Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка




НазваниеМіністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
страница13/43
Дата публикации20.06.2014
Размер5.46 Mb.
ТипДокументы
uchebilka.ru > Спорт > Документы
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   43

Висновок.Всебічний аналіз розвитку параолімпійського руху вказує на те, що у подальшому параолімпійський рух в Україні набуватиме ширших масштабів, вдосконалюватиметься структура управління інвалідним спортом в регіонах та областях, розширюватиметься мережа змагань, збільшуватиметься залученість неповно справних осіб до фізкультурно-оздоровчих занять тощо. У роботі окреслено низку проблемних питань, розв'язання яких сприятиме оптимізації та вдосконаленню основних аспектів розвитку параолімпійського руху.

Серед головних завдань організаційного характеру, які рекомендуються для практичного втілення, виділимо такі:

  • розширення мережі спортивних закладів, установ, клубів оздоровчого, реабілітаційного та спортивного спрямування для неповносправних різних груп нозологій;

  • вдосконалення системи підготовки та перепідготовки професійних кадрів: тренерів, інструкторів, суддів, управлінців, вчителів фізичного виховання, вихователів для роботи з інвалідами;

  • налагодження випуску відповідного спортивного знаряддя, інвентарю, одягу;

  • відповідне обладнання спортивних споруд, місць громадського користування, транспорту для потреб неповносправних;

  • розширення наукових, науково-методичних досліджень із проблем розвитку інвалідного спорту, рекреаційно-оздоровчої роботи серед інвалідів, використання засобів фізичної культури з метою соціалізації інвалідів, їхньої психічної рівноваги тощо;

  • вдосконалення пропагандивної та інформаційної роботи серед інвалідів щодо можливостей використання засобів спорту, фізичної реабілітації та рекреації для подолання відчуженості від суспільного загалу, покращення рівня фізичної підготовленості, фізичного та психічного стану, морально-вольової стійкості, збереження побутових та професійних навичок, соціальної адаптації загалом тощо.

Параолімпійський рух сьогодні є важливою складовою міжнародного спорту, важливим чинником забезпечення соціальної адаптації інвалідів у суспільстві, підтримки впевненості та віри неповносправних у власні можливості тощо. Параолімпійський спорт сприяє оптимізації фізичного, психічного, морального стану інвалідів.
Література
1. А. Волошин “Час олімпійських стартів”. – К.: “Веселка”. – 1990.

2. Вацеба О.М., Копій О.В. Особливості розвитку параолімпійського руху в Україні // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Зб. наук. праць. – Рівне: Ліста, 1999. – С. 47-51.

3.Копій О.В. Історичні особливості розвитку спорту серед інвалідів // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. трудов под ред. С.С. Ермакова. – Харьков: ХХПИ, 1999. - №3. – С. 31-34.

4. . Римар О. Історико-методологічні аспекти організації і проведення Спеціальних Олімпіад (Special Olympics) // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць під ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2001. - №25. – С. 10-15.

5. Римар О. Особливості утворення та розвитку організаційних структур параолімпійського руху // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту: У 2-х т. – Львів: ЛДІФК, 2001. - Вип. 5. – Т.1. - С.156-159.

6 Стів Шекман. “Ми чоловіки”. – К.: “Здоров‘я” – 1997.

Інна Шапаренко

Анна Поплавська

Механізм впливу фізичних вправ на організм школярів із захворюваннями органів дихання
Актуальність проблеми відновлення здоров’я школярів із захворюваннями органів дихання зумовлена важкістю перебігу та значною поширеністю хвороб дихальної системи у шкільні роки. Згідно даних Міністерства охорони здоров’я України захворювання органів дихання відносяться до найбільш частої патології дитячого організму [5]. Це пояснюється тим, що система дихання у дітей і підлітків функціонує в особливих умовах і забезпечує значно більшу, ніж у дорослих потребу в газообміні для росту і розвитку. Наслідком цього явища є зменшення резервів дихання та відносна легкість виникнення функціональних порушень. До того ж фізіологічні механізми дихання дитячого організму недосконалі: зменшення об’єму дихання та збільшення частоти дихання, що відносно легко викликає дихальну недостатність. Причиною захворювань органів дихання є також ― проникнення інфекції в дихальні шляхи і легені при певних умовах (характер інфекції, стан організму тощо), а дихальні шляхи дитини є коротшими у порівнянні з їх довжиною дорослої людини, що погіршує процеси очищення та нагрівання повітря [1].

Такі автори як В.М. Мухін [2], В.С. Соколовський [4], В.В. Клапчук та Г.В. Дзяк [3] вважають, що не зважаючи на широке застосування медикаментозного лікування, значно більшого ефекту можна досягти шляхом підсилення його засобами лікувальної фізичної культури, а саме – застосуванням фізичних вправ.

