Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень»




НазваниеКонспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень»
страница9/14
Дата публикации21.05.2013
Размер1.41 Mb.
ТипКонспект
uchebilka.ru > Математика > Конспект
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

7.2. Види моделей

Будь яка модель – це природний або штучний об’єкт, який знаходиться у відповідності з об’єктом, що вивчається, або з якою-небудь його стороною. Моделі всіх видів поступово набувають все більшого значення, що дозволяє проводити наукові дослідження різних процесів, уточняти теорію роботи різних установок, перевіряти висновки та отримувати повну уяву, що важко було б зробити лише на умові розрахунку. Моделі мають велике значення з точки зору навчання, що дозволяє неоднократно відтворювати аварійний режим пристроїв.

Концептуальні моделі припускають розробку та використання моделей, які формуються спостереженням в процесі навчання та спостереженням за об’єктом під час його функціонування.

Кібернетичні моделі базуються на отриманні співвідношень між вхідними та вихідними функціями для деякого "чорного" ящика, як явище, що вивчається без розкриття його внутрішньої структури.

Квазіаналогові та електронні моделі займаються синтезом ланок, які є моделями різних об’єктів і мають особливо велике значення при розв’язуванні задач, які виникають при проектуванні та експлуатації великих систем технічного призначення. Електронне моделювання дозволяє успішно вирішувати задачі, шляхом створення моделей з комбінованих операційних блоків та проведення синтезу моделей. На сьогоднішній день значна увага приділяється задачам синтезу на відміну від задач аналізу. Синтез повинен забезпечувати також визначення впливу зовнішньої дії на систему. Модель відкриває можливість дослідження дій об’єкта в аварійному режимі, а також відтворення всіх дій обслуговуючого персоналу в умовах ближчих до природних.
^ 7.3. Організація та обробка результатів експерименту

Великі швидкості обчислення сучасними персональними комп’ютерами забезпечують короткий час аналітичних розв’язків. Однак при помилках фізичного чи формального характеру ПК може так саме швидко видати неправильне рішення. Тому особливого значення набуває апробація програм з точки зору коректності закладених в неї величин.

Експеримент є не лише шляхом безпосереднього вирішення науково-технічних задач, але і допомагає знаходити найкращий засіб аналітичних рішення. Моделі різних видів повинні застосовуватися разом та одночасно з ПК.

Критеріальна програма проведення експериментів дає оцінку результату, яка поширюється на клас явищ, а не лише не одиничне явище. Методи планування експерименту дозволяють вирішити цю задачу з мінімальною кількістю дослідів при надійній статистичній інтерпретації на кожному етапі. Для використання моделювання в технічних та інженерних задачах суттєве значення має автоматизація отриманих критеріїв подібності за допомогою ПК. Чітко провести будь-який експеримент, об’єктивно отримати дані про досліджуваний процес та поширити матеріал, отриманий в одному дослідженні, на серію інших досліджень можна при правильній їх постановці та обробці. Критеріальна обробка результатів досліджень дозволяє скоротити кількість необхідних експериментів за рахунок зменшення змінних факторів, поширити результати кожного з цих експериментів на необмежено великий клас подібних процесів.

Критеріальне планування експерименту та теорія подібності, які сприяють найпростішій організації експерименту та обробці його результатів, на сьогоднішній день практично об’єднались.

^ 7.4. Фізична подібність в моделюванні.

Поставлена задача може бути реалізована двома шляхами: 1) натуральним моделюванням, коли в об’єкт, який підлягає дослідженню, не вносять змін, не створюють спеціальних установок; при моделюванні, яке здійснюється шляхом обробки відомостей про явища або окремі процеси, які проходять в контурі, 2) на спеціальних моделях та стендах.

Фізична модель - це мініатюрна копія фізично реальної системи. Для кожної моделі завжди чітко формулюється коло завдань, яке повинно бути вирішене за допомогою цієї моделі. Це виявляє ті частини системи, які повинні бути відтворені на моделі з найбільшою новизною та точністю, яку вимагає теорія подібності, та практичною необхідністю.

