Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб




НазваниеТарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб
страница3/9
Дата публикации01.08.2013
Размер1.08 Mb.
ТипЗакон
uchebilka.ru > Право > Закон
1   2   3   4   5   6   7   8   9
^

2. Характеристика Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та інших нормативних актів спрямованих на боротьбу з корупцією.



На сьогоднішній день в Україні прийнято та діє певна кількість нормативно-правових актів, яким врегульовуються питання боротьби з корупцією. До них відносяться:

  1. Конституція України від 28.06.1996 р.

  2. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р.

  3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р.

  4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р.

  5. Указ Президента України «Питання Національного антикорупційного комітету» від 01.09.2011 р.

  6. Указ Президента України «Про першочергові заходи з реалізації «Закону України Про засади запобігання і протидії корупції» від 05.10.2011 р.

  7. Указ Президента України «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки» від 21.10.2011 р.

  8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 13.06.2000 р.

Дамо загальну характеристику відповідним нормативним актам та розкриємо основні положення, які впливають на боротьбу з корупцією.

^ Конституція України була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Під час розгляду Конституції України, як документу який закладає основи боротьби з корупцією, слід зазначити що Конституція України має вищу юридичну силу і жоден інший нормативно-правовий акт не може суперечити цьому документу. У випадку коли закон чи будь-який інший нормативно-правовий акт суперечить конституції, слід використовувати положення Конституції України.

Конституцією України закріплено основні засади конституційного ладу України. Однією з таких засад є те, що Україна є правовою державою, тобто такою державою в якій забезпечується верховенство закону, послідовно проводиться принцип поділу влади та визнаються й гарантуються права і свободи кожної людини. Також Конституцією України закріплюється рівність усіх громадян і зазначається, що не може бути привілеїв чи обмежень незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Таким чином особа, вчиняючи корупційне діяння, надає привілеї тій чи іншій людині і цим порушує основні положення Конституції України. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до цього, особа, яка вчиняє корупційне діяння, порушує вищезазначений принцип і повинна бути притягнута до відповідальності.

^ Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року. Цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В статті 1 відповідного Закону закріплюються терміни, які використовуються в подальшому, в тексті закону:

безпосереднє підпорядкування – відносинипрямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням;

близькі особи– подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення;

конфлікт інтересів– суперечністьміж особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;

корупційне правопорушення– умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;

корупція– використання особою, суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, суб'єкту відповідальності за корупційні правопорушення, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;

неправомірна вигода– грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову;

члени сім'ї– особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» діяльність із запобігання і протидії корупції ґрунтується на принципах:

  1. верховенства права;

  2. законності;

  3. комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів;

  4. пріоритетності запобіжних заходів;

  5. невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;

  6. відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

  7. участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів;

  8. забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням.

Одним із «революційних» положень нового закону є встановлення 4 кіл суб’єктів відповідальності – «потенційних корупціонерів», а саме дія закону розповсюджується на:

- осіб, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування (державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, правоохоронці, судді, депутати, працівники патронатних служб тощо);

- осіб, які для цілей закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування (посадовці комунальних закладів, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудитори, нотаріуси, оцінювачі, експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час надання ними публічних послуг, представники міжнародних організацій тощо);

- осіб які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

- посадових осіб юридичних осіб, фізичні особи – у разі одержання від них державними службовцями, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.

Щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави Законом встановлюються відповідні обмеження:

  1. використання службового становища;

  2. сумісництво та суміщення з іншими видами діяльності;

  3. одержання дарунків (пожертв);

  4. робота близьких осіб;

  5. обмеження після звільнення з посади або після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави.

Розглянемо ці обмеження більш детально.

^ Обмеження щодо використання службового становища. Особам, які уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування або тимчасово виконують відповідні функції забороняється:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

^ Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Особам, які уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Але слід зазначити, що ці обмеження не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції України (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції України на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

^ Обмеження щодо одержання дарунків.Особам, які уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій державизабороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:

1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами;

2) якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Особи,зазначені вище, можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати (502 гривні станом на 01.12.2011 року), встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року,– однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року (941 гривня станом на 01.01.2011 року).

