Донецький
Скачать 2.09 Mb.
|
ЛІТЕРАТУРА
ББК 65.03 Лариса Мазитова, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри українознавства Донецького державного університету управління ^ 50-х - НА ПОЧАТКУ 60-х РОКІВ XX ст^ Початок 1950-х років позначено активізацією дестабілізаційних процесів в економічному просторі, як здавалося, могутньої і сильної держави - СРСР. Ця ситуація значною мірою загострила боротьбу у вищому керівництві КПРС з питань економічних і політичних орієнтирів розвитку СРСР. Переможці цієї боротьби поклали в основу економічної політики, що проводилася протягом всьому 50-х років, все ту ж ідею великого стрибка і теоретичні викладки І.В.Сталіна, подані ним у брошурі «Економічні проблеми розвитку соціалізму в СРСР». У зв'язку з цим керівництво комуністичної партії бачило можливість оптимізації економічного становища країни у продовженні політики форсованого розвитку економіки індустріального типу. Основним елементом економічних перетворень 1950-х років було утворення Раднаргоспів, що помітно вплинуло на політичну сферу життя. Економічна реформа 1957 р. була здійснена з прямої ініціативи М.С.Хрущова. У результаті були ліквідовані галузеві міністерства, і замість них створені територіальні органи управління промисловістю - Раднаргоспи (Ради народного господарства). Реформа стала однією з радикальних організаційних змін у радянській економіці. Це була спроба переміщення центра планування економіки від всесоюзних міністерств до обласних органів. Мета - обійти вузькі місця бюрократичної організації і чиновницького центра. VІІ сесія Верховної Hади України в липні 1957 р. ухвалила Закон про створення в Україні 11 економічних адміністративних районів. Під контроль Раднаргоспів України було передано 10 тис. промислових підприємств, а під кінець 1957 р. вони контролювали 97% промислових об'єктів, тобто майже всі підприємства підкорялися республіці [1]. Ломка системи відомчого управління економікою завдала удару по величезному загону бюрократії, що зміцніла і розрослася в першій половині 1950-х років. Політичні процеси, пов'язані з переходом країни після 1953 р. до нового політичного курсу, значно позначилися і на зміні природи бюрократії в житті країни. Професор Колумбійського університету С.Біялер зазначав, що в СРСР за роки радянської влади склалося два типи бюрократії: бюрократія, що залежить від політичних лідерів, і корпоративна, незалежна ні від політичних лідерів, ні від інтересів споживача. Головна турбота останньою полягала в забезпеченні власного існування, розширенні свого впливу [2]. Декілька років реформування управлінського апарату з 1953 по 1956 рр. - спочатку його розширення і зміцнення в центрі і на місцях, а потім реорганізація міністерств шляхом використання їх же рекомендацій по вдосконаленню своєї роботи - стали періодом Нормування в СРСР корпоративної бюрократії. За декілька років апарат управління економікою, переступивши межу повного підкорення єдиному політичному лідеру і партії, перетворився у велику силу, здатну монопольно керувати економікою країни і тим самим ослабити владу партії. Ця обставина і послужила причиною того, що партійний апарат країни підтримав реорганізацію відомчого управління народним господарством, передавши питання керівництва промисловістю партійним комітетам. До розпорядчої влади КПРС додалася і влада виконавча. Найближча перспектива реформи полягала у виправленні недоліків організації господарського механізму. І, як відмітили Ю.Аксенов і Е. Зубкова, декілька перших років роботи Раднаргоспів, що залишалися протягом цього періоду безконтрольними (міністерства були розформовані, а нові органи раднаргоспів ще не оформилися), ними був досягнутий значний економічний ефект [3]. Задача раднаргоспів полягала в організації промислового виробництва, побудованого на принципах широкої спеціалізації і кооперування, а також розробки перспективних планів розвитку економічного району. Раднаргоспи виконали деяку роботу по мобілізації резервів, раціональному використанню місцевих ресурсів, національних кадрів, зміцнювали економічну самостійність України. Як результат випуск промислової продукції в Україні в 1959 р. збільшився на 22,5 % в порівнянні з 1957 р. [4]. Так, в розпорядження Ворошиловградського Раднаргоспу були передані як підприємства, що належали Міністерству вугільної промисловості, так і 80 шахт Міністерства місцевої і паливної промисловості, що