Можливими є також випадки, коли модель спеціально не створюється, а на її місці використовується найбільш підходяща установка, яка забезпечує при експерименті отримання процесів, близьких до оригінальних. Перед проведенням експерименту необхідно попередньо перевірити роботу обнулення моделі на окремих її частинах. І лише після того, як отримана повна впевненість, що всі елементи моделі окремо подібні відповідним елементам оригінала, можна збирати модель в цілому, зберігаючи граничні умови при з’єднанні їх окремих елементів. Підготовлена таким чином модель дає можливість провести експерименти, отримати достовірні дані та опрацювати їх в критеріальних залежностях.
^ 7.5. Аналітична подібність в моделюванні

Якщо явища в двох порівнювальних системах мають різну фізичну природу, але деякі, найбільш цікаві, для даного дослідження процеси, що відбуваються в двох системах, описуються формально однаковими диференціальними рівняннями, то можна сказати, що одна система є прямим аналогом-моделлю іншої. Застосування прямих моделей-аналогів обмежене, оскільки, не для всіх задач можна виставити аналогію та підібрати модель. В цьому відношенні структурні моделі, які поелементно моделюються окремими математичними операціями, більш універсальні та забезпечують більшу точність. Прикладом таких моделей є розрахункові моделі постійного струму, які використовують постійний струм як аналог змінного струму.

Розрахунок перехідного процесу складної системи викликає значні труднощі та вимагає для свого виконання багато часу. Бажання спростити цю роботу привело, з одної сторони, до створення спеціальних аналогових моделей, а з іншої – до широкого використання для дослідження типових процесів структурних аналогових моделей. При такому моделюванні масштаби, які забезпечують подібність, є розмірними величинами, що пов’язують параметри системи з машинними змінними. Число цих змінних може перевищувати число рівнянь, що моделюють процес, оскільки між ними можуть існувати додаткові зв’язки, які в явному вигляді відсутні.

Забезпечення аналогічності процесу в моделі процесу в оригіналі вимагає встановити диференційне рівняння, яке описує процес, скласти принципову схему для вирішення задачі на моделі, для кожного блока виявити умови подібності та скласти робочу схему з’єднання компонентів, потім вибрати робочу схему на комутаційному полі, задати початкові умови, здійснити пуск програми і зареєструвати отримані рішення за допомогою індикатора, осцилографа, монітора тощо.
^ 7.6. Математична цифрова подібність та моделювання

Цифрове моделювання різних процесів застосовується в двох основних напрямках. Перший – це моделювання в теперішньому часі процесів, коли дані для обчислень поступають на ПК безпосередньо від аналізованої системи або тої, якою необхідно керувати. Для іншого напрямку немає необхідності в моделюванні при темпі діючого процесу, а можна ці процеси при моделюванні прискорити. Аналогічні задачі виникають і при великих кількостях рівнянь, які відповідають розвитку великої системи. ПК разом з відповідним алгоритмом може розглядатися як модель процесу, який вивчається, і забезпечує вирішення наукових та технічних задач. Сучасна вичислювала техніка дозволяє створити керовані (діалогові) програми, які дозволяють керувати процесом дослідження, що може значно спростити і підвищити якість пізнання досліджуваного об’єкта.

Вимоги до точності та достовірності результатів моделювання різні в залежності від поставлених задач та характеру досліджень. Дослідження, які пов’язані з проектними роботами, а також оцінка та відносне співставлення варіантів, не потребують високої точності результатів. Однак, точність результатів має досить велике значення у випадку, коли дослідження проводяться стосовно конкретної схеми, а отримані результати необхідно поширити на ряд оригіналів.

При отримані на основі моделювання характерних явищ необхідно врахувати фактори, які обумовлюють різні результати, що отримуються при дослідженні оригіналів та моделей. До таких факторів відносяться неточності, обумовлені визначенням або наданням параметрів оригіналу, які входять в критерії подібності, та відтворенням параметрів на моделі, похибками вимірювань при проведенні дослідів (їх можна зменшити шляхом багатократного повторювання вимірювань), неповним врахуванням в моделі факторів, які впливають на головні процеси.

Непостійність випадково змінних параметрів, які входять в критерії подібності, приводить до того, що на критерії подібності мають вплив випадкові варіації. Тому при оцінці достовірності результатів досліджуваних систем, які мають такі параметри, необхідно також враховувати вплив випадкових факторів.