Передбачене обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:

1) даруються (здійснюються) близькими особами;

2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

^ Обмеження щодо роботи близьких осіб. Особи, які уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Вони зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Це положення не поширюються на:

1) народних засідателів і присяжних;

2) близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді;

3) осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах;

4) осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту;

5) інших осіб, визначених законом.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги обмеження роботи близьких осіб, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

^ Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється:

1) укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;

3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено спеціальнаперевірка щодо осіб,які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, уповноваженої виконуватифункцій держави або місцевого самоврядування (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів), зокрема щодо:

1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.

Спеціальна перевірка проводиться у п’ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади. У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається.

Для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу:

1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки;

2) автобіографію;

3) копію документа, який посвідчує особу;

4) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік;

5) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;

6) медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України;

7) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних);

8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

Орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки. Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подавати зазначеним органам свої зауваження у письмовій формі.

Інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю.

^ Фінансовий контроль. Згідно Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за минулий рік за формою, що додається до Закону. Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня. Особи, які не подали декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік із зазначених причин і звільняються з цього місця роботи, зобов'язані подати таку декларацію до розірвання трудового договору.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення Міністерство юстиції України проводить антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів.

Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та порядок оприлюднення її результатів визначаються Міністерством юстиції України. Результати антикорупційної експертизи підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.

Обов'язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

За ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів. Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.

Слід зазначити, що Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» приділяє увагу відповідальності за вчинення корупційних діянь. Цьому питанню присвячено розділ 4 «Відповідальність за корупційні правопорушення».

За вчинення корупційних правопорушень особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку. Питання відповідальності ми розглянемо в наступних частинах нашого посібника, а зараз звернемо увагу на деякі особливості притягнення до відповідальності.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, припинення повноважень посадової особи на посаді, звільнення, що здійснюється за рішенням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, звільнення військової посадової особи з військової служби у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, а також відсторонення такої особи від виконання службових повноважень здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Конституцією і законами України.

Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Про звільнення особи з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом, керівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації у триденний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Наступними документами, які регламентують питання боротьби з корупцією є укази Президента України «Питання Національного антикорупційного комітету» від 01.09.2011 р. та«Про першочергові заходи з реалізації «Закону України Про засади запобігання і протидії корупції» від 05.10.2011 р. відповідно до цих указів Президентом України було створено Національний антикорупційний комітет та призначено його персональний склад. Також, Президент України вирішив покласти тимчасово на Міністерство юстиції України функції спеціально уповноваженого органу з питань антикорупційної політики. Відповідно до вищезазначених указів, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Служба безпеки України та Генеральна прокуратура України повинні розробити порядок організації проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, вжити заходів щодо запровадження єдиної форми звітності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції про результати роботи у цій сфері, вжити заходів щодо формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення та провести інші заходи.

Подальшим документом, на який слід звернути увагу, є Указ Президента України «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки» від 21.10.2011 р. Цим документом затверджується Національна антикорупційна стратегія на 2011-2015 роки. У відповідній стратегії здійснюється аналіз ситуації щодо боротьби з корупцією в Україні, зазначаються причини виникнення і поширення корупції, наслідки корупції.

Метою Національної антикорупційної стратегії є зменшення рівня корупції в Україні шляхом усунення передумов її виникнення через упровадження превентивних заходів, зміцнення режиму законності, а також формування у суспільстві нетерпимого, негативного ставлення до корупції як суспільно небезпечного явища за допомогою спільних зусиль державних та громадських структур, за участю міжнародних організацій.

