А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций




НазваниеА. М. Дерибас Сборник статей и публикаций
страница7/15
Дата публикации27.02.2013
Размер2.57 Mb.
ТипСборник статей
uchebilka.ru > Литература > Сборник статей
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

^ С.З.ЛУЩИК, О.Л.ЯВОРСЬКА
Михайло Жук - літератор
Художник Михайло Іванович Жук (1883-1964) був, як відомо, ще й письменником, що залишив чималу літературну спадщину. Окремими виданнями1 вийшли: збірка віршів, п’єса, збірка казок, п’ять дитячих книжок, дві з яких були перевидані (одна - навіть у Канаді). Провідні українські журнали - “Літературно-науковий вістник”, “Українська хата”, “Дзвін”, “Шлях” - охоче приймали твори молодого автора, вони друкувалися поруч з публікаціями Коцюбинського, Вороного, Олеся, Винниченка... В літературному доробку Жука знаходимо вірші, оповідання. п’єси, переклади, казки, рецензії, критичні і полемічні статті, спогади. Чимало було колись надруковано, ще більше чекає свого часу.

Перша публікація М.Жука - оповідання “Мені казали: “Ще молодий!” в жовтневому номері “Літературно-наукового вістника” за 1906 рік. Хрещеним батьком цієї події був М.Коцюбинський. В його листі у Львів до В.Гнатюка є такі рядки: “Засилаю рукопис д. Жука: “Мені казали: ще молодий...” і прохаю Вас, коли зможете, видрукуйте сю річ. Правда, се ще проба молодого пера, але, на мою гадку, пера талановитого. Варто б заохотити починаючого автора, бо я сподіваюся, що він зможе зробити дещо для нашої літератури”2. Турботу про Жука знаходимо й в подальших листах Коцюбинського, наприклад - 1907 року: “Я переслав через д. Б.Лепкого вірші д. М.Жука, які надруковані в різдвяному числі “Буковини”. На мою думку годило б ся вислати д. Жукові те число “Буковини”, де ті вірші уміщено”3.

В Києві 1908 року видана “Українська муза. Поетична антологія од початку до наших днів”. Повноправне місце серед інших учасників посідає в ній М.Жук: шість віршів та біографія - перша в його житті друкована біографія! Його признано, прийнято до “цеху” літератури. І критика не обходила увагою творчість письменника. С.Єфремов писав: “Прихильником чистого мистецтва виступає й Михайло Жук, що в поезіях своїх (“Співи землі”) розробляє переважно мотиви особистої лірики. З прозових творів Жука визначається чистотою рисунку й настроєм оповіданя “Тільки встати”, що нагадує потроху імпресіоністську манєру Чехова з його влучним образом життьової буденщини”4.

Незабаром йдеться вже про видання “Зібраних творів” Жука. Журнал “Книгарь” подає 1918 року таку інформацію: “Підготовляються до друку три томи творів Михайла Жука (перший том - поезії й два томи оповідань”)5. А сам автор в одному з фрагментів спогадів про революційні часи писав: “<...> мною був підписаний договір з видавництвом “Сіяч” на видання моїх творів (п’ять томів - прози, поезії, драматичних творів, казок і статтів по питанням українського мистецтва). Книжки так і не встигли вийти з чисто технічних умов та й умов дуже бурхливих політичних подій, що тоді відбувалися на Вкраїні”6.

Перша половина 1920-х років, життя в тихому Чернігові після повернення з бурхливого Києва, - останній сплеск літературної діяльності М.Жука. Вийшло з друку декілька книжок, п’єси - у репертуарі театрів, написано безліч казок. Але невдовзі вся творчість митця, літературна та художня, виявилась непотрібною тогочасній владі. Зберігся, наприклад, рукописний примірник п’єси для дітей “Весна”, 1926 року, з штампом цензури “До вистави не дозволена”. І навіть у 1954-му видавництво “Мистецтво” відкинуло вкрай цікаві спогади Жука про Київську рисувальну школу М.І.Мурашка, де він колись навчався. Письменницька активність Жука примусово згасає. Іноді він друкує вірші “на випадок”, але вони за межами справжньої поезії, пише коротенькі ювілейні статті про художників або письменників, заходиться коло спогадів, але не доводить їх до пуття, бо не бачить перспектив публікації. І хоч зовні доля Жука склалася, як на ті часи, досить спокійною - він не був репресований, не пішов у еміграцію - ми відчуваємо трагедію його творчості, коли навколишні обставини зруйнували його особистий шлях в мистецтві та літературі.

