Таврійський вісник освіти
Скачать 4.38 Mb.
|
Зміст функцій підвищення кваліфікації педагогічних працівників в аспекті традиційної й сучасної парадигми безперервної освіти
Новий зміст функцій не суперечить традиційній освіті, а включає його, збагачує й трансформує відповідно до вимог особистісно орієнтованої парадигми. Виділення функцій та розподіл їх змісту є достатньо умовним, тому що вони всі взаємопов’язані між собою й взаємодоповнюються на практиці. За умови реалізації вказаних функцій із новим змістом система підвищення кваліфікації може запропонувати кожному педагогу нові знання зі спеціальності, педагогіки, психології, методики викладання предмета, допомогти зорієнтуватися в останніх наукових дослідженнях, інноваційних технологіях і визначити можливість їх використання в процесі навчання. Підвищення вимог до рівня професійної компетенції педагога визначило оновлення та модернізацію змісту, форм і методів навчальної роботи в інституті. Модернізована структура навчальних планів для слухачів курсів дозволяє диференціювати заняття за рівнем професійної кваліфікації, досвіду педагогів і розрахована для трьох основних груп: спеціалісти та вчителі другої категорії; учителі першої та вищої категорії; «Старші вчителі» та «Вчителі-методисти». Такий розподіл зроблено на підставі змісту загальних вимог до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань, зазначених у діючому «Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України» (1993, 1998). Навчальні плани переведено на модульну структурованість, яка дозволяє формувати навчальні програми, що відповідають індивідуальним чи груповим потребам слухачів. Кожен модуль має своє значення в програмі, зокрема соціально-гуманітарному й діагностико-аналітичному модулям відведено по 10% від загальної кількості годин, відповідно професійний модуль займає 80% навчальних годин. Для керівних кадрів освіти передбачено 36 годин навчання за професійним модулем, що забезпечує підвищення кваліфікації керівника одночасно і як фахівця-предметника. Основною характеристикою діяльності курсів підвищення кваліфікації потрібно вважати якість освіти – співвідношення поставленої мети й реального результату. Для об’єктивної оцінки системи підвищення кваліфікації необхідна певна сукупність критеріїв. У першу чергу, це оцінка формування мотивації активної роботи педагога під час курсової підготовки. Для формування мотивів активного ставлення педагогів до підвищення кваліфікації в інституті навчально-методична діяльність націлена на виконання наступних вимог:
Робота науково-педагогічних працівників на курсах підвищення кваліфікації оцінюється в процесі анкетування слухачів за такими критеріями: науковість, доступність, доброзичливість, вимогливість, результативність та повноцінне використання часу. Ефективність навчального процесу оцінюється за результатами вхідного й вихідного діагностування. Широкий обсяг інформації для об’єктивного виявлення професіоналізму в слухачів дає використання спеціально розроблених анкет на вхідному й вихідному діагностуванні. Аналіз відповідної інформації дає змогу з’ясувати збільшення знань і вмінь педагогів за період курсової підготовки як експертним оцінюванням, так і самооцінюванням. Аналіз отриманих відомостей ураховується як при корекції навчально-тематичних планів, так і в змісті навчальних занять. У такий спосіб надається можливість слухачам оцінювати свої знання, уміння до й після навчального процесу, а це визначає якість роботи курсів підвищення кваліфікації. За результатами вхідного та вихідного діагностування можна зробити висновок, що фаховий рівень більшості педагогів достатньо високий. Таким чином, перед організаторами курсів стоїть завдання інтенсифікувати післядипломну освіту вчителя, орієнтувати її на роботу з динамічними формами навчання, які стимулюватимуть учителя до інноваційної діяльності в освітніх процесах. Робота інституту спрямована на задоволення інтересів освітян у професійному зростанні, забезпечення потреб регіону у кваліфікованих педагогічних кадрах, мотивацію їх до самоосвіти, створення оптимальних умов для модернізації післядипломної освіти педагогів та досягнення ними ціннісних результатів. Література:
Туркот Т.І., Кушнаренко Ю.В. Проблема формування педагогічної майстерності студентів магістратури непедагогічних ВНЗ Нашого часу вища освіта є однією з найбільш динамічних галузей діяльності в Україні. Підписання в 2005 році Болонської декларації, перехід від традиційної до європейської кредитно-трансферної (кредитно-модульної) системи навчання вимагає зміни всієї парадигми вищої освіти, зокрема зміни змісту методів навчання та оцінювання академічних досягнень студентів. Зміни в підходах до навчання стосуються, насамперед, зміщення акцентів із процесу на результати навчання, зміни ролі викладача, концентрації уваги на навчанні, змін в організації навчання, зміни динаміки (інтенсивності) програм. Звідси зрозумілою постає актуалізація потреби формування в українських викладачів такої системи професійних знань та вмінь, які б із найбільшою ефективністю реалізували поставлені завдання й забезпечили входження України в загально європейський освітній простір. «Новий» викладач має бути особистістю, здатною захопити студентів, професіоналом високого рівня, який володіє новими досягненнями психолого-педагогічних наук, методами самостійного здобування й застосування професійних знань, новим педагогічним мисленням, моделює навчальні технології відповідно до цілей освіти [1]. Першочергово це стосується студентів магістратури, які готуються до науково-педагогічної діяльності в нових умовах. Вище викладене спонукало нас до аналізу професійних орієнтацій студентів магістратури, які навчаються в Херсонському державному аграрному університеті за спеціальністю «Менеджмент організацій». У процесі аналізу результатів усного опитування та анкетування було підтверджено, що майбутні викладачі згодні з педагогічною аксіомою, згідно якої ефективність упровадження всіх інновацій у процес навчання визначається рівнем наукових знань та педагогічною майстерністю викладача. Студенти магістратури підкреслили, що саме цей чинник є одним із головних показників конкурентоспроможності вищого навчального закладу. 