Мета даного дослідження – на основі аналізу літературних джерел з’ясувати механізми впливу фізичних вправ на організм школярів із захворюваннями органів дихання.

Фізична активність є природною біологічною потребою організму на всіх етапах онтогенезу і тому фізичні вправи розглядаються, як природній метод лікування та зміцнення здоров’я. Дозовані фізичні вправи мають значний терапевтичний ефект на дітей з захворюваннями системи дихання.

В заняттях ЛФК при захворюваннях органів дихання застосовуються загальнорозвиваючі і спеціальні вправи, серед яких особливе значення мають дихальні вправи. Загальнорозвиваючі вправи посилюють дихання, спеціальні вправи зміцнюють дихальну мускулатуру, збільшують рухливість грудної клітки і діафрагми (в тому числі вправи для поясу верхніх кінцівок).

Фізичні вправи при їх лікувальному застосуванні, рефлекторно сприяють покращенню газообміну в легенях та гуморально збуджують дихальні центри.

За даними В.М. Мухіна [2] лікувальний вплив фізичних вправ на організм хворої дитини відбувається через нервовий та гуморальний механізми.

Нервовий механізм відіграє ведучу роль в регуляції дихання при фізичних вправах. Експериментально доведено, що перед початком та під час м’язової роботи: а) умовно-рефлекторно посилюється дихання. Це відбувається за наступним механізмом - дозовані спеціальні фізичні вправи, які співпадають з фазами дихання (рухи руками, ногами, тулубом), стають умовними подразниками дихального центру і рефлекторно викликають прискорення та поглиблення дихання;

б) велику роль у регуляції процесу дихання відіграє носолегеневий рефлекс, виникаючий при диханні через ніс. Подразнення рецепторів у верхніх дихальних шляхах рефлекторно призводить до розширення бронхіол та поглиблення дихання;

в) на регуляцію дихання при виконанні фізичних вправ значний вплив має кора головного мозку. Вона визначає не лише пусковий, але й корегуючий вплив, тому що протягом виконання всієї фізичної роботи відбувається відповідні зміни темпу і ритму. Такі корекції відбуваються не лише умовно-рефлекторно, але й з включенням свідомості. А вказівки вчителя про особливості дихання при виконанні фізичних вправ необхідно розглядати як необхідну умову формування дихальної навички.

Нервовий механізм характеризується підсиленням нервових зв’язків, які розвиваються між м’язовою системою, корою головного мозку і внутрішніми органами з утворенням моторно-вісцеральних рефлексів та формуванням нових динамічних стереотипів. Будь-яке скорочення м’язів подразнює закладені в них чисельні нервові закінчення і потік імпульсів з них спрямовується в ЦНС. Вони змінюють її функціональний стан і через вегетативні центри забезпечують регуляцію і перебудову діяльності внутрішніх органів, а через центр ендокринної системи (гіпоталамус) – роботу залоз внутрішньої секреції.

Під дією фізичних вправ вирівнюється взаємодія основних нервових процесів – підвищується збудливість при збільшених гальмівних процесах, розвивається гальмівний вплив при вираженому патологічному подразненні.

Важливе значення у реакції хворої дитини на фізичні вправи відіграє гуморальний механізм [4]. Суть його полягає у нормалізації процесу газообміну шляхом збудження дихального центру при виконанні фізичних вправ. При фізичному навантаженні активізується обмін речовин у м’язах, внаслідок чого в кров надходить більша кількість СО2 і молочної кислоти, які подразнюють дихальний центр.

Однак гуморальний механізм треба розглядати, як механізм другорядного порядку, що впливає на системи, які функціонують при безпосередньому регулюючому впливі нервових імпульсів.

Під впливом фізичних вправ покращується крово- і лімфообіг в легенях та плеврі, що сприяє активізації регенеративних процесів та попереджує ускладнення – утворення спайок та сполучної тканини, емфіземи.

Також слід відмітити значення спеціально підібраних вихідних положень при виконанні фізичних вправ, які покращують дренажну функцію легень та сприяють видаленню з бронхів та альвеол патологічних утворень: слизу та гною.

Дихальні вправи, спрямовані на максимальне розширення грудної клітки та посилення роботи діафрагми, допомагають розсмоктуванню та розтягуваннюспайок, що утворилися, ліквідації больових відчуттів.