Точність результатів експериментальних досліджень реальної системи, дослідів на фізичній моделі, процедури моделювання на ПК повинні оцінюватися окремо. На практиці оцінка достовірності результатів моделювання з урахуванням похибок завдання та відтворення критеріїв подібності зводиться до двох задач: до оцінки впливу статистичних варіацій критеріїв подібності та до оцінки похибки реалізації наближеного моделювання на відміну від точного.

Отримана інформація дозволяє об’єктивно вирішити питання про необхідність точності відтворення критеріїв подібності, які відповідають степені їх впливу на досліджуваний процес.
^ 8. ЗАСТОСУВАННЯ ПК В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
8.1. Персональні комп’ютери

ПК є пристроями, призначеними для виконання обчислювальних та логічних операцій у відповідності з програмою, яка керує його роботою. ПК обробляють внесену в них інформацію (як правило дані) в цифровій формі у вигляді послідовних операцій (арифметичних та логічних) у відповідності з раніше підготовленою програмою. Результати вирішення задачі видаються користувачу в тій чи інші форі при допомозі різноманітних пристроїв виводу. Результати виконання операцій вводяться в оперативну пам’ять. Після виконання всієї програми по замовленню споживача результати можуть бути виведені на екран монітора, або роздруковані за допомогою принтера. Пристрої пам’яті ПК поділяють на основні (операційні) та постійні (вінчестер). В цих пристроях зберігаються програми, вихідні, проміжні та кінцеві результати. Основна характеристика пам’яті – її об’єм та швидкодія.

Пристрої вводу інформації в ПК поділяють на дві групи: ручні та автоматичні. До ручних відносяться пульти управління, клавіатури, дисплеї. В групу автоматичних пристроїв входять пристрої для зчитування інформації з проміжного носія та пристрою безпосереднього вводу (оцифрована інформація з давача).

Інформаційна сумісність ПК передбачає єдині способи кодування інформації та формування даних. Програмна сумісність означає, що програми складені для однієї моделі ПК можуть використовуватись на інших моделях.
^ 8.2. Програмне забезпечення ПК

На сьогоднішній день програмне забезпечення ділиться на загальне (операційні системи), які входять до складу ПК, та спеціальне, яке дозволяє розширити сферу застосування ПК. Основною задачею операційної системи є забезпечення найкращого завантаження всіх елементів ПК та зовнішніх пристроїв за рахунок організації паралельного вирішення декількох задач та автоматичного керування процесом їх вирішення. Загальне програмне забезпечення має дві функціонально самостійні частини: програми керування та програми обробки. Процесор ПК розміщує програми користувача в основній пам’яті та захист системних програм від випадкового псування або неправильного звертання. Програми керування даними або вводом-виводом забезпечують ввід чи вивід даних, слідкують за закінченням вводу чи виводу масивів даних ПК, перемикає зовнішні пристрої, передбачені для використання при дослідженні об’єкта, суміщає обробку даних в процесорі з вводом-виводом.

Програми обробки працюють під контролем керуючих програм, вони забезпечують відлагодження програм користувача та перевірку стану ПК. Однією з основних умов ефективного впровадження обчислювальної техніки в практику є застосування пакету прикладних програм. Доступність та простота використання таких програм створює передумови для більш широкого впровадження ПК в практику інженерних та наукових робіт, дозволяє спростити виконання конкретних завдань. Пакети програм будуються на базі спеціальних систем і є подальшим розвитком в конкретному напрямку. Ці програми поставляються окремо від загального програмного забезпечення ПК, вони не входять до складу операційних систем.

Розробка пакету не повинна вимагати модифікації використовуваних операційних систем. Якщо пакет програм вимагає все-таки змін в керуючій програмі, то це виконується в процесі завантаження чи інсталяції пакету. Всі пакети можуть бути розбиті на пакети, які розширюють можливості операційної системи і орієнтовані на роботу в автоматизованих системах керування.

Важливе значення при проведенні наукових досліджень має використання математичних програм. Ці програми охоплюють: обернені матриці, системи лінійних алгебраїчних рівнянь, інтегрування та диференціювання функцій, вирішення диференційних рівнянь першого та другого порядку, аналіз Фур’є-функцій, аналіз функцій Беселя, знаходження дійсних коренів заданих функцій, знаходження дійсних та комплексних коренів многочлена з дійсними коефіцієнтами, обчислення поліномів, обчислення екстремумів функцій, апроксимацій, інтерполяцій тощо.