53,2% опитаних студентів підкреслили, що педагогічна майстерність передусім пов’язана з особистістю викладача й характеризується наявністю цілого комплексу якостей, що забезпечують високий рівень організації професійної діяльності. Розвиток і формування цих якостей – одне з найбільш важливих завдань магістерської підготовки. Формування педагогічної майстерності магістранта-менеджера як майбутнього викладача є необхідною умовою ефективної реалізації педагогічних інновацій та інтенсивних дидактичних технологій у його майбутній науково-педагогічній діяльності. Часто відсутність структурованої мотивації магістрантів до навчання є головною причиною зниження якості здобутої кваліфікації [2, c.58]. На наш погляд, доцільною була б диференціація навчання в магістратурі за напрямками: менеджер-економіст (магістр), менеджер-економіст (педагог) тощо. І тоді процес підготовки майбутніх викладачів економіки, менеджменту, маркетингу та ін., які орієнтують свої зусилля на науково-педагогічну діяльність, об’єктивно вимагав би збагачення педагогічного процесу в магістратурі новими формами навчальних занять, які б поєднували науковий зміст і навчальний діалог, збагачували духовно-моральне становлення двох суб’єктів педагогічної взаємодії: викладача і студента – майбутнього викладача. У такій взаємодії створювалася б мотивація навчальної діяльності, яка б посилювалася створенням викладачем проблемних ситуацій, їх вирішенням, моделюванням умов професійної діяльності, професійного консультування тощо. Зазначимо, що саме на необхідність такого підходу до організації навчального процесу в магістратурі звертають увагу респонденти нашого дослідження. Його результати представлені в таблиці у вигляді порівняльної характеристики традиційної та кредитно-трансферної систем навчання. Результати дослідження засвідчують, що на думку магістрантів близько 90% чинників успішності навчання та якості освіти безпосередньо чи опосередковано пов’язані із впливом викладача на студента в процесі навчання. Питому вагу серед усіх чинників займають чинники мотиваційного характеру (57%), які найяскравіше проявляються при кредитно-модульній системі навчання. Цими чинниками визначаються три основні складові викладацької діяльності: науково-предметна, психолого-педагогічна та культурно-освітня. Таблиця Ступінь впливу чинників, які визначають успішність навчання та якість освіти в магістратурі
Примітка: «+» – впливає; «++» – дуже впливає; «+++» – впливає в найбільшій мірі. Одним із найважливіших детермінант успішної соціально-психологічної взаємодії є особистісні передумови. Ми маємо на увазі, що успішність навчання передусім визначається готовністю й бажанням студентів бути навченими. Добровільне намагання оволодіти знаннями, активність і ініціатива самі по собі розширюють можливості сприйняття та засвоєння нової інформації. У цьому ракурсі особистість викладача відіграє важливу роль, тому що довіра та відношення до нього як до партнера в процесі навчання створює почуття психологічного комфорту й стимулює прояв пізнавальних і творчих здібностей студентів [3, c.304]. Зважаючи на наукові пошуки авторів [1, 3] та отримані результати в межах нашого дослідження, ми вбачаємо доцільним здійснити ранжування професійних умінь майбутнього викладача, на формування яких необхідно звернути особливу увагу в процесі магістерської підготовки.
Узагальнюючи вище викладене, хотілося б підкреслити значення психологічних і педагогічних знань у вищій школі, перш за все в підготовці студентів магістратури непедагогічних ВНЗ. Тому, на наш погляд, бажано було б збільшити об’єм та урізноманітнити перелік психолого-педагогічних дисциплін, у тому числі й за рахунок елективних курсів, надати можливості студентам виконувати магістерські дослідження педагогічної спрямованості. Уважаємо, що підготовка майбутніх викладачів у нових соціально-педагогічних умовах буде більш ефективною, якщо вона розгортається в адекватних навчальних формах і вирішує дві взаємопов’язані задачі: формування готовності майбутнього викладача до сприйняття педагогічних інновацій і навчання вмінням діяти по-новому. Література:
|
Похожие:
 | Тенденції та пріоритетні напрями діяльності органів управління освіти, установ І навчальних закладів професійно-технічної освіти... | | Лапласа / Брацихіна Л. І., Мукомел Т. В., Фильштинський Л. А. // Вісник Харк нац ун-ту, – 20ХХ. – № ХХХ. Сер. «Математичне моделювання.... |
| Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської... | | Кцгд, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, пр. Вернадського, 4, Сімферополь, Україна, 95007 |
| Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти у 2010-2011 навчальному році та завдання на 2011 – 2012... | | Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти І науки обласних, Київської... |
| Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаменти (управління) освіти І науки обласних, Київської... | | Згідно з планом роботи Департаменту освіти І науки Донецької облдержадміністрації та обласного еколого-натуралістичного центру, планом... |
 | Ххі століття висуває до освіти нові вимоги, зумовлює потребу в її радикальній модернізації, тому її реформування в першу чергу стосується... | | З метою стабілізації ситуації у сфері освіти І науки, відновлення роботи Міністерства освіти І науки України та подальшого розвитку... |