А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций




НазваниеА. М. Дерибас Сборник статей и публикаций
страница5/15
Дата публикации27.02.2013
Размер2.57 Mb.
ТипСборник статей
uchebilka.ru > Литература > Сборник статей
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Библиография
1. Еврейская энциклопедия: Т.1-16. - Спб.: Издание общества для научных еврейских изданий и изд-ва Брокгауз и Ефрон, [1906-1913].

2. День: Орган русских евреев. - 1869. - №№ 25-33.

3. Оршанский И. Евреи в России. - Спб., 1872.

4. Оршанский И. Русское законодательство об евреях. - Спб., 1877.

5. Лернер О. Евреи в Новороссийском крае. - Одесса, 1901.

Г.В.ЗАКІПНА
Адвокат українського слова”
У 1887 році до Одеси на постійне проживання приїхав зі своєю родиною відомий український бібліограф, етнограф і фольклорист Михайло Федорович Комаров. За фахом Комаров був юристом і в Одесі займав посаду нотаріуса міста. Своє життєве призначення Комаров вбачав у служінні рідному слову, українській культурі. Людиною він був надзвичайно діяльною, і з його переїздом до Одеси життя української інтелігенції міста значно пожвавішало, а будинок, де оселилась родина Комарових - по вулиці Поштовій, 25, - став її культурним центром, місцем постійних зустрічей. Більш того, ця адреса в дуже скорому часі стала відома не тільки українцям-одеситам. Оскільки Комаров листувався ледве не з усіма українськими письменниками, що жили на території Російсь-кої імперії і в Австро-Угорщині (Галичині), - всі діячі української культури знали, що приїхавши до Одеси, вони знайдуть підтримку і щире слово дружби в доброзичливій родині Комарових.

Оселившись в Одесі, Комаров прожив тут до останніх днів свого життя. В його творчій біографії одеський період був найбільш плідним. М.Ф.Комаров був активним діячем гуртка української інтелігенції “Громада”, організовував лекції з історії української літератури і культури, деякий час фактично редагував одеський журнал “По морю и суше”, продовжував збирати матеріали до українсько-російського словника (видано у Львові в чотирьох томах в 1893-1898 рр. під псевдонімом - М.Уманець і А.Спілка), писав статті у журнали і газети, займався бібліографією, історією, фольклористикою, етнографією, літературною критикою, лінгвістикою.

Комаров зробив більш-менш значний внесок в декілька галузей науки, але найбільший доробок він вклав в українську бібліографію. Першою його бібліографічною роботою був “Бібліографічний покажчик нової української літератури. 1798-1882 рр.”, опублікований в альманасі “Рада”, який видав М.П.Старицький у Києві 1883 року. Покажчик охоплював не лише художню літературу, але й фольклористику і інші літературознавчі матеріали. Ця робота Комарова увійшла в історію української культури як перша спроба репрезентувати українську книгу більш ніж за вісім десятиліть.

В 1897 році Комаров звернувся до літераторів Східної України і Галичини з проханням допомогти йому у зборі бібліографічних відомостей для іншого, більш повного покажчика. Однак зібраний матеріал біо-бібліографічного характера був настільки об’ємним, що Комарову не вдалося видати його єдиним цілим, і він друкує його частинами. Однією з таких частин був покажчик “Т.Шевченко в літературі і мистецтві” - підсумок багаторічної роботи Комарова над бібліографуванням творів Шевченка і літератури про нього. Цінність цього покажчика полягає ще й в тому, що він був однією з перших робіт в галузі персонального українського бібліографування. В подальшому Комаровим були складені персональні бібліографії І.П.Котляревського, С.В.Рудан-ського, М.В.Лисенка. Комаров першим зайнявся бібліографуванням драматичних творів. Його робота “Українська драматургія” вийшла в Одесі 1906 р. Доповнення до неї видано в Одесі 1912 року. Ці бібліографічні знадоби до історії українського театру знайшли високу оцінку у сучасників. Корифей українського театру І.К.Карпенко-Карий писав М.Ф.Комарову у листі від 21 березня 1907 р.:

“Любий мій Михайло Федорович! Збірку Вашу про українську драматургію одержав і дуже, дуже дивувався, як Ви могли такий цінний та широкий матеріал зібрати. Велике Вам спасибі скажуть ті, хто буде писати історію української драми, велике спасибі Вам скаже і все громадянство... Я ж нині, високо цінуючи Вашу працю, складаю перед Вами сердечну вдячність за цей тяжкий труд на користь рідної літератури”1.