Завданнями Національної антикорупційної стратегії є:

  1. окреслення кола причин і умов, що породжують корупцію, визначення шляхів мінімізації факторів, що детермінують її виникнення та негативні наслідки;

  2. визначення основних напрямів державної політики у сфері запобігання і протидії корупції;

  3. підвищення ступеня довіри до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

  4. упровадження системи моніторингу ефективності антикорупційного законодавства та забезпечення його виконання.

Цим Указом закріплюється, що для реалізації Національної антикорупційної стратегії необхідні узгоджені дії державних органів та органів місцевого самоврядування щодо:

1) реформування системи державного управління та адміністративних процедур:

а) завершення процесу розмежування функцій органів державної влади з надання адміністративних послуг та контрольно-наглядових (інспекційних) функцій;

б) застосування інноваційних технологій, що підвищують об'єктивність та забезпечують прозорість прийняття органами державної влади рішень, у тому числі прискорення впровадження системи електронного документообігу та електронного цифрового підпису на загальнодержавному і місцевому рівнях;

в) розширення сфер застосування принципу «мовчазної згоди» при наданні погоджень, висновків, дозвільних документів тощо;

г) надання адміністративних послуг виключно органами державної влади та бюджетними установами;

д) визначення на законодавчому рівні вичерпного переліку адміністративних послуг, платності чи безоплатності їх надання, а також обґрунтованих (адекватних) строків надання таких послуг;

е) припинення практики дроблення адміністративних послуг на окремі платні послуги, забезпечивши орієнтацію на результат;

є) встановлення заборони органам державної влади та органам місцевого самоврядування надавати платні послуги господарського характеру;

ж) відмова від територіального монополізму при наданні адміністративних послуг та створення альтернативних можливостей щодо вибору органу для отримання адміністративної послуги;

2) зменшення адміністративного тиску на підприємців, запобігання тінізації економіки:

а) суттєве зменшення кількості ліцензій і дозволів у сфері підприємницької діяльності, максимальне спрощення та скорочення тривалості дозвільних процедур;

б) усунення технічних бар'єрів, запровадження «єдиного вікна», максимальна комп'ютеризація документообігу;

в) обмеження кількості перевірок з боку податкових та контролюючих органів;

г) запобігання неправомірному тиску на підприємців з боку правоохоронних та контролюючих державних органів;

3) забезпечення доброчесності на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування:

а) системне вдосконалення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, в частині процедури конкурсного добору кандидатів (механізму визначення переможця), розстановки кадрів, проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування;

б) визначення на законодавчому рівні засад етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та механізму врегулювання конфлікту інтересів в їх діяльності, що мають базуватися на положеннях Модельного кодексу поведінки державних службовців країн Ради Європи та враховувати інші міжнародно-правові стандарти в цій сфері;

в) оптимізація співвідношення рівня базової (фіксованої) заробітної плати (посадового окладу) залежно від складності роботи і рівня відповідальності за конкретною посадою та додаткової заробітної плати (премій, надбавок), яка встановлюється за результатами оцінки діяльності на розсуд керівництва;

4) поліпшення умов доступу фізичних, юридичних осіб та об'єднань громадян без статусу юридичної особи до інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування:

а) продовження формування ефективного механізму доступу фізичних, юридичних осіб та об'єднань громадян без статусу юридичної особи до інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

б) активізація інформаційного обміну між об'єднаннями громадян, засобами масової інформації та органами державної влади і органами місцевого самоврядування;

в) забезпечення прозорості в роботі органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

5) удосконалення системи використання державного майна та бюджетних коштів:

а) удосконалення проведення зовнішнього незалежного аудиту в частині здійснення контролю за використанням коштів місцевих бюджетів;

б) завершення проведення інвентаризації державних підприємств і організацій та формування Єдиного реєстру об'єктів державної власності;

в) удосконалення законодавства щодо процедур державних закупівель та впровадження системи їх зовнішнього аудиту, забезпечення прозорості процесу державних закупівель;

г) удосконалення системи контролю за використанням державного майна з метою недопущення фактів одержання прихованих прибутків державними службовцями або, за їх сприяння, іншими особами чи угрупованнями;