Точність обчислення багатьох підпрограм пакету залежить від числа значущих цифр, які поступають в операції по обчисленню. При необхідності може бути використано подвоєні точності роботи підпрограм.
^ 8.3. Автоматизація систем наукових досліджень

Автоматизація наукових досліджень та обробка результатів експерименту на сучасному етапі стали об’єктивною необхідністю. Це пов’язано з вимогами отримання результатів в стиснені терміни з високою достовірністю, з урахуванням більш складних взаємозв’язків досліджуваних мікрооб’єктів.

В автоматизації наукових досліджень, пов’язаних з проведенням експерименту, виділяються два рівні в єдиній системі автоматизації: об’єктивний, коли основні вимоги задаються об’єктом досліджень, та інструментальний, при якому основою є теоретична база даної предметної області, інформаційна база та засоби інформації.
^ 9. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.
9.1. Класифікація, типи та задачі експерименту

Експеримент є науково поставлений дослід з точно врахованими та керованими умовами. В науково–дослідній роботі під терміном експеримент розуміють: дослід - це цілеспрямоване спостереження, відтворення об’єкта пізнання, організація особливих умов його існування, перевірка передбачень. Під поняттям експеримент розуміють науково поставлений дослід та спостереження досліджуваного явища в точно врахованих умовах, які дозволяють слідкувати за ходом явищ і відтворювати їх кожний раз при повторенні цих умов. Основною метою експерименту є виявлення властивостей досліджуваних об’єктів, перевірка справедливості гіпотез і на цій основі широке та глибоке вивчення теми наукового дослідження.

Постановка та організація експерименту визначається його призначенням. Експерименти можуть бути хімічними, біологічними, фізичними, психологічними, соціальними тощо. Вони розрізняються за способом формування умов, за метою дослідження, за організацією проведення, за структурою об’єктів та явищ, що вивчаються; за характером зовнішньої дії на об’єкт дослідження, за характером взаємодії засобів експериментального дослідження з об’єктом дослідження, за типом моделей, які використовуються в експерименті, за контрольованими величинами, за числом змінних факторів, за характером об’єктів та явищ, що вивчається.

Природний експеримент передбачає проведення досліду в природних умовах існування об’єкта. Він може бути штучним (наприклад, в технічних науках), перетворюючим (зміна структури об’єкта), констатуючим (підтвердження зв’язків), контролюючим (контроль результатів дії), пошуковим (встановлення нових зв’язків та залежностей), вирішальним (перевірка основних положень та теорій).

Лабораторний експеримент проводиться в лабораторних умовах з застосуванням типових приладів, спеціальних моделюючих установок, стендів, обладнання. Однак, точний експеримент не завжди повністю моделює реальний хід процесу, що виявляється, тому виникає необхідність у проведенні натурного експерименту, який проводиться в природних умовах і на реальному об’єкті. Цей вид експерименту найчастіше використовується в процесі натурних випробувань досліджуваних систем. В залежності від місця проведення випробовувань натурні експерименти поділяють на виробничі, польові, полігонні, напівнатурні тощо. Натурний експеримент завжди вимагає ретельного обдумування та планування, раціональності вибору методів дослідження.

Експерименти може бути відкритими та закритими, які широко використовуються в психології, соціології, педагогіці. У відкритому експерименті йог задача відкрито пояснюється дослідникам, в закритому – інформація приховується від дослідників.

Простий експеримент використовується для вивчення об’єктів, які не мають розгалуженої структури, з великою кількістю взаємозв’язків, які виконують найпростіші функції.

В складних експериментах вивчаються явища або об’єкт з розгалуженою структурою та з великою кількістю взаємозв’язків та взаємодіючих елементів. За допомогою цього експерименту вивчається стан об’єкта під впливом наданої йому інформації.

Речовий експеримент припускає вивчення впливу різних речових факторів на стан об’єкта (приклад, добавки для якості сталі).

Енергетичний експеримент використовується для вивчення впливу різних видів енергії на досліджуваний об’єкт. Цей тип експерименту широко використовується в природничих науках.

Звичайний експеримент включає експериментатора, як суб’єкта пізнання, об’єкт як предмет експериментального дослідження та засоби, за допомогою яких здійснюється експеримент. В звичайному експерименті експериментальні засоби безпосередньо взаємодіють з об’єктом. Вони є посередниками між експериментатором та об’єктом.