Принагідно відмітити, що якщо інші праці Комарова були поглинуті подальшим бібліографуванням, то його “Українська драматургія” лишилась унікальним документом для вивчення історії театру українських корифеїв.

Діяльність Михайла Федоровича Комарова напрочуд багатогранна, але основним його завданням, що об’єднувало все, чим він займався, було збереження і примноження культурної української спадщини. Звідси його пристрасть до бібліографування, щоб взяти на облік все, що було видано українською мовою і про українську культуру. Комаров - це людина-музей. Він намагався виписувати всю українську поточну періодику, бібліотека його являла собою найбільш повне зібрання україністики того часу. Все життя Комаров займався видавничою діяльністю, намагаючись примножити український книговидавничий фонд. Хоча посада нотаріуса міста була досить прибутковою, численна родина Комарових жила скромно. Більшість своїх статків він витрачав на поповнення бібліотеки і видавничу діяльність. Навіть свою професію юриста Комаров поставив на служіння рідній культурі. Дослідник діяльності Комарова Олександр Рябінін-Скляревський писав: “...М.Ф.Комаров за всі 1880-1890 рр. був за адвоката українського слова в цензурі. Грала ролю тут і спеціальна освіта М.Ф.Комарова, освіта юриста. Він підходив до розв’язання скрутного слова в умовах указу 1876 і 1881 року юридично: на підставі тих самих законів і практики урядових інституцій він намагався врятувати якомога більше. Цей шлях не одного Комарова, але Комаров як людина з сильною вдачею, з широкими перспективами, з розумінням синтезу умов життя, ішов цим шляхом сміливіше од інших”1 .

Проте не завжди вдавалося Комарову вийти переможцем в таких юридичних змаганнях з цензурою. На жаль, укладені ним в Одесі літературні збірники “Розмова” (1889) і “Запомога” (1892) світу не побачили, незважаючи на всі протести Комарова. А Михайло Федорович згуртував навколо видання цих збірників найкращих письменників Східної України. У “Розмові” мав з’явитися цикл віршів Лесі Українки “Подорож до моря”, створений на основі набутих в Одесі вражень. До збірника “Запомога” Леся Українка подала свою поему “Місячна легенда”, Михайло Коцюбинський - оповідання “П’ятизлотник”, Іван Карпенко-Карий - свої п’єси. Через одеську цензуру Комарову ці збірки вдалося провести, але петербурзька їх до виходу заборонила.

В 1912 році, наприкінці свого життя, Комарову вдалося видати альманах, який можна вважати перлиною одеського видавництва класичного періоду - ”Вінок Тарасові Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польских поетів”. Цей альманах був першим українським виданням такого типу. Вірші для “Вінка” Комаров збирав, можна сказати, на протязі всього свого життя, переписував їх з часописів, отримував через листування безпосередньо від авторів.

Останньою бібліографією М.Ф.Комарова був список його власних друкованих матеріалів. В ньому зареєстровано 104 праці М.Ф.Комарова і 8 праць про його життя і творчість. Але в ньому немає деяких статей бібліографа, видрукованих у журналах “Правда” (Львів), “По морю и суше” (Одесса), а також багатьох матеріалів, висвічуючих його діяльність. “Бібліографічний покажчик літературної діяльності М.Ф.Ко-марова (1865-1913)” опублікував після смерті батька його син Богдан Михайлович Комаров у 1913 році в “Известиях Одесского библиографического общества” (1913. Т.2. Вип.7).