д) створення дієвого механізму детінізації ринку цінних паперів, проведення розрахунків за угодами з цінними паперами;

е) здійснення Рахунковою палатою моніторингу ефективності використання коштів державного бюджету при виконанні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

є) удосконалення механізмів залучення громадськості до контролю за законністю та ефективністю використання державного майна, бюджетних коштів;

6) оптимізації фінансування політичних партій та виборчих кампаній шляхом установлення чітких правил їх фінансування, а також забезпечення ведення ефективного незалежного контролю за таким фінансуванням;

7) удосконалення антикорупційної експертизи шляхом запровадження багатоступеневої методики оцінки корупційних ризиків у законодавстві: на рівні розробників проектів нормативно-правових актів (як формалізована самооцінка); на рівні Міністерства юстиції України (як офіційна антикорупційна експертиза проекту нормативно-правового акта); на рівні громадської експертизи, яка забезпечується існуванням прозорої процедури нормопроектування та доступністю інформації для громадськості;

8) формування громадської підтримки дій влади у запобіганні і протидії корупції:

а) сприяння засобам масової інформації в широкому висвітленні заходів щодо протидії корупції, що вживаються державними органами та органами місцевого самоврядування;

б) визначення порядку періодичного звітування державних органів, відповідальних за реалізацію державної антикорупційної політики, про ситуацію у сфері запобігання і протидії корупції;

9) удосконалення системи спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції:

а) проведення аналізу діяльності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції та вжиття за його результатами заходів щодо підвищення ефективності їх роботи;

б) формування єдиної правозастосовчої практики правоохоронних та судових органів у справах, пов'язаних із корупцією;

в) запровадження спеціалізації прокурорів та слідчих у справах про злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних функцій;

г) розвиток співробітництва правоохоронних органів із громадськими організаціями та засобами масової інформації;

10) підвищення кваліфікації суддів, працівників прокуратури та правоохоронних органів:

розроблення і впровадження системи навчання на постійній основі професійних суддів та кандидатів на посаду професійного судді, особового складу правоохоронних органів та органів прокуратури щодо застосування нового антикорупційного законодавства;

11) запобігання проявам корупції у правоохоронних органах:

а) проведення інституційної реформи органів, що здійснюють дізнання, досудове слідство та кримінальне переслідування;

б) удосконалення системи професійного добору та підготовки кадрів правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з корупцією;

в) зміна критеріїв оцінки ефективності роботи правоохоронних органів із кількісних показників на якість отриманих результатів;

г) розроблення системи заходів для забезпечення ефективного і об'єктивного нагляду прокуратури за діяльністю правоохоронних органів;

12) удосконалення інституту відповідальності за корупційні правопорушення:

а) встановлення відповідальності юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами корупційних правопорушень;

б) удосконалення інституту конфіскації;

в) перегляд процедури надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт осіб, які користуються недоторканністю, у випадках затримання їх на місці вчинення тяжкого злочину (inflagrantedelicto), включаючи корупцію;

г) розроблення механізму відшкодування майнової шкоди та збитків, завданих внаслідок вчинення корупційного правопорушення фізичним та юридичним особам;

д) розроблення механізму захисту осіб, які в разі виявлення корупційного правопорушення вжили заходів щодо його припинення та негайно повідомили про вчинення такого правопорушення;

13) зниження рівня корупції у приватному секторі:

а) формування антикорупційної правосвідомості громадян шляхом запровадження соціально-просвітницьких програм, створення системи антикорупційної освіти в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах незалежно від форми власності;

б) сприяння у забезпеченні прозорості діяльності громадських організацій, юридичних осіб приватного права;

в) сприяння у створенні внутрішніх механізмів контролю та запобігання (виявлення) корупційним правопорушенням у приватному секторі;

14) зниження рівня корупції в зонах підвищеного корупційного ризику, зокрема правоохоронній, медичній, земельній, освітній, податковій, митній сферах, у сферах державних закупівель та державної служби:

а) вдосконалення законодавчого забезпечення відповідних сфер суспільних відносин;

б) підвищення рівня заробітної плати та соціального забезпечення працюючих;

в) підвищення професійного рівня та проведення більш жорсткого професійного добору кадрів;

г) зменшення кількості формальних процедур;

15) активізації міжнародного співробітництва у сфері запобігання і протидії корупції:

а) приведення антикорупційної політики України у відповідність із міжнародними стандартами у сфері запобігання і протидії корупції;

б) здійснення підготовки та підписання міждержавних (міжвідомчих) дво- та багатосторонніх угод про співробітництво у сфері запобігання і протидії корупції;

в) поглиблення співпраці з партнерськими спеціальними службами та правоохоронними органами у сфері боротьби з корупцією;

г) впровадження в Україні найкращих практик іноземних держав у сфері запобігання і протидії корупції, насамперед щодо запровадження інституту захисту доброчесних інформаторів;

д) формування іміджу України як держави, що активно протидіє проявам корупції, та отримання міжнародної підтримки цієї діяльності.

Реалізація Національної антикорупційної стратегії дасть змогу забезпечити:

  1. розвиток вітчизняного законодавства у контексті відповідності світовим антикорупційним стандартам, передбаченим Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти корупції, Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією, Додатковим протоколом до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Цивільною конвенцією про боротьбу з корупцією, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, рекомендаціями Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) та інших міжнародних інституцій;

  2. підвищення ефективності системи запобігання і протидії корупції;

  3. зниження рівня корупції у системі правоохоронних органів, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

  4. скорочення обсягів тіньової економіки;

  5. формування у громадськості активної позиції із запобігання і протидії корупції.



1   2   3   4   5   6   7   8   9

Похожие:

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconЗеркалов Д. В. 3-57 Безпека життєдіяльності: Навч посіб
Безпека життєдіяльності: Навч посіб. — К.: Наук світ, 2001. 301 с. Бібліогр.: с. 294-297

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconФесечко В. О. Методи перетворення сигналів: Навч посіб
Фесечко В. О. Методи перетворення сигналів: Навч посіб. – К.: Івц “Видавництво “Політехніка”, 2005. – 128 с

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconКурс лекцій з теорії ймовірностей : навч посіб. / Моцний Ф
В17 М86 Моцний, Ф. В. Курс лекцій з теорії ймовірностей : навч посіб. / Моцний Ф. В. К. Інформ. – аналіт агенство, 2010. 122 с. 1...

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconОснови інформаційного права України: Навч посіб. B. C. Цимбалюк,...

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconКириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч...
...

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconБатра Р., Майерс Д. Д., Аакер Д. А. Рекламный менеджмент: Пер с англ. 5-е изд
Азарян О. М. Маркетинг: принципи та функції: Навч посіб вид., перероб. І доп. К. Нмцво моін україни, 2001. – 319 с

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconІсторичні, організаційні та соціальні аспекти розвитку спорту інвалідів:...
Методичні умови проведення тренувальних занять зі спортсменами, які мають відхилення розумового розвитку. (для тренерів, волонтерів,...

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconАйзенберг М. Менеджмент рекламы. М.: Тоо „ИнтелТех”, 2003. 80 с....
Азарян О. М. Маркетинг: принципи та функції: Навч посіб вид., перероб. І доп. К. Нмцво моін україни, 2001. – 319 с

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconСписок рекомендованНоЙ лИтературЫ по дисциплине Организация и экономика...
Громовик Б. П. Організація роботи аптек: Навч посіб для студ вищ навч закл. – Видання 2-ге, виправл. І доповн. – Вінниця: Нова книга,...

Тарасенко К. В загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч посіб iconНовости обратная связь
Оліфіров О. В., Маковейчук К. О. Електронна комерція: навч посіб. / О. В. Оліфіров, К. О. Маковейчук. М-во освіти І науки, молоді...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<