Таким чином, дозовані фізичні вправи покращують функціональний стан дітей з патологією системи дихання та мобілізують компенсаторні фізичні механізми. Окрім того, фізичні вправи є могутнім засобом лікування захворювань та профілактики різних відхилень, що спостерігаються у дітей зі слабким здоров’ям. Вони укріплюють здоров’я школярів, підвищують захисні сили їх організму, сприяють усуненню або компенсації патологічних порушень і ліквідації вторинних функціональних зрушень, підвищують фізичну і розумову працездатність.
Література

1. Безруких М.М., Сонькин В.Д., Фарбер Д.А. Возрастная физиология (физиология развития ребенка). – М.: ACADEMIA , 2002. - 415 с.

2. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – 424 с.

3. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина / За ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. – К.: Здоров’я, 1995. – 312 с.

4. Соколовський В.С. та ін. Лікувальна фізична культура. / В.С. Соколовський, Н.О. Романова, О.Г.Юшковська. – Одеса, 2005. 234 с.

5. http: // www. moz.gov. ua


Анжела Доценко

Володимир Філенко
Значення Міжнародного дня інвалідів для спорту
Актуальність: завдання Всесвітньої програми дій стосовно інвалідів полягає у проведенні ефективних заходів з метою запобігти інвалідності, відновити працездатність і реалізувати мету „рівності” й „повної участі” інвалідів у соціальному житті і розвитку. Ці концепції повинні прийматися однаковим способом і мати рівну першочерговість у всіх країнах, незалежно від їх рівня розвитку.

У 1992 р. за підсумками Десятиріччя ООН інвалідів (1983–1992) Генеральна асамблея ООН проголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Десятиріччя було періодом зростання обізнаності та організації заходів, спрямованих на покращення стану людей з фізичними вадами, надання їм рівних можливостей. Як наслідок, асамблея підкреслила важливість висвітлення цієї події для подальшої інтеграції в суспільство людей з обмеженими можливостями.

Міжнародний день інвалідів, відзначає і наша держава. За останні сім років чисельність інвалідів в Україні, на жаль, зросла більш ніж на півмільйона. Сьогодні два мільйони наших громадян – інваліди (тобто кожний вісімнадцятий наш співвітчизник). Причиною цьому є природні катаклізми, техногенні катастрофи, забруднення навколишнього середовища, дорожньо-транспортні пригоди, вроджені патології і хронічні захворювання та тощо.

В основі принципу соціального захисту інвалідів лежить не соціальне забезпечення, як пасивна функція соціального захисту, а захищеність інвалідів через створення для них у суспільстві відповідних умов та рівних можливостей для реалізації життєвих потреб, здібностей, твор­чого потенціалу.

На сьогодні в Україні за рахунок коштів державного бюджету здійснюється реалізація низки програм соціального захисту інвалідів. Серед них такі, як забезпечення протезно-ортопедичними виробами та спеціальним автотранспортом, санаторно-курортне оздоровлення, виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування інвалідів, безкоштовне та пільгове встановлення інвалідам 1 та 2 групи телефонів, надання матеріальної допомоги, соціальна, трудова та професійна реабілітація інвалідів тощо.

Створення належних умов життя дасть змогу людям з особливими по­требами повніше реалізувати особистий потенціал, брати посильну участь у державному будівництві, інтегруватися в суспільство. До цього спонукає підписання Україною міжнародних документів, у відповідності з якими створюється і вдосконалюється власна правова база та розробляються відповідні соціальні програми. Так, у 1991 р. був прийнятий, а в наступні роки, доповнений і вдосконалений Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до положень цього закону розроблено і затверджено цілу низку документів, зокрема: «Комплексну програму розв'язання проблем інвалідності в Україні», «Положення про медико-соціальну експертизу», «Положення про індивідуальну програму реабілітації», «Положення про фонд соціального захисту інвалідів в Україні».

Протягом останніх років прийнято низку законодавчих і нормативних актів, що гарантують соціальну захищеність державою тих категорій гро­мадян, які через вроджені або набуті фізичні чи психічні вади потребують особливої уваги і захисту. Серед них: Закони України: „Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” (23 лютого 2006 р.); „Про реабілітацію інвалідів в Україні” (6 жовтня 2005 р.); „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (31 травня 2005 р.).

У них йдеться, зокрема, про дотримання 4-відсоткового нормативу з працевлаштування інвалідів на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форми власності і господарювання. Також згідно Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами й іншими засобами включаючи автомобілі, крісла-коляски, протезно-ортопедичні вироби, друковані ви­дання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також надання послуг з медичної, соціальної, трудової і професійної реабілітації, побутового та торговельного обслуговування.

Передумовою гарантій зайнятості для інвалідів є здобуття відповідної освіти і професії. Законодавство гарантує право інваліда на навчання і професійну підготовку. Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання у вищих навчальних закладах, загальних навчальних закладах або в спеціальних позашкільних навчальних закладах.