Свою бібліотеку Михайло Федорович Комаров заповів Одеській публічній бібліотеці, де вона стала у 30-х роках підвалиною відділу “Україніка”. Рукописний архів - численне листування з діячами української культури класичного періоду - Комаров передав у спадок своєму синові Богдану, йому заповів він і свої власні рукописи. Богдан Михайлович намагався продовжити справу свого батька, у 1928 році він видав “Матеріали до словника псевдонімів та криптонімів українських авторів. Головним чином за рукописними матеріалами М.Комарова”. Проте саме ця родинна спадкоємність у любові до рідного слова, до української культури і спричинилася до трагічної долі Богдана Комарова: у 1931 році його звинуватили у належності до вигаданої спілки визволення України. Його було репресовано, він відбув річне адміністративне заслання у Курську. Строк невеликий, як ми зараз розуміємо, від більшої ж покари врятувався тим, що на Україну не повернувся - до самої смерті (1975) проживав у Таджикістані, займався ботанікою та екологією.

Репресіям підляглася і спадщина М.Ф.Комарова. Архів його зник. Довгий час пошуками архіву займався одеський літературознавець Григорій Дем’янович Зленко. Проте безрезультатно...

Згодом до пошуків підключились і співробітники Одеського літературного музею. Рукописів знайти не вдалося, але в один щасливий для музею день з далекого Свердловська надійшов поштою пакунок з фотографіями. Це були оригінальні фотографії Михайла Федоровича Комарова, його дружини і дітей. Надіслала їх в дарунок музею онука Михайла Федоровича - Віра Єлісеївна Волянська, дочка Віри Михайлівни Комарової. Ці фотографії прикрашають експозицію літературного музею, частина зберігається в фондах, експонуючись на численних виставках.


Бібліографія
1. Одеська державна наукова бібліотека ім. М.Горького, відділ рукописів. - Ф.28 (М.Ф.Комарова).

2. Библиографический указатель к литературной деятельности М.Ф,Комарова (1865-1913) // Известия Одесского библиографического общества. - 1913. - Т.2. - Вып.7. - С. 325-336.

3. Гуменюк М.П. З архіву М.Ф.Комарова // Архіви України. - 1968. - № 1. - С. 28-35.

4. Гуменюк М.П. М.Ф.Комаров // Гуменюк М.П. Українські бібліографи XIX - початку XX століття. -Харків, 1969. - С. 45-60.

5. Комаров Б.М. Одеські зустрічі: (Дещо із спогадів про Лесю Українку) // Спогади про Лесю Українку. - К., 1971. - С. 136-153.

6. Музичка А. М.Комаров як літературний критик і літературознавець // Літературний архів. - 1930. - Кн. 3-6. - С. 55-75.

7. Рябінін-Скляревський О. М.Ф.Комаров як культурний одеський діяч. 1888-1913 // Україна. - 1929. - Грудень. - С. 40-49.

Примітки
1. ОДНБ ім.М.Горького, відділ рукописів. - Ф.28 (М.Ф.Комаров). - К. 8. - Л.23.

2. Рябінін-Скляревський О. М.Ф.Комаров як культурний одеський діяч // Україна. - 1929. - Грудень. - С. 45-46.

Г.В.ЗАКІПНА
Початок українського модерну
Історія української літератури - і дореволюційна, і сучасна - багата на трагічні постаті. Одна з них - постать Миколи Вороного, доля якого, творча і особиста, увібрала в собі всі парадокси епохи. Сучасник Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, поет-класик Вороний зробив перший крок на шляху українського модернізму.

З 1863 року українські письменники вели полеміку з Валуєвським циркуляром, кожним своїм твором спростовуючи його і стверджуючи існування “особливої української літератури”, якої за імперським указом “не было, нет и быть не может”. І з часом це почало гальмувати розвиток української літератури. Микола Вороний був першим, хто відчув, що полеміка зайва: наприкінці XIX сторіччя існування національної української літератури не потребувало доказів, її треба було розвивати, не відмовляючись від нових тем, настроїв, течій і форм. Саме це і проголосив поет у своєму відкритому листі до українських письменників (Літературно-науковий вістник. - 1901. - Кн.9), закликаючи їх рівнятись на кращі зразки сучасних європейських літератур, засвоювати їх і розвивати.

1903 року в Одесі Вороному вдалося здійснити свою спробу першого українського модерністського видання - альманаху “З-над хмар і з долин”. На жаль, Вороний розділив сумну долю реформаторів - непорозуміння їх з сучасниками. Модерністські гасла Вороного не знайшли широкої підтримки. Авторитетнійший критик того часу Іван Якович Франко першим звинуватив поета в “упадницькому” декаденстві і різко розкритикував його заклики до “чистого мистецтва”:
Так не жадай же, друже милий,

Щоб нас поети млою крили,

Рожевим пестощів туманом,

Містичних візій океаном,

Щоб опій нам давали в страви,

Щоб нам співали для забави!
Принагідно слід відмітити, що від участі в альманасі Франко не відмовився.