Модельний експеримент має справу з моделлю досліджуваного об’єкта. Модель входить до складу експериментальної установки, замінює не лише об’єкт досліджень, але часто і умови, в яких досліджується об’єкт. Має ряд недоліків, особливо при неправильно вибраній моделі, або неправильно вибраних умовах впливу на модель.

Зброєю уявного експерименту є уявні моделі досліджуваного об’єкта чи явища. Для пояснення уявного експерименту іноді користуються терміном „ідеалізований”. Структура уявного експерименту включає в себе: побудову уявної моделі об’єкта дослідження, ідеалізовані умови експерименту та впливи на об’єкт, свідоме та планомірне вимірювання, комбіновані умови експерименту та дії на об’єкт, свідоме та точне застосування на всіх стадіях експерименту об’єктивних законів науки, завдяки чому виключається абсолютна довільність.

Матеріальний експеримент має аналогічну структуру. Однак в ньому використовуються матеріальні, а не ідеальні об’єкти. Основна відмінність матеріального експерименту від умовного полягає в тому, що реальний експеримент являє собою форму об’єктивного матеріального зв’язку з зовнішнім світом, в той час, як уявний експеримент, є специфічною формою теоретичної діяльності суб’єкта. Часто уявний експеримент виступає в ролі ідеального плану реального експерименту. Уявний експеримент має більш широке використання, ніж реальний, оскільки застосовується не лише при підготовці та плануванні останнього, але і в тих випадках, коли проведення реальних дослідів є неможливим.

Уявний експеримент використовується не лише вченими, але і письменниками. художниками, педагогами, лікарями. Уявний експеримент яскраво проявляється в мисленні шахматистів. Величезна роль уявного експерименту в технічному конструювання та винахідництві. Результати уявного експерименту знаходять своє відображення в формулах, кресленнях, графіках, ескізних проектах тощо.

Пасивний експеримент передбачає вимірювання лише вибраних показників в результаті спостереження за об’єктом без штучного втручання в його функціонування. Прикладом пасивного експерименту є спостереження за інтенсивністю, складом, швидкістю руху транспортних потоків. Пасивний експеримент по суті є спостереженням, яке супроводжується інструментальним вимірюванням вибраних показників стану об’єкта досліджень.

Активний експеримент пов’язаний з вибором спеціальних вхідних факторів (сигналів) і контролює вхід та вихід досліджуваної системи.

Однофакторний експеримент припускає виділення потрібних факторів, стабілізацію факторів, які заважають почерговій зміні досліджуваних факторів.

Стратегія багатофакторного експерименту полягає в тому, що змінюються змінні відразу, кожен ефект оцінюється за результатами всіх дослідів, проведених в даній серії експериментів.

Технологічний експеримент направлений на вивчення елементів технологічного процесу або процесу в цілому.

Соціометричний експеримент використовується для вимірювання існуючих міжособистих соціально - психологічних відношень в малих групах з метою їх подальших змін.

Для проведення експерименту будь-якого типу необхідно: розробити гіпотезу, яку необхідно перевірити, створити програми експериментальних робіт, визначити методи та засоби втручання в об’єкт дослідження, забезпечити умови для здійснення процедури експериментальних робіт, розробити шляхи та прийоми фіксування ходу та результатів експерименту, підготувати засоби експерименту, забезпечити експеримент необхідним обслуговуючим персоналом.

Особливе значення має правильно розроблена методика експерименту. Методика – це сукупність уявних та фізичних операцій, розташованих в певній послідовності, у відповідності з якою досягається мета дослідження. При розробці проведення методик необхідно передбачити: проведення попереднього спостереження за досліджуваним об’єктом з метою визначення вихідних даних, створення умов, в яких можливе експериментування, визначення границь вимірювання, систематичне спостереження за ходом розвитку об’єкта чи явища та точний опис фактів, проведення систематичної реєстрації вимірювань і оцінки фактів різними засобами та методами, створення повторних вимірювань з метою підтвердження або спростування отриманих даних, перехід від емпіричного вивчення до логічного узагальнення, до аналізу та теоретичної обробки отриманого фактичного матеріалу.