Важливо відзначити таку характерну особливість української системи реабілітації, як її цілісність і комплексність. Ідеться про заходи ранньої соціальної реабілітації, професійну реабілітацію та працевлаштування. Така тріада дає змогу інтегрувати інваліда в соціум як повноцінного члена суспільства. Щорічно в реабілітаційних установах надаються по­слуги майже 45 тис. інвалідам та дітям–інвалідам. При цьому враховується європейський досвід у сфері їх професійної реабілітації та зайнятості.

Міністерство праці та соціального захисту населення України, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство юстиції постійно приділяють увагу проблемам пристосування життєвого середовища до потреб інвалідів. Мінпраці, до речі, виступило державним замовником розроблення дослідних зразків міського пасажирського автобуса і тролейбуса, обладнаних спеціальними пристроями для перевезення інвалідів на візках.

У більшості регіонів нашої держави розпочато роботу зі створення „комітетів доступності”. До їх складу входять представники регіональних органів праці та соціального захисту населення та інвалідів. Ці комітети є консультативно-дорадчими органами, утворюються вони при місцевому органі виконавчої влади. На них покладається завдання координувати роботу зі створення інвалідам та іншим маломобільним групам населення безперешкодного доступу до об'єктів соціальної інфраструктури, умов користування дорожньо–тротуарною мережею, транспортом, засобами зв'язку та мережею інформації.

Для посилення соціальної допомоги інвалідам кожного року відбуваються різноманітні благодійні акції, фестивалі, конференції, кон­курси. Тільки у столиці України минулого року відбулися благодійні акції „Милосердя”, „Банк їжі”, „Подаруй дітям увесь світ”; дитячий фестиваль „Повір у себе”, інформаційно–профілактична акція „Рівні можливості для всіх” та ін. Головне завданням цих заходів – піклування про здоров'я і благополуччя інвалідів. Крім розважальних заходів на них відповідно можна отримати допоміжні речі необхідні у побуті для інвалідів, їжу, одяг, надається також фінансова допомога.

Люди з вадами розвитку повинні мати змогу подорожувати, відвідувати кіно, театри, займатися спортом. Протягом останнього десятиріччя в Україні швидкими темпами впроваджується програма дозвілля інвалідів. У державі з'явилася велика кількість майстрів спорту, чемпіонів, рекордсменів Європи і світу серед інвалідів. Поштовхом для цього стало створення у 1993 р. Українського центру інвалідного спорту „Інва-спорт”. Ця розгалужена система дала змогу охопити заняттями фізкультурою і спортом понад 20 тисяч осіб, 8500 з яких – діти шкільного віку. Щороку в нашій державі проводяться більш як 200 чемпіонатів і Кубків з 17 видів спорту.

До речі, з 7 по 14 травня 2007 р. у м. Манчестер (Велика Британія) проходив Паралімпійський кубок світу „Віза”–2007 р. Оргкомітет змагань запросив українських паралімпійців взяти участь у змаганнях з легкої ат­летики та плавання. Відтак, Україну представляло 12 спортсменів. Національна паралімпійська збірна завоювала 9 медалей – 3 золотих, 3 срібних та 3 бронзових. У 2008 році проведення таких змагань стане особливо важливою подією, оскільки спортсмени матимуть змогу завою­вати рейтинг, який дозволить отримати ліцензії на ХІІІ літні Паралімпійські ігри 2008 р. у Пекіні (Китай).

Сучасне суспільство дедалі більше переймається проблемами інвалідів. Втім у цій справі існує чимало проблем, які нам треба вирішувати. На жаль, трапляються випадки, коли медичні працівники „не радять” людям з особливими потребами, немати дітей, або відмовляються приймати пологи у інвалідів. Між іншим ці люди особливо потребують сімейного затишку і тепла рідних рук. Тож нам потрібно зла­мати стереотипи своєї поведінки і робити все, щоб інвалідам, яких обійшла доля, було затишно жити в суспільстві.

Незважаючи на цілу низку створених законів щодо захисту прав інвалідів українська влада, а також кожен з нас має глибоко усвідомлювати наскільки важлива наша підтримка інваліду. Те, що стосується здорової людини, стосується й інваліда. Теоретично вони мають безліч прав, утім практично можуть бути позбавлені найелементарнішого. Стосовно інвалідів держава дуже багато декларує, але дуже мало виконує.

Висновки: відзначення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов'язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче допомогти. І хто допомагає.

Переймаючись буденними проблемами ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров'я і не тільки у день 3 грудня, а й протягом цілого року не забувати про те, що поруч з нами живуть інваліди і вони потребують допомоги і уваги.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   43

Похожие:

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет...
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет...
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
uchebilka.ru
Главная страница


<