Оскільки своїм змістом альманах не зовсім відповідав теоретичним засадам, Вороний виклав їх у вступній статті. Коли ж цензура заборонила вступну статтю, Вороний написав віршований вступ до альманаху - полемічну відповідь Іванові Франкові на його “посланіє”.

Понад півстоліття в Інституті Літератури АН України зберігається рукопис Миколи Вороного - його автобіографія, викладена в листі до академіка О.І.Білецького від 9 квітня 1928 року. В автобіографії Вороний докладно зупиняється на обставинах свого перебування в Одесі в 1903 році і викладає історію видання альманаху “З-над хмар і з долин”, який став етапним в його творчості і відіграв значну роль в історії української літератури:

“Малярія, що була покинула мене в Харкові, знову вернулась, і я мусив тікати до Одеси, де дістав посаду при міській самоуправі (в так зв. Торговій Депутації). В Одесі я, Ів.Липа, С.П.Шелухін, Ів.М.Луценко заснували видавничий гурток О.Л.С. (Одеська Літературна Спілка)... Наш видавничий гурток (О.Л.С.), де я відігравав чи не першу ролю, видав два альманахи: мій, зложений ще в Катеринодарі й доповнений в Харкові, під назвою “З-над хмар і з долин” і Ів.Липи “Багатття” і кілька популярних книжечок...

Ще бувши в Катеринодарі р. 1901 я надрукував у Л.Н.В-ку у Львові “Одкритого листа” до укр. письменників з закликом узяти участь у моїм альманаху, вказуючи при тім, що час вже відмовитись од вузького партикуляризму в укр. письменстві, час уже вступити на європейський шлях і, не обмежуючись побутовщиною, порушувати в своїх творах питання широкої філософічної ваги, там же зазначав, що на естетичний бік творів бажано звернути найбільшу увагу. Як не був скромний мій лист, але в історії нашого письменства він набув значення мовби “маніфесту” (так принаймні назвав його Єфремов, що з тяжким осудом накинувся на розтлінний “модернізм” у двох своїх книжках “На мертвой точке”, “В поисках новой красоты”). На мій заклик у першу чергу відгукнулися і прислали до альманаху свої твори О.Кобилянська, М.Коцюбинський, Іван Франко, П.Карман-ський й інші молодші, а за ними потягнулися і ветхі вельми Ів.Нечуй-Левицький, М.Старицький і Данило Мордовець (що прислав свої спомини про Драгоманова, які цензура й зтріскала). Остаточно склав я альманах вже в Харкові, а дозвіл на друк одержав уже бувши в Одесі. Вступну мою статтю про завдання цензура не тільки заборонила, але й видерла її навіть з альманаха і мені не вернула. Що було його робити? Без вступу якось ніяково... Тоді я, одержавши якраз посланіє Ів.Франка до мене, написав відповідь на його посланіє і надрукував замість вступної статті, як інтродукцію. Такі то були часи!

З одного боку тверді лещата московської цензури, з другого туподумна критика, що була точним виразником хуторянських смаків і обмежено-патріотичних настроїв тодішнього укр. громадянства, сказати нове слово в таких умовах значило - відірватися від середовища, зуміти глянути поза обрії української дійсності.