мали низький рівень механізації. Раднаргосп же, прийнявши ці шахти, в короткий термін здійснив заходи щодо передачі надлишків машин, що були на великих шахтах і механізмів цим підприємствам. Результатом було підвищення видобутку вугілля [5]. Однак, на початку 1960 р., коли Україна і інші республіки стали виразно проводити незалежну економічну політику, центр занепокоївся, звинувачуючи їх в "містечковості". Управлінський апарат знов став збільшуватися. Тільки за 1960-1965 рр. кількість працівників органів державного і господарського управління, органів кооперативних і громадських організацій на Україні зросла на 41 тисячу чоловік [6]. Восени 1966 р. Раднаргоспи були ліквідовані, і промисловість була повернена до галузевого управління з центра. Знов став використовуватися метод натиску і диктату, адміністрування. З початку 1966 р. почали впроваджуватися інші методи управління промисловістю. Пошук шляхів вдосконалення управління економікою обмежився ліквідацією адміністративного галузевого комітету. Нерішучість уряду йти шляхом більш глибоких перетворень в сфері економіки була зумовлена і його неготовністю сприймати об'єктивний розвиток соціалізму. У другій половині 1950-х років КПРС дала простір для наукового обговорення питання про перспективи розвитку радянського суспільства, вчені висунули дві точки зору з цього питання. Перша полягала в тому, що в СРСР можливості соціалізму повністю вичерпані і суспільство може перейти до безпосереднього здійснення принципів комунізму. Автори другої точки зору реальніше оцінювали дійсність. Вони вважали, що розвиток радянської держави 1950-х років знаходився на рівні кінця першої п'ятирічки і що в СРСР побудований лише Підмурівок соціалізму [7]. Свідченням цього був рівень промислового виробництва. Він був низьким. Однак друга точка зору не отримала підтримки в уряду, не готового сприймати реалії. Партійно-державна структура керівництва країною здатна була існувати тільки при наявності суворо централізованої влади. Економічне життя країни визначалося не економічною доцільністю, а політичними установками. Об'єктивні економічні закони, наукова експертиза були замінена неефективною і надуманою моделлю управління народним господарством. Головною ж особливістю процесу централізації державного апарату в 1950-і роки стало зміцнення влади всіх нижніх господарських ланок: міністерств, трестів, об'єднань. Посилення виконавчого механізму на рівні галузевого керівництва сприяло зростанню і формуванню загону промислової і технічної бюрократії, що поставила на перше місце своєї роботи розширення своєї влади, а не розв'язання проблем виробництва. Основним напрямом в нарощуванні темпів виробництва був вибраний шлях інтенсифікації праці. ЛІТЕРАТУРА
1 ЦДАВО України. – Ф.Р-166.- Оп.5. – Спр.16. – Арк.63. 2 Там-же... – Арк.. 68. 3 ЦДАВО України. – Ф.1.- Оп.2. – Спр.3801. – Арк.162. 4 Там же... – Арк.184. 5 ЦДАВО України. – Ф.Р-166.- Оп.5. – Спр.16. – Арк.156. 6 ЦДАВО України. – Ф.Р-166.- Оп.5. – Спр.31. – Арк.365. 7 ЦДАВО України. – Ф.Р-166.- Оп.5. – Спр.16. – Арк.366. 8 Там же... – Арк..369. 9 Скрипник М.І. Статті й промови. – Харків, 1930. – Т.2. – С.316. 10 Там же... – С.329-330. 11 Заремба С. З національно-культурного життя українців на Кубані в 20-30 рр.ХХ ст.// Київська старовина – 1993 р. – №1. – С.99. |
Похожие:
 | Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 5 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2004. – с | | Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 11 – Донецьк: Український культурологічний центр. – 2006. – 252 с |
| Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 12 Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. – 256 с | | Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 13 – Донецьк: Український культурологічний центр. – 2006. – 252 с |
| Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 16 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 240 с | | Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 17 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 280 с |
| Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 18 – Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення нтш – 2007.... | | Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського |
| Донецький національний університет економіки І торгівлі імені Михайла Туган-Барановського спільно з Національним лісотехнічним університетом... | |