В наші часи Жук-художник загалом відомий мистецтвознавцям і широким колам глядачів, його картини та графіку експонують в музеях та на виставках, йому присвячені книги та численні статті. А от Жук-письменник лишився геть забутим. Дослідники його художньої творчості мимохідь згадують, що він був до того ж літератором, хоч ніхто ще уважно не прочитав всієї його прози, віршів, п’єс. Видані ним книжки стали музейними раритетами, комплекти старих журналів переглядають лише спеціалісти, неопубліковані рукописи виникли нещодавно, нові передруки - лічені.

В оселі Жука за довгі роки життя склався неосяжний особистий архів. У його літературній частині (художня - за межами нашої статті) були авторські примірники книжок та журнальних публікацій, численні рукописи, чернетки та нотатки, листування, книжки друзів-письменників з дарчими написами. Після смерті власника матеріали архіву розпорошилися по музеях та приватних збірках ,чекають на дослідників.

При вивченні цих архівних паперів перш за все впадає в очі наполегливість, з якою Жук працював над своїми літературними творами. Кожен вірш чи оповідання, казка чи п’єса переправлялись, переписувались по декілька разів. Навіть примірники книжок та журналів рясніють пізнішими виправленнями чорнилом, олівцем поверх друкованого тексту. Зберіглось чимало рукописних саморобних збірок віршів та казок, власноручно прикрашених віньєтками та мальовничими обкладинками. Залишились численні плани та фрагменти незавершених творів, перекладів. У чорнових зошитах - окремі нотатки, роздуми, начерки, замальовки подій, ситуацій, пейзажів. Деякі з них пізніше вставлено в те чи інше оповідання (це нагадує процес праці художника, коли етюд з натури використовано у картині). Поруч знаходимо цитати з книжок, фольклорні записи. По різних зошитах розкидані фрагменти спогадів.

Все засвідчує безперервну та вимогливу працю автора над словом, внутрішню потребу в літературній творчості, навіть тоді, коли вже не було ніякої надії надрукуватися. Аналогічну сітуацію спостерігаємо у творчому процесі Жука-художника. Поряд із завершеними картинами та портретами створено безліч шкіців, що іноді сягають розміру великого пано. Вони заповнені рослинними орнаментами, дуже складними у виконанні, що вимагали багато праці й часу, але не мали ніякого “практичного” вжитку ані для виставок, ані для музеїв. Все це, однаково і в літературі й в живопису, було якоюсь проявою надлишку невикористаного творчого темпераменту.

На наш погляд, спадок М.Жука залишається невід’ємною частиною українського літературного процесу. Сучасники сприймали його як одного з перших на Україні поетів-символістів. Сьогодні ж його можна віднести до тих письменників, що утворювали загальне тло тогочасної літератури. За життя автора було надруковано менш третини його оповідань. І хоч вони не були помітним явищем, не започаткували нового шляху або напрямку, але все ж заслуговують на те, щоб у повному обсязі бути введеними до літературної спадщини початку ХХ сторіччя. На прикладі М.Жука можна прослідкувати за розвитком одного з пересічних, але своєрідних письменників у найбільш важливий для формування сучасної української літератури відтинок часу.

Ця публікація - перша спроба ознайомити сучасного читача з творчістю забутого письменника. В основі - матеріали його особистого архіву. Обсяг статті не дає змоги подати за одним разом зразки всіх жанрів, а тим більш дослідити щлях розвитку кожного з них. Починаємо з художньої прози, а далі, як Бог дасть, продовжимо розгляд поезій, казок, драматургії, мемуарів...
Художня проза.

Прозова спадщина М.Жука не дуже велика. Відомі вісім творів, що були надруковані в журналах та збірках з 1906-го року по 1921-й. Ще з десяток знайдено у рукописах, деякі припадають на часи першої світової війни, коли можливості української періодичної преси були вкрай обмежені. В архіві письменника зберігся аркуш під назвою “Зміст книжки”7, де його рукою записані 17 назв - 16 оповідань та одна п’єса. Список не датований, за багатьма ознаками слід віднести його до літа 1918 року і вважати планом видання, що обіцяв “Книгарь” (див. вище). Цей список не вичерпує всієї прози, в ньому немає спогадів та статтєй. Крім того, автор відкинув, не включив до книги кілька ранніх оповідань (рукописи їх ми розглядали, вони дійсно край слабі).

Останній відомий прозовий рукопис датовано 1918 роком, остання публікація - в 1921-му. Пізніше пишуться п’єси, вірші, казки, спогади, але нових оповідань не з’являється. Лише десь у середині 20-х років Жук повертається до своїх старих творів і кардинально перероблює та розширює деякі з них. Так, обидві публікації з “Музагету” були збільшені майже вдвічі. Чи то була якась надія на передрук, чи то потреба до праці “у стіл” - невідомо.

За формальними ознаками більшість прозових творів М.Жука - оповідання. Він тяжіє до невеликих за розміром та протягом часу дії сюжетів. Виняток становить повість “Тільки встати”, хоч “Літературно-науковий вістник” подав її як оповідання. (Втім, двічі перероблений “Травень” теж можна визначити як повість.).

Творчість М.Жука важко віднести до якогось чітко окресленого напрямку, скажімо - символістичного чи реалістичного, вона не піддається однозначній класифікації. Перше датоване оповідання “Дора” суто реалістичне, потім начебто автор схиляється до символізму. Деякі оповідання можна назвати прикордонними - символізм та реалізм, поєднавшись, утворюють нетрадиційний художній простір. Останні прозові твори варто б визначити як психологічні етюди. На наш погляд, вони є найвдалішим з усього прозового доробку.

Як відомо, в 1910-х роках Жук належав до найближчого оточення М.М.Коцюбинського. Тим дивніше, що у його оповіданнях того часу важко знайти ознаки безпосереднього впливу майстра. Помітнішим цей вплив стає лише у пізніших психологічних етюдах, що створено вже по смерті Коцюбинського.

Найбільш плідним для Жука-прозаїка був період 1911-1916 років. Далі він відходить від прози заради драматургії. Ще в оповіданнях 1910-х років він тяжіє до драматургічних заходів, деякі авторські зауваження щодо подій та діалоги скидаються на драматичні ремарки та сцени у п’єсах. Можливо, автор відчув потребу опанувати ще один жанр красного письменства.

Жук - письменник нової формації. За добором тем, за стильовими особливостями він далекий від традиційної школи, не виявляє зацікавленності до побутового етнографізму, до історичного минулого. Уся його увага присвячена сьогоденню, тому прошарку суспільства, що недавно сформувався - українській провінційній інтелігенції та міщанству. З цього кола він добирає своїх героїв: дрібних службовців, вчителів, єпархіалок. У нотатках Жука є запис, датований 1916 роком, що багато з’ясовує як щодо особистості автора, так і його героїв: “Так, я гордий тим, що мій батько належав до робітників, але я принижений тим, що я став криком його перевтоми. Він подбав увільнити мене од тої надмірної праці, що поклала його так рано у домовину. І я, як увільнений раб, опинився ні в сіх ні в тих. Я поповнив ті кадри людей, що являються приміряючою серединою, що створені настільки слабкими з фізичного боку, що негодні пітти у ряди своїх предків, але й негодні стати у ряди першої лави. Се є те благородне міщанство, яке мріє спокійно дотягнути день до вечора, яке боїться всякої одміни, як 13-го числа, яке живе під доглядом власного товариства”8.

Це “благородне міщанство” і є головним героєм прози Жука.

Цікаво, що ні в одному з оповідань М.Жука не створено образу творчої людини. Постать художника з’являється лише у чернетках, один раз, але це оповідання так і не було завершене.

Дивно і те, що Жук-художник у прозі майже не відчувається, єдиний випадок - ретельний добір епітетів. Подекуди у чернетках автор змінював три-чотири назви кольору, поки не знаходив визначення, що остаточно його влаштовувало. Особливо вражає відсутність портретів дійових осіб, адже у живопису більш половини доробку Жука-художника - саме портрети. А Жуку-письменнику цікавіше передавати внутрішній стан героїв, те, що приховане за зовнішньою оболонкою людських стосунків. У нотатках Жука, мова про які йтиме далі, багато великих, ретельно зроблених пейзажних описів, в той час як у Жука-художника пейзажів майже немає. Таким чином спостерігаємо край цікаве явище - гармонійне, можливо підсвідоме, взаємодоповнення обох граней творчості М.Жука, живопису та літератури.

Оповідання Жука можна умовно поділити на три групи: символістичні (“Мені казали...”, “Геній”, “Дійсність і мрія”, “Невідома”); суто реалістичні, в яких можна виділити побутові - з життя дрібних службовців (“З наказу губернатора”, “Письменник”, “Сни провінції”), та на жіночу тематику (“Дора”, “Вона”, “Травень”, “Оля”). Дещо осібно стоять “Тільки встати” та психологічний етюд “Смуток”, що мав започаткувати новий шлях у розвитку прози письменника.

Одним з перших в українській літературі Жук намагався створити образ сучасної жінки. Значний вплив на нього мала скандинавська література, зокрема Стріндберг та Ібсен. Знаходимо у його чернетках також численні виписки з творів З.Фрейда та чернетки оповідань, сюжети яких навіяні працями видатного психолога. Не обійшов він увагою і модного на ті часи письменника Арцибашева (з яким полемізує в “Травні”).

Трактовка жіночих образів змінюється від оповідання до оповідання. В одному з перших (“Вона”) розглядається досить банальний сюжет про зведену дівчину. Згодом автор переходить до спроб детальніше висвітлити жіночу психологію, з’ясувати вимоги і потреби сучасної жінки; подає контраст поривань до високого кохання і понурої буденщини (“Оля”). “Проблема полу” становить для Жука незаперечний інтерес. Кохання у нього, як правило, похмуре й безрадісне, власне і не кохання, а випадкове співіснування або зустріч двох людей.

Один з найкращих творів М.Жука, де поєднуються і улюблені ним жіночі характери, і настрої беззмістовного обтяжливого життя, - повість “Тільки встати”.

Загальновідомо, що саме з завершених творів читач отримує уявлення про письменника. Але Жук становить виняток - у його доробку найбільш цікаві та розкуті нотатки, що їх зроблено для себе, у шухляду. Лаконічні уривки більш емоційні та насичені, ніж оповідання. Вони не лише характеризують стиль Жука, а й розкривають його світогляд, відношення до навколишніх подій.

Записи робилися як у грубому зошиті, так і на клаптику паперу. У зошитах подекуди є примітка автора: “використано”. Це здебільшого стосується пейзажів. А от роздуми про життя, дрібні деталі побуту, проблеми, що їх називають “вічними”, Жук робить на окремих листочках, наче дещо похапцем. І саме вони дозволяють зробити остаточний висновок щодо автора: при зовнішній пересічності творчості - непересічність особистості.

У нотатках домінують дві теми. Одна - зневага, зненависть до канцелярської праці (як засобу до існування та як форми існування). Вона, ця праця, висотує душу, виснажує фізично та духовно, призводить до знищення особистості. З часів війни з’явиться друга тема. Жук органічно не сприймає насильства: ні у духовному, як з канцелярською працею, ні у фізичному його проявах. Риса, притаманна інтелігентній шляхетній людині. Найбільш пригнічує його думка, що володіння зброєю автоматично дає одному право розпоряджуватись долями, майном, і, зрештою, життям інших. Це дуже показово для Жука (тут варто б згадати, що дехто з письменників натхненно вітав війну). Ставлення до війни, до влади (всякої) у М.Жука з часом не змінюється. Записи, навіть середини 20-х років, досить одверті, на відміну від тих спогадів та оповідань, які все ж мав надію надрукувати. Більшість записів просякнуті настроєм утоми, безнадії, гіркої іронії. Вимальовується постать сумного, меланхолійного, втомленого одноманітністю існування чоловіка, невдоволеного життям.

І це цілком зрозуміло й виправдано: людина талановита, високоосвічена, ерудована, що стояла набагато вище за своє середовище, мусила витрачати себе на безнадійну й беззмістовну боротьбу з життєвими обставинами. Типова ситуація для більшості творчої інтелігенції тих часів.

Привертає увагу своєрідна орфографія творів Жука, що з часом помітно змінювалась, поступово наближаючись до сучасної. В нашій публікації всі особливості авторського правопису збережено за одним винятком: в ранніх текстах 1910-х років у таких словах як “залїзо”, “тодї” та ін., де автор використовував літеру “ї”, вона замінена на “і” для зручності сучасного читача.

Тексти подаються за авторськими рукописами (збірка С.Лущика, Одеса).

Публікуються вперше.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

Похожие:

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconСборник статей американських и украинских теоретиков
Социологическая теория сегодня. Сборник статей американських и украинских теоретиков / Под ред. В. Танчера // Национальная академия...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconСовременное образование: научные подходы, опыт, проблемы, перспективы сборник научных статей
Сборник научных статей по итогам IX всероссийской научно-практической конференции с международным участием «Артемовские чтения» (16-17...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconОбложка уда универсальная дезинтеграторная активация сборник научных статей
Уда. Универсальная дезинтеграторная активация. Сборник научных статей (1980 год, 112 страниц, 2000 экземпляров)

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconСборник статей участников планируется издать до проведения круглого...
Антропология права: философское и юридическое измерения (состояние, проблемы, перспективы)”

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconПравила представления рукописей статей в сборник научных трудов Донецкого...
Для публикации в сборнике подаются статьи, отражающие новые теоретические и практические результаты исследований в области машиностроения...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconТребования к оформлению статей в Сборник научних трудов Полтнту
«Сборник научних трудов. Серия: отраслевое машиностроение, строительство» принимает в печать написанные специально для него оригинальные...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconПравила оформления статей в межведомственный тематический научный...
Межведомственный тематический научный сборник «Ветеринарная медицина» включен в перечень специализированных изданий вак украины,...

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций icon-
Баскин Ю. А. История правовых политических учений: Сборник статей. Спб: Познание, 2000. – 254 с

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций icon-
Опубликовано в "Мальчики и девочки: реалии социализации. Сборник статей". – Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 2004. – 373 с....

А. М. Дерибас Сборник статей и публикаций iconСборник статей Составитель
Материалы данного сборника посвящены проблеме социально-психологической адаптации военнослужащих, уволенных из армии

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<