Правильно розроблена методика експерименту дослідження є передумовою його цінності. Вибравши методику експерименту, дослідник повинен перевірити і її практичні можливості реалізації.

Перед кожним експериментом складається його план, який в себе включає: мету та задачі експерименту, вибір змінних факторів, обґрунтування обсягу експерименту, числа дослідів, порядок реалізації, послідовність зміни факторів, вибір кроку зміни факторів, обґрунтування засобів вимірювань, опис проведення експерименту, обґрунтування способів обробки та аналізу результатів експерименту.

Важливим етапом підготовки експерименту є визначення його мети та завдань. Кількість завдань для одного експерименту не повинна бути надто великою (від 3...4 до 9...10). Необхідно також обґрунтувати вибір засобів вимірювань, іншого обладнання. В зв’язку з цим експериментатор повинен добре знати вимірювальну апаратуру. В першу чергу необхідно використовувати стандартні, серійні прилади, робота на яких регламентується інструкціями, ДЕСТами та іншими офіційними документами. В окремих випадках виникає потреба в створені унікальних приладів. При створені нових приладів бажано використовувати готові вузли приладів, що вже випускаються, або реконструйовані вже готові прилади. Відповідальний момент – встановлення точності вимірювань та похибок. Методи вимірювань повинні базуватися на законах спеціальної науки – метрології, яка вивчає засоби та методи вимірювань.

Чим більше випадкових факторів впливає на дослід, тим більший розкид отриманих результатів, тим більше відхилення окремих вимірювань від середнього значення. Це вимагає повторних вимірювань, а значить необхідно знати їх мінімальну кількість. Під необхідною мінімальною кількістю вимірювань розуміють таку кількість вимірювань, яка забезпечує стійке середнє значення вимірюваної величини, яка забезпечує задану степінь точності.

Важливим розділом методики є вибір методів обробки та аналіз експериментальних даних. Обробка даних зводиться до систематизації всіх цифр, класифікації, аналізу. Результати експерименту повинні бути зведені в зручні форми запису: таблиці, графіки, формули, голограми, які дозволяють швидко та якісно співставляти отримані результати та їх проаналізувати. Всі змінні повинні бути оцінені в єдиній системі одиниць фізичних величин.

Особливу увагу в методиці необхідно приділити математичним методам обробки та аналізу даних, наприклад, встановленню емпіричних залежностей, апроксимації зв’язків між змінними характеристиками, встановленню критеріїв та довірливих інтервалів.

Результати експериментів повинні відповідати трьом статистичним вимогам: вимоги ефективності оцінок, вимоги спроможності оцінок, вимоги незмішуваності оцінок

Після встановлення обсягу експериментальних робіт складається перелік необхідних засобів вимірювань, обсяг матеріалів, список виконавців, календарний план та кошторис витрат.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Похожие:

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни «методологія та організація наукових досліджень»
Усі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені, запис одиниць відповідає стандартам

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності...
Конспект лекцій з дисципліни «Основи журналістикознавчих досліджень» для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності...

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни «Проектне фінансування»
Конспект лекцій з дисципліни «Проектне фінансування» / Укладачі: І. Д. Скляр, В. М. Боронос. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 77 с

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання І водовідведення...
Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання І водовідведення промислових підприємств» (для студентів 5-6 курсів денної...

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій навчальної дисципліни циклу гуманітарної підготовки...
...

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconТематичні плани лекцій з дисципліни "Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці"

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з дисципліни енергозбереження (1 частина ) (для студентів...
Конспект лекцій з дисципліни енергозбереження, частина 1 (для студентів спеціальності 090603 Електротехнічні системи споживання)/...

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій з навчальної дисципліни циклу гуманітарної та соціально-економічної...
Конспект лекцій з навчальної дисципліни циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки «Інженерна психологія та соціологія...

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспект лекцій для студентів факультету “Економіка транспорту” 1...
Конспект лекцій з дисципліни “Економічна історія” для студентів факультету “економіка транспорту”, затверджений та рекомендований...

Конспект лекцій з дисципліни «Методологічні основи наукових досліджень» iconКонспектлекц І й для самостійної роботи студентів
Конспект лекцій для самостійної роботи студентів з дисципліни „основи проектування доменних цехів за спеціальністю 090401 “Металургія...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<