В той час, коли не видавалося ні одного українського журнала, поява альманаха “З-над хмар і з долин” була явищем прямо визначним вже хоч би через те, що розійшовся він, ще не вийшовши з друку, завдяки лише попередній пренумфаті, а наслідком його появи була поява “Молодої Музи” в Галичині. Про свою особу говорити мені не випадає. Торкатися європейських джерел передо мною пробували й інші - М.Старицький, В.Самійленко, Л.Українка, Ів.Стешенко, але чи було це цілковите засвоєння європейської культури? (Торкався й Гулак-Артемовський, перекладаючи “Рибалку” Гете). Самійленко ледве переклав тоді пару пісень з Данте, щось із Беранже... Леся видала в Галичині “На крилах пісень” (де намагалася зловити інший тон, але не вміла, бо в римованій поезії була взагалі слабка і виявила себе пізніше в драматичних творах, писаних білим віршем). Чи треба говорити про М.Старицького й його креатуру (зятя до того ж) І.Стешенка? Ще ж не було тоді ні Олеся, ні Чупринки , ні Філянського, що хоч не технікою, то бодай більшим талантом визначилися серед кустарного виробництва попередньої літератури. Навіть Коцюбинський тих часів майже не виходив поза межи шаблону (“Ціпов’яз”, “П’ятизлотник”, “Хо”) і тільки в “На камені” (надрукованому в моїм альманаху) вперше позначився тонким стильовим письмом. Не знаю, оскільки мені це вдалось, але я був піонером, цілком свідомим і певним своєї мети. Пізніше прийшли інші й робили краще, - це цілком нормальний закон еволюції”.

Трагедія творчої долі Вороного в тому, що він лишився на розі поезії класичної і поезії нової української генерації. За власним бажанням відійшов він від однієї литературної епохи, але до іншої пристати не зміг. Для молодих поетів він був уже занадто традиційним і класичним.

Трагічно склалась і особиста доля Вороного, бо автором дуже різних за ідеологією поезій був він. В “Сонетоїдах” Миколи Зерова читаємо про Вороного:
Петлюра славив лірний його дар

І Ковалевський укладав хвалітні,

Для нього Муза співами вагітна,

Для нього тоне сміливий Ікар.
Петлюра був у захваті від українських віршів Вороного. В радянському літературознавстві вершиною творчості Вороного визнавався його переклад “Інтернаціоналу”. В своїй автобіографії Вороний згадує про обставини появи перекладів революційних пісень:

“Згадаю тут же мої переклади революційних пісень - “Марсельєзи”, “Варшав’янки” і особливо “Інтернаціонала”. Як не як, а власне мій переклад “Інтернаціонала” от уже близько 10 років одушевляє й пориває маси. Зробив я його на спеціальне замовлення Лук’янівського робітничого клубу на початку р.1919 в Києві (тоді ж зробив і переклади “Марсельєзи” й “Варшав’янки”). Того ж року його й видали з нотами, але коли прийшли денікінці, то весь наклад знищили, (автор був зазначений тільки ініціалами М.В., завдяки чому я від денікінців не дістав належного гонорару)”.

Гонорар Вороному сплатила радянська влада. 7 червня 1938 року “трубадура українського буржуазного націоналізму” розстріляли.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Похожие:

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconСборник статей американських и украинских теоретиков
Социологическая теория сегодня. Сборник статей американських и украинских теоретиков / Под ред. В. Танчера // Национальная академия...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconСовременное образование: научные подходы, опыт, проблемы, перспективы сборник научных статей
Сборник научных статей по итогам IX всероссийской научно-практической конференции с международным участием «Артемовские чтения» (16-17...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconОбложка уда универсальная дезинтеграторная активация сборник научных статей
Уда. Универсальная дезинтеграторная активация. Сборник научных статей (1980 год, 112 страниц, 2000 экземпляров)

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconСборник статей участников планируется издать до проведения круглого...
Антропология права: философское и юридическое измерения (состояние, проблемы, перспективы)”

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconПравила представления рукописей статей в сборник научных трудов Донецкого...
Для публикации в сборнике подаются статьи, отражающие новые теоретические и практические результаты исследований в области машиностроения...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconТребования к оформлению статей в Сборник научних трудов Полтнту
«Сборник научних трудов. Серия: отраслевое машиностроение, строительство» принимает в печать написанные специально для него оригинальные...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconПравила оформления статей в межведомственный тематический научный...
Межведомственный тематический научный сборник «Ветеринарная медицина» включен в перечень специализированных изданий вак украины,...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций icon-
Баскин Ю. А. История правовых политических учений: Сборник статей. Спб: Познание, 2000. – 254 с

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций icon-
Опубликовано в "Мальчики и девочки: реалии социализации. Сборник статей". – Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 2004. – 373 с....

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconСборник статей Составитель
Материалы данного сборника посвящены проблеме социально-психологической адаптации военнослужащих, уволенных из армии

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<