормам моралі та правилам людського співжиття.

Звички правильної поведінки вимагають постійного їх зміцнення у процесі виховної роботи. Інакше деякі учні, потрапляючи під негативний вплив, можуть почати вживати наркотичні речовини.

Третє завдання виховання несприйнятливості в учнів до наркотичних речовин є прищеплення їм непримиренного ставлення до фактів куріння, вживання алкоголю і наркотиків своїми ровесниками, залучення учнів до боротьби з цим злом.

За даними нашого дослідження, певна частина школярів (30 %) не засуджує тих, хто вживає наркотичні речовини, не вва­жає це чимось ганебним. Тому необхідно проводити спеціальну виховну роботу в школі з переорієнтації їхніх поглядів і пере­ко­нань, виховувати критичне ставлення до тих, хто вживає нарко­тичні речовини. Наші вихованці не тільки самі не повинні курити, пиячити чи вживати наркотики, а й вимагати цього від інших.

Четвертим завданням у вихованні несприйнятливості до нар­ко­тичних речовин є своєчасне виявлення тих, хто їх періо­дич­но вживає, проведення з ними індивідуальної виховної роботи, спрямованої на подолання цієї звички.

Виявлення учнів, які вживають алкоголь чи наркотики, мож­ливе за умови, що педагоги систематично і глибоко вивчають своїх вихованців, знають їхні інтереси, потреби, коло спілкуван­ня. Постійне спостереження за такими учнями переконує, що в їх поведінці з’являється щось незвичне: вони намагаються знайти схожих на себе друзів, вільний час проводять з учнями інших класів, звужуються їхні духовні потреби. Бажання придбати ці речовини штовхає учнів на обман, крадіжки та інші негативні вчинки. Всі ці факти потрібно вміло виявляти.

Завдання це дуже складне. Вже сама звичка курити, вжи­ва­ти алкоголь чи наркотики утруднює виховну роботу з уч­нем: він морально деградує, його інтереси примітивні, воля слабка, тощо.

Досвід виховної роботи в школі переконує, що в процесі розв’язання перелічених вище завдань слід дати учням такий мінімум знань, засвоєння яких сприяло б формуванню у них уявлення про шкідливість вживання цих речовин для людського організму зокрема і для діяльності людини взагалі.

На жаль, у багатьох школах ще нерідко спостерігається од­но­бічний характер виховної роботи в цьому плані. Виховні захо­ди розкривають в основному негативний вплив нікотину, алкого­лю та наркотиків на організм людини. Значно рідше йдеться про несумісність вживання цих речовин з принципами моралі, право­ві питання боротьби з пияцтвом та наркоманією, вплив алкоголю і наркотиків на сім’ю та виробничу діяльність людини, тощо.

Одним з основних питань змісту виховної роботи в школі має бути роз’яснення учням несумісності пияцтва і наркоманії з прин­ципами моралі, з усім укладом нашого життя. Молодь повинна усвідомити, що куріння, пияцтво, наркоманія є резуль­татом відсутності сили волі, невміння людини втриматись від спокус. Адже найбільше спустошує алкоголь і наркотик сферу духовного життя людини, її моральність. Під цим впливом втрачаються високі духовні якості, а на їх місце появляються негативні. Так, любов до Батьківщини, відданість ідеалам пере­хо­дять у безідейність і зраду; працелюбство – в неробство і дар­мо­їдство; піклування про збереження і примноження суспіль­ного добра – в його розкрадання, висока свідомість громадського обов’язку – в невиконання елементарних обов’яз­ків; колективізм і товариська взаємодопомога – в пияцьке розуміння дружби; гуманізм у жорстокість стосовно людей; чесність і правдивість в облудність і брехливість; простота і скромність у громадському й особистому житті – у порушення громадського порядку; взаємна повага в сім’ї, піклування про виховання дітей – в сімей­ні трагедії, дитяче сирітство при живих батьках; непримиренність до несправедливості, дармоїдства, нечесності, кар’єризму, користолюбства – перетворюються у свої антиподи.

У дітей необхідно формувати негативне ставлення до нарко­тичних речовин. Всяке його вживання повинно розгляда­тись педагогами і батьками як моральна вада, а утримання від нього – як норма моральної людини. У дітей слід формувати почуття гро­мадянськості, причетності до справ країни, свого народу. Як­що у дитини постійно виховується почуття обов’язку, відпо­ві­дальності, гідності, то вона сама зуміє знайти правильне рі­шен­ня у будь-якій ситуації, не перетвориться в раба тютюну, спиртного чи наркотику.

У своїй статті «Для чого люди одурманюються» Л. Толстой підкреслює і важливість втрати совісті людьми, які зловживають алкоголем чи наркотиками. Він з цього приводу пише: «Не в сма­ку, не в задоволенні, не в розвагах, не в веселощах лежить причина всесвітнього поширення гашишу, опіуму, вина, тютюну, а тільки в потребі приховати від себе вказівки совісті…».

Лікарі влучно назвали наркоманію проказою душі. Виникає збай­дужіння до всього, хиріють здібності, світ звужується і збід­нюється. Наркоман стає похмурим, дратівливим, жорстоким, час­то спалахує гнівом. Виникають депресія (яка нерідко призводить до самогубства), сонливість. Вже через місяць-другий зникає інтерес до життя. Тут уже один крок до злочинності. Наркомани підробляють рецепти, крадуть гроші, розповсюджують нарко­тики. Що страшно, за рік кожен наркоман втягує в свою компанію до двадцяти осіб, серед яких 5-6 неповнолітніх.

Школярі мають знати, що моральна деградація молодої лю­дини під впливом тютюну, алкоголю і наркотиків приводить їх до правопорушення і злочину. Школяр, який вживає наркотичні ре­човини, втрачає зв’язки з сім’єю та шкільним колективом, їх кон­троль за його поведінкою зводиться до мінімуму. Він знаходить нових «друзів», які ставляться до нього невимогливо, підлягають його негативним прагненням, і він котиться по похилій площині. Поведінка такого учня імпульсивна, він конфліктує з оточуючими, агресивно ставиться до ровесників і старших. Все це ускладнює його стосунки з близькими, сусідами, товаришами, а часто і при­зводить до порушення ним норм моралі і права.

Наркотичні речовини змінюють характер неповнолітнього, вби­вають його моральний ідеал, він стає егоїстичним, вічно не­за­доволеним, слабшає його воля, появляються нездорові потре­би, показна відвага, роздратованість, знижується опірність нега­тив­ним впливам, виникає самовпевненість, втрачається само­кон­троль і почуття відповідальності за свої вчинки. Разом з цим формується моральна нестійкість, розбещеність, жорстокість, ци­нізм і інші негативні риси. Саме в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння вчинюється переважна більшість злочи­нів. Так, близько 70% вбивств, 80-90% хуліганських вчинків здій­сню­ється в стані сп’яніння. Деградація особистості наркомана є однією з чітко виражених причин вчинення ним правопору­шень. Через хронічну нестачу грошей на придбання наркотиків пошуки способів отримання їх перетворює в головну ціль щоден­ної діяльності цих людей. А така діяльність, як правило, стає злочинною.

Алкоголь і наркотики виснажують організм, порушують його захисну функцію. Хворі на алкоголізм і наркоманію важче пере­носять різні інфекційні захворювання. Систематичне вживання ал­ко­голю чи наркотиків скорочує життя. Так, за даними Всесвіт­ньої організації охорони здоров’я, серед причин смерті наслідки алкоголізму займають третє місце після серцево-судинних захворювань і злоякісних пухлин. Люди, які систематично вжива­ють алкогольні напої, живуть в середньому на 10-15 років мен­ше, ніж непитущі, й помирають у більшості випадків ще у розквіті сил (50-55 років). І навіть ті, хто, незважаючи на зловживання алкоголем, доживають до 60 років і більше, передчасно старі­ють, дряхліють внаслідок поразки внутрішніх органів, нервової системи.

Матеріали тієї ж Всесвітньої організації свідчать, що смерт­ність серед курців на 30-80% вища, ніж серед некурців, причому во­на зростає із збільшенням кількості викурених сигарет. Найви­ща смертність серед курців спостерігається у віці 45-54 років; особливо висока серед людей, які почали курити в молодому віці, і серед тих, хто затягується димом. Смертність серед тих, хто покинув курити, нижча. Причиною близько 80% випадків смертності були рак легень, бронхіт, емфізема легень, ішемічна хвороба серця та інші захворювання.

Одним з важливих питань змісту виховної роботи в школі є розкриття шкідливості впливу тютюну, алкоголю, наркотиків на трудову діяльність людини. Учні, як майбутні працівники різних сфер народного господарства, повинні мати уявлення про вплив вжи­вання цих речовин на продуктивність праці, на виробничі сто­сунки, про те, що є причиною простоїв машин, браку, невиходів на роботу, зривів виконання виробничих завдань тощо.

У свій час на своїх підприємствах у Детройті Генрі Форд заборонив курити протягом усього трудового дня. Всі робітники повинні були давати розписку, що у випадку порушення будуть тут же звільнені. Суд підтримав Форда, оскільки він з цифрами в руках довів, що піклується про здоров’я. Слід додати, що після цього продуктивність на заводах Форда виросла на 8 %.

Спостереження педагогів і лікарів свідчать про різко нега­тив­ний вплив алкоголю на розумові здібності підлітків, на їх на­вчання і дисципліну. Так, лікарі і педагоги Відня провели досліди, які дозволили оцінити вплив алкоголю на успішність школярів. Виявилось, що серед тих, хто зовсім їх не вживав, 45% вчилось дуже добре, 48% задовільно і 7% – незадовільно; ті, хто вживав рідко, відповідно: 35%, 56%, 9%; ті, хто вживав регулярно один раз на день: 27%, 59%, 14%; ті, хто вживав регулярно два рази на день: 20%, 50%, 25%; ті, хто вживав регулярно три рази на день: 0%, 33%, 67%.

Ці дані виразно показують, який негативний вплив виявляють так звані незначні дози алкоголю, що дорівнюють приблизно 12-15 г на день.

Про небезпеку «пасивного» куріння свідчать такі факти. Навіть малої дози тютюнового диму, який потрапив до кімнати, де перебуває дитина, досить, щоб у неї піднялась температура. На думку спеціалістів, 60 % дітей, які хворіють на легені, виростають у сім’ях, де батьки курять в кімнаті. У сім’ях, де курили батьки, 67 % хлопців і 78 % дівчат також починають курити, а згодом ставши дорослими, 80 % курячих дітей зберігають звичку. Якщо підліток викурив хоч би дві цигарки, в 70 випадках із 100 він буде курити все життя.

Розглянуті нами питання антиалкогольної та антинарко­ман­ної виховної роботи реалізуються в процесі вивчення навчальних предметів і в позакласній роботі з учнями.

^ Нікітенко І.О., Великий В.М.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   28

Похожие:

Таврійський вісник освіти iconКолегії міністерства освіти І науки україни
Тенденції та пріоритетні напрями діяльності органів управління освіти, установ І навчальних закладів професійно-технічної освіти...

Таврійський вісник освіти iconВісник Харківського національного університету №xxx, 20XX
Лапласа / Брацихіна Л. І., Мукомел Т. В., Фильштинський Л. А. // Вісник Харк нац ун-ту, – 20ХХ. – № ХХХ. Сер. «Математичне моделювання....

Таврійський вісник освіти iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Департамент професійно-технічної освіти
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської...

Таврійський вісник освіти iconXx міжнародний український науковий гуманітарний Форум
Кцгд, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, пр. Вернадського, 4, Сімферополь, Україна, 95007

Таврійський вісник освіти iconВідділ освіти печенізької
Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти у 2010-2011 навчальному році та завдання на 2011 – 2012...

Таврійський вісник освіти iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти І науки обласних, Київської...

Таврійський вісник освіти iconДержавна наукова установа «інститут інноваційних технологій І змісту освіти»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаменти (управління) освіти І науки обласних, Київської...

Таврійський вісник освіти iconВідділ освіти
Згідно з планом роботи Департаменту освіти І науки Донецької облдержадміністрації та обласного еколого-натуралістичного центру, планом...

Таврійський вісник освіти iconІнтеграція змісту освіти та перспективних інноваційних технологій
Ххі століття висуває до освіти нові вимоги, зумовлює потребу в її радикальній модернізації, тому її реформування в першу чергу стосується...

Таврійський вісник освіти iconНака з
З метою стабілізації ситуації у сфері освіти І науки, відновлення роботи Міністерства освіти І науки України та подальшого